Ухвала

від 26.11.2024 по справі 465/8702/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/8702/24

2-з/465/182/24

У Х В А Л А

про забезпечення позову

26.11.2024 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Величко О.В., з участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р., розглянувши заяву Львівської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та припинення права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову. Заяву мотивовано тим, що Львівською міською радою готується позовна заява до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, щоб усунути перешкоди в користуванні Львівською міською радою земельною ділянкою шляхом знесення нежитлового приміщення площею 33,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414806646101), із скасуванням державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на це приміщення.

Як зазначає представник, у державному реєстрі права власності на нерухоме майно наявна наступна інформація: нежитлова будівля загальною площею 33,8 кв.м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414806646101) перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 3880 від 13.06.2019 р., що був виданий приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. Однак, власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 є Львівська міська територіальна громада в особі Львівської міської ради.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.09.2024 р. № 395492239 нежитлова будівля загальною площею 33,8 кв.м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414806646101) перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 3880 від 13.06.2019 р., що був виданий приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. Первинно право власності на нежитлову будівлю загальною площею 33,8 кв.м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414806646101) було зареєстроване за ОСОБА_2 22.11.2017 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації (ЛВ142140660468), що начебто була видана 11.06.2014 року, а також договору оренди землі від 27.03.2013 року. Однак, позивач звертає увагу суду, що згідно з даними Реєстру будівельної діяльності декларації про готовність об`єкта до експлуатації за серією та номером ЛВ142140660468 за адресою: АДРЕСА_1 , не існує. Декларація ЛВ142140660468 була видана 07.03.2014 року для реконструкції індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 в, тобто абсолютно для іншої мети та в інший час.

У квітні 2004 року ОСОБА_2 звернулась до Львівської міської ради зі зверненням про надання їй в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому 08.07.2004 року на сесії Львівської міської ради була прийнята ухвала № 1663 від 08.07.2004 р. «Про затвердження приватному підприємцю ОСОБА_2 проєкту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ». На підставі даної ухвали 29.10.2004 р. був укладений договір про відведення ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 для влаштування тимчасового торговельного павільйону терміном до 08.07.2009 року. Об`єктом даного договору була земельна ділянка комунальної власності загальною площею 0, 0057 га, що зареєстрована за кадастровим номером 4610136900:06:002:0018.

Згодом Львівською міською радою у 2012 році було отримано повторне звернення від ОСОБА_2 про продовження терміну оренди земельної ділянки. Відтак, на сесії Львівської міської ради була прийнята ухвала № 2107 від 07.02.2013 р. «Про продовження ФОП ОСОБА_2 терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 ». На підставі цієї ухвали був укладений договір оренди землі від 27.03.2013 р. для обслуговування тимчасового торговельного павільйону на АДРЕСА_1 а терміном до 07.02.2018 року.

Відтак, беручи до уваги вищевикладені доводи, позивач приходить до висновку, що декларації, яка зазначена як документ, на підставі якого реєструвалось первинне право власності, не існує. Окрім цього, термін договору оренди землі, який також зазначений як підстава для реєстрації права власності, закінчився у 2018 році та не був ні продовжений, ні укладений новий длоговір оренди. Більше того, договори між ОСОБА_2 та Львівською міською радою укладались для обслуговування тимчасового торговельного павільйону на АДРЕСА_1 , а не для будівництва об`єкта нерухомого майна, право власності на яке в подальшому було незаконно зареєстровано. Отже, вищевказана декларація та договір оренди землі як первинні підстави для державної реєстрації, на переконання представника позивача, є незаконними та не породжують правових наслідків для так званих власників об`єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_3 .

Згодом право власності на спірний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414806646101) на АДРЕСА_1 загальною площею 33,8 кв.м. від ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «СЕЛЛ БУД» (код ЄДРПОУ 41932318), як частина статутного капіталу, на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна № 1 від 09.02.2018 р.

На підставі договору купівлі-продажу № 3880 від 13.06.2019 р., що був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І., право власності на нежитлове приміщення загальною площею 33,8 кв.м. від ТОВ «СЕЛЛ БУД» перейшло до ОСОБА_1 . Згідно з результатами акта обстеження № 8 від 19.04.2024 р. у спірній споруді розміщене кафе, де здійснюється, зокрема й торгівля алкогольними напоями. Відтак, ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку площею 0,0057 га на АДРЕСА_1 для обслуговування торговельного павільйону за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради щодо надання в користування (оренду) земельної ділянки та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Документи на право користування земельною ділянкою відсутні.

Комісією управління державного контролю за використанням та охороною земель Львівської міської ради 28.05.2024 р. було проведено обстеження земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_1 . Обстеження проведено на підставі листа юридичного департаменту від 25.04.2023 р. № 4-2901-22654 та на виконання наказу управління державного контролю за використанням та охороною земель від 02.05.2024 р. № 27.

За результатами обстеження складено акт № 128, яким встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,0057 га фактично використовується ОСОБА_1 безпідставно, оскільки така земельна ділянка перебуває у комунальній власності Львівської міської територіальної громади, а ухвали щодо відведення такої земельної ділянки чи надання її у користування Львівською міською радою не приймалися. Станом на зараз, у відповідності до матеріалів справи, якими володіє позивач, документи, які посвідчують право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, відсутні.

Відповідно до відомостей, що надані в листі Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю № 4-0006-5958 від 30.04.2024 р. згідно з даними реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, інформація про видачу дозвільних документів на виконання будівельних робіт та готовність об`єкта до експлуатації за вищезазначеною адресою відсутня.

Згідно з листом Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради №4-39-6009 від 01.05.2024 р. містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414806646101), загальною площею 33,8 кв.м., не надавалися.

Згідно з листом Управління комунальної власності Львівської міської ради № 4- 2302-7513 від 29.05.2024 р. відповідно до бази даних нарахування орендних платежів договорів на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 2010 по 2024 р.р. не обліковується.

Окрім вищенаведених доводів, позивач зазначає, що згідно з ухвалою Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019 р. «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» тимчасову споруду на АДРЕСА_1 до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд не внесено.

Відтак, як стверджує представник позивача, на даний час, ОСОБА_1 самовільно зайняв та фактично використовує земельну ділянку комунальної власності площею 0,0057 га на АДРЕСА_1 а шляхом розміщення вказаної вище споруди за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про передачу у власність або користування (оренду) даної земельної ділянки, чим порушує право власності Львівської міської територіальної громади на земельну ділянку.

Львівська міська рада звертає увагу суду на той факт, що підстави для первинної реєстрації права власності на вищезгаданий об`єкт були незаконними, а відтак, вважає незаконними наступні правочини, що стосуються відчуження права власності щодо такого об`єкту, оскільки були відсутні будь-які документи на право користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, Львівська міська рада має обґрунтовані підстави вважати, що відповідач для уникнення виконання рішення суду, в разі прийняття такого на користь позивача, може розпорядитися спірним об`єктом, що знаходиться у нього на праві власності, та відчужити його на користь інших осіб, що в свою чергу істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких позивач звертається до суду.

А тому, представник позивача просить в порядку забезпечення позову заборонити сторонам, органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України, нотаріусам), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлового приміщення загальною площею 33.8 кв. м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414806646101), в тому числі щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на нежитлове приміщення.

Відповідно до положень ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України), п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»(далі - Постанови від 22.12.2006 року №9) заява позивача про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

З врахуванням положень ст. 153 ЦПК Українисторони для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалась, у зв`язку з чим фіксація судового засідання не здійснювалась у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цьогоКодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Частиною першоюстатті 150 ЦПК Українивстановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3ст. 150 ЦПК України).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення цивільного позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписамистатті 81 Цивільного процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову та долучених до неї матеріалів, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.09.2024 р. № 395492239 нежитлова будівля загальною площею 33,8 кв.м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414806646101) перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 3880 від 13.06.2019 р., що був виданий приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. Первинно право власності на нежитлову будівлю загальною площею 33,8 кв.м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414806646101) було зареєстроване за ОСОБА_2 22.11.2017 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації (ЛВ142140660468), що начебто була видана 11.06.2014 р., а також договору оренди землі від 27.03.2013 р.

Однак, з представлених стороною позивача матеріалів слідує, що декларації, яка зазначена як документ, на підставі якого реєструвалось первинне право власності на зазначений вище об`єкт нерухомого майна, не існує. Окрім цього, термін договору оренди землі, який також зазначений як підстава для реєстрації права власності, закінчився у 2018 році та не був ні продовжений, ні укладений новий договір. Більше того, договори між ОСОБА_2 та Львівською міською радою укладались для обслуговування тимчасового торговельного павільйону на АДРЕСА_1 , а не для будівництва об`єкта нерухомого майна, право власності на яке в подальшому було зареєстровано.

На підставі договору купівлі-продажу № 3880 від 13.06.2019 р., що був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І., право власності на нежитлове приміщення загальною площею 33,8 кв.м. від ТОВ «СЕЛЛ БУД» перейшло до ОСОБА_1 . Згідно з результатами акта обстеження № 8 від 19.04.2024 р. у спірній споруді розміщене кафе, де здійснюється, зокрема й торгівля алкогольними напоями. Відтак, є обгрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку площею 0,0057 га на АДРЕСА_1 для обслуговування торговельного павільйону за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради щодо надання в користування (оренду) земельної ділянки та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Як встановлено, з доданих представником позивача матеріалів, документи на право користування земельною ділянкою відсутні.

За результатами обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 складено акт № 128, яким встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,0057 га фактично використовується ОСОБА_1 безпідставно, оскільки така земельна ділянка перебуває у комунальній власності Львівської міської територіальної громади, а ухвали щодо відведення такої земельної ділянки чи надання її у користування Львівською міською радою не приймалися. Станом на зараз, у відповідності до матеріалів справи, якими володіє позивач, документи, які посвідчують право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, відсутні.

Дослідивши наведені заявником обставини та докази в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд відзначає наступне.

За змістомст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Згідно з пп. 3 п. 2 ч. 1ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно доЗакону України "Про виконавче провадження"щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.

Частина 1статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"містить перелік підстав для відмови у державній реєстрації. Зокрема, такою підставою вказано: у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії (п. 2 ч. 1 ст. 28).

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018).

Аналогічно у п.1 ч.1 ст.25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили. Наведене вказує на те, що заборона вчинення реєстраційних дій згідно судового рішення є способом забезпечення позову щодо спорів, пов`язаних із нерухомим майном.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 5 ЦПК України,здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом встановлено, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає що належним, співмірним та адекватним заходом забезпечення позову у даному випадку буде заборона органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, які визначеніЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення загальною площею 33.8 кв. м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414806646101), в тому числі щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на нежитлове приміщення.

При цьому суд зазначає, що вказаний захід забезпечення позову має наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.

Вказані заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані із предметом розгляду у даній справі, оскільки спір стосується звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення нежитлового приміщення із скасуванням державної реєстрації права власності відповідача ОСОБА_1 на це приміщення.

За таких обставин, враховуючи пов`язаність вищевказаних заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав територіальної громади в особі позивача у разі задоволення позову та невжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне задовольнити заявуЛьвівської міської радипро забезпечення позову.

Відповідно до ч. 8ст. 153 ЦПК Українипро забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Відповідно до ч. 1ст. 157 ЦПК Україниухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись статтями 1-18, 149-150, 153, 154, 157 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача - Львівської міської ради про застосування заходів забезпечення позову задовольнити.

Заборонити сторонам, органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України, нотаріусам), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлового приміщення загальною площею 33.8 кв. м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1414806646101), в тому числі щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на нежитлове приміщення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Позивач (стягувач):Львівська міська рада, код ЄДРПОУ 04055896, м. Львів, пл. Ринок, 1.

Відповідач (боржник): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 .

Суддя Величко О.В.