Рішення

від 26.11.2024 по справі 500/5623/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5623/24

26 листопада 2024 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області про зобов`язання сформувати та подати подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (далі третя особа), у якому просив ухвалити рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 12190,00 грн (дванадцять тисяч сто дев`яносто гривень 00 копійок) згідно з квитанцією № 0.0.3417509434.1. від 16.01.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" відмовлено позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (житла), придбаного вперше, а саме квартири згідно з договором купівлі-продажу від 16.01.2024. Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву із запереченнями щодо позовних вимог. Вказує на відсутність правових підстав для повернення позивачу сплаченого збору, оскільки Пенсійний фонд України не володіє інформацією стосовно прав власності громадян на нерухоме майно, позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше та у зв`язку з відсутністю заяви позивача про те, що він не має та не набував права власності на житло (в тому числі не приватизовував, не успадковував, не отримував у дар, не купував, зокрема як частку в спільному майні подружжя) відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло та довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (довідки з місць проживання після 1992 року).

Третя особа правом на надання пояснень не скористалась.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 20.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області.

Копію ухвали суду від 20.09.2024 про відкриття спрощеного провадження отримано відповідачем та третьою особою 20.09.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 26.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення приватного нотаріуса до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 16.01.2024, що посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Н.М., позивачем придбано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 73,1 кв. м., житловою 38,6 (арк. справи 6).

Як слідує з квитанції № 0.0.3417589434.1 від 16.01.2024 позивачем сплачено 12190,00 грн збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна на рахунок UA788999980313060156000019751 (арк. справи 16).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 372871971 від 04.04.2024 позивач є власником квартири АДРЕСА_2 . Запит здійснювався за повним співпадінням (арк. справи 14).

Згідно з довідкою № 55 від 08.04.2024, що видана Тернопільським обласним управлінням АТ "Ощадбанк", ОСОБА_1 включений у списки на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_3 . Житлові чеки не використовувалися (арк. справи 15).

Позивач звертався із заявами до відповідача щодо повернення йому помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об`єкту нерухомого майна в сумі 12190 грн при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 16.01.2024, до якої додав перелічені вище документи.

Листами від 15.03.2024 № 1900-0604-8/13454 та від 16.07.2024 № 1900-0604-8/34070 відповідач відмовив у задоволенні вищевказаної заяви позивача, посилаючись на те, що позивачем не додано заяви про те, що він не має та не набував права власності на житло (в тому числі не приватизовував, не успадковував, не отримував у дар, не купував, зокрема як частку в спільному майні подружжя) відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло та довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (довідки з місць проживання після 1992 року) (арк. справи 8-11).

Вважаючи такі дії суб`єкта владних повноважень протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Мотивувальна частина

Предметом спору по суті у даній справі по суті дії відповідача щодо відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об`єкту нерухомого майна в сумі 12 190,00 грн. при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 16.01.2024.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет правомірності такої відмови відповідача, оцінивши її через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі Закон № 400/97-ВР).

Відповідно до пункту 9 статті 1 Закон № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до частини першої статті 379 Цивільного кодексу України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону № 400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 10 статті 4 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону ставка збору становить 1 відсоток від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі Порядок № 1740).

Відповідно до пункту 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Проаналізувавши вказані норми Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740, суд дійшов висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.

Як встановлено судом, відповідачем відмовлено у поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування оскільки Пенсійний фонд України не володіє інформацією стосовно прав власності громадян на нерухоме майно, позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше та у зв`язку з відсутністю заяви позивача про те, що він не має та не набував права власності на житло (в тому числі не приватизовував, не успадковував, не отримував у дар, не купував, зокрема як частку в спільному майні подружжя) відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло та довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (довідки з місць проживання після 1992 року).

Разом з тим, як слідує з відомостей інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 372871971 від 04.04.2024 позивач є власником квартири АДРЕСА_2 . Запит здійснювався за повним співпадінням.

Згідно з довідкою № 55 від 08.04.2024, що видана Тернопільським обласним управлінням АТ "Ощадбанк", ОСОБА_1 включений у списки на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_3 . Житлові чеки не використовувалися.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач вперше придбав житло (за договором купівлі-продажу від від 16.01.2024 за адресою: АДРЕСА_4 та при укладенні договору купівлі-продажу помилково сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від його вартості.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки, саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17), від 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17), та від 13 грудня 2018 (справа № 813/969/17).

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно з пунктом 7.2 Порядку обліку сум, які сплачуються / підлягають сплаті на рахунки Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

Проаналізувавши вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до переконання, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна, позивачем сплачено помилково, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж, у зв`язку з чим кошти в розмірі 12190,00 грн, сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.

Відтак, рішення відповідача про відмову позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об`єкту нерухомого майна в сумі 12190,00 грн при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 16.01.2024 є протиправним.

Поряд з цим, принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окрім того, зазначений принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Так, Верховний Суду неодноразово наголошував на тому, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, зокрема у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18 тощо.

Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв`язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов`язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.

Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/1457/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 802/295/17-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а тощо.

Таким чином, принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, і таких відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.

Стосовно питання ефективності судового захисту прав та інтересів особи, то суд вважає за необхідне вказати таке.

За правовою позицією ВС, що міститься у постанові від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Тобто, адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків); ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття.

Із питанням щодо забезпечення ефективності судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві безпосередньо пов`язане питання щодо меж розгляду судами позовних вимог, апеляційної чи касаційної скарг, зокрема, право суду самостійно, з виходом за межі позовних вимог або вимог апеляційної чи касаційної скарг, застосовувати найбільш ефективний за даних обставин спосіб захисту прав позивача.

З цього приводу слушним видається правовий висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/1961/18, відповідно до якого вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: 1) лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; 2) повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; 3) вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із позовом позивач просив: ухвалити рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 12190,00 грн (дванадцять тисяч сто дев`яносто гривень 00 копійок) згідно з квитанцією № 0.0.3417509434.1. від 16.01.2024.

При цьому, предметом спору у даній справі по суті є дії відповідача щодо відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об`єкту нерухомого майна в сумі 12190,00 грн при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 16.01.2024.

Одник, позивачем не заявлено позивної вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об`єкту нерухомого майна в сумі 12190,00 грн при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 16.01.2024, що по суті і спричинили порушення права позивача, та помилково у прохальній частині позовних вимог вказано Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі замість Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області.

З огляду на зазначене, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об`єкту нерухомого майна в сумі 12190,00 грн при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 16.01.2024 та зобов`язання сформувати та подати відповідне подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність дій щодо відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об`єкту нерухомого майна в сумі 12190,00 грн при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 16.01.2024, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 2098 від 14.09.2024. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області задовольнити повністю.

Визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об`єкту нерухомого майна в сумі 12190,00 грн при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 16.01.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об`єкту нерухомого майна в розмірі 12190,00 грн (дванадцять тисяч сто дев`яносто гривень 00 копійок) згідно з квитанцією № 0.0.3417509434.1. від 16.01.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 26 листопада 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ: 14035769);

третя особа:

- Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Листопадова, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ: 37977726).

Головуючий суддяЮзьків М.І.