Ухвала

від 26.11.2024 по справі 160/13600/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 листопада 2024 року Справа 160/13600/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі №160/13600/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа-1: ОСОБА_2 , третя особа-2: Асоціація "Власників житлових будинків "Золоті ключі", третя особа-3: Громада смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області (орієнтовно 15000 осіб), третя особа-4: Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан-18", третя особа-5: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада", третя особа-6: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , третя особа-7: Державна служба статистики України, третя особа-8: Головне управління Державної податкової служби Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа №160/13600/24.

26 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про відвід судді Боженко Н.В., яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд».

Підстави для відводу зводяться до тверджень про неналежність підтвердження повноважень представників відповідача у справі, однак оскільки суддею визнано належними і достатніми надані на підтвердження повноважень таких представників докази про що зазначено в ухвалах Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в тому числі в ухвалі суду від 25 листопада 2024 року, має місце необ`єктивна поведінка судді, що унеможливлює справедливий і неупереджений розгляд справи.

Дослідивши подану позивачем заяву про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В., слід зазначити наступне.

Згідно приписів Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Відповідно до ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно вимог ч.ч. 2, 3 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Частиною 4 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).

Головна мета відводу - гарантувати безсторонність суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігти будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Відповідно до ч.3 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів про наявність правових підстав для відводу судді Боженко Н.В., суд зауважує, що зазначені позивачем обставини не можуть бути підставою для відводу судді по цій справі.

Попри твердження позивача, що мова не йде про незгоду зі змістом ухвали суду від 25 листопада 2024 року, зміст заяви про відвід повністю адресовано виключно змісту ухвали суду від 25 листопада 2024 року, а також змісту інших судових рішень в цій справі. Отже, заява про відвід є проявом незгоди з процесуальними рішеннями суду, в зв`язку з чим не може бути підставою для відводу.

Прикметно, що позивачем 18 листопада 2024 року у справі подано відповідь на відзив, а ухвалою суду від 19 листопада 2024 року судом продовжено позивачу строк для подання відповіді на відзив та прийнято таку відповідь на відзив.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 160/6457/22 зазначав, що поняття «пуризм» прийнято розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

Поняття «правового пуризму» було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (далі також ЄСПЛ).

Зокрема, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Отже, поняття «пуризм» прийнято розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом. Це надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.05.2024 року у справі №160/9951/21.

Прийняття та врахування відзиву та наданих доказів є необхідним для виконання завдання адміністративного судочинства, забезпечення повного та всебічного судового розгляду, а також для забезпечення учасникам справи можливості реалізувати наявні процесуальні права, тобто - є необхідним. З іншого боку, застосування через наявні недоліки заходів, про які неодноразово просив позивач, являло б собою правовий пуризм та надання переваги формі над змістом, що суперечить завданню адміністративного судочинства. Суд повторює, що допущені недоліки щодо підтвердження повноважень представників відповідача, про які зазначає позивач, в жодному з випадків не являли собою порушення достатньої міри для застосування відповідних заходів, при цьому такі недоліки були усунуті та не створили жодних негативних юридичних наслідків для учасників справи - в подальшому позивачем подано відповідь на відзив, яка судом прийнята до розгляду ухвалою від 19 листопада 2024 року.

Слід зауважити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №826/5500/18 сформовано універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Значущість та актуальність такого підходу підтверджена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.11.2024 року у справі №500/5874/23.

Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено передбачених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу (самовідводу) судді, що зумовлює висновок про необґрунтованість заявленого відводу.

Згідно з ч.4 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Враховуючи вищевикладене, заяву про відвід належить передати на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді у адміністративній справі №160/13600/24 - визнати необґрунтованою.

Передати матеріали адміністративної справи №160/13600/24 для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу, для вирішення питання про відвід судді.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включатися до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Н.В. Боженко