Рішення

від 26.11.2024 по справі 520/27456/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

26.11.2024 р. справа №520/27456/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артсіті" (далі за текстом - позивач, заявник)до Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)проскасування правового акту індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень, -

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправним та скасування наказу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №5/ПНС-ЗК від 05.01.2024р.

Аргументуючи цю вимогу, зазначив, що смерть працівника настала не під час не у звязку із виконанням трудових обовязків, не має жодного відношення до господарської діяльності чи виробничих процесів Товариства, а тому обставини цієї події підлягали зясуванню за процедурами згідно з Порядком розслідувань та нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (затверджений постановою КМУ від 17.04.2019р. №337; далі за текстом Порядок №337), а не за процедурами Закону України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що правомірно вчинив відносно Товариства управлінське волевиявлення з приводу призначення заходу державного нагляду (контролю) з питання відповідності вимогам законодавства з охорони праці та промислової безпеки на підставі ст.6 Закону України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у зв`язку з настанням аварії, смертю потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, повязаного із діяльністю субєкта господарювання у спосіб видання наказу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 05.01.2024р. №5/ПНС-3К. Стверджував, що не мав обовязку вручати цей наказ субєкту господарювання. Наголошував, що субєкт господарювання вчинив відмову від проведення заходу державного нагляду (контролю) за наказом Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 05.01.2024р. №5/ПНС-3К, що у подальшому послугувало підставою для видання наказу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19.06.2024р. №395/ПНС-3К «Про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки №ДЗ-3831/ПНС/1-23 від 06.09.2023р.» і зверненню до суду у межах справи №520/22003/24 із позовом про зупинення виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки, до усунення порушень: -виконання робіт підвищеної небезпеки; -проведення газонебезпечних робіт та робіт у вибухопожежонебезпечних та/або пожежонебезпечних зонах; -виконання робіт підвищеної небезпеки - зберігання балонів із стисненим, зрідженим, вибухонебезпечним газом; -виконання робіт підвищеної небезпеки; - монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устаткований підвищеної небезпеки; -зупинення експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки, що працює під тиском.

Позов було отримано судом - 01.10.2024р.

Рішення про прийняття позову до розгляду було прийнято судом після усунення недоліків в оформленні матеріалів позову - 07.10.2024р.

Відзив на позов було отримано судом - 17.10.2024р.

Клопотань про ознайомлення з матеріалами справи сторони не подавали.

Клопотань про існування наміру на подачу відповіді на відзив заявник не подавав.

Клопотань про усунення перешкод у реалізації наміру на подачу відповіді на відзив заявник не подавав.

Оскільки добуті судом докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, відомі учасникам спору і у даному конкретному випадку відсутні будь-які перешкоди у наданні доказів відносно таких відомостей, строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не заявили ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру, завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов визначену законодавством процедуру державної реєстрації унаслідок чого набув правого статусу юридичної особи приватного права-резидента України, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під кодом - 36032807, основним напрямом господарської діяльності заявника є торгівля автомобілями та легковими транспортними засобами.

У ході організації виробничого процесу з технічного обслуговування легкових автомобілів заявником було отримано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки №ДЗ-3831/ПНС/1-23 від 06.09.2023р.

Згідно з наказом заявника від 11.07.2022р. №СІ-00000011-00000473 на посаду начальника Станції технічного обслуговування (з метою експлуатації якої заявником було отримано означений вище дозвіл) з 12.07.2022р. був прийнятий громадянин ОСОБА_1 .

За змістом доводів позову та відзиву на позов, з 04.08.2020р. громадянин ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) знаходився у трудових відносинах із заявником, обіймаючи штатну посаду - завідуючий господарством.

Ці обставини сторонами спору фактично визнаються, а тому не потребують додаткового доказування згідно з ч.1 ст.78 КАС України.

До кола функціональних обовязків громадянина ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як найманого працівника Товариства за посадою завідуючий господарством було віднесено: підтримання належного стану території та приміщень заявника (окрім приміщення СТО та приміщення складу запасних автомобільних частин), організація безперебійної роботи інженерно-технічних мереж (газ, вода, каналізація, водопостачання).

При цьому, посадовою інструкцією було визначено, що посада завідувача господарством належить до професійної групи - "керівники", що виключає здійснення будь-якої фізичної активності людини під час виконання функцій найманого працівника, за винятком управління господарською діяльністю заявника у визначених сферах.

Жодних доказів хоча б побічної або опосередкованої причетності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як завідуючого господарством до господарської діяльності Товариства у сфері надання послуг з технічного обслуговування автомобілів (тобто до виробничих процесів Товариства) відповідачем як субєктом владних повноважень у ході розгляду справи до суду не надано, судом самостійно за власною ініціативою згідно з ч.4 ст.9 КАС України ознак існування таких доказів не виявлено, джерел здобуття таких доказів не відшукано.

18.12.2023р. близько 14:00год. указаний працівник заявника під час виконання функцій керівника з приводу приймання товарно-матеріальних цінностей і знаходження у кузові вантажного автомобіля із мішками технічної солі втратив свідомість, був терміново госпіталізований каретою швидкої медичної допомоги, де згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №10-12/3335-ДМ від 20.12.2023р. помер від гострої сердцево-судинної недостатності та геморагічного панкреатиту.

Доказів здійснення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як найманим працівником будь-якої особистої фізичної роботи матеріали справи не містять.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №10-12/3335-ДМ від 20.12.2023р. смерть ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) настала у кареті швидкої допомоги від захворювання загального характеру, а саме: гострої серцево-судинної недостатності та геморагічного панкреонекрозу.

Жодних відомостей про отримання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) будь-яких травм виробничого характеру відомості лікарського свідоцтва про смерть №10-12/3335-ДМ від 20.12.2023р. не містять.

Відтак, подія смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) настала поза межами місцезнаходження заявника та виробничих потужностей заявника, не від ушкоджень чи травм виробничого характеру, а тому у явному причинно-наслідковому зв"язку (прямому чи опосередкованому) із господарською діяльністю заявника не перебуває.

За цим фактом 19.12.2023р. заявником було складено повідомлення про нещасний випадок, котре було одержано суб"єктом владних повноважень - 20.12.2023р.

21.12.2023р. суб"єктом владних повноважень було видано наказ від 21.12.2023р. №634/ПНС з приводу утворення комісії із спеціального розслідування випадку смерті працівника.

05.01.2024р. суб"єктом владних повноважень - Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було видано наказ від 05.01.2024р. №5/ПНС-3К з приводу призначення за подією нещасного випадку - смерті працівника заявника заходу державного нагляду (контролю) у формі позапланової перевірки.

Отже, станом на момент видання наказу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 05.01.2024р. №5/ПНС-3К означений суб`єкт владних повноважень обєктивно не міг мати у розпорядженні взагалі будь-яких даних фактичної дійсності про те, що смерть ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як завідуючого господарством Товариства сталася під час виконання функцій найманого працівника або знаходиться у причинно-наслідковому звязку із господарською діяльністю Товариства.

За твердженням викладеним у позові заявника на спірні правовідносини поширюється дія виключно норм Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (затверджений постановою КМУ від 17.04.2019р. №337; далі за текстом - Порядок №337).

Натомість, за твердженням суб"єкта владних повноважень на спірні правовідносини поширюється дія норм Закону України від 05.04.2007р. №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", згідно з ч.1 ч.6 якого настання аварії, пожежі, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання є підставою для призначення позапланового заходу державного нагляду (контролю), позаяк за приписами Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру (затверджений постановою КМУ від 22.03.2001р. №270; далі за текстом - Порядок №270) суб"єкт господарювання не повинен повідомляти орган державного нагляду (контролю) про нещасні випадки невиробничого характеру.

Правовою підставою виданого суб"єктом владних повноважень відносно заявника наказу №5/ПНС-3К від 05.01.2024р. (далі за текстом - Оскаржений наказ) про призначення заходу державного нагляду (контролю) у зв`язку із смертю потерпілого внаслідок нещасного випадку, пов`язаного із діяльністю суб"єкта господарювання, указано приписи абз.9 ч.1 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ч.5 ст.7 Закону України від 05.04.2007р. №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Отже, закон не містить приписів про обов`язковість вручення суб"єктом владних повноважень заявникові копії Оскарженого наказу.

10.01.2024р. із посиланням на Оскаржений наказ суб"єктом владних повноважень було складено направлення від 10.01.2024р. №ПНС/1/509-24.

25.01.2024р. суб"єктом владних повноважень було складено акт від 25.01.2024р. №ПНС/ХК/339/116/НП про створення заявником перешкод у проведенні заходу державного нагляду (контролю) згідно з Оскарженим наказом.

Із посиланням на акт від 25.01.2024р. №ПНС/ХК/339/116/НП суб`єктом владних повноважень 19.06.2024р. відносно заявника було складено наказ від 19.06.2024р. №395/ПНС про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки за №ДЗ-3831/ПНС/1-23 на підставі ст.21 Закону України від 14.10.1992р. №2694-ХІІ "Про охорону праці", ч.7 ст.4-1 Закону України від 06.09.2005р. №2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у зв`язку із створенням перешкод під час проведення перевірки з питання додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки.

У подальшому у межах справи №520/22003/24 суб"єктом владних повноважень - Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці звернулось до Харківського окружного адміністративного суду було заявлено позов про зупинення виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки, до усунення порушень: - виконання робіт підвищеної небезпеки - проведення газонебезпечних робіт та робіт у вибухопожежонебезпечних та/або пожежонебезпечних зонах; - виконання робіт підвищеної небезпеки - зберігання балонів із стисненим, зрідженим, вибухонебезпечним газом; - виконання робіт підвищеної небезпеки - монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устаткований підвищеної небезпеки; - зупинити експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки, що працює під тиском.

З наведеного слідує, що видання суб"єктом владних повноважень Оскарженого наказу призвело до погіршення правового становища заявника, а тому дане рішення суб"єкта владних повноважень підлягає судовій перевірці за критеріями ч.2 ст.2 КАС України.

Наведені суб"єктом владних повноважень посилання на правові висновки постанови Верховного суду не можуть бути взяті до уваги з огляду на явну та очевидну нерелевантність до обставин спору у справі №520/27456/24, адже Оскаржений наказ суб`єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин не реалізований, у той час як створені вчиненими на виконання Оскарженого наказу управлінські волевиявлення суб"єкт владних повноважень призвели до зміни реального стану прав та обов"язків заявника як учасника суспільних відносин в аспекті умов провадження господарської діяльності.

Доказів отримання заявником тексту Оскарженого наказу матеріали справи наразі не містять.

За загальним правилом відсутність у фізичному розпорядженні учасника суспільних відносин тексту письмового рішення суб"єкта владних повноважень у відносинах, котрі згідно з законом не передбачають щоденних безперервних зносин, здатна призвести до виникнення перепон чи перешкод у реалізації права на звернення до суду згідно з ст.55 Конституції України та ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Стверджуючи про невідповідність закону оскарженого наказу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 05.01.2024р. №5/ПНС-3К, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст.1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

За визначенням ст.1 Закону України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з ст.1 Закону України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема: настання аварії, пожежі, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Отже, підставою для призначення заходу державного нагляду (контролю) у порядку ч.1 ст.6 Закону України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є подія не будь-якої смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, а виключно та подія смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, яка пов`язана з діяльністю суб`єкта господарювання.

Суд відзначає, що механізм розслідування обліку нещасних випадків невиробничого характеру, які сталися з громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на території України регламентований приписами Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру (затверджений постановою КМУ від 22.03.2001р. №270; далі за текстом - Порядок №270).

У розумінні п.2 Порядку №270 під нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти не пов`язані з виконанням трудових обов`язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо (далі - нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров`я або смерті потерпілих.

Згідно з п.3 Порядку №270 розслідуванню згідно з цим Порядком підлягають нещасні випадки, що сталися під час: 1) прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі-організації) і не використовувався в інтересах цієї організації; 2) переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та на інших видах транспортних засобів; 3) виконання громадських обов`язків (рятування людей, захист власності, правопорядку тощо, якщо це не входить до службових обов`язків); 4) виконання донорських функцій; 5) участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності тощо); 6) участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях; 7) проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов`язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах; 8) використання газу у побуті; 9) вчинення протиправних дій проти особи, її майна; 10) користування або контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами; 11) виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки; 12) стихійного лиха; 13) перебування в громадських місцях, на об`єктах торгівлі та побутового обслуговування, у закладах лікувально-оздоровчого, культурно-освітньоготаспортивно-розважальногопризначення,в інших організаціях, а також у рекреаційних зонах; 14) контакту з тваринами (у тому числі птахами, плазунами, комахами тощо) та рослинами (у тому числі грибами, водоростями тощо), що призвело до ушкодження здоров`я або смерті потерпілих; 15) споживання (використання) нехарчової продукції.

Суд вважає, що перелік випадків, окреслених у п.3 Порядку №270, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Тому положення норм Порядку №270 не підлягають поширенню на спірні правовідносини, позаяк у даному конкретному випадку відсутня жодна із кваліфікуючих ознак згідно з п.3 Порядку №270.

Водночас із цим, механізм розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» регламентований приписами Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (затверджений постановою КМУ від 17.04.2019р. №337; далі за текстом - Порядок №337).

Пунктом 1 ч.1 ст.29 Закону України від 23.09.1999р. №1105-ХIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Суд відмічає, що гарантії виконання громадянами функцій найманого працівника у безпечних умовах зафіксовані у приписах Закону України від 14.10.1992р. №2694-ХІІ "Про охорону праці".

Так, згідно з ч.1 ст.6 Закону України від 14.10.1992р. №2694-ХІІ "Про охорону праці" умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

За приписами ч.3 ст.9 Закону України від 14.10.1992р. №2694-ХІІ "Про охорону праці" за працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

У силу застереження ч.1 ст.13 Закону України від 14.10.1992р. №2694-ХІІ "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України від 14.10.1992р. №2694-ХІІ "Про охорону праці" Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для потерпілого (тобто - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як найманого працівника заявника) є підхід, коли до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме приписи Порядку №337, адже норми указаного акту права (на відміну від приписів Порядку №270) передбачають можливість подальшого отримання потерпілим платежів у межах загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, посилання субєкта владних повноважень на невиконання заявником у даному конкретному випадку приписів Порядку №270 як підстави для відмови у позові слід визнати безпідставними, оскільки заявник в інтересах потерпілого (тобто - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як найманого працівника заявника) правомірно, розсудливо і доброчесно керувався у спірних правовідносинах положеннями Порядку №337.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що у розумінні п.3 Порядку №337 нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо.

Згідно з п.8 Порядку №337 у разі отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров`я, заяви потерпілого, членів його сім`ї чи уповноваженої ним особи тощо роботодавець зобов`язаний протягом однієї доби повідомити підприємствам (установам, організаціям), зазначеним в абзацах четвертому - дев`ятому цього пункту, з використанням засобів зв`язку та не пізніше наступного робочого дня надати на паперовому носії повідомлення згідно з додатком 2.

У разі настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння) з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства, особами, які фактично допущені до роботи без оформлення трудового договору, повідомлення про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) надається керівником підприємства (установи, організації), в інтересах якого виконувалися роботи (надавалися послуги), або представником орендодавця, балансоутримувача тощо, на території (об`єкті) якого сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння).

Повідомлення про нещасний випадок надається за місцем настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), а у разі настання нещасного випадку внаслідок події (аварії, катастрофи тощо) під час руху транспортних засобів усіх видів - за місцем реєстрації підприємства (установи, організації): територіальному органові Держпраці; територіальному органові Пенсійного фонду України; керівникові підприємства (установи, організації), на території якого сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), якщо потерпілий є працівником іншого підприємства (установи, організації); керівникові первинної організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці (у разі наявності на підприємстві (в установі, організації) кількох профспілок - керівникові профспілки, членом якої є потерпілий), а у разі відсутності профспілки - уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці; уповноваженому органові чи наглядовій раді підприємства (у разі її утворення); органові ДСНС у разі, коли нещасний випадок стався внаслідок пожежі.

У силу застереження п.10 Порядку №337 спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки; випадки смерті працівників під час виконання ними трудових (посадових) обов`язків; гострі професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків; нещасні випадки, факт настання яких встановлено у судовому порядку, а підприємство (установа, організація), на якому вони сталися, ліквідовано без правонаступника; нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого; випадки зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов`язків; нещасні випадки з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства; нещасні випадки, що сталися з особами, фактично допущеними до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

За правилами п.12 Порядку №337 на підприємстві (в установі, організації) утворюється комісія з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню (далі - комісія). Комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров`я, заяви потерпілого, членів його сім`ї чи уповноваженої ним особи.

Згідно з п.13 Порядку №337 до складу комісії входять: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії); представник територіального органу Пенсійного фонду України; представник первинної організації профспілки (у разі її відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці); лікар з гігієни праці територіального органу Держпраці (у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння); інші представники підприємства (установи, організації), посадові особи органів Держпродспоживслужби, ДСНС (у разі потреби та за відповідним погодженням). До складу комісії не може входити безпосередній керівник потерпілого.

Натомість, за правилами п.14 Порядку №337 Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування (далі - спеціальна комісія). Спеціальна комісія утворюється протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел (органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім`ї чи уповноваженої ними особи, первинних організацій і територіальних об`єднань профспілок).

Згідно з п.15 Порядку №337 до складу спеціальної комісії входять: посадова особа Держпраці та/або її територіального органу (голова комісії); представник територіального органу Пенсійного фонду України; представник уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства (у разі її утворення) або місцевої держадміністрації чи органу місцевого самоврядування у разі, коли зазначений орган відсутній; керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (установи, організації) або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці, а у разі її відсутності - представник роботодавця; представник первинної організації профспілки, членом якої є постраждалий (у разі її відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці); представник профспілкового органу вищого рівня або територіального профоб`єднання; представник місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування у разі, коли нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) сталися з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства; лікар з гігієни праці територіального органу Держпраці (у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння); посадові особи органів Держпродспоживслужби, ДСНС, Держатомрегулювання (у разі потреби та за відповідним погодженням).

У разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на території іншого підприємства (установи, організації) до складу спеціальної комісії включаються представники такого підприємства (установи, організації).

У разі потреби до складу комісії можуть включатися посадові особи Держпраці та/або її територіального органу за галузевим напрямом.

Отже, спеціальна комісія утворюється не за рішення роботодавця, а за рішенням суб"єкта владних повноважень і головою спеціальної комісії як тимчасового державного колегіального органу є саме посадова особа Держпраці та/або її територіального органу, а не працівник суб"єкта господарювання.

Суд відзначає, що у межах спірних правовідносин мав місце випадок, згаданий у п.10 Порядку №337 і саме тому відповідачем Північно-Східним межрегіональним управлінням Державної служби з питань праці був виданий наказ від 21.12.2023р. №634/ПНС про утворення комісії зі спеціального розслідування випадку смерті працівника під час виконання трудових обовязків.

Як то указано у п.30 Порядку №337, розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) комісією підприємства (установи, організації) проводиться протягом п`яти робочих днів з дня утворення комісії.

Натомість, п.31 Порядку №337 визначено, що спеціальне розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) проводиться протягом 15 робочих днів.

Пунктом 33 Порядку №337 передбачено, що комісія (спеціальна комісія) зобов`язана: провести засідання комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), на якому розглянути інформацію про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), розподілити функції між членами комісії, провести зустріч з потерпілим (членами його сім`ї чи уповноваженою ними особою) та скласти протоколи засідання комісії згідно з додатком 4; обстежити місце, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), аварія, та скласти відповідний протокол згідно з додатком 5, розробити ескіз місця, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), аварія, згідно з додатком 6 і провести фотографування місця настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), аварії (у разі потреби та можливості); одержати письмові пояснення від роботодавця та його представників, посадових осіб, працівників підприємства (установи, організації), потерпілого (якщо це можливо) згідно з додатком 7, опитати осіб - свідків нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та осіб, причетних до них, згідно з додатком 8; вивчити наявні на підприємстві документи та матеріали стосовно нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та у разі потреби надіслати запити до відповідних закладів охорони здоров`я для отримання медичних висновків щодо зв`язку нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) з впливом на потерпілого небезпечних (шкідливих) виробничих факторів та/або факторів важкості та напруженості трудового процесу; визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устатковання, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устатковання, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, згідно з додатком 9; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; визначити необхідність проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертизи тощо для встановлення причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння); з`ясувати обставини та причини настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння); визначити, пов`язані чи не пов`язані нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці; вивчити документи, що дають змогу відстежити походження нехарчової продукції, під час використання (експлуатації) якої сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) або використання (експлуатація) якої могло стати їх причиною (договори, товарно-супровідну документацію тощо), і подати інформацію про таку продукцію та документи про її походження до відповідного органу державного ринкового нагляду (у разі проведення спеціального розслідування); розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам та/або гострим професійним захворюванням (отруєнням), у тому числі пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів з охорони праці; скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії); у разі настання групових нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) скласти акти за формою Н-1 на кожного потерпілого; розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення), а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 7, 8 такого акта - обов`язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 7, 8 акта (окрема думка додається до цих актів та є їх невід`ємною частиною); у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов`язаного з виробництвом, крім акта за формою Н-1, скласти картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 (далі - картка за формою П-5) згідно з додатком 22; передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування та примірники таких актів керівнику підприємства (установи, організації) або органу, що утворив комісію (спеціальну комісію), для їх розгляду та затвердження; дотримуватися вимог законодавства про інформацію щодо захисту персональних даних потерпілих та інших осіб, які зібрані в межах повноважень комісії (спеціальної комісії) під час проведення розслідування та задокументовані в акті за формою Н-1.

Засідання комісії (спеціальної комісії) вважається чинним, якщо на ньому присутні більшість її членів.

Участь голови комісії у засіданні комісії (спеціальної комісії) є обов`язковою.

Інформування членів комісії щодо часу та місця проведення її засідань покладається на голову комісії (спеціальної комісії) та здійснюється з використанням усіх наявних засобів зв`язку, в тому числі електронною поштою.

Прийняття рішень, складення та підписання документів за результатами засідання комісії (спеціальної комісії) здійснюється присутніми на її засіданні членами комісії.

Про прийняті на засіданні комісії рішення голова комісії (спеціальної комісії) зобов`язаний повідомити тих членів комісії, що були відсутні, з використанням усіх наявних засобів зв`язку, в тому числі електронною поштою.

Згідно з п.34 Порядку №337 рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов`язаними чи не пов`язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним.

Отже, вчинення управлінського волевиявлення з приводу кваліфікації нещасного випадку у якості пов`язаного з виробництвом або з приводу кваліфікації нещасного випадку у якості непов`язаного з виробництвом є обовязком спеціальної комісії як тимчасового державного колегіального органу.

Суд зауважує, що у кореспонденції з приписами ч.1 ст.6 Закону України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відсутність достатньої сукупності об"єктивних даних, котрі за висновком стороннього, неупередженого, об"єктивного, достатньо поінформованого і розсудливого спостерігача виключають іншу версію тлумачення події смерті найманого працівника, окрім явно та очевидно пов"язаної із виробничою чи господарською діяльністю суб`єкта права чи відсутність управлінського волевиявлення у формі рішення з приводу кваліфікації нещасного випадку у якості пов`язаного з виробництвом унеможливлює проведення заходу державного нагляду (контролю), адже такий нещасний випадок не є пов`язаним з діяльністю суб`єкта господарювання.

У ході розгляду справи субєктом владних повноважень попри імперативні приписи ч.2 ст.77 КАС України не було подано до суду доказів прийняття створеною наказом Північно-Східним межрегіональним управлінням Державної служби з питань праці від 21.12.2023р. №634/ПНС комісією зі спеціального розслідування випадку смерті працівника під час виконання трудових обовязків рішення про визнання нещасного випадку 18.12.2023р. із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у якості пов`язаного з виробництвом.

У ході розгляду справи субєктом владних повноважень попри імперативні приписи ч.2 ст.77 КАС України не було подано до суду доказів існування станом на 05.01.2024р. достатньої сукупності об"єктивних даних, котрі за висновком стороннього, неупередженого, об"єктивного, достатньо поінформованого і розсудливого спостерігача виключають іншу версію тлумачення події смерті найманого працівника, окрім явно та очевидно пов"язаної із виробничою чи господарською діяльністю суб`єкта права.

Натомість, відомості свідоцтва про смерть від 20.12.2023р. №10-12/3335-ДМ беззаперечно та неспростовно виключають причетність смерті найманого працівника - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до господарської діяльності заявника.

Відповідно до п.52 Порядку №337 обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом, є: 1) виконання потерпілим трудових (посадових) обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), у тому числі у відрядженні (згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), на яке він відряджений); 2) перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час; 3) підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування працівника з цією метою по території підприємства (установи, організації) перед початком роботи та після її закінчення; 4) виконання завдань за письмовим розпорядженням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні; 5) виконання потерпілим дій в інтересах підприємства (установи, організації), де він працює, що не належать до його трудових (посадових) обов`язків; 6) раптова смерть внаслідок гострої серцево-судинної недостатності, ішемічного інсульту, серцево-судинної недостатності або порушення мозкового кровообігу під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво (реконструкція, капітальний ремонт), технічне переоснащення шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, проведення геологорозвідувальних робіт під землею) або після підйому на поверхню з даною ознакою, що підтверджено медичним висновком; 7) раптове погіршення стану здоров`я потерпілого, одержання травм або його смерть під час виконання трудових (посадових) обов`язків внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або у разі, коли потерпілий не пройшов обов`язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку; 8) проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству (установі, організації), або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору з іншим підприємством (установою, організацією); 9) проїзд згідно з установленим завданням і маршрутом до місця чи з місця відрядження на транспортному засобі (громадському, власному чи службовому тощо, в тому числі наданому іншим підприємством (установою, організацією) на підставі письмової угоди з роботодавцем про надання послуг з перевезення), що підтверджується документально та відшкодовується роботодавцем; 10) використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства (установи, організації) з дозволу або за письмовим дорученням роботодавця (безпосереднього керівника робіт); 11) перебування потерпілого у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, в тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов`язане з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов`язків або з впливом на нього шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу; 12) прямування до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженим маршрутом або до будь-якого об`єкта за дорученням роботодавця; 13) перебування на території підприємства (установи, організації) або в іншому визначеному роботодавцем місці у зв`язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов`язкового медичного огляду, навчання тощо або проведенням з дозволу чи за ініціативою роботодавця професійних і кваліфікаційних конкурсів, спортивних заходів, передбачених колективним договором, за наявності відповідного рішення (наказу, розпорядження тощо) роботодавця; 14) надання підприємством (установою, організацією) благодійної допомоги іншим підприємствам (установам, організаціям) за наявності відповідного рішення (наказу, розпорядження тощо) роботодавця; 15) однократний вплив на працівника шкідливих чи небезпечних виробничих факторів, внаслідок яких у нього виникло гостре професійне захворювання (отруєння), за наявності висновку закладу охорони здоров`я; 16) вплив небезпечних, шкідливих або інших виробничих факторів під час технологічної перерви або перерви для відпочинку чи харчування на території підприємства (установи, організації) згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджено висновком закладу охорони здоров`я або експертної комісії; 17) заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень іншою особою або його вбивство під час виконання чи у зв`язку з виконанням трудових (посадових) обов`язків або дій в інтересах підприємства (установи, організації) незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з`ясування з іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що встановлено комісією з розслідування та/або підтверджено висновком компетентних органів; 18) погіршення стану здоров`я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, зупинка серця тощо), що підтверджено медичним висновком, якщо це пов`язано із застосуванням таких речовин у виробничому процесі чи порушенням вимог щодо їх зберігання та транспортування; 19) ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій на виробничих об`єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством (установою, організацією); 20) скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу; 21) оголошення працівника померлим внаслідок зникнення під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків (відповідно до ухваленого рішення суду); 22) одержання травм під час використання транспортних засобів, устаткування, інструментів, матеріалів тощо, що належать і використовуються підприємством (установою, організацією), у разі їх несправності, що підтверджено відповідними висновками; 23) одержання травм або смерть потерпілого під час виконання трудових (посадових) обов`язків у разі перебування його у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, підтвердженого відповідним медичним висновком, за наявності технічних або організаційних причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) або у разі, коли потерпілий не був відсторонений від виконання робіт відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації) або колективного договору; 24) виконання фізичною особою - підприємцем виду робіт, зазначеного в документах обов`язкової звітності, за обставин, зазначених у підпунктах 1-23 цього пункту; 25) виконання робіт особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства за обставин, зазначених у підпунктах 1-23 цього пункту; 26) виконання робіт особою, яка фактично допущена до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у разі підтвердження факту перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем за обставин, зазначених у підпунктах 1-23 цього пункту. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), аварії на виробництві, визначений у додатку 10.

Натомість, відповідно до п.53 Порядку №337 нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються не пов`язаними з виробництвом у разі вчинення потерпілим кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами; смерті працівника від загального захворювання або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження.

Згідно з приєднаною до справи копією лікарського свідоцтва про смерть №10-12/3335-ДМ від 20.12.2023р. смерть найманого працівника заявника - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) настала у кареті швидкої допомоги саме від загального захворювання.

З огляду на викладене у межах спірних правовідносин суб`єкт владних повноважень не мав правових підстав із посиланням на ч.1 ст.6 Закону України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» видавати наказ Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 05.01.2024р. №5/ПНС-3К.

Тому вчинений заявником недопуск працівників субєкта владних повноважень до проведення заходу контролю на виконання наказ Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 05.01.2024р. №5/ПНС-3К не суперечить закону і обєктивно не здатен призвести до погіршення правового становища як учасника суспільних відносин.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем суб`єктом владних повноважень.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - поза будь-яким розумним сумнівом, у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - баланс вірогідностей.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Такий висновок окружного адміністративного суду цілком корелюється із правовими позиціями постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, постанови Верховного Суду від 15.06.2023р. у справі №804/2960/16.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не було доведено дотримання у спірних правовідносинах вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС, позаяк наказ Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 05.01.2024р. №5/ПНС-3К було видано як до настання події отримання достатнього поза розумним сумнівом обсягу об"єктивних даних про причетність смерті найманого працівника до господарської діяльності суб"єкта права, так і до настання події підтвердження спеціальним субєктом права тимчасовим державним органом (а саме: створеною наказом Північно-Східним межрегіональним управлінням Державної служби з питань праці від 21.12.2023р. №634/ПНС комісією зі спеціального розслідування випадку смерті працівника під час виконання трудових обовязків рішення про визнання нещасного випадку 18.12.2023р. із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у якості пов`язаного з виробництвом та без урахування того, що згідно з приєднаною до справи копією лікарського свідоцтва про смерть №10-12/3335-ДМ від 20.12.2023р. смерть найманого працівника заявника - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) настала у кареті швидкої допомоги саме від загального захворювання, а не від нещасного випадку, пов`язаного із господарською діяльністю заявника.

Тому згаданий вище наказ підлягає скасуванню, а строк на оскарження цього рішення субєкта владних повноважень належить поновити, позаяк згідно з законом цей наказ не вручався і не повинен був вручатись субєктом владних повноважень заявнику, що з урахуванням характеру спірних правовідносин та змісту ч.1 ст.121 КАС України визнається судом поважною та істотною (вагомою) обєктивно існуючою перешкодою для реалізації права на судовий захист.

Окремо суд зважає, що оскаржений наказ Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 05.01.2024р. №5/ПНС-3К знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому звязку із прийняттям субєктом владних повноважень наказу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19.06.2024р. №395/ПНС про анулювання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки за №ДЗ-3831/ПНС/1-23.

Відтак, з огляду на положення ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України суду належить вийти за межі предмету і доводів позову заявника, визнавши протиправним і скасувати наказ Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19.06.2024р. №395/ПНС як похідний від наказу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 05.01.2024р. №5/ПНС-3К.

Суд відмічає, що наказ Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19.06.2024р. №395/ПНС умотивований посиланням на ст.21 Закону України від 14.10.1992р. №2694-ХІІ "Про охорону праці" та ч.7 ст.41 Закону України від 06.09.2005р. №2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

При цьому, суд зважає, що згідно з ст.21 Закону України від 14.10.1992р. №2694-ХІІ "Про охорону праці" підставою для припинення дії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки є, зокрема, виникнення аварії, вибуху, пожежі, нещасного випадку, якщо в акті розслідування встановлено, що причиною такої події стало недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл; створення перешкод під час проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або його територіального органу перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл.

Між тим, у межах спірних правовідносин найманий працівник заявника - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за матеріалами справи був взагалі непричетний до проведення іншими працівниками заявника робіт підвищеної небезпеки та не був керівником структурного підрозділу заявника за цим напрямом.

Отже, правових підстав для вчинення означеного вище управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень із дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України у межах спірних правовідносин не існує.

Згідно з ч.7 ст.41 Закону України від 06.09.2005р. №2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ч.7 ст.41 Закону України від 06.09.2005р. №2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Суд повторює, що у межах спірних правовідносин найманий працівник заявника - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за матеріалами справи був взагалі непричетний до проведення іншими працівниками заявника робіт підвищеної небезпеки та не був керівником структурного підрозділу заявника за цим напрямом.

Отже, правових підстав для вчинення означеного вище управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень із дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України у межах спірних правовідносин не існує.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував усі діючі юридичні механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Стосовно посилання суб"єкта владних повноважень на постанову Верховного Суду від 24.08.2023р. по справі №620/18817/21 окружний адміністративний суд відмічає, що предметом цієї справи є управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу призначення за подією смерті найманого працівника суб"єкта господарювання заходу державного нагляду (контролю) у формі позапланової перевірки на підставі ч.1 ст.6 Закону України від 05.04.2007р. №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" вчинене в умовах, коли нещасний випадок стався із водієм автотранспортного засобу на території машинно-тракторного парку, тобто в уомовах, котрі явно та очевидно виключають будь-яке інше прийнятно розумне тлумачення перебігу подій, окрім як явна та очевидна пов`язаність події нещасного видаку із господарською (виробничою) діяльністю роботодавця.

Між тим, у межах спірних правовідносин найманий працівник заявника - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за матеріалами справи був взагалі непричетний до проведення іншими працівниками заявника робіт підвищеної небезпеки та не був керівником структурного підрозділу заявника за цим напрямом; смерть найманого працівника настала у кареті швидкої допомоги від захворювання загального характеру і не була пов`язана із дією жодного виробничого фактору; до проведення заявником робіт підвищеної небезпеки жодного стосунку не мала.

Тому правові висновки постанови Верховного Суду від 24.08.2023р. по справі №620/18817/21 є нерелевантними до предмету справи №520/27456/24.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Визнати поважними причини пропуску ТОВ «Артсіті» строку звернення до суду у межах справи №520/27456/24.

Поновити ТОВ «Артсіті» строк звернення до суду у межах справи №520/27456/24.

Позов - задовольнити.

Вийти за межі предмету та підстав позову.

Визнати протиправним і скасувати наказ Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 05.01.2024р. №5/ПНС-3К.

Визнати протиправним і скасувати наказ Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19.06.2024р. №395/ПНС.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко