Ухвала

від 21.11.2024 по справі 160/30421/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 листопада 2024 року Справа № 160/30421/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 26.02.2022 року по 20.09.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 26.02.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 20.09.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , додаткової винагороди за період з 05.09.2022 по 13.09.2022 року та за період з 03.12.2022 по 13.12.2022 року в розмірі 100 000 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168 від 28 лютого 2022 року, на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , додаткову винагороду за період з 05.09.2022 по 13.09.2022 року та за період з 03.12.2022 по 13.12.2022 року в розмірі 100 000 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168 від 28 лютого 2022 року, на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 20.09.2024 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , індексацію грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 20.09.2024 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024 року зазначена вище справа розподілена головуючому судді Туровій О.М.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому позивач просить визнати поважними причини пропуску ним строку звернення до суду з цим позовом та поновити пропущений строк, посилаючись на те, що він з 26.02.2022р. безперервно проходив військову службу за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану та не мав можливості відлучатися від виконання службових завдань, у зв`язку із чим не мав змоги належним чином та у встановлений законом строк скористатися правом на судовий захист своїх порушених прав, тим паче, що позивач неодноразово був поранений і проходив тривале лікування, а в подальшому 20.09.2024р. був звільнений з військової служби за станом здоров`я із встановленням ІІ групи інвалідності, при цьому і після звільнення з військової служби позивач позбавлений можливості вести звичайний спосіб життя, адже досі перебуває в психологічній напрузі і пригніченому стані через обставини військової служби: втрата побратимів, з якими позивач мав дуже близькі стосунки та з якими підтримували один одного; психологічне напруження та побоювання за власне життя, адже кожного дня перебував в ситуаціях, коли міг загинути, відтак, позивач вимушений витрачати час ще й на психологічну реабілітацію для відновлення свого життя.

Дослідивши матеріали справи та заявлене позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють це питання, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За змістом приписів п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба є різновидом служби публічної.

При цьому, як слідує з аналізу наведених вище приписів ст.122 КАС України, шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами, водночас, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Разом з тим, у зазначених вище положеннях частини п`ятої ст.122 КАС України відсутні норми, які б встановлювали строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Так, до 19 липня 2022 року частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, було встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із цим, частиною 2 статті 233 КЗпП України, в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, до 19 липня 2022 року право на звернення до суду з позовом щодо нарахування та виплати (стягнення) належної заробітної плати не обмежувалось будь-яким строком.

Водночас, зважаючи на те, що у зазначених вище положеннях ст.122 КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці, та наявність таких норм у ч.2 ст.233 КЗпП України, в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, до цієї дати (до 19.07.2022р.) до спорів осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, щодо нарахування і виплати (стягнення) належної їм заробітної плати застосовувалися саме норми ч.2 ст.233 КЗпП України, тобто звернення до суду з такими позовами не обмежувалося будь-яким строком.

Разом з тим, Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 233 КЗпП України).

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (частина 2 статті 233 КЗпП України)».

Отже, до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд доходить висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічний висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023р.

Крім цього, у вказаному рішенні Верховний Суд також акцентував увагу на тому, що при розгляді справ за позовами щодо нарахування та виплати (стягнення) належної заробітної плати у відносинах публічної служби застосуванню підлягають не приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якими встановлено місячний строк на звернення до суду з такими позовами, а положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосується строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, які, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відтак, починаючи з 19 липня 2022 року обмежено строк звернення до суду з позовами щодо виплати заробітної плати трьома місяцями з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а якщо це стосується виплати заробітної плати та всіх інших сум, що належать працівникові при звільненні, звільненому працівникові трьома місяцями з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Разом з цим, ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

При цьому пунктом 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, в силу приписів пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України строк на звернення до суду з позовами щодо нарахування та виплати (стягнення) належної заробітної плати, в тому числі й у відносинах публічної служби, був продовжений до завершення карантину, тобто до 30 червня 2023 року.

Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на викладене, суд зазначає, що звернення до суду з позовними вимогами в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення та його індексації за період з 26.02.2022 року по 18.07.2022 року, включно, не було обмежено будь-яким строком, проте у правовідносинах, що виникли стосовно всіх спірних виплат після цієї дати, а саме за період з 19.07.2022 року по 20.09.2024 року строк звернення до суду обмежено трьома місяцями з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Як слідує з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 безперервно з 26.02.2022р. по 20.09.2024р., а згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2024р. №799 був виключений зі списків особового складу цієї військової частини та звільнений у запас за станом здоров`я з 20.09.2024р.

Зважаючи на вищенаведені приписи ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України, про суми, нараховані та виплачені позивачеві при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець (відповідач) повинен був письмово повідомити позивача в день звільнення і саме з дня такого ознайомлення позивача має відраховуватися тримісячний строк звернення до суду.

Зважаючи на наведене, а також враховуючи, що з вказаною позовною заявою позивач звернувся до суду саме 14.11.2024р., що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції суду, підстави вважати, що строк звернення до суду було пропущено, відсутні.

Таким чином, наданими до позовної заяви доказами та поясненнями доведено дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Отже, позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, та підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду і підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно з приписами згідно з приписами частин 1, 2 статті 257, частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно з ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п.20 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин - є адміністративною справою незначної складності (малозначною справою).

Згідно з п.10 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що ця справа є справою незначної складності, для якої пріоритетним є її швидке вирішення, враховуючи характер спірних відносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд вважає за можливе розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Підстави для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі також відсутні.

Разом з цим, суд також вважає за необхідне вирішити питання про витребування додаткових доказів у справі, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами ч.3 ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Водночас, частиною четвертою статті 9 КАС України встановлено обов`язок суду вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Зважаючи на предмет спору у цій справі, суд, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, доходить висновку про необхідність витребування у Військової частини НОМЕР_1 :

- довідки за видами нарахування і виплат грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.02.2022р. по 20.09.2024р. із зазначенням у ній інформації щодо того, який саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб було використано при розрахунку грошового забезпечення позивача за цей період;

- письмових пояснень та доказів на їх підтвердження стосовно того, чи нараховувалася і чи виплачувалася ОСОБА_1 додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168 від 28 лютого 2022 року, за період з 05.09.2022 по 13.09.2022 року та за період з 03.12.2022 по 13.12.2022 року в розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні, якщо так, то зазначити в якому розмірі, якщо ні підстави для цього;

- письмових пояснень та доказів на їх підтвердження стосовно того, чи проводилась індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.02.2022р. по 20.09.2024р. і, у разі її проведення, чи застосовувалися положення абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- письмових пояснень та доказів на їх підтвердження стосовно того, чи була нарахована і виплачена ОСОБА_1 одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно з ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей», якщо так, то зазначити в якому розмірі, якщо ні підстави для цього.

Керуючись статтями 160, 161, 171, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/30421/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 23.12.2024 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань №11.

Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Туровою О.М.

Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також зобов`язати відповідача надати до суду разом із відзивом на позов документи, що підтверджують надання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Встановити позивачеві строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов, а також зобов`язати позивача надати до суду разом із відповіддю на відзив документи, що підтверджують надання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а також зобов`язати відповідача надати до суду разом із запереченням на відповідь на відзив документи, що підтверджують надання заперечень на відповідь на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.

Витребувати у Військової частини НОМЕР_1 :

- довідку за видами нарахування і виплат грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період з 26.02.2022р. по 20.09.2024р. із зазначенням у ній інформації щодо того, який саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб було використано при розрахунку грошового забезпечення позивача за цей період;

- письмові пояснення та докази на їх підтвердження стосовно того, чи нараховувалася і чи виплачувалася ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168 від 28 лютого 2022 року, за період з 05.09.2022 по 13.09.2022 року та за період з 03.12.2022 по 13.12.2022 року в розмірі 100 000 грн. на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні, якщо так, то зазначити в якому розмірі, якщо ні підстави для цього;

- письмові пояснення та докази на їх підтвердження стосовно того, чи проводилась індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період з 26.02.2022р. по 20.09.2024р. і, у разі її проведення, чи застосовувалися положення абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- письмові пояснення та докази на їх підтвердження стосовно того, чи була нарахована і виплачена ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно з ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей», якщо так, то зазначити в якому розмірі, якщо ні підстави для цього.

Інформацію щодо даної адміністративної справи учасники справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, відповідачу разом з ухвалою надіслати копію позовної заяви з додатками.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М. Турова