Рішення

від 25.11.2024 по справі 380/16850/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 рокусправа № 380/16850/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Мартинюка В.Я.

розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ" до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ" (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.05.2024 року №20046/13-01-07-01.

В обґрунтування позову зазначає, що положення абзацу з п.198.6 ст.198 та інші положення Податкового кодексу України не містять будь-яких застережень щодо того, яким чином мають бути включені суми податку на додану вартість до податкового кредиту та визначають право позивача на включення цих сум у будь-якому періоді протягом 365 календарних днів. Також позивач посилається на правові позиції Верховного Суду. Як наслідок, позивач вважає, що спірне рішення відповідача є протиправним, оскільки ним правомірно було сформовано податковий кредит та бюджетне відшкодування.

Відповідач у відзиві зазначає, що в порушення п.198.1, п.198.2 ст.198, п.187.8 ст.187 ПК України позивачем неправомірно задекларовано у декларації з податку на додану вартість за січень 2024 року (р.11.2 Декларації) податок на додану вартість сплачений при ввезенні на митну територію України згідно вантажно-митних декларацій у грудні 2023 року, як наслідок завищено податковий кредит за січень 2024 року. Крім того, у підтвердження своєї правової позиції відповідач посилається на постанови Верховного Суду.

Ухвалою суду від 12.08.2024 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 07.10.2024 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 11.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету відповідачем складено акт за №17033/13-01-07-01/-7684556 від 17 квітня 2024 року.

На підставі згаданого акта перевірки встановлено, у тому числі, порушення п.187.8 ст.187, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), внаслідок чого позивачем завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за січень 2024 року у сумі 314691 грн. 00 коп.

Як наслідок відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №20046/13-01-07-01 від 02.05.2024 року, яким зменшено бюджетне відшкодування на 314691 грн. 00 коп. та, у відповідності до п.123.2 ст.123 ПК України, застосовано штраф у сумі 157345 грн. 50 коп.

За результатами оскарження згаданого податкового повідомлення-рішення Державна податкова служба України рішенням від 10.07.2024 за №21018/6/99-00-06-01-04-06 таке залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Змістом спірних правовідносин є відповідність податкового повідомлення-рішення за №20046/13-01-07-01 від 02.05.2024 року критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами абзацу другого пункту 198.2 статті 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Абзацом першим пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування (абзац четвертий наведеного пункту).

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Аналіз вказаних норм свідчить, що платник податку повинен подати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій відобразити документально підтверджені показники, враховуючи те, що до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду має право віднести суму сплаченого податку на додану вартість за придбаний товар у такому звітному (податковому) періоді.

Документом, що надає платнику податку право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі ввезення на митну територію України товару, є митна декларація, яка підтверджує сплату податку.

Такі висновки щодо застосування наведених норм права сформульовані Верховним Судом у постанові від 23 травня 2024 року справа № 420/17721/22, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України повинні враховуватись судом.

Матеріалами справи підтверджується те, що позивачем подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за січень 2024 року від 19 лютого 2024 року, в якій, у рядку 11.1 колонка Б зазначено у складі податкового кредиту суму податку на додану вартість 2576320 грн. 00 коп., у тому числі 314691 грн. 00 коп. податку на додану вартість, сплаченого при ввезенні на митну територію України, відповідно до вантажно-митних декларацій №23UA209210009469U8 та №23UA209210009470U0 від 29.12.2023 року.

При цьому, відповідач вважає, що сума податку у розмірі 314691 грн. 00 коп. повинна була бути включена позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2023 року, а не у січні 2024 року, що призвело до завищення рядка 11.1 колонки Б згаданої декларації за січень 2024 року, та як наслідок завищення суми бюджетного відшкодування за цей період (рядок 20.2.2 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2024 року).

В той же час, позивач вказує на те, що сплата податку у розмірі 314691 грн. 00 коп. відбулася у попередньому податковому періоді, що підтверджено згаданими митними деклараціями, і цю суму внаслідок помилки не було відображено у попередній декларації з податку на додану вартість, у зв`язку з чим у нього наявне право на віднесення сплачених сум податку до складу податкового кредиту в іншому періоді в межах 365 днів.

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом в постанові від 04 лютого 2020 року у справі №826/17738/14, у разі невключення податку на додану вартість до складу податкового кредиту у звітному періоді, в якому оформлена митна декларація, платник податку не втрачає таке право і може ним скористатися протягом 365 календарних днів з дати оформлення митної декларації. Такий висновок узгоджується з положеннями абзацу четвертого пункту 198.6 статті 198 ПК України, які хоча і не містять прямого посилання на митну декларацію, однак зберігають за платником податку право включити до складу податкового кредиту податок на додану вартість протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відтак, твердження податкового органу про завищення рядка 11.1 колонки Б згаданої декларації за січень 2024 року, на суму 314691 грн. 00 коп. є помилковим.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача на недотримання позивачем порядку виправлення помилок подання уточнюючого розрахунку до відповідної податкової декларації, визначеного п.50.1 ст.50 ПК України та п.1 розділу ІV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289, з наступними змінами та доповненнями, оскільки абзацом другим згаданого п.50.1 ст.50 ПК України, що також узгоджується з п.2 розділу ІV зазначеного Порядку, гарантовано право платника податків не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до підпункту «б» пункту 200.4 згаданої статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Таким чином, за умови дотримання правил підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України до бюджетного відшкодування може бути заявлена сума від`ємного значення як поточного, так і попередніх звітних періодів (такий висновок щодо застосування наведених норм зроблено Верховним Судом у постанові від 25 жовтня 2024 року справа №380/14285/22).

З урахуванням викладеного, суд уважає, що відповідач, в порушення наведених норм, прийшов до помилкових висновків про завищення позивачем рядка 11.1 колонки Б податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2024 року та як наслідок завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за вказаний звітний період у сумі 314691 грн. 00 коп.

Щодо застосованого штрафу на підставі п.123.2 ст.123 ПК України у сумі 157345 грн. 50 коп.

Зміст спірного податкового повідомлення-рішення та розрахунок завищення ТОВ "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ" (07684556) суми відємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (показник рядка 20.2.2. Декларації) за січень 2024 року (а.с.71) вказує на те, що штраф до позивача застосовано на підставі п.123.2 ст.123 ПК України у розмірі 50 відсотків.

У відповідності до згаданого пункту діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зміст наведених норм вказує на те, що кваліфікуючою ознакою порушення, передбаченого п.123.2 ст.123 ПК України є наявність у платника податків умислу на завищення суми бюджетного відшкодування.

Крім того, в силу положень п.109.3 ст.109 ПК України необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності, передбаченої п.123.2 ст.123 цього Кодексу, за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Абзацом другим пункту 109.1 статті 109 ПК України передбачено, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зміст акта перевірки (підпункт 3.3.1. пункту 3.3. розділу ІІІ) вказує на те, що висновок про завищення бюджетного відшкодування за січень 2024 року у сумі 314691 грн. 00 коп. ґрунтується на висновках які детально описані у п.3.2 розділу ІІІ цього акта.

При цьому, п.3.2 розділу ІІІ згаданого акта перевірки стосуються перевірки визначення податкового кредиту та не містять аналізу таких діянь як таких що вчинені умисно.

Враховуючи викладене, суд уважає, що контролюючим органом належним чином не досліджувались обставини вини позивача, а саме удаваності, цілеспрямованості створення умови, які не можуть мати іншої мети, крім як завищення бюджетного відшкодування за січень 2024 року.

При цьому, матеріали справи вказують на те, що позивачем було допущено помилку - не було включено до податкового кредиту грудня 2023 року суми податку на додану вартість у зв`язку з ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України, яка була виправлена у січні 2024 року.

Не можна залишити поза увагою і те, що санкція п.123.2 ст.123 ПК України передбачає штраф у розмірі 25 відсотків від суми завищеної суми бюджетного відшкодування, а не 50 відсотків, як застосовано контролюючим органом.

Наведені обставини, у своїй сукупності вказують на те, що контролюючий орган застосував до позивача штраф необґрунтовано та не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Підсумовуючи викладене, контролюючий орган при прийнятті згаданого акта індивідуальної дії порушив вимоги чинного законодавства щодо реалізації права позивача на формування податкового кредиту та як наслідок визначення суми бюджетного відшкодування; щодо застосування штрафу у розмірі передбаченому нормою ПК України; щодо належного встановлення обставин вини позивача, а тому суд приходить до висновку про невідповідність спірного податкового повідомлення-рішення критеріям правомірності, передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

За таких обставин, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Щодо судового збору, то відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати, прийняте Головним управління ДПС у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 02 травня 2024 року №20046/13-01-07-01.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ" (адреса: м.Львів, вул.Авіаційна, 3, код ЄДРПОУ 07684556) 7080 (сім тисяч вісімдесят) грн. 55 коп. сплаченого судового збору при поданні позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович