Рішення

від 26.11.2024 по справі 420/33141/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33141/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області (до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області (сформована в системі «Електронний суд» 24.10.2024 року) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якій представник позивача просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразума Є.В. ВП №75280067 від 11.10.2024 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області штрафу у сумі 5100 грн.;

відстрочити Територіальному управлінню Служби судової охорони у Одеській області сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі;

розгляд справи проводити без участі представника територіального управління Служби судової охорони у Одеській області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 29.10.2024 року відхилено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, адміністративний позов залишено без руху з підстав необхідності надання доказів сплати судового збору за подання позовної заяви; встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви 7 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачеві.

05.11.2024 року до суду надійшла заява позивача, в додатки до якої надано докази сплати судового збору у сумі 2422,40грн., чим виправлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.11.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду окремих категорій термінових справ, призначено судове засідання на 19.112024р.; витребувано у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №75280067; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 у справі №420/13270/22 зобов`язано територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022р. по 15.07.2022 р. в розмірі 30000 грн. на місяць. В зв`язку із відкриттям виконавчого провадження та надходженням на адресу ТУ Служби постанови ВП №75280067 від 12.06.2024 з метою отримання кошторисних призначень на виконання рішення суду на адресу центрального органу управління Служби судової охорони 25.07.2024 за вих.№46.06-829/вн була надіслана доповідна записка щодо виділення додаткових кошторисних призначень по КЕКВ 2800 в сумі 195 822,58 грн. в т.ч.: на нарахування та виплату додаткової винагороди 165 050,46 грн., (нарахування 30 772,12 грн.), а також на стягнення виконавчого збору 32 000,00 грн. Інформацію про вжиті заходи та підтверджувальні документи направлено 26.07.2024 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Згідно із затвердженим Планом асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2024 рік територіальному управлінню Служби судової охорони у Одеській області за вищевказаною бюджетною програмою передбачено виділення 454 597 грн. В липні 2024 за вищевказаною програмою надійшли асигнування у розмірі 67 054 грн. В серпні 2024 за вищевказаною програмою надійшли асигнування у розмірі 331 933,00 грн. Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства. Вищезазначені асигнування були безспірно стягнуті з реєстраційного рахунку територіального управління Служби судової охорони у Одеській області органами Державної казначейської служби відповідно до черговості надходження заяв стягувачів визначеної органами Державної казначейської служби. На теперішній час, відповідні асигнування на реєстраційному рахунку територіального управління Служби судової охорони у Одеській області відсутні.Кошторисні призначення для нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 на виконання зазначеного рішення суду територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області від центрального органу управління Служби не отримало. У правовідносинах щодо виділення коштів для виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 168 існують певні етапи, які повинні бути здійснені для вирішення цього питання та вирішення яких не входить до компетенції територіального управління Служби судової охорони у Одеській області. Таким чином, виконання даного судового рішення потребує певного часу та виконання дій, які не залежать безпосередньо від територіального управління Служби судової охорони у Одеській області. В межах компетенції територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області було вжито вичерпних заходів для вирішення питання щодо виконання вищевказаного рішення суду. На теперішній час склалися об`єктивно обгрунтовані обставини, які не залежать від волі територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, але ускладнюють виконання територіальним управлінням вищевказаного рішення суду. Позивачем вживаються всі необхідні дії для повного виконання рішення суду у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України. Незважаючи на це, рішення суду не було виконано у повному обсязі з причин, що не залежали від волевиявлення та дій територіального управління, та були обумовлені залученням до його виконання інших суб`єктів та процедур. Отже оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

У судове засідання 19.11.2024 року представники учасників справи не з`явилися, позивач 19.11.2024 року подав заяву про розгляд справи за відсутності представника Управління.

Судове засідання, призначене на 19.11.2024 року було перенесено на 26.11.2024 року у зв`язку із відсутністю у суду відомостей про отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки.

У судове засідання 26.11.2024 року представники учасників справи не з`явилися, були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно.

Ухвала суду від 11.11.2024 року була надіслана та доставлена до «Електронного кабінету» відповідача 19.11.2024 року; у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження надано не було, про поважність причин неподання не повідомлено.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Керуючись приписами ч.9 ст. 205 КАС України, судом продовжено розгляд справи в письмовому провадженні. Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 року у справі №420/13270/22 зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 р. по 15.07.2022 р. в розмірі 30000 грн. на місяць.

18.12.2023 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/13270/22.

12.06.2024 року за заявою стягувача відкрито виконавче провадження №75280067 з виконання виконавчого листа №420/13270/22 (а.с.21-22); вказано боржнику про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 25.07.2024 року ТУ ССО у Одеській області повідомило відповідача, що відповідно до ч.3 ст.148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" головним розпорядником коштів щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони є Державна судова адміністрація України. Розпорядником коштів другого рівня є центральний орган управління Служби судової охорони. ТУ ССО у Одеській області є розпорядником бюджетних коштів третього рівня. З метою виконання судового рішення ТУ ССО у Одеській області був здійснений розрахунок потреби в коштах та 10.11.2023 р. надіслано лист до центрального органу управління Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень по КЕКВ 2800 «Інші видатки» на нарахування та виплату додаткової винагороди в сумі 19582258грн. а також 25.07.2024 надіслана доповідна записка щодо виділення додаткових кошторисних призначень по КЕКВ 2800 «Інші видатки» на нарахування та виплату додаткової винагороди в сумі 165050,56грн., та 32000,00грн. на стягнення виконавчого збору. Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" та ч.1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. У Державному бюджеті України на 2024 рік Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апарату судів та працівників органів і установ системи правосуддя" встановлено обсяги видатків на забезпечення виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установи системи правосуддя. Вимогами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, визначено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми. Враховуючи викладене, виконання зазначеного судового рішення відбудеться в найкоротші терміни, з урахуванням надходжень відповідних асигнувань за вищевказаною бюджетною програмою (а.с.16-17).

В додатки до листа надано додано копії листа ТУ ССО у Одеській області від 10.11.2023 року щодо потреби виділення додаткових коштів, розрахунок потреби в коштах на виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, доповідної записки від 25.07.2024 р.

11.10.2024 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №75280067 за невиконання вимог виконавчого листа №420/13270/22, виданого 18.12.2023 року Одеським окружним адміністративним судом на боржника ТУ ССО в Одеській області накладено штраф у розмірі 5100 грн. (а.с.14-15).

Постанова прийнята на підставі ст.ст.63,75 ЗУ «Про виконавче провадження» та в ній зазначено, що рішення суду боржником не виконане.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Примусове виконання рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи, здійснюється органами державної виконавчої служби.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження, встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентований статтею 63 Закону України Про виконавче провадження.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч.1).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2).

Статтею 75 Закону України Про виконавче провадження визначена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Зокрема, згідно з ч. 1 цієї статті, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови слугувало те, що станом на час її винесення ТУ ССО в Одеській області не виконано рішення суду справі № 420/13270/22.

Надаючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 року у справі № 812/1813/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні приписів ЗУ «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Таким чином, позивач у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України, вживає всі залежні від нього дії для повного виконання вказаного рішення суду, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника ТУ ССО і вимагати від нього вчинення дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.

Суд зазначає, що в розумінні положень Закону №1404-VIII поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення, тобто постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду може бути винесена за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.09.2019р. у справі № 840/3476/18, від 19.09.2019 р. у справі № 686/22631/17, від 07.11.2019р. у справі № 420/70/19.

Згідно ст.ст.23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

За приписами ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до ч.3 ст.148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони є Державна судова адміністрація України.

В той же час розпорядником бюджетних коштів другого рівня є центральний орган управління Служби судової охорони, а ТУ ССО у Одеській області є розпорядником бюджетних коштів третього рівня.

З огляду на викладене позивачем, після проведення розрахунку розміру додаткової винагороди ОСОБА_1 , було направлено лист Голові Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень по КЕКВ 2800 для виплати третій особі додаткової винагороди та доповідну записку про виділення додаткових кошторисних призначень на нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 165050,46грн.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 08.12.2023 р. за вих. № 08020-01-3/34132 у Державному бюджеті України на 2024 рік Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" з метою виконання рішень судів стосовно всіх працівників системи правосуддя, передбачено призначення в обсязі 10,0 млн. гривень.

В рамках зазначеної програми ТУ ССО у Одеській області 04.01.2024 р. в Головному управління Державної казначейської служби України в Одеській області відкрито рахунок за КПКВК 0501150 "Загальний фонд".

Згідно із затвердженим Планом асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2024 рік ТУ ССО у Одеській області за вищевказаною бюджетною програмою виділено 454597 грн. Надходження відповідних асигнувань очікується в липні 2024 року у розмірі 67054 грн. та в серпні 2024 року в розмірі 387543 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що невиконання рішення суду ТУ ССО у Одеській області в частині виплати ОСОБА_1 розрахованої суми додаткової винагороди у розмірі 165050,46 грн. через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на ці цілі не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання цих коштів.

Позивачем вжиті всі необхідні дії для повного виконання рішення суду у порядку та у спосіб, які встановлені чинним законодавством України. Рішення суду не повністю виконано з причин, що не залежали від волевиявлення та дій позивача, та були обумовлені залученням до його виконання інших суб`єктів та процедур.

Викладене не враховано державним виконавцем при накладенні штрафу постановою від 11.10.2024 року, отже оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки фактично позивачем частково виконане рішення суду у справі №420/13270/22 шляхом здійснення розрахунку додаткової винагороди ОСОБА_1 (165050,46грн.), а виплата нарахованої винагороди не проведена з поважних причин.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Рішенням суду у справі №420/13270/22 суд зобов`язав ТУ ССО у Одеській області (суб`єкта владних повноважень) вчинити певні дії.

Оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження із сукупністю дій, спрямованих на виконання рішення суду, а також покладеного обов`язку щодо виконання рішення суду на державний орган, із порушенням виконавчого провадження ТУ ССО у Одеській області продовжує перебувати у статусі суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням викладеного, підстави для розподілу на користь позивача понесених ним витрат відповідно до приписів ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області (до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Семиразума Є.В. ВП №75280067 від 11.10.2024 року про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області штрафу у сумі 5100грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ч.6 ст. 287, ст.293 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області (код ЄДРПОУ: 43163579; адреса: вул.Софіївська, буд.19, м.Одеса, Одеська область, 65082).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, адреса: вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091).

Третя особа: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя М.М. Аракелян