Ухвала

від 26.11.2024 по справі 140/13586/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

26 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/13586/24 Суддя Волинського окружного адміністративного суду Андрусенко О. О., вивчивши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Кросавто до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кросавто звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000578/1 від 07.09.2023, №UA205140/2023/000580/1 від 07.09.2023, №UA205140/2023/000579/1 від 07.09.2023, UA205140/2024/000581/1 від 07.09.2023.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, та містить такі недоліки.

Приписами статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві зазначаються, серед іншого, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; а також перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з частиною другою статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Ця норма кореспондується зі статтею 12 Закону України Про судоустрій і статус суддів, частиною першою статті 15 КАС України, згідно з якими судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні №8-рп/2008 від 22.04.2008 зазначив, що державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб`єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом на підтвердження обставин та доводів, викладених у ньому, подано письмові докази, які викладені іноземною мовою та не перекладені українською мовою, що позбавляє суд можливості забезпечити рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою, а також встановити обставини (факти), на підтвердження яких вони надані.

За наведених обставин, суд звертає увагу позивача на необхідність офіційного перекладу доданих до позовної заяви документів (доказів), що викладені іноземною мовою.

Крім того, за приписами частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Тобто для визначення факту пропуску строку звернення до суду важливими є як об`єктивні (дата порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити хоч як і не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав, проте в усіх випадках - як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Встановлений законодавцем строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів обумовлений метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000578/1, №UA205140/2023/000580/1, №UA205140/2023/000579/1, UA205140/2024/000581/1, які прийняті від 07.09.2023, тоді як позовну заяву через систему Електронний суд подано до суду 21.11.2024, тобто із пропуском строку звернення до суду.

Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що митне оформлення товару (транспортних засобів) згідно митних декларацій здійснював декларант ТОВ «Мі-7». Лише на підставі акту від 10.08.2024 приймання-передачі документів за результатами декларування товарів, митне оформлення яких проводилось у вересні 2023 року, ТОВ «Мі-7» передало позивачу, в тому числі оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, листом від 10.08.2024 ТОВ «Мі-7» повідомило, що 08.08.2024 змінився учасник, директор та кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «Мі-7», а попереднім керівником не було вчасно передано документів за результатами митного оформлення транспортних засобів, ввезених в адресу ТОВ Кросавто. Відтак, фактично про наявність спірних рішень позивач дізнався 10.08.2024, тому вважає, що з цієї дати необхідно обраховувати строк звернення до суду

Заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволенню не підлягає, оскільки порядок обчислення строку звернення до суду врегульовано нормами КАС України, а не актами приймання-передачі документів, укладеними з декларантом, у свою чергу, надання декларантом позивачу оскаржуваних рішень 10.08.2024 не змінює законодавчо визначеного порядку обчислення строку звернення до суду, який розпочинається з моменту прийняття рішення (тобто дати, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав).

Так про існування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000578/1 від 07.09.2023, №UA205140/2023/000580/1 від 07.09.2023, №UA205140/2023/000579/1 від 07.09.2023, UA205140/2024/000581/1 від 07.09.2023 позивач повинен був дізнатися саме у день їх прийняття.

При цьому зі змісту долучених до позовної заяви документів видно, що декларантом ТОВ «Мі-7» за митними деклараціями №23UA205140072413U7 від 07.09.2023, №23UA205140072415U5 від 07.09.2023, №23UA205140072417U3 від 07.09.2023, №23UA205140072416U4 від 07.09.2023 товар було оформлено у вільний обіг, тобто, у день прийняття оспорюваних рішень зі сплатою митних платежів за визначеною митним органом митною вартістю.

У графі 9 оформлених митних декларацій Особа, відповідальна за фінансове врегулювання вказано ТОВ Кросавто, а в графі В Подробиці розрахунків зазначених митних декларацій визначено ідентифікаційний код юридичної особи, яка сплатила митні платежі - 44474215 (належить позивачу). Таким чином, при списанні коштів із рахунків позивача, без повідомлення останнього та без його згоди такі дії не могли бути вчинені.

Отже, такі обставини підтверджують те, що позивач знав, що в його сторону з боку митного органу вчинялися певні дії, внаслідок яких мав місце випуск товару у вільний обіг зі сплатою митних платежів з митної вартості товару за другорядними методами.

Стосовно вказаних у заяві обставин необхідно також враховувати норми Митного кодексу України (далі МК України), що стосуються правового статусу декларанта.

Згідно із частиною першою статті 265 МК України декларантами мають право виступати:

1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір;

2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.

Відповідно до частини першої статті 266 МК України декларант зобов`язаний:

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу;

5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Крім того, за приписами частини п`ятої статті 266 МК України особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Отже, порядок обчислення строку звернення до суду врегульовано виключно нормами КАС України, він не може бути змінений згідно актів приймання-передачі документів, підписаних з декларантом. Та обставина, що 10.08.2024 ТОВ «Мі-7» згідно акту приймання-передачі документів за результатами декларування товарів, митне оформлення яких проводилось у вересні 2023 на базі Волинської митниці передало позивачу, в тому числі оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, свідчить лише про неналежну комунікацію між вказаними суб`єктами та жодним чином не змінює законодавчо визначеного порядку обчислення строку звернення до суду, який розпочинається з моменту прийняття оскаржуваних рішень, що є датою, коли позивач ТОВ Кросавто самостійно або через уповноважену особу на декларування ТОВ «Мі-7» повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Позивач не навів обставин, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто, зокрема, не залежала від його волевиявлення.

Натомість пропуск строку на звернення до суду за захистом своїх прав через пасивну поведінку щодо реалізації процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку, про що зазначила і Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07.09.2022 у справі №9901/462/21.

Таким чином, у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено вагомих і переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення позивача до суду протягом встановленого законом строку, а наведені позивачем обставини носять суб`єктивний характер і не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення цього строку.

Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви у спосіб подання (надіслання) до суду: належного офіційного перекладу документів, що викладені іноземною (відмінною від української) мовою, які викликали спір при митному оформленні; заяви про поновлення строку звернення до суду, вказавши інші підстави для поновлення строку та надавши відповідні докази на їх підтвердження.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Кросавто до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя О. О. Андрусенко