Ухвала

від 26.11.2024 по справі 494/2145/24

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

26.11.2024

Справа № 494/2145/24

Провадження № 2-о/494/118/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

26 листопада 2024 року м. Березівка

Суддя Березівського районного суду Одеської області Рябчун А. В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 та Служба у справах дітей Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області, про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

15листопада 2024року доБерезівського районногосуду Одеськоїобласті надійшлазаява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 та Служба у справах дітей Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області, про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітньої дитини.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 листопада 2024 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.

Оглянувши матеріали заяви, приходжу до наступного.

Відповідно до вимог статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (окрім тих, що визначені частиною 1 статті 315 ЦПК України),від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому, згідно із частиною 4 статті 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що заявник звернувся до суду з вимогою про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітньої дитини.

Разом з тим, питання утримання малолітніх, неповнолітніх дітей, врегульовані положеннями СК України. Так, відповідно до статті 180 СК України, саме батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку по утриманню дітей врегульовано статтею 181 СК України, де зокрема закріплено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманнів грошовій і (або)натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того збатьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Положеннями статей 265,267 СК України, закріплено обов`язок баби, діда та повнолітніх братів, сестер утримувати малолітніх, неповнолітніх відповідно онуків чи братів і сестер.

Положення статті 268 СК України визначають, у вітчима (мачухи), обов`язок по утриманню малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, виникає лише у разі, коли в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Отже, питання утримання дітей до 18 років, унормовано саме положеннями СК України, відповідно до положень якого саме батьки (мати та батько) зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, при цьому ці питання батьки вирішують за домовленістю між собою, а у разі відсутності такої домовленості у судовому порядку, шляхом звернення до суду з позовом, або заявою про видачу судового наказу.

Питання щодо утримання неповнолітніх дітей, за наявності між ними спору що утримання дітей, згідно норм ЦПК України, підлягають вирішенню в порядку позовного/наказного провадження.

Факт, про встановлення якого просить заявник, не породжує для нього жодних особистих немайнових чи майнових прав, не підтверджує наявності чи відсутності неоспорюваних прав, що є завданнями окремого провадження.

Заявник просить встановити вищевказаний факт не з метою підтвердження особистих немайнових чи майнових прав, а з метою уникнення (відстрочки) від мобілізації в умовах воєнного стану.

Визначаючи, чи пов`язується з встановленням факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України.

За змістом частини 1 статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільних відносин). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно, у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, визначений статтею 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

Разом з тим, питання мобілізації не є питаннями, що підлягають вирішенню в окремому провадженні, а стосуються виконання конституційного обов`язку громадянина України, виникають у сфері публічно-правових відносин.

Цивільно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. Відповідний висновок сформовано у постанові ОП ВС КЦС від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17.

Заявлені заявником вимоги в рамках окремого провадження, враховуючи їх мету, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Заявлені заявником вимоги не є вимогами, які пов`язані із здійсненням особистих немайнових чи майнових прав, а тому не підлягають розгляду в порядку окремого провадження на підставі статей 293,315 ЦПК України.

Спір щодо утримання малолітніх дітей, підлягає вирішенню в позовному/наказному провадженні за зверненням уповноваженого суб`єкта одного з батьків, з ким проживають діти. Заявлені вимоги, безумовно впливають на права та обов`язки біологічних батьків щодо утримання дітей, а тому суд приходить до висновку, що в даних правовідносинах наявний спір про право щодо утримання дітей, який може бути вирішено в порядку позовного провадження.

У постанові Верховного Суду у справі № 333/7023/23 від 02 жовтня 2024 року суд виснував, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків та виховання дитини вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо утримання дитини, то факт одноосібного утримання дитини одним із батьків або факт утримання пасинка вітчимом може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з утримання дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався відсутністю підстав для задоволення заяви про встановлення юридичного факту, оскільки заявник не довів, що особи, які навіть не були залучені до участі у справі, не здійснюють прав та не виконують обов`язків щодо своїх неповнолітніх дітей, а вимога, викладена у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, є необґрунтованою. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у матеріальному забезпеченні/утриманні дітей. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків утримання дитини, то питання, заявлене заявником у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

У частині шостій статті 294 ЦПК України встановлено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) виснувала, що у справі про встановлення факту перебування дітей на утриманні наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та, безумовно, впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною 1 статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, питання, заявлене батьком у цій справі, не може з`ясовуватися безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини в позовному провадженні.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що спір щодо утримання малолітніх дітей, підлягає вирішенню в позовному/наказному провадженні за зверненням уповноваженого суб`єкта одного з батьків, з ким проживають діти. Заявлені вимоги, безумовно впливають на права та обов`язки біологічних батьків щодо утримання дітей, а тому суд приходить до висновку, що в даних правовідносинах наявний спір про право щодо утримання дітей, який може бути вирішено в порядку позовного провадження.

Беручи до уваги викладене, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 186, частиною 4 статті 315 ЦПК України, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 186, частиною 4 статті 315 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 та Служба у справах дітей Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області, про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітньої дитини.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рябчун А. В.