Рішення

від 26.11.2024 по справі 400/2218/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 р. № 400/2218/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомФермерського господарства "ПАННА-ЮАСЕ", пров. Війська Запорізького, 5,с-ще. Грейгове, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, 57223,

до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті, вул. Антоновича, 51, м. Київ,03150, пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135

провизнання протиправною та скасування постанови № ПШ057513,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «ПАННА-ЮАСЕ» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування Постанови Державної служби України з безпеки на транспорті №057513 від 11.01.2024р. про застосування до фермерського господарства «ПАННА-ЮАСЕ» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою від 13.03.2024р. суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачу під час рейдової перевірки водієм ОСОБА_1 надавалася тахокарта за 05.12.2023р., яка не містила записів здійснених саме тахографом, оскільки він вийшов з ладу в той період часу. В цьому випадку допускається вести облік робочого часу в ручному режимі шляхом здійснення написів від руки на зворотньому боці тахокарти. Проте відповідачем вказана тахокарта за 05.12.2023р. заповнена від руки водієм ОСОБА_1 не була прийнята до уваги під час перевірки. Запрошення відповідача на розгляд справи позивач отримав лише 15.01.2024р., тобто через чотири дні після того як відбувся її розгляд.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. В обгрунтування своєї позиції, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що в матеріалах справи Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області наявні копії щоденного реєстраційного листка аналогового тахографа водія ОСОБА_1 за 20.11.2023 рік, що не відповідає даті перевірки згідно акту №018882 від 05.12.2023 року. Таким чином, твердження про внесення інформації на реєстраційний листок про роботу водія 05.12.2023 року не відповідає дійсності. При цьому відповідач здійснив законодавчу

вимогу щодо повідомлення перевізника про розгляд справи належним чином та завчасно.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

05.12.2023р. о 10:35 год. на а/д М-15 «Одеса-Рені-Бухарест» посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки MAN держ.номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки BADOR д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. За результатами перевірки складено акт №018882 від 05.12.2023р., яким зафіксовано порушення ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт» під час перевезень вантажів згідно ТТН №4001 від 04.12.2023р. у водія ОСОБА_1 відсутній щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія за 05.12.2023р. чим порушено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010р., Наказ №385 від 24.06.2010р.

11.01.2024р. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №018882 Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову № ПШ057513 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000, 00 грн. за вчинення правопорушення передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»(далі - Закон), а саме: за перевезення вантажів за відсутності документів передбачених ст. 48 Закону.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення). Відповідно до Розпорядження КМУ №1579-р від 02.12.2021р. утворено відповідні відділи державного нагляду (контролю) у областях України без статусу юридичної особи, в тому числі у Одеській та Миколаївській областях.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі Порядок 1567).

Відповідно до п.1 Порядку 1567, цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (П.2 Порядку 1567).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1 -1 , сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (П.4 Порядку 1567).

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (П.12 Порядку 1567). Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених ст.39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абз.2 п.15 Порядку 1567).

Суд зазначає, стаття 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» в свою чергу передбачає перелік документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів: «для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних

підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством».

Також під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю (абз.6 п.16 Порядку 1567)

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (п.20 Порядку 1567).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (п.21 Порядку 1567).

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (п.25 Порядку 1567).

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності) (П.26 Порядку 1567).

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п.27 Порядку 1567).

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року № 340 (Положення № 340), згідно пункту 1.3 якого вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до визначення наявного у п. 1.5 цього Положення, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Відповідно до п.6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

24.06.2010 року Міністерством транспорту та зв`язку України наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція № 385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі -ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб`єктів

господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п.1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому

значенні: - картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; - тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР - контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: - дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; - наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Так, відповідно до зазначених правових приписів Інструкції №385 законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, мати при собі необхідну кількість тахокарт незалежно від виду перевезень.

Щодо відсутності на момент перевірки у водія ОСОБА_1 тахокарти за 05.12.2023р. суд зазначає наступне.

У висновках акту № 018882 від 05.12.2023 року, посадовими особами Укртрансбезпеки інкримінується позивачу порушення Інструкції № 385 в частині відсутності у водія тахокарти за 05.12.2023р.

Суд вважає такі висновки відповідача помилковими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, адже, відповідач не звернув уваги на п.3.3 Інструкції 385, згідно з яким водій транспортного засобу, обладнаного тахографом у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).

На підтвердження вказаної обставини позивачем надано тахокарту за 05.12.2023р., в якій від руки на зворотньому боці накреслені дані щодо початку роботи водія ОСОБА_1 о 6:00 год. ранку, перерви на очікування з 08:00 год. до 09:00 год., продовження роботи до13:00 год., перерва на очікування з 13:00 год. до 14:00 год, продовження роботи з 14:00 год

до 16:00 год., інша робота з 16:00 год. до 19:00 год., продовження роботи до 23:30 год, після відпочинок.

Натомість відповідач, всупереч ст. 77 КАС України, не надав доказів того, що вказана тахокарта не надавалась водієм ОСОБА_1 під час рейдової перевірки. При цьому тахокарта за 20.11.2023 рік, яка міститься в матеріалах справи відповідача не доводить відсутність у водія ОСОБА_1 тахокарти за 05.12.2023р.

Отже, враховуючи, що відповідач не дослідив наявність/відсутність у водія на момент перевірки тахокарти заповненої від руки у відповідності до п.3.3 Інструкції №385, констатувати недотримання позивачем вимог ст. 48 Закону №2344 в цьому випадку не мав підстав.

Таким чином суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344, а тому оспорювана Постанова № ПШ057513 від 11.01.2024р. відповідача є протиправною та підлягає скасуванню.

Також суд зважає на дату отримання позивачем запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 15.01.2024р., тобто на чотири дні пізніше її розгляду. Таким чином, відповідачем не було забезпечено своєчасного повідомлення позивача про розгляд справи у належний спосіб, передбачений п.26 вказаного Порядку №1567, що є порушенням його процесуальних прав бути присутнім при розгляді справи, надавати пояснення, докази тощо.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.03.2018р. у справі №813/5802/15, від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі №686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17/, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19. Зокрема в Постанові від 21.03.2018р. у справі №813/5802/15 Верховний Суд звернув увагу на те, що судами не досліджувались обставини, чи була повідомлена уповноважена особа суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення, чи мала можливість захистити належним чином свої права та надати докази на спростування висновків акту перевірки.

Суд зазначає, що розгляд вказаної справи без отримання відомостей про вручення вказаного запрошення належним чином, є таким, що суперечить принципу «належного урядування» (справа ЄСПЛ «Рисовський проти України»), за яким у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності.

Отже матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення позивача відповідно до закону про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило останнього можливості реалізувати надані права, як і не містять доказів наявності у відповідача на момент розгляду справи про притягнення до відповідальності інформації щодо отримання ФГ «ПАННА-ЮАСЕ» повідомлення про розгляд цієї справи, що на думку суду не може вважатися формою незначних процедурних порушень, а з огляду на закріплений в пункті 8 частини 2 статті 2 КАС України обов`язок адміністративного суду перевірити чи прийнято рішення суб`єкту владних повноважень пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), є беззаперечною підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

З огляду на викладені судом висновки, відповідач не довів правомірності оскаржуваної Постанови, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 3 028,00 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства "ПАННА-ЮАСЕ" (пров. Війська Запорізького, 5, с-ще. Грейгове, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, 57223 код ЄДРПОУ 42500756) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150 код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ57513 від 11.01.2024 р. про застосування до Фермерського господарства «ПАННА-ЮАСЕ» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51,м.Київ, 03150 код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фермерського господарства "ПАННА-ЮАСЕ" (пров. Війська Запорізького, 5, с-ще. Грейгове, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, 57223 код ЄДРПОУ 42500756) судові витрати в розмірі 3 028,00 ( три тисячі двадцять вісім гривень) грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник