Рішення

від 25.11.2024 по справі 128/1502/23

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1502/23

РІШЕННЯ

Іменем України

25 листопада 2024 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Кривоносі Д.О.,

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача прокурора Колівошко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Вінницької районної державної нотаріальної контори, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2023 позивач ОСОБА_1 звернулася до Вінницького районного суду Вінницької області з позовною заявою до Вінницької окружної прокуратури про звільнення майна з-під арешту, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Вінницької районної державної нотаріальної контори, яку обґрунтувала тим, що в проваджені Вінницького районного суду перебувала кримінальна справа №1-245/2009 по обвинуваченню її (дівоче прізвище - ОСОБА_2 ) у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.383 КК України. Вироком суду від 31.12.2009 їй було засуджено та призначено покарання у вигляді 3 років обмеження волі з іспитовим строком тривалістю 1 рік. Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.02.2011 справа №5-14/11 її було звільнено від покарання по закінченню іспитового строку.

Вказує, що звернувшись до органів нотаріату з питання своїх майнових прав виявилось, що будь яке оформлення її майнових прав є неможливим, оскільки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване обтяження за реєстраційним номером 8761374. Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вбачається що 29.05.2009 Вінницькою районною державною нотаріальною конторою, згідно постанови б/н від 24.05.2009 року помічника прокурора Вінницького району, юриста 3 класу ОСОБА_3 зареєстровано обтяження: 8761374, об`єкт обтяження: будинок АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що 10.03.2023 вона звернулась до Вінницького районного суду Вінницької області з клопотанням про скасування арешту на майно, який був застосований під час досудового слідства. Однак, Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 15.03.2023 їй відмовлено в відкритті провадження за даним клопотанням, оскільки її вимоги ґрунтуються на праві власності на арештоване майно, то справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також зазначає, що під час накладення арешту, а саме в 2009 році житловий будинок АДРЕСА_1 , належав на праві власності її бабусі ОСОБА_5 , яка успадкувала його в 2006 році в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 . 01.11.2021 ОСОБА_5 на підставі Договорів дарування, посвідчених приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П. за реєстровим № 1716 та №1717, подарувала їй - ОСОБА_1 житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами земельну ділянку, кадастровий номер 0520680503:03:001:0108, площею 0,2485 га, на якій розташований даний будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що під час оформлення вищевказаних договорів дарування право власності на житловий будинок та земельну ділянку було зареєстровано на її ім`я в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Саме під час реєстрації приватним нотаріусом було виявлено дане обтяження, яке накладено в 2009 році на будинок АДРЕСА_1 , де вказано що вона є власником цього будинку, хоча на той час власником була її бабуся ОСОБА_5 .

Зазначає, що на сьогоднішній день, обтяження за реєстраційним номером 8761374 у вигляді арешту, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 29.05.2009 року не знято, що створює перешкоди у здійсненні її права володіти користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

Тому просить суд звільнити з-під арешту житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований 29.05.2009 року Вінницькою районною державною нотаріальною конторою, за реєстраційним номером обтяження 8761374, внесений в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, згідно постанови прокурора про накладення арешту від 24.05.2003. Судові витрати просить залишити за собою.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 28.04.2023 відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче засідання.

05.05.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, підписаний заступником керівника Вінницької окружної прокуратури Семенюком В., в якому останній зокрема зазначив, що оскільки Вінницька окружна прокуратура не має статусу юридичної особи, щодо якої відсутні відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб , фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та функціонує у структурі Вінницької обласної прокуратури, то належним відповідачем вважає є саме Вінницька обласна прокуратура.

Також, 15.05.2023 позивачем ОСОБА_1 через канцелярію суду подано клопотання, в якому позивач просить суд замінити у даній цивільній справі неналежного відповідача - Вінницьку окружну прокуратуру на належного відповідача - Вінницьку обласну прокуратуру, оскільки Вінницька окружна прокуратура не має статусу юридичної особи та функціонує у структурі Вінницької обласної прокуратури.

04.07.2023 ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та замінено первісного відповідача Вінницьку окружну прокуратуру на належного відповідача Вінницьку обласну прокуратуру; оголошено перерву в підготовчому засіданні.

28.07.2023 від представника відповідача Вінницької обласної прокуратури прокурора Колівошко С.М. надійшов відзив на позов, який нею умотивований тим, що як вбачається за текстом позов позивачка вказує, що у 2021 році нею виявлено арешт на належне їй майно - реєстраційний номер обтяження: 8761374, який зареєстровано 29.05.2009 реєстратором Вінницької районної державної нотаріальної контори; підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно, б/н від 24.05.2009 помічника прокурора Вінницького району юриста 3 класу І.М. Солдатова, об`єкт обтяження: будинок АДРЕСА_1 . Позивач вважає зазначене обтяження таким, що створює перешкоди у здійсненні права володіти, користуватись та розпоряджатись належним їй майном.

З посиланням на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна», прокурор вказує, що відповідачами у справі є боржник, особа в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний орган Державної фіскальної служби.

Таким чином, вважає, що відповідачами у справах про зняття арешту з майна мають бути: особа в інтересах якої накладено арешт на майно; особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване; орган Державної фіскальної служби якщо арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави. Вінницька обласна прокуратура до числа таких осіб не відноситься.

Окрім цього зазначає, що відповідно до довідки начальника відділу документального забезпечення Вінницької обласної прокуратури від 14.07.2023 № 33-142вн-23 моніторингом даних, внесених до інформаційно-аналітичної системи «Система статистики та аналізу органів прокуратури України» та інформаційної системи «Система електронного документообігу органів прокуратури України» установлено, що кримінальна справа та/або наглядове провадження у ній стосовно ОСОБА_7 на адресу Вінницької обласної прокуратури (прокуратури Вінницької області) не надходили і, відповідно, у розпорядженні будь-якого структурного підрозділу обласної прокуратури (прокуратури області) не перебували. Також перевіркою описів справ тривалого (понад 10 років) та тимчасового зберігання установлено, що на зберігання до архіву Вінницької обласної прокуратури (прокуратури Вінницької області) згадана кримінальна справа та/або наглядового провадження у ній стосовно ( ОСОБА_4 не передавались.

Таким чином, Вінницька обласна прокуратура наразі не має змоги надати інформацію щодо обставин накладення арешту на майно позивачки. Разом з тим, у зв`язку з фактичними обставинами справи, викладеними позивачкою, постають питання щодо обставин накладення арешту на майно, належне позивачці.

Вказує, що з позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що відомості про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна містяться у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 8761374, яке зареєстроване 29.05.2009 Вінницькою районною державною нотаріальною конторою на підставі постанови помічника прокурора Вінницького району Солдатова І.М. про накладення арешту на майно б/н від 24.05.2009. Об`єктом обтяження у даному записі вказано будинок АДРЕСА_1 . Власником будинку вказано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із даного запису не вбачається, у якій справі та на яке саме майно накладено арешт постановою помічника прокурора.

Також прокурор вважає, що суперечливими являються й інші обставини справи. Так, у даному записі про обтяження вказано, що власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 (дівоче прізвище позивачки). У той час, з доданого до позову свідоцтва про право на спадщину від 01.03.2006 та копії договору дарування житлового будинку від 01.11.2021 вбачається, що у період з 01.03.2006 по 01.11.2021 власницею відшукуваного будинку була ОСОБА_5 , а не ОСОБА_4 .

З копії договору дарування житлового будинку від 01.11.2021 вбачається, що приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П. перевірено відсутність заборони відчуження або арешту житлового будинку перевірено за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, щодо суб`єкта за № 282231584, 282235167, 2822354497 від 01.11.2021.

Таким чином, з поданих позивачкою документів неможливо з достовірністю установити, у якій саме справі накладено арешт на майно, чи перебував у власності позивачки будинок АДРЕСА_1 станом на 29.05.2009, чи було зареєстроване обтяження у вигляді арешту на даний будинок станом на час укладання договору дарування від 01.11.2021, а тому Вінницька обласна прокуратура не визнає позовних вимог позивачки, з огляду на вищевикладені обставини.

03.08.2023 позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подала відповідь на відзив, в якій щодо посилання прокурора у своєму відзиві на те, що Вінницька обласна прокуратура, не може бути відповідачем у справі про зняття арешту, вважає, щоб визнати відповідача неналежним, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову -обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Так, згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вбачається що 29.05.2009 Вінницькою районною державною нотаріальною конторою, згідно постанови б/н від 24.05.2009 помічника прокурора Вінницького району, юриста 3 класу ОСОБА_3 зареєстровано обтяження: 8761374, об`єкт обтяження: будинок АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дане обтяження накладено в рамках кримінальної справи №1-245/2009 по обвинуваченню мене (дівоче прізвище - ОСОБА_2 ) у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.383 КК України. Вироком суду від 31.12.2009 року (суддя Гриценко І.Г.) їй було призначено покарання у вигляді 3 років обмеження волі, з іспитовим строком тривалістю 1 рік. Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.02.2011 року справа №5-14/11 її було звільнено від покарання по закінченню іспитового строку.

Зазначає, що під час реєстрації обтяження, а саме в 2009 році житловий будинок АДРЕСА_1 , належав на праві власності її бабусі ОСОБА_5 , при цьому з постановою від 24.05.2009 помічника прокурора Вінницького району, юрист 3 ОСОБА_8 на підставі якої було зареєстроване обтяження, вона ознайомлена не була, тому про зареєстроване обтяження ні вона ні її покійна бабуся ОСОБА_5 в знали.

Також вказує, що арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження. Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.02.2011 справа №5-14/11 її було звільнено від покарання по закінченню іспитового строку. Отже, кримінальне провадження закрите і обов`язок прокурора скасувати арешт на майно, який був застосований під час досудового слідства.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуло свавільного характеру, і вона як заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Саме тому при визначенні кола відповідачів за позовом за виключним правом, яке їй належить і що передбачене ЦПК України, нею було визначено в якості відповідача саме Вінницьку обласну прокуратуру.

Крім цього, вказує, що з підстави необґрунтованого обмеження її права власності постановою помічника прокурора, вона пред`являє позов про зняття арешту до Вінницької обласної прокуратури, адже інших осіб, чиї б рішення, дії або бездіяльність порушували права позивачки в даній справі відсутні.

Тому просить позовні вимоги задовільнити у повному обсязі.

27.10.2023 ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області, серед іншого, закрито підготовче засідання у даній цивільній справі та призначено цивільну справу до судового розгляду.

22.11.2024 представник позивача адвокат Болманенко О.О. до судового засідання не з`явився не повідомивши суд причини своєї неявки. В свою чергу, позивач повідомила суд , що адвокат не з`явився до суду за станом здоров`я, а тому вона вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності свого представника.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Вінницької районної державної нотаріальної контори до судового засідання не з`явилася , попередньо до суду надійшла заява завідувача Вінницької районної державної нотаріальної контори Березовської Л.М., в якій остання просить суд розгляд даної справи проводити у відсутності представника нотаріальної контори, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Суд, з урахуванням думки присутніх учасників справи, які не заперечували, вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності нез`явившихся осіб.

22.11.2024 у даному судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі , суду пояснила, що в 2009 році відносно неї була порушена кримінальна справа, а в 2021 році їй стало відомо, що вказаний будинок був заарештований. В 2022 році під час оформлення договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки на якій він розташований, нотаріус не повідомляла їй щодо наявності арешту на вказаний житловий будинок. Суду зазначила, що на момент накладення арешту, будинок їй на праві власності не належав, вона лише була там прописана, тому їй не відомо, чому саме у 2009 році було накладено арешт на будинок. Після укладання договору дарування будинку вона звернулась в ЦНАП Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області щоб зареєструвати будинок , але їй в усному порядку двічі відмовили, пояснивши, що оскільки будинок є під арештом. Після цього вона вирішила звернутися до адвоката та до суду із даною заявою про звільнення майна з-під арешту.

Представник відповідача Вінницької обласної прокуратури прокурор Колівошко С.М., у судовому засіданні не визнавала позовних вимог, вважає, що Вінницька обласна прокуратура є неналежний відповідач, оскільки вбачає, що їхньої вини немає в даній ситуації, тому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав зазначених нею у відзиві на позов, а тому просить відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення позивача та прокурора, вивчивши позов, відзив на позов, відповідь на відзив, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 31.12.2009 вироком Вінницького районного суду Вінницької області (справа №1-245/2009) позивача ОСОБА_9 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.383 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням та призначено іспитовий строк тривалістю 1 рік. Також з даного вирок судом встановлено, що судом була прийнята відмова потерпілої ОСОБА_10 від цивільного позову до обвинуваченої ОСОБА_4 , також відсутні у вироку і будь-які суми до стягнення з ОСОБА_4 в межах цієї кримінальної справи (а.с.9-11).

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.02.2011 звільнено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 31.12.2009 по закінченню іспитового строку (а.с.12).

Згідно копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №282231584 від 01.11.2021, Вінницькою районною державною нотаріальною конторою 29.05.2009 за №8761374 було зареєстроване обтяження - арешт нерухомого майна, згідно постанови про накладення арешту на майно, б/н, від 24.05.2009, помічник прокурора Вінницького району юрист 3 класу І.М. Солдатов на об`єкт обтяження: будинок, адреса АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_4 (а.с.15).

З копії постанови помічника прокурора Вінницького району юриста 3 класу ОСОБА_3 про накладення арешту на майно від 24.05.2009, убачається, що в провадженні прокурора знаходилась кримінальна справа №09040202, відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.383 КК України. 20.05.2009 потерпіла ОСОБА_10 заявила цивільний позов до ОСОБА_4 на суму 28065 грн., а також 24.05.2009 ОСОБА_4 , яка згідно паспорта зареєстрована по АДРЕСА_1 , пред`явлено обвинувачення в скоєнні вищевказаного злочину. У зв`язку із чим помічником прокурора Вінницького району, юриста 3 класу ОСОБА_3 накладено арешт на нерухоме майно дім АДРЕСА_1 , за місце реєстрації ОСОБА_4 (а.с.119).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 391 ЦК України, особа має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акту повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із ч. 1ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1.ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз`яснення, що застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» та частини другої статті 114 ЦПК України позови про зняття арешту з нерухомого майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (виключна підсудність).

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 (провадження №14-516цс19), спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі N 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі N 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Відповідну правову позицію сформульовано Верховним Судом України у постанові від 15.05.2013 року № 6-26цс13 та постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18) від 15.05.2019.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги N N 19620/05, 41487/05, 17613/08 і 19316/08) від 05.03.2019, Європейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Європейський Суд прийшов до висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції (право на мирне володіння майном).

Так судомустановлено,щопостановою від24.05.2009помічника прокурораВінницького районуСолдатова І.М.в межахкримінальної справи№ 09040202за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненізлочину зач.2ст.383КК України,був накладений арештна дім АДРЕСА_1 ,оскільки потерпіла ОСОБА_10 заявила цивільний позов до обвинуваченої на суму 28065 гривень( а.с.119). 31.12.2009 вироком Вінницького районного суду Вінницької області (справа №1-245/2009) позивача ОСОБА_9 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.383 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років обмеження волі; на підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням та призначено іспитовий строк тривалістю 1 рік.

Також з даного вирок судом встановлено, що судом була прийнята відмова потерпілої ОСОБА_10 від цивільного позову до обвинуваченої ОСОБА_4 , також згідно до вироку відсутні в ньому будь-які суми до стягнення з ОСОБА_4 в межах цієї кримінальної справи.( а.с.9-11).

04.02.2011 постановою Ленінського районного суду м. Вінниці було звільнено ОСОБА_9 від призначеного покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 31.12.2009 по закінченню іспитового строку (а.с.12).

Виходячи з наведеного , оцінивши наявні в даній справі належні, достатні, допустимі та достовірні докази їх сукупності, суд вважає , що позов позивача підлягає до задоволення , оскільки мінувала потреба у накладені арешту в межах кримінальної справи № 09040202, в водночас, наявність такого арешту суд переконаний порушує право позивача на володіння, розпорядження та користування будинком АДРЕСА_1 , як його власника.

При цьому доводи приведені представником відповідача із посиланням на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна», згідно до якої відповідачами у справі є боржник, особа в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване; як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення; у випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний орган Державної фіскальної служби, - суд вважає хибними, оскільки в даному конкретному випадку помічником прокурора Вінницького району накладався арешт на будинок в межах кримінальної справи,по якій потерпіла звернулася до обвинуваченої з цивільним позовом , від якого у подальшому потерпіла відмовилася, про що зазначено у вирок суду від 31.12.2009.

Також суд вважає, що саме Вінницька обласна прокуратура має бути відповідачем в даній справі оскільки Вінницька окружна прокуратура не має статусу юридичної особи, щодо якої відсутні відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб , фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та функціонує у структурі Вінницької обласної прокуратури.

Виходячи з наведеного суд вважає , що позивач обрала ефективних спосіб свого захисту, оскільки саме звільнення з-під арешту вказаного житлового будинку усунене перешкоди їй, як власнику, в користуванні та розпорядженні ним.

Окрім того,понесені судовівитрати посплаті судовогозбору сплаченогопозивачем слідзалишити занею,оскільки вонапро це зазначила у позові.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , - задовільнити.

Звільнити з-під арешту житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований 29.05.2009 Вінницькою районною державною нотаріальною конторою, за реєстраційним номером обтяження 8761374, внесений в Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, згідно постанови прокурора про накладення арешту від 24.05.2009, який на праві власності належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олена САЄНКО