Рішення

від 26.11.2024 по справі 160/26225/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 рокуСправа №160/26225/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ про визнання бездіяльністі протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить:

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) належних ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 10 діб та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2022 роки.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 10 діб та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2022 роки, яка належала ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 . 29 липня 2024 року вона звернулася до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток військовослужбовця ОСОБА_2 як учаснику бойових дій за 2017-2022 роки, однак їй було відмовлено. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 257 КАС України.

15.10.2024р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що 31 липня 2024 року до відповідача надійшла заява позивачки від 29.07.2024 в якій вона, посилаючись на Порядок виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024 р. № 37 (далі Порядок № 37), просить відповідача виплатити відповідну грошову компенсацію. За результатами розгляду заяви від 29.07.2024 відповідач листом від 14.08.2024 №40/57/12-8462 повідомив позивачку про відсутність підстав для виплати грошової компенсації згідно з Порядком № 37 та про відсутність на момент загибелі ОСОБА_2 нормативно-правових актів, які надавали би право членам сім`ї загиблого військовослужбовця на отримання грошової компенсації за невикористані дні відпусток.

Оскільки позивачка звернулась до відповідача саме як член сім`ї дружина загиблого військовослужбовця, і не надала документи на підтвердження того, що вона успадкувала відповідні суми грошової компенсації, відмова відповідача не може суперечити наведеним представником позивача нормам частини шостої статті 83 КЗпП України та частині шостої статті 24 Закону України «Про відпустки» (в редакції, що діяла на дату загибелі ОСОБА_2 ), які передбачають виплату грошової компенсації спадкоємцям померлого працівник.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_4 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб.

ОСОБА_2 перебував на військовій службі в Національній гвардії України.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач отримав свідоцтво про право на спадщину на майно після ОСОБА_2 від 24.08.2023 року, копія якого міститься у матеріалах справи.

Відповідач 18.11.2022 року видав наказ № 275мтд, яким припинив (розірвав) контракт про проходження військової служби та виключив із списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення ОСОБА_2 у зв`язку з загибеллю; члени сім`ї, зокрема, ОСОБА_1 ; щорічну основну відпуску за 2022 рік не використав 10 діб, щорічна додаткова відпустка як учаснику бойових дй за 2017,2018,2019,2020,2021,2022 не надавалась.

29 липня 2024 року позивачка звернулася до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з заявою щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, старшого солдата ОСОБА_2 .

Листом від 14.08.2024 року за № 40/57/12-8462 відповідачем відмовлену позивачу у виплаті та повідомлено, що на момент загибелі ОСОБА_2 08.05.2022р. не існувало закону чи іншого нормативно-правового акта, який надав би право членам сімї загиблих (померлих) військовослужбовців на отримання грошової компенсації за невикористані дні відпусток.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових ОСОБА_1 як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Згідно ч. 1 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

За ст.1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За ч. 8 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Згідно статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

За ст. 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно п. 12 ч. 1 статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до абз. 2, 3 ч. 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Згідно п.п. 17-19 статті 10-1 Закону № 2011-XII встановлені обмеження щодо реалізації учасниками бойових дій їх права на отримання додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII, згідно з якими в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Натомість, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

За п. 21 статті 10-1 Закону № 2011-XII у разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Згідно ст. 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543) особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За ч. 8 статті 4 Закону № 3543 з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Таким чином, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски.

При цьому, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженому Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VI, оголошено та проведено часткову мобілізацію.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженому Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.

Матеріалами справи підтверджено не виплату ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за 2022 рік в кількості 10 діб та за 2017-2022 роки.

Суд зазначає, що при виключенні позивача зі списків особового складу відповідач повинен провести всі необхідні розрахунки, в тому числі, нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за спірний період.

Суд зауважує, що згідно п. 6 статті 18 Закону України № 2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

За п. 6-1 статті 18 Закону № 2011-XII членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.

Також у відповідності до ч.22 ст.10-1 Закону України № 2011-XII у разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі не використані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, зазначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 цього Закону, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини. Вказана норма закону України набрала чинності 05.10.2023 року на не має зворотньої дії у часі, що видно із Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб".

Порядок виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024 р. № 37, визначає механізм виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткових відпусток членам сімей військовослужбовців Збройних Сил, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міноборони, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держспецтрансслужби (далі - військовослужбовці) та поліцейських Національної поліції (далі - поліцейські) у разі їх загибелі (смерті).

Однак вказаний вище порядок застосовується у частині виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті) з 5 жовтня 2023 року.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до моменту набрання чинності вказаними вище нормативно-правовими актами, що визначають механізм виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткових відпусток членам сімей військовослужбовців Збройних Сил України.

Однак відповідно до ст. 83 КЗпП України, яка була чинною станом на момент смерті ОСОБА_2 та яка передбачає, що у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім`ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.

Під час розгляду справ, пов`язаних з відносинами публічної служби, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство застосовується лише у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Оскільки нормами спеціального законодавства на момент смерті ОСОБА_2 механізм виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткових відпусток членам сімей військовослужбовців Збройних Сил України не був визначений, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 83 КЗпП України.

Оскільки у померлого ОСОБА_2 було право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 10 діб та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2022 роки, яке виникло до дня його смерті та неможливість останнім отримати вказану компенсацію, суд доходить висновку про наявність у позивача, яка є членом сім`ї загиблого (дружиною) та спадкоємцем загиблого, права на отримання компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 10 діб та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2022 роки.

Суд вважає помилковою позицію відповідача відносно того, що ОСОБА_2 не звільнено зі служби, а виключено зі списків у зв`язку з загибеллю, адже вказане не позбавляє права на компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Враховуючи наведені обставини, суд доходить висновку про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 10 діб та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2022 роки, яка належала ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку відповідно до наданої довідки вчинена всупереч Конституції України та чинному законодавству України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльністі протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) належних ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 10 діб та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2022 роки.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік в кількості 10 діб та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2022 роки, яка належала ОСОБА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань до Військової частини НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмір 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін