Рішення

від 14.11.2024 по справі 160/13997/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 рокуСправа №160/13997/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовтоводсько-Пятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Жовтоводсько-Пятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з майна позивача при закінченні виконавчого провадження;

- зобов`язати відповідача вчинити дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по зняттю арешту з нерухомого майна позивача, які накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер АМ№136786, від 21.04.2009 року (реєстраційний номер обтяження 8662350).

Позовні вимоги обґрунтовуються протиправною бездіяльність відповідача, які на думку позивача полягають у тому, що після прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження відповідач не зняв накладений на майно арешт, а подальшому також повідомив про відсутність на це законних підстав, мотивуючи це тим, що означене провадження знищено у зв`язку з закінченням строку його зберігання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу у порядку, визначеному ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою запропоновано відповідачеві надати до суду відзив на позовну заяву, чим останній не скористався.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що на примусовому виконанні у відповідача перебував виконавчий лист №2-1470 від 29.01.2002 року про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки. Виконавче провадження завершено 03.10.2016 року.

На підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження АМ№136786, від 21.04.2009 року (реєстраційний номер обтяження 8662350) накладено арешт на майно позивача.

За результатами звернення позивачки із приводу зняття накладеного арешту, листом відповідача №33382 від 15.04.2024 фактично повідомлено, що виконавче провадження знищено за закінченням терміну зберігання, а звільнення майна з-під арешту можливо виключно за рішенням суду.

Указані обставини й слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.

При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення

Статтею 50 вказаного Закону також було передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред`явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Також, за наведених вимог Закону України «Про виконавче провадження», як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Не є спірним, що виконавче провадження, в рамках якого на майно позивача, накладено арешт, завершено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та передано до архіву, в подальшому знищено за закінченням терміну зберігання.

У той же час, арешт майна позивачки знятий так і не був.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при завершенні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Висновки суду у цій справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17.

За викладених обставин, позовні вимоги є цілком обгрунтованими та підлягають задоволенню, однак частковому, зважаючи, що у рамках цієї справи просив суд зобов`язати відповідача вчинити дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виходить за межі його повноважень.

Належним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання зняти арешт з нерухомого майна позивача, який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер АМ№136786, від 21.04.2009 року (реєстраційний номер обтяження 8662350)

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Жовтоводсько-Пятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер АМ№136786, від 21.04.2009 року (реєстраційний номер обтяження 8662350).

Зобов`язати Жовтоводський-Пятихатськй відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер АМ№136786, від 21.04.2009 року (реєстраційний номер обтяження 8662350).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,40 за рахунок бюджетних асигнувань Жовтоводсько-Пятихатського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна