Рішення

від 26.11.2024 по справі 380/12476/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 рокусправа № 380/12476/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , далі ОСОБА_1 , позивач) до Управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради (81652, Львівська область, м. Новий Розділ, вул. В. Чорновола, 7; код ЄДРПОУ 26483846, далі УСЗН Новороздільської МР, відповідач) із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради №1508350180-2024-1 від 04.04.2024 про відмову в призначенні виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 та її неповнолітній доньці ОСОБА_2 з 01.03.2024;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради поновити виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 та її неповнолітній донці ОСОБА_2 з 01.03.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно з положеннями Порядку № 332 на час призначення їй допомоги внутрішньо переміщеній особі (далі ВПО), обмеження щодо призначення допомоги на проживання ВПО або припинення її виплати були відсутні, у зв`язку з тим, що її чоловіку належить право власності на квартиру, загальною площею 45,7 кв.м., житловою 30,9 кв.м., а це з розрахунку складу людини менше ніж 13,65 кв.м. на одного члена сім`ї. Відтак згідно Постанови КМУ № 709, позивачка має право на отримання допомоги на проживання як ВПО.

Ухвалою суду від 01.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

06.08.2024 за вх. №59974 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що умови для такої виплати відсутні на підставі ч. 5 п. 7-1 Порядку № 322. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що відповідно до довідок від 05.05.2022 №1335-5001519755, № 1335-5001519858 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_2 мають статус ВПО.

20.02.24 позивач звернулась до УСЗН ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та відповідним пакетом документів стосовно надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

За результатами розгляду зазначеної заяви УСЗН ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу рішенням №1508350180-2024-1 від 04.04.24 було відмовлено у призначенні допомоги з підстав визначених п. 7-7.1 Порядку № 332.

Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з такого.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно ст. 3 Конституції України гарантовано визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706).

Частиною 1 ст. 1 Закону №1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 1 Закону №1706).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 4 Закону №1706).

Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 7 Закону №1706 Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1706 внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

Так, відповідно до п. 13 Порядку особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" (далі Порядок), та особам/сім`ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання), та особам, які отримували допомогу та відмовилися від неї/ яким вона була припинена, та (або) яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена на наступний шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 13-1-13-4 цього Порядку, з урахуванням вимог, зазначених у пунктах 7 і 7-1 цього Порядку.

Виплата допомоги уповноваженим особам/отримувачам, які мали право на її виплату відповідно до пунктів 13-1, 13-2 і 13-4 (крім абзацу четвертого п. 13-4) цього Порядку, продовжується автоматично на один шестимісячний період без додаткового звернення.

Пунктом 24 Порядку визначено, що у разі виявлення невідповідності вимогам цього Порядку за результатами верифікації та відомостей, відображених в Єдиній системі, в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, наведених у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, які порушено. За наявності технічної можливості інформація про підстави відмови у призначенні/ продовженні виплати допомоги та порядок оскарження рішення повідомляється уповноваженій особі або отримувачам із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи, засобами мобільного зв`язку або органу соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв`язку.

У разі надання Мінфіном за результатами верифікації рекомендацій щодо уточнення окремих даних для визначення права внутрішньо переміщеної особи на призначення/продовження виплати допомоги відповідні рекомендації засобами Єдиної системи передаються органу соціального захисту населення, який призначив допомогу. Орган соціального захисту населення опрацьовує рекомендації, надані за результатами верифікації засобами електронних систем Мінсоцполітики, та у разі виявлення відповідності отримувачів будь-якому з критеріїв, визначених пунктами 7, 7-1 і 8 цього Порядку, припиняє виплату з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, що впливають на право отримання допомоги.

У разі незгоди з відмовою у призначенні допомоги отримувач може подати підтвердні документи органу соціального захисту населення або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, або центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи.

Орган соціального захисту населення після звернення отримувача із підтвердними документами, які спростовують виявлені критерії, визначені пунктами 7, 7-1 і 8 цього Порядку, приймає рішення про призначення/відмову у призначенні допомоги та рекомендує отримувачу звернутися до володільця інформації для внесення відповідних змін до державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено таку перевірку та встановлено, що позивачем у заяві про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам було зазначено в розділі «Відомості про осіб, які входять до складу сім`ї, зокрема неповнолітніх дітей, які перемістилися разом із внутрішньо переміщеною особою» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Провівши аналіз поданих документів відповідач встановив, що ОСОБА_3 є власником квартири в АДРЕСА_2 , загальною площею 45,7 м2 (45,7 м2: 3 особи = 15,23 м2, тобто більше, ніж 13,65 м2 на одного члена сім`ї). При цьому, м. Новий Розділ, Стрийського району, Львівської області не включений до територій, на яких ведуться бойові дії.

Судом взято до уваги, що відповідно до п. 7-1 Порядку із 1 грудня 2023 р. допомога не призначається/не виплачується на сім`ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання:

5) особа з числа членів сім`ї на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. При цьому не враховуються житлові приміщення, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування (а в разі його відсутності обласною державною (військовою) адміністрацією), або інформацією (за технічної можливості), внесеною до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлове приміщення (частина житлового приміщення) площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї), або житлове приміщення/частини житлового приміщення, придбані за кошти, отримані на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений особою з числа членів сім`ї, становив менш як 100 тис, гривень.

Щодо доводів позивача, що вона не є власником вищевказаної квартири, а також щодо того, що Житловим кодексом України встановлена норма жилої площі в розмірі 13,65 кв.м., на одного члена сім`ї, суд зазначає, що єдиними нормативно-правовими актами, якими регулюються питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, зокрема, щодо порядку надання такої допомоги, є Порядок надання допомоги внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709) і такий порядок чітко передбачає підстави припинення виплати такої допомоги.

Відтак, зважаючи на те, що у члена сім`ї позивача є у власності житло і знаходиться воно на території, що не включена до територій, на яких ведуться бойові дії, суд не вбачає в діях відповідача щодо припинення виплати позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ознак протиправності.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

В зв`язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат в цій справі не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297КАС України.

Повний текст рішення складено 26.11.24.

Суддя Потабенко Варвара Анатоліївна