Рішення

від 19.11.2024 по справі 440/9488/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/9488/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

за участю: секретаря судового засідання Гаврильєва С.С.,

представника позивача Бордюга С.Д.,

представника відповідача Трофімченка В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Позивач Приватне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №00015860701 від 06.02.2024 року .

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним, на думку позивача, застосуванням контролюючим органом штрафних санкцій з огляду на відсутність в діях платника умислу щодо несплати узгодженої суми податкового зобов`язання, оскільки несвоєчасна сплата суми податкового зобов`язання до бюджету була зумовлена скрутним фінансовим становищем підприємства. Відповідальність за скоєння такого податкового правопорушення відповідно до пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України настає лише у разі, коли контролюючий орган доведе, що платник податків мав можливість своєчасно сплатити суму податкового зобов`язання, але умисно не вчинив дії зі сплати, за які передбачена відповідальність. Вважає, що акт перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення належних обґрунтувань відносно того, що порушення сталося внаслідок умисних дій позивача, не містять. Крім того, звертав увагу, що відповідачем помилково зазначено у спірному рішенні норму пункту 125.1.2 статті 125.1 Податкового кодексу України, на підставі якої застосовано до позивача штрафні санкції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому висловив свої заперечення проти задоволення позову. Зазначив, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки податкового законодавства встановлений факт несвоєчасної сплати суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб. Відповідно до даних оборотно - сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 31 "Рахунки в банках" платник в спірному періоді отримував на рахунки кошти, що дозволяли сплачувати податкове зобов`язання вчасно. Оскільки позивач мав можливість дотриматися норм чинного законодавства та при цьому не вжив заходів для своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, такі дії вважаються винними і наслідком їх вчинення є застосування штрафних санкцій відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, а представник відповідача заперечував задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Приватне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" (код ЄДРПОУ 05808735), зареєстроване юридичною особою та є платником податку на доходи фізичних осіб.

Згідно наказу Міністерства оборони України № 737 від 04.11.2024 року змінено найменування Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на Акціонерне товариство "АвтоКрАЗ".

Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", результати якої зафіксовані в акті № 535/16-31-07-01-02/05808735 від 16.01.2024 року.

Проведеною перевіркою виявлено порушення платником вимог пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України у зв`язку з: несплатою податку на доходи фізичних осіб до бюджету, що підлягали утриманню із сум доходу, нарахованого у вигляді заробітної плати в загальній сумі 7689481,86 грн.; несвоєчасною сплатою податку на доходи фізичних осіб до бюджету, що підлягали утриманню із сум доходу, нарахованого у вигляді заробітної плати в загальній сумі 27966867,03 грн.

06 лютого 2024 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення рішення № 00015860701, яким збільшено суму грошового забезпечення з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями в сумі 3609915,75 грн. та пені в сумі 209929,24 грн.

Не погодившись із вищевказаним рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України /надалі ПК України (у відповідних редакціях)/ Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи /пункт 36.1 статті 36 ПК України/.

Згідно з підпунктом "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету до або під час виплати оподатковуваного доходу.

У відповідності до пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Порушення щодо повноти сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб, дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлені на підставі головних книг підприємства по рахунках 6610, 6620, 6410, платіжних доручень, пояснень платника податку.

Так, пунктом 171.1 ст.171 Податкового кодексу України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку на доходи у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доході на користь платника податку.

Відповідальність платників податків за податкові порушення регламентується главою 11 розділу II Податкового кодексу України, який передбачає, зокрема, відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків (стаття 124 цього Кодексу).

Пунктом 176.2 ст.176 Податкового кодексу України визначено, що податкові агенти зобов`язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається; нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Висновками перевірки встановлено реєстр сум податку на доходи фізичних осіб, які перераховано не своєчасно за період з 01.10.2018 року по 30.09.2021року.

Відповідно до пп. 54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента свідчать про порушення правил на нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Аналіз зазначених статей свідчить про те, що законодавець прямо передбачив алгоритм дій податкового агента у випадках, коли оподатковуваний дохід (у тому числі заробітна плата) нараховується, однак не виплачується платнику податків фізичній особі, безвідносно до причин, які обумовили невиплату такого доходу. У разі невиплати нарахованої заробітної плати податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач, вказуючи на протиправність спірного податкового повідомлення - рішення, посилається на незаконне застосування щодо нього штрафних санкцій у розмірі 25% суми податків, що підлягають нарахуванню або сплаті до бюджету, визначних на підставі п. 124.2 ст.124, з огляду на те, що підприємством здійснювалось нарахування податку на доходи фізичних осіб повністю відповідно до вимог Податкового кодексу України, однак, в попередні періоди і на теперішній час позивач неспроможний виплачувати їх у термін для місячного податкового періоду.

Так, відповідно до п.124.1, п.124.2 ст.124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Суд вважає, що для притягнення платника податків до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України є встановлення факту умисності діяння і причинно-наслідкового зв`язку з таким наслідком як прострочення сплати грошових зобов`язань.

Так, перевіркою встановлено, що відповідно до даних оборотно - сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 31 "Рахунки в банках" платник в спірному періоді отримував на рахунки кошти, що дозволяли сплачувати податкове зобов`язання вчасно.

Вищезазначене свідчить, про те що позивач мав можливість дотримуватись правил та норм щодо строків перерахування відповідних податків і зборів, визначених Кодексом, проте не вживав достатніх заходів щодо їх дотримання та нарощував заборгованість.

Належних та допустимих доказів або пояснень щодо спростування зазначеної інформації позивачем в ході судового розгляду справи не надано.

Отже, суд вважає, що позивач був обізнаний із вимогами законодавства України в частині повноти, правильності та своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, про обставини, які звільняють від відповідальності або пом`якшують відповідальність за вчинення податкових правопорушень, мав можливість для дотримання правил та норм ПК України, відтак є доведеним наявність вини позивача у несвоєчасній сплати грошових зобов`язань і застосуванні відповідачем на підставі цього штрафних санкцій у розмірі 25% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

З приводу доводів позивача про те, що відповідачем помилково зазначено у спірному рішенні норму пункту 125.1.2 статті 125.1 Податкового кодексу України, на підставі якої застосовано до позивача штрафні санкції, суд зазначає, що вказана технічна помилка не призвела до зміни висновків перевірки та суми визначеного грошового зобов`язання.

При цьому, у розрахунку штрафних санкцій та пені до податкового повідомлення - рішення самі розрахунки з посилання на норму п. 124.2 ст. 124 ПК України виконані вірно.

Крім того, із змісту позовної заяви слідує, що позивачу відомо, на підставі якої правової норми до нього застосовано штрафні санкції.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши положення законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вул. Київська, 62, м.Кременчук, Полтавська область, 39631; код ЄДРПОУ 05808735) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 листопада 2024 року.

Головуючий суддя А.Б. Головко