Рішення

від 25.11.2024 по справі 620/12777/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року Чернігів Справа № 620/12777/24

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Ніжинської окружної прокуратури до Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Ніжинська окружна прокуратура звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області щодо невжиття вичерпних заходів до забезпечення реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 7420387500:12:000:0175 площею 6,2796 га та зобов`язати Дмитрівську селищну раду Ніжинського району Чернігівської області вжити заходів щодо реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки водного фонду з кадастровим номером 7420387500:12:000:0175 площею 6,2796 га відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В обґрунтування позову зазначено, що Дмитрівською селищною радою, як суб`єктом права комунальної власності, що здійснює від імені та в інтересах територіальних громад відповідні права щодо володіння та розпорядження комунальним майном, упродовж тривалого часу фактично не здійснено жодних юридично значимих обов`язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на земельну ділянку водного фонду. Вказане, на думку позивача, свідчить про бездіяльність відповідача, яка полягає у безпідставному зволіканні в оформленні правовстановлюючих документів на майно, що належить територіальній громаді. Наведене стало підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Вказану ухвалу суду відповідач отримав 26.09.2024, що підтверджується довідкою в матеріалах справи, однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

З матеріалів справи встановлено, що на території Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області (до грудня 2020 року Рубанська сільська рада Бахмацького району) знаходиться земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 7420387500:12:000:0175 площею 6,2796 га, що відноситься до земель водного фонду для рибогосподарських потреб.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, власником земельної ділянки за кадастровим номером 7420387500:12:000:0175 є Держава в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

Також у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку. Орендодавцем зазначена Дмитрівська селищна рада на підставі додаткової угоди до договору оренди водного об`єкту від 07.02.2023. Будь-які відомості щодо права власності чи будь-яке інше речове право на спірну земельну ділянку за Дмитрівською селищною радою в Державному реєстрі прав на нерухоме майно відсутні.

На запит Ніжинської окружної прокуратури № 52-77-6349 вих-24 від 10.09.2024 про надання інформації чи проведено державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки водного фонду, Дмитрівською селищною радою надано відповідь від 11.09.2024 №03/17/969 з додатками, зі змісту яких вбачається, що право комунальної власності на земельну ділянку водного фонду не зареєстровано.

Вважаючи бездіяльність Дмитрівської селищної ради протиправною, Ніжинська окружна прокуратура звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Вирішуючи питання наявності повноважень у прокурора на звернення до суду з самостійним позовом у цій справі суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що питання реалізації прокурором права на звернення до суду з позовом до органів місцевого самоврядування з метою захисту інтересів держави, які збігаються з інтересами певної частини суспільства - відповідної територіальної громади, неодноразово вирішувалось Верховним Судом.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №460/3890/20 (пункти 281-309) зазначалось, що відповідно достатті 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, щоКонституцією Українивстановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Відповідно до вимог статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини третьоїстатті 53 Кодексу адміністративного судочинства Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

УЗаконі України «Про прокуратуру»закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.

Відповідно до частини третьоїстатті 23 цього Законупрокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Питання стосовно права на звернення прокурора до суду з самостійним позовом до органу місцевого самоврядування вирішувалось Верховним Судом й у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 29.11.2022 у справі №240/401/19.

У вказаній постанові Верховний Суд врахував, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб`єктів, з урахуванням положеньКонституції України, є самостійним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу.

Зокрема, відповідно достатті 5 Конституції УкраїниУкраїна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 7 Основного Закону також передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Частина першастатті 140 Конституції Українивизначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межахКонституціїі законів України.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Крім того,статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Відповідно до частини другоїстатті 71 цього ж Законуоргани виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесеніКонституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

Водночас інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси жителів територіальної громади, оскільки відповідно достатті 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.12.2021 у справі №804/3740/18, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20, від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18, від 05.05.2022 у справі №320/6514/18.

При цьому, з урахуванням положень частини третьоїстатті 53 Кодексу адміністративного судочинства Українита частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру», виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумаченняАрбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого устатті 23 Закону України «Про прокуратуру».

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.

Громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому,Основним Законом України(статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Хоча уКонституції Українине йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. З наведеного констатується, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.

Це відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах від 29.11.2022 у справі №240/401/19, від 27.03.2023 у справі №460/307/22.

Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, у цьому випадку селищна рада, набувають статусу відповідача.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2022 у справі №910/5201/19.

У справі, яка розглядається, предмет спору стосується оскарження бездіяльності селищної ради як представницького органу місцевого самоврядування і суб`єкта владних повноважень, який, на переконання прокурора, не виконує належним чином наявні у нього публічно - владні управлінські функції щодо оформлення правовстановлюючих документів на об`єкти комунальної власності, що, на думку прокурора, створює загрозу втрати комунального майна територіальною громадою і порушує її інтереси.

Суд вважає, що наведене прокурором обґрунтування є сумісним з розумінням поняття «інтересів держави», у зв`язку з чим є підстави вважати, що позов має на меті захист саме цих інтересів.

Тому суд, беручи до уваги наведені прокурором обґрунтування підстав позову, вважає, що у цьому конкретному випадку звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства має на меті захист суспільного інтересу територіальної громади, який збігається з інтересом держави, а тому за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з відповідним позовом до суду, позивач діє відповідно до вимогстатті 53 Кодексу адміністративного судочинства Українита частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо предмету спору суд зазначає таке.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частинами 1 та 2статті 2 Земельного кодексу Україниземельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

При вирішенні даного спору, суд звертає увагу на те, що 27.05.2021 набув чинностіЗакон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 року № 1423-IX(далі Закон № 1423-IX), якимрозділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу Українидоповнено пунктом 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до дня набрання чинності цим пунктом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями8і9 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбаченихстаттею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

З аналізу наведених норм слідує, що починаючи з 27.05.2021 (дня набрання чинності вказаним пунктом 24розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, в тому числі і землі не сформовані у земельні ділянки, крім земель, які зазначені у пункті 24розділі Х Земельного Кодексу України, отже, з вказаної дати органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними, що в свою чергу свідчить про те, що такі повноваження з вказаної дати перейшли до відповідних органів місцевого самоврядування, як власників вказаних земельних ділянок.

Судом встановлено, що відомості щодо права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7420387500:12:000:0175 за Дмитрівською селищною радою в Державному реєстрі прав на нерухоме майно відсутні.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Засадами державної реєстрації прав є серед іншого: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно, їх обтяження та обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав (підпункти 1, 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно із частиною 1 статті 5, частиною 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Слід також зазначити, що відповідно до пункту 81-9 розділу "Особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки" "Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, державна реєстрація права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що розташовані за межами населених пунктів і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі прав, у випадках, передбачених пунктом 24 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, проводиться на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 року №1423-IX.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що Варвинська селищна радна, як орган, який уповноважений управляти комунальним майном, зобов`язана вжити заходів для державної реєстрації права власності на спірне приміщення та земельну ділянку.

Проте, всупереч вимогам законодавства України, відповідач не вживає належних заходів, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на спірне приміщення та земельну ділянку, чим допустив протиправну бездіяльність. Належні та беззаперечні докази, які б вказували на об`єктивні причини неможливості вжиття відповідних заходів для оформлення права власності та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, відповідач суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частинами 1-3 статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

З огляду на сукупність викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави до Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Дмитрівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області щодо невжиття вичерпних заходів до забезпечення реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 7420387500:12:000:0175 площею 6,2796 га.

Зобов`язати Дмитрівську селищну раду Ніжинського району Чернігівської області вжити заходів щодо реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки водного фонду з кадастровим номером 7420387500:12:000:0175 площею 6,2796 га відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Ніжинська окружна прокуратура (вул.Овдіївська, 2, м.Ніжин, Чернігівська область,16600, код ЄДРПОУ 0291011423).

Відповідач: Дмитрівська селищна рада Ніжинського району Чернігівської області (вул. Незалежності, 18, с-ще Дмитрівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 16572, код ЄДРПОУ 04412395).

Повне судове рішення складено 25.11.2024.

Суддя Олена ЛУКАШОВА