Ухвала

від 25.11.2024 по справі 240/20897/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

25 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/20897/24

категорія 102010000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду:

- нової (уточненої) позовної заяви, оформленої з додержанням вимог частини п`ятої статті 160 КАС України, із формулюванням конкретизованих позовних вимог до відповідача відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також належного обґрунтування позовних вимог на підтвердження виникнення юридичного конфлікту саме у сфері публічно-правових відносин;

- примірників нової (уточненої) позовної заяви з додатками, які належним чином засвідчені, в порядку передбаченому частиною п`ятою статті 94 КАС України, відповідно до кількості відповідачів у справі;

- оригіналу документа про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн з розрахунку за кожну окрему заявлену позовну вимогу немайнового характеру.

ОСОБА_1 отримав копію ухвали про залишення позовної заяви без руху 12 листопада 2024 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення в матеріалах справи, тому встановлений судом десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви закінчився 22 листопада 2024 року.

13 листопада 2024 року на виконання вимог ухвали суду від 04 листопада 2024 року про залишення позовної заяви без руху позивач направив до суду заяву про усунення недоліків, в якій просить прийняти до розгляду заяву про усунення недоліків, та в якій позивач стверджує, що "позовна заява про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання надати в судове засідання по справі для ознайомлення ... оригінали документів ... оформлена у повній відповідності вимогам статті 160 КАС України".

Розглянувши подані позивачем документи, суд вважає їх такими, що не усувають недоліків поданої позовної заяви, зважаючи на таке.

Залишаючи позовну заяву без руху суд звертав увагу позивача на те, що зміст позовної заяви не дозволяє з`ясувати які саме дії відповідача оскаржує позивач та яким чином порушено права ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин в аспекті віднесення вирішення заявлених вимог до юрисдикції адміністративного суду, тому позивачу слід було подати нову (уточнену) позовну заяву, оформлену з додержанням вимог частини п`ятої статті 160 КАС України, із формулюванням конкретизованих позовних вимог до відповідача відповідно до статті 5 КАС України, а також належного обґрунтування позовних вимог на підтвердження виникнення юридичного конфлікту саме у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, в ухвалі про залишення позову без руху було зазначено, що позивачем допущено низку порушень при оформленні позовної заяви в частині її змісту, а саме: пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України (не вказано адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача); пункту 3 частини п`ятої статті 160 КАС України (відсутній обґрунтований розрахунок моральної шкоди); пункту 7 частини п`ятої статті 160 КАС України (не вказано відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися); пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України (відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав); частини п`ятої статті 94 КАС України (додані копії до позовної заяви не завірені належним чином: не містять підпису позивача із зазначенням дати такого засвідчення). Клопотання додаються до позову та оформлюються відповідно до вимог статті 167 КАС України.

Обране позивачем формулювання "позовна заява про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання надати в судове засідання по справі для ознайомлення ... оригінали документів ... оформлена у повній відповідності вимогам статті 160 КАС України" свідчить про неусунення невідповідності поданої позовної заяви вимогам статей 5, 160 КАС України, про які було вказано позивачу в ухвалі суду від 04 листопада 2024 року.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).

У постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 990/220/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що із законодавчих положень пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в поєднанні з вимогами статей 5, 77 цього Кодексу випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві хто, котрий саме суб`єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.

Велика Палата зазначила, що зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних з визнанням позовної заяви прийнятною / неприйнятною (ця позиція неодноразово була висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у справах № 640/7310/19, 9901/393/19).

Суд звертає увагу, що за змістом поданої позовної заяви ОСОБА_1 висловлює незгоду з діями Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради проте зі сформованого викладу вимог поданої заяви не видається можливим встановити ані наявність публічно-правового спору, ані які саме вимоги позивач висуває до відповідача - Комунального підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, як і з`ясувати наявність порушеного права саме у сфері публічно-правових відносин.

Отже, зміст вимог позовної заяви позивачем не приведений у відповідність до положень частини першої статті 5 КАС України. Висунення вимоги до відповідача щодо надання певних документів для ознайомлення у судовому засіданні не дає підстав вважати подання позовної заяви із вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Не було виконано позивачем і вимоги щодо надання доказів сплати судового збору.

Так, звертаючись з позовом до суду, позивач не врахував, що пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон № 3551-XII). У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті Закону № 3674-VI" суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Аналогічна правова позиція щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), а також у постановах Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 701/589/22, від 20 липня 2023 року у справі № 160/20070/21 та багатьох інших.

Отже, хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права мають бути нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

При цьому слід врахувати, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа № 567/79/23 для відступлення, зокрема, і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

В ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.

При цьому Велика Палата виходила з того, що зареєстрований у березні 2020 року у Верховній Раді України проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону № 3674-VI в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: "учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав", не було прийнято Верховною Радою України.

Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання. Тому в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 Велика Палата резюмувала, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості. Таким чином, наразі позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI залишається усталеною та незмінною.

Натомість, позивач свідомо проігнорував викладену правову позицію Верховного Суду й не виконав вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху щодо долучення до позову документа про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до заявлених вимог.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що намір захистити у судовому порядку порушені права має реалізовуватись у чіткій відповідності до вимог закону і має бути наслідком добросовісних дій як суду, так і всіх учасників процесу. Позивачу було чітко роз`яснено недоліки подано позову та способи їх усунення, які у повній мірі залишились без належного реагування зі сторони позивача.

Отже, перевіривши і дослідивши поданий ОСОБА_1 позов на предмет дотримання статей 160, 161 КАС України, суд доходить висновку, що у строк, встановлений судом, позивач вимог ухвали суду від 04 листопада 2024 року про залишення позовної заяви без руху не виконав.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява повертається позивачеві.

Згідно з частиною п`ятою статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Оскільки недоліки позовної заяви, залишеної без руху, не усунуто позивачем у строк, встановлений судом, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.Г. Приходько