Ухвала

від 26.11.2024 по справі 480/10180/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

26 листопада 2024 року Справа № 480/10180/24

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Прилипчук О.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

25.11.2024 року до Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовною заявою до Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Знаменська, 2, м. Шостка, Сумська область, 41100), в якій просить:

- зобов`язати Шосткинський відділ державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зняти арешт з усього нерухомого майна та коштів боржника - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який накладений в рамках виконавчого провадження ВП №30103177.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про неможливість її розгляду за правилами КАС України, виходячи з наступного.

З матеріалів адміністративного позову судом встановлено, що згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 13204104 від 19.11.2024 встановлено, що на все нерухоме майно зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна.

Обтяження у вигляді арешту зареєстровано 23.01.2019 за № 29969723 реєстратором: Сумська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна, серія і номер 30103177, виданої 22.01.2019 Шосткинським МРВ ДВС ГТУЮ в Сумській області.

Обтяжувачем є Шосткинський МРВ ДВС ГТУЮ в Сумській області.

Шосткинський МРВ ДВС ГТУЮ в Сумській області на запит щодо зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 листом від 26.07.2024 № 25.15-30/68487 повідомив позивача про те, що станом на 26.07.2024 на виконанні у Шосткинському відділі державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкритих виконавчих проваджень відносно заявника як боржника не перебуває.

Також повідомлено, що на виконанні у Шосткинському відділі державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебували: виконавче провадження № 30103177 відкрите з примусового виконання виконавчого листа № 1-18 виданого 08.08.2011 Сумським районним судом Сумської області про стягнення збитків в розмірі 236700,93 грн. з ОСОБА_1 на користь ШКЗ "Зірка". В межах виконавчого провадження було накладено арешт та кошти та майно боржника.

28.12.2020 виконавче провадження було завершено на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» .

Станом на 26.07.2024 відомостей про сплату заборгованості по виконавчому провадженні № 30103177 до відділу не надходило. У зв`язку з вищевикладеним у державного виконавця відсутні законні підстави для зняття арешту з майна.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII) врегульовано питання зняття арешту з майна боржника, частиною четвертою якої визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі к майна боржника.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону №1404-VIII).

Водночас, згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду, а також Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово указувала, що адміністративною справою у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Водночас, частиною першою 1 статті 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2019 у справі №826/16025/18 звертала увагу, що згідно з частиною другою статті 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Таким чином, спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами), з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 22.08.2018 у справі №658/715/16-ц (провадження № 14-299цс18), від 13.03.2019 у справі № 815/615/16-ц (провадження № 11-1037апп18) та підтриманий у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №820/5502/17, постанові Верховного суду від 15 лютого 2024 у справі 140/26445/23.

Так, частиною першою статті 59 Закону № 1404-VIII передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Водночас стаття 447 ЦПК України передбачає право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні юрисдикції слід виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12.10.1978) висловлено думку, що термін "суд, встановлений законом" у статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Виходячи зі змісту позовних вимог предметом даного спору є бездіяльність Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у не знятті арешту, який було накладено на все майно ОСОБА_1 , а відтак, позивач звертається до суду не в якості сторони в публічно-правових відносинах, а в якості власника майна, який прагне усунути перешкоди в користуванні цим майном.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги, що обраний позивачем спосіб судового захисту зводиться до зняття арешту із відповідного майна, то даний спір не є публічно-правовим в розумінні положень КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене вище, суд відмовляє у відкритті провадження у даній справі та роз`яснює право позивача на звернення до суду в порядку цивільного судочинства, враховуючи суб`єктний склад учасників справи.

Керуючись ст.ст. 170, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя О.А. Прилипчук