Ухвала

від 22.11.2024 по справі 506/172/22

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/172/22

Провадження № 1-кп/506/14/24

У Х В А Л А

про продовження запобіжних заходів

22.11.2024селище Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

розглянувши в залі судового засідання в селищі Окни у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР 15.02.2022 року за №12022161180000162 про обвинувачення

ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Грушево Криулянського району Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, з середньою освітою, в шлюбі не перебуває, не працює, тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на території України раніше не судимого, за даними Інтерполу перебуває в міжнародному розшуку компетентними органами Республіки Молдова,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Одеси, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, не працює, раніше судимого:

- 15.02.2004 року Приморським районним судом м.Одеси за ч.1 ст.222, ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

- 04.10.2011 року Малиновським районним судом м.Одеси за ч.1 ст.115, ч.1 ст.185, ч.2 ст.222, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ст.71 КК України до 18 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах будь-якої форми власності та займатися приватною підприємницькою діяльністю на 3 роки. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25.12.2015 року ст.364 ч.2 КК України перекваліфіковано на ст.364-1 ч.1 КК України, за ст.ст.222 ч.2, 366 ч.2, 185 ч.1 КК України звільнено від покарання на підставі ст.49 ч.1 КК України та постановлено рахувати засудженим за ст.115 ч.1, ст.364-1 ч.2 КК України до 15 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах будь-якої форми власності та займатися приватною підприємницькою діяльністю на 2 роки; 05.02.2016 року на підставі ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 28.01.2016 року звільнений з Одеського СІЗО по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

за участю сторони обвинувачення

прокурорів ОСОБА_6

сторони захисту

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_5

захисника ОСОБА_7

перекладача

ОСОБА_8 С Т А Н О В И В:

В провадженні Красноокнянського районного суду Одеської області перебуває зазначене кримінальне провадження.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачуються в тому, що у невстановлену слідством дату, час та місці, вступили в злочинну змову, направлену на вчинення нападу, поєднаного з проникненням у житло, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу. Для досягнення вказаної мети ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_5 розробили злочинний план, відповідно до якого вони мали незаконно проникнути до домогосподарства, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де мешкають раніше їм не знайомі потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та з погрозою застосування до потерпілих предмету, зовні схожого на пістолет, повинні були заволодіти майном, яке знаходилось всередині будинку.

Реалізуючи свій злочинний намір на вчинення розбою, діючи умисно, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди потерпілим, тобто діючи з прямим умислом, 15.02.2022 року близько 17.30 год. ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_5 , через незачинену хвіртку незаконно проникли на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_10 та у подальшому через незачинені вхідні двері відкрито проникли до будинку, де, діючи по заздалегідь розробленому плану, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_5 з метою подальшого подолання супротиву потерпілих, зв`язали руки та ноги ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за допомогою заздалегідь заготовлених та принесених з собою пластикових стяжок, після чого ОСОБА_3 , діставши з кишені своєї куртки заздалегідь заготовлений предмет, схожий на пістолет, приставив його до голови ОСОБА_10 та почав висловлювати на його адресу погрози застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я, якщо він добровільно не віддасть їм наявні у них усі грошові кошти та золоті вироби. При цьому ОСОБА_3 за допомогою липкої стрічки типу «скотч» заклеїв рот ОСОБА_10 , щоб останній не зміг покликати на допомогу сторонніх осіб.

Перебуваючи в безпорадному стані, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 , реально сприйнявши погрозу насильства , небезпечного для життя та здоров`я як таку, що дійсно буде реалізована, намагаючись в цій ситуації врятуватися, вказали на місце у кімнаті будинку, де зберігалися грошові кошти, та шафу в літній кухні, яка розташована на території домоволодіння, після чого ОСОБА_5 забрав з кімнати будинку грошові кошти в сумі 5230 доларів США, які дорівнюють 149240,66 грн. згідно курсу Національного Банку України, ланцюжок, виготовлений зі сплаву на основі золота 585 проби, вагою 3,50 грам, вартістю 6369,01 грн. та підвіску, виготовлену зі сплаву на основі золота 585 проби, вагою 1,00 грам, вартістю 1730,90 грн ,після чого ОСОБА_5 , вийшовши з будинку через незачинені вхідні двері, незаконно проник до приміщення літньої кухні, де незаконно заволодів грошовими коштами у розмірі 19300 грн., після чого повернувся до будинку та передав ОСОБА_3 викрадене майно.

Продовжуючи діяти згідно заздалегідь розробленого злочинного спільного плану та не бажаючи бути викритим сторонніми особами, ОСОБА_5 за допомогою заздалегідь заготовлених та принесених з собою пластикових стяжок, зв`язав руки та ноги потерпілій ОСОБА_9 та за допомогою липкої стрічки типу «скотч» заклеїв рот останній. Після цього, заволодівши вказаними грошовими коштами та золотими прикрасами, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись у подальшому викраденими коштами на власний розсуд, завдавши потерпілим матеріальної шкоди на загальну суму 176640,57 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, тобто у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб та поєднаного з проникненням у житло.

Прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою, строк застосування яких закінчується 25 листопада 2024 року, посилаючись на те, що підстав для застосування відносно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, немає, оскільки ризики не зникли. Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна, у зв`язку з чим ризик втечі та переховування обвинувачених з метою ухилення від кримінальної відповідальності залишається актуальним. На переконання прокурора, через близьке розташування державного кордону України у обвинувачених є можливості безперешкодно перетнути державний кордон України з невизнаною Придністровською Молдавською Республікою, з якою у України відсутні будь-які міжнародно-правові відносини, або з Республікою Молдовою. При цьому, ОСОБА_3 є громадянином ОСОБА_11 , а ОСОБА_5 має закордонний паспорт і посвідку на тимчасове проживання в Республіці ОСОБА_11 . Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 намагався виїхати за межі території України, так як був затриманий в рейсовому автобусі Одеса-Кишинів та при собі мав білет Одеса-Кишинів, що також свідчить про його намір виїхати за межі території України. Крім того, обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків, з метою примусу останніх змінити показання на свою користь, шляхом вмовлянь, погроз або підкупу. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 за даними Інтерполу з 2018 року перебуває у міжнародному розшуку компетентними органами Республіки Молдова з метою арешту та подальшої екстрадиції. На думку прокурора, з урахуванням зазначених обставин, залишається необхідність продовження щодо обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою, оскільки ризики залишаються такими ж і запобігти їх зникненню можливо, лише застосувавши відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав зазначені клопотання.

Потерпілі в судове засідання не з`явились, надавши заяви про розгляд кримінального провадження у їх відсутність.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що всі посилання прокурора є його припущеннями, а клопотання прокурора не змінюється протягом 2 років. Його особисті документи, як то закордонний паспорт та посвідка на тимчасове проживання в Республіці Молдова, у нього відсутні, оскільки були вилучені та долучені до матеріалів справи. До того ж ,строк дії посвідки на тимчасове проживання закінчився. Якимось чином вплинути на свідків він не може, з огляду на введений в Україні воєнний стан, оскільки, у разі звільнення його з-під варти він проживатиме в м.Одеса, а свідки знаходяться в с.Малаївці і доїхати до свідків, з урахуванням необхідності проходити блок-пости, маючи при собі лише довідку про звільнення, на його думку, неможливо. Крім того, у нього погіршився стан здоров`я, декілька разів був гіпертонічний криз, він постійно лікується. Крім того, перебуваючи під вартою в слідчому ізоляторі, він постійно ризикує власним життям, так як місто постійно під обстрілами, будівля ізолятора стара, а бомбосховища немає. При цьому він має постійне місце проживання в м.Одеса. Тому він просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити та змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на нічний домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, погодившись з обвинуваченим ОСОБА_5 .

Захисник ОСОБА_7 підтримав думки своїх підзахисних, вважав, що підстави, на які прокурор посилався у клопотанні, є надуманими та не підтвердженими будь-якими доказами та просив в задоволенні клопотання прокурора відмовити і застосувати до обвинувачених запобіжні заходи у виді домашнього арешту.

Вислухавши думки учасників процесу щодо заявлених клопотань, суд приходить до наступного.

Частиною 3 ст.331 КПК України визначено ,що до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

З`ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених, на які послався прокурор у клопотаннях про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та з`ясовуючи, чи переважають дані, що характеризують обвинувачених, ці ризики, суд враховує те, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання обвинувачених винуватими у вчиненні інкримінованого діяння.

Так, обвинуваченим інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

При цьому суд наголошує, що у розумінні практики ЄСПЛ, сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, однак таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

В п.79 рішення у справі «Харченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості ,переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).

При розгляді клопотань про продовження запобіжних заходів суд приймає до уваги, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , відноситься до категорії тяжких злочинів, а міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченим у разі доведення їх винуватості, та усвідомлення останніми цих обставин дає підстави вважати про наявність ризиків, на які вказує прокурор у клопотаннях, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні .

Так, висунення обвинуваченим кожному окремо обвинувачення у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, фактичні обставини, за яких їм інкримінується вчинення цього правопорушення та наслідки його вчинення, міра покарання, яка загрожує кожному з них у разі визнання винуватими у скоєнні даного кримінального правопорушення, у своїй сукупності свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинувачених у разі застосування до них більш м`якого запобіжного заходу.

Також суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими ознаками, на думку суду, є тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, і за таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим незаконний вплив на потерпілих та свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, а також ухилення від суду, і обрання більш м`якого запобіжного заходу може перешкоджати охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченню швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.

При цьому, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Також суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особи обвинувачених та характер висунутого обвинувачення, тяжкість можливого покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Таким чином, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинувачених (їх характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинувачених під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинувачених під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд бере до уваги те, що в Україні запроваджено воєнний стан через військову агресію російської федерації, у зв`язку з чим ризики, на які посилається прокурор, лише підсилюються. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних збройною агресією російської федерації проти України, у обвинувачених збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин можуть бути складнощі у можливості належним чином контролювати поведінку обвинувачених.

Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків в даному кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, можуть вдатися до відповідних дій.

Так, суд враховує близьке розташування державного кордону України, а тому у обвинувачених є можливості у незаконний спосіб перетнути державний кордон України з невизнаною Придністровською Молдавською Республікою, з якою у України відсутні будь-які міжнародно-правові відносини, або з Республікою Молдовою. При цьому, ОСОБА_3 є громадянином Республіки ОСОБА_11 .

Крім того, суд враховує спробу ОСОБА_5 виїхати за межі території України після вчинення інкримінованого йому злочину, оскільки останній був затриманий в рейсовому автобусі Одеса-Кишинів і, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, не виключається можливість його повторної спроби виїхати за межі країни, в тому числі і незаконно.

До того ж, суд враховує, що поведінка обвинувачених на час вчинення інкримінованого органами досудового розслідування останнім правопорушення у складі групи осіб, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілих, свідчить про існування ризику можливого впливу на потерпілих.

Судом також взято до уваги те, що у судовому засіданні ще не допитані всі свідки, виклик яких ініційовано стороною захисту , а отже існує велика ймовірність незаконного впливу на недопитаних свідків у цьому кримінальному провадженні.

Крім того , при вирішенні клопотання про продовження обвинуваченим запобіжних заходів, суд виходить з того, що обвинуваченим ухвалами слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18.02.2022 року були обрані запобіжні заходи у виді тримання під вартою і вказаними ухвалами встановлена наявність обґрунтованої підозри.

Ухвалами слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15.04.2022 року, а також у подальшому ухвалами Красноокнянського районного суду Одеської області щодо обох обвинувачених продовжено строки обраних запобіжних заходів і їх строк закінчується 25.11.2024 року.

При обранні відносно обвинувачених запобіжних заходів на стадії досудового розслідування слідчим суддею було враховано як особи обвинувачених, так і ризики, передбачені ст.177 КПК України, і ці ризики на час вирішення питання щодо продовження судом запобіжних заходів не змінилися та не відпали.

Суд враховує, що ОСОБА_5 був раніше судимим за тяжкі злочини і знову обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів. Що стосується ОСОБА_3 , то за інформацією Інтерполу, він перебуває у міжнародному розшуку з метою подальшої екстрадиції до Республіки Молдова, як раніше засуджений на території Республіки Молдова до тривалого терміну позбавлення волі, тобто ухиляється від правоохоронних органів іншої держави, що може свідчити про його аналогічну поведінку і щодо ухилення від суду в Україні. Крім того, ОСОБА_3 не має постійного зареєстрованого місця проживання в Україні.

Тому, на думку суду, наведене прокурором у клопотанні обґрунтування існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які мають місце в даному випадку, з врахуванням обставин і тяжкості кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватості, даних, які характеризують особи обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , є обґрунтованим.

Таким чином, зазначені обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст.183 КПК України, вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Так , стороною захисту не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ризики та обставини, визначені п.п. 1-11 ч.1 ст.178 КПК України, які враховувалися при обранні запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою, на даний час втратили свою актуальність, а особи обвинувачених перестали бути суспільно небезпечними.

Крім того, суду не надано жодних доказів того, що обвинувачений ОСОБА_3 має зареєстроване місце перебування в Україні, де він міг би перебувати під домашнім арештом.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , то наявність зареєстрованого місця проживання у м.Одеса, де проживає його колишня дружина, при наявності законної дружини та неповнолітньої дитини у іншій державі ,ставить під сумнів можливість його проживання за адресою реєстрації.

Зважаючи на характер інкримінованих обвинуваченим злочинів, на що звертає увагу сторона обвинувачення, застосування більш м`якого запобіжного заходу на даній стадії є недостатнім, наведені обвинуваченими доводи не є переконливими та не гарантують належної процесуальної поведінки обвинувачених у випадку застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Що стосується посилання обвинувачених на обстріли та бомбардування території України в результаті неспровокованої збройної агресії російської федерації проти України, то така загроза та небезпека існує не лише щодо ув`язнених та затриманих осіб , а й щодо всіх громадян , які перебувають на території України.

Таким чином, тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується щодо них цей вид запобіжного заходу , зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод, а тому і підстав для обрання відносно обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, про які просили обвинувачені та захисник, немає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331, 371, 372, 392 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період судового розгляду справи, але не більше ніж на шістдесят днів - до 21 січня 2025 року включно.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період судового розгляду справи, але не більше ніж на шістдесят днів - до 21 січня 2025 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд Одеської області протягом п`яти днів з моменту проголошення, а особами, які перебувають під вартою протягом п`яти днів з моменту вручення копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали оголошено в залі суду 25.11.2024 року о 10.00 год.

Суддя ОСОБА_1