Рішення

від 26.11.2024 по справі 480/7144/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року Справа № 480/7144/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7144/24

за позовом ОСОБА_1

до Липоводолинського районного суду Сумської області,

Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Липоводолинського районного суду Сумської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, в якій просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Липоводолинського районного суду Сумської області від 08 лютого 2024 року № 1 к-б Про встановлення умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад на 2024 рік та перерахунок надбавок встановлених за вислугу років на державній службі в частині здійснення з 25 січня 2024 року перерахунку надбавки за вислугу років на державній службі у відсотковому розмірі з 3% на 2% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу та встановлення ОСОБА_1 надбавки у розмірі 30 відсотків посадового окладу державного службовця як такому, стаж державної служби якого станом на 01 січня 2024 року становить 17 років 8 місяців.

2.Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області здійснити позивачу з 25 січня 2024 року перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України Про державну службу та наказу керівника апарату Липоводолинського районного суду Сумської області № 16 к-б від 03.04.2023 року Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням раніше виплачених сум.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що працює в Липоводолинському районному суді Сумської області на посаді головного спеціаліста з інформаційних технологій з 20.11.2012 року.

З 03.04.2023 року позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 % посадового окладу, стаж державної служби 17 років.

08.02.2024 року Липоводолинським районним судом Сумської області прийнято наказ № к-б, яким встановлено надбавки за вислугу років державним службовцям суду, згідно якого позивачу за стаж роботи 17 років 8 місяців вислуги державної служби встановлено щомісячну доплату у розмірі 30% посадового окладу.

Вважає, що оскаржуваним наказом порушуються права ОСОБА_1 на належний рівень оплати праці державного службовця, що гарантовано статтями 46, 50, 52 Закону України «Про державну службу», а тому просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 19.08.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами із зазначенням інших обґрунтованих та поважних причин його пропуску.

Ухвалою суду від 27.08.2024 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з даним позовом задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду із даним позовом та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач 1 не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Враховуючи положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами у справі.

В установлений законом строк, відповідачем 2 наданий відзив на адміністративний позов, зі змісту якого вбачається, що абзацом першим пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

При цьому абзацом другим пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Також абзацом четвертим пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, вважає, що керівник апарату Липоводолинського районного суду Сумської області, діючи в межах наданих законом повноважень та у відповідності до чинного законодавства, яке встановлює порядок визначення розміру надбавки за вислугу років державних службовців, правомірно видав наказ про встановлення позивачу надбавки за вислугу років на державній службі, як такому, який працює в державному органі (органі державної влади), де проведено відповідну класифікацію посад. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову (а.с.35-37).

13.09.2024 позивачем подано відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 просить позовні вимоги задовольнити (а.с.47).

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, судом зазначає наступне.

Судом встановлено, що 20.11.2012 Липоводолинським районним судом Сумської області прийнято наказ №44 к-б про призначення ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста з інформаційних технологій (а.с.14).

03.04.2023 Липоводолинським районним судом Сумської області прийнято наказ №16 к-б про встановлення ОСОБА_1 з 19.04.2023 року надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 50 % посадового окладу, як такому, стаж державної служби якого становить 17 років (а.с.15).

08.02.2024 Липоводолинським районним судом Сумської області прийнято наказ №1 к-б, ч.3 якого зазначено, що з 25.01.2024 встановити надбавку за вислугу років державним службовцям Липоводолинського районного суду Сумської області, а саме головному спеціалісту з інформаційних технологій ОСОБА_1 у розмірі 30 % посадового окладу державного службовця як такому стаж державної служби якого станом на 01 січня 2024 року становить 17 років 8 місяців (а.с.16).

Позивач не погодився з наказом Липоводолинського районного суду Сумської області від 08 лютого 2024 року № 1 к-б, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено положеннями Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно із статтею 155 Закону №1402-VIII організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.

Положення про апарат суду розробляється на підставі типового положення про апарат суду та затверджується зборами суддів відповідного суду. Тимчасове положення про апарат новоутвореного суду затверджується тимчасово виконуючим обов`язки керівника апарату цього суду.

Типове положення про апарат суду затверджує Державна судова адміністрація України за погодженням із Вищою радою правосуддя.

Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Структура і штатна чисельність апаратів місцевих судів за погодженням із головою суду затверджуються відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України, апаратів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів - Державною судовою адміністрацією України за погодженням з головою суду в межах видатків на утримання відповідного суду. Тимчасова структура та тимчасова штатна чисельність апарату новоутвореного суду затверджується тимчасово виконуючим обов`язки керівника апарату цього суду за погодженням із Головою Державної судової адміністрації України.

Відповідно до частини 4 статті 150 Закону №1402-VIII розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу.

Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких віднесені до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів.

Схема посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації України.

Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 (далі Закон №889-VIII), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 3 Закону №889-VIII встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця (частина 1).

Згідно із статтею 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з частиною 1 статті 46 Закону № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років.

Відповідно до частин 1-2, 4-5, 8 статті 50 Закону № 889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Отже, Закон № 889-VIII є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби, що включає в себе й питання оплати праці державних службовців.

За визначенням пункту 24 частини 1 статті 1 Бюджетного кодексу України закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.

Пунктами 10, 12 Прикінцевих положень Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік", який набрав чинності 01.01.2024 (далі - Закон № 3460-IX), встановлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20-22 цього розділу.

У 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.

Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Листом Національного агентства України з питань державної служби від 19.01.2024 р. №926/92-24 надано такі роз`яснення: "пунктами 10, 12 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік (далі Закон) установлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20 22 цього розділу. Пунктом 12 Прикінцевих положень Закону встановлено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з пунктом 13 Прикінцевих положень Закону умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Оплата праці таких державних службовців здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, при цьому стимулюючі виплати можуть бути нараховані в граничному розмірі до 50 відсотків посадового окладу на місяць. Отже, у 2024 році оплата праці державних службовців державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році» з урахуванням пункту 12 Прикінцевих положень Закону. Державним службовцям державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, надбавка за вислугу років у 2024 році встановлюється на рівні 2 відсотків від посадового окладу за кожний рік стажу державної служби та не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу".

Окремо в листі повідомлено, що роз`яснення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади мають лише роз`яснювальний характер і не встановлюють правових норм.

Після прийняття Закону №3460-IX будь-яких змін щодо зменшення щорічного та граничного відсотку набавки за вислугу років, у тому числі, у зв`язку із проведенням класифікації посад до Закону №889-VIII не вносилося.

Відтак, на час виникнення спірних правовідносин з 01.01.2024 діють дві норми щодо визначення розміру надбавки за вислугу років державним службовцям: пункт 12 Прикінцевих положень Закону №3460-IX, який поширюється на державних службовців органів, у яких проведено класифікацію посад, та частина 1 статті 52 Закону № 889-VIII, яка поширюється на всіх державних службовців.

Водночас, пункт 12 Прикінцевих положень Закону №3460-IX зменшує граничний розмір надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, а також зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, тобто запроваджує менший розмір надбавки за вислугу років на державній службі, ніж це передбачено частиною 1 статті 52 Закону № 889-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі №1-7/99за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) розтлумачено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Як встановлено судом, 03.04.2023 Липоводолинським районним судом Сумської області прийнято наказ №16 к-б про встановлення ОСОБА_1 з 19.04.2023 року надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 50 % посадового окладу, як такому, стаж державної служби якого становить 17 років (а.с.15).

08.02.2024 Липоводолинським районним судом Сумської області прийнято наказ №1 к-б, ч.3 якого зазначено, що з 25.01.2024 встановити надбавку за вислугу років державним службовцям Липоводолинського районного суду Сумської області, а саме головному спеціалісту з інформаційних технологій ОСОБА_1 у розмірі 30 % посадового окладу державного службовця як такому стаж державної служби якого станом на 01 січня 2024 року становить 17 років 8 місяців (а.с.16).

Отже, зазначеним наказом зменшено раніше встановлену надбавку за вислугу років з 50% до 30% посадового окладу за стаж державної служби понад 17 років, незважаючи на те, що стаж його державної служби збільшився, а частина 1 статті 52 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", на підставі якої позивачу раніше було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 45% посадового окладу, є чинною та зміни до цієї норми не вносилися.

Суд зазначає, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

За загальним правилом вирішення колізій, визначеним частиною 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У пункті 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Отже, в національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

За таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закон № 889-VIII, що є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби, що включає в себе й питання оплати праці державних службовців.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

У своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі "Новік проти України" (18 грудня 2008 року) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а виснувала, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, виходячи з принципу правої визначеності, як складового елементу верховенства права, гарантованого статті 8 Конституції України, за наявності суперечностей та неоднозначного тлумачення слід віддати перевагу найбільш сприятливому для особи тлумаченню національного законодавства, а саме частині 1 статті 52 Закону № 889-VIII, яка до того ж є нормою спеціального Закону щодо спірних правовідносин, оскільки Закон №889-VIII є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби, що включає в себе й питання оплати праці державних службовців, на відміну від пункту 12 Прикінцевих положень Закону № 3460-IX, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду, що в силу положень статті 3 Бюджетного кодексу України починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, тобто у даному випадку з 01.01.2024 по 31.12.2024.

При цьому, роз`яснення НАДС, інших міністерств та центральних органів виконавчої влади щодо розрахунку заробітної плати чи листи таких органів з відповідних питань мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що наказ керівника апарату Липоводолинського районного суду Сумської області від 08 лютого 2024 року № 1 к-б Про встановлення умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад на 2024 рік та перерахунок надбавок встановлених за вислугу років на державній службі в частині встановлення з 25 січня 2024 року надбавку за вислугу років головному спеціалісту з інформаційних технологій ОСОБА_1 у розмірі 30 % посадового окладу державного службовця як такому стаж державної служби якого станом на 01 січня 2024 року становить 17 років 8 місяців- прийнятий відповідачем з порушенням частини 1 статті 52 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області здійснити з 25 січня 2024 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України Про державну службу, а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню.

Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Липоводолинського районного суду Сумської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії-задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Липоводолинського районного суду Сумської області від 08 лютого 2024 року № 1 к-б Про встановлення умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад на 2024 рік та перерахунок надбавок встановлених за вислугу років на державній службі в частині встановлення з 25 січня 2024 року надбавку за вислугу років головному спеціалісту з інформаційних технологій ОСОБА_1 у розмірі 30 % посадового окладу державного службовця як такому стаж державної служби якого станом на 01 січня 2024 року становить 17 років 8 місяців.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (40002, м. Суми, вул. Українських Перемог,4, ЄДРПОУ: 26270240) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 25 січня 2024 року перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України Про державну службу, а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук