ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
21 листопада 2024 року ЧернігівСправа № 620/11277/24
Чернігівський окружний адміністративний суду у складі:
головуючої суддіЛукашової О.Б.,
за участі секретаряКостючок В.В.,
представника позивача Бабича Є.А.,
представника відповідача Малая А.В.,
представника третьої особи Булденко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Керівника Чернігівської окружної прокуратури до Комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Чернігівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
Керівник Чернігівської окружної прокуратури звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 03328681, вул. Шевченка, буд. 50б, м. Чернігів, 14027) у вигляді незабезпечення готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №95332 до використання за призначенням у відповідність до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018;
зобов`язати Комунальне підприємство «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 03328681, вул. Шевченка, буд. 50б, м. Чернігів, 14027) вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №95332 з метою використання її за призначенням у відповідність до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено, призначено підготовче засідання на 5 листопада 2024 року.
У судовому засіданні надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
В обґрунтування клопотання представник зазначив, що у цій справі належними позивачами є Чернігівська міська рада та Чернігівська міська військова адміністрація, а тому прокурор не може бути позивачем.
Згідно частини третьоїстатті 53 Кодексу адміністративного судочинства Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частинами першою та другоюстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.
За приписами частини четвертоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
При цьому, з урахуванням положень частини третьоїстатті 53 Кодексу адміністративного судочинства Українита частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру», виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
Водночас інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси жителів територіальної громади, оскільки відповідно достатті 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).
Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумаченняАрбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого устатті 23 Закону України «Про прокуратуру».
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Загальні підходи до підстав представництва прокурором інтересів держави в адміністративному судочинстві були сформульовані Верховним Судом у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.
У цій постанові Верховний Суд звернув увагу, що зміст пункту 3 частини першої статті131-1 Конституції Українищодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Також, Верховний Суд дійшов висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд вказав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Вказані висновки Верховного Суду є релевантними і до даної справи.
Звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави керівник Чернігівської окружної прокуратури обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва з огляду на відсутність органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкту владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Указом Президента України від 02.02.2023 №69/2023 утворено Чернігівську міську військову адміністрацію Чернігівського району Чернігівської області, про що внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осію, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У контексті наведеного підлягає з`ясуванню чи наділена Чернігівська міська рада та Чернігівська міська військова адміністрація належним обсягом компетенції, щоб набути повноваження позивача у цій справі.
Відповідно до частини восьмоїстатті 32 Кодексу цивільного захисту Україниутримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Контроль за станом готовності об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та/або його територіальними органами (у разі їх утворення) спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень. (абзац 1частини 15 статті 32 Кодексу цивільного захисту України).
Згідно пункту 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138(далі - Порядок № 138) балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.
Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку № 138).
Статтею 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»визначено повноваження військових адміністрацій.
В силу вимог пункту 8 частини 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»Військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із: організації та здійснення заходів, пов`язаних із мобілізаційною підготовкою, мобілізацією, демобілізацією та цивільним захистом.
Суд зазначає, що стаття 15 вказаного Закону має вичерпний перелік повноважень, наданих військовим адміністраціям, та повноваження на звернення до суду із позовними вимогами про зобов`язання вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту у цій статті відсутні.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, окрім іншого, належать: підготовка, подання на затвердження, організація виконання та реалізація місцевих програм у сфері цивільного захисту; утворення відповідно до законодавства територіальних формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту; утворення місцевих комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій для координації діяльності, пов`язаної із забезпеченням захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і реагування на них; виконання вимог законодавства щодо визначення потреби, створення, використання, утримання, реконструкції та ведення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту територіальної громади, здійснення контролю за станом утримання таких споруд та готовності їх до використання за призначенням та підтримкою в належному технічному стані; забезпечення завчасного накопичення і підтримання у постійній готовності засобів індивідуального захисту для населення та формувань цивільного захисту, а також приладів дозиметричного і хімічного контролю та розвідки. (частина 1 статті 36-1 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Чернігівська міська військова адміністрація та Чернігівська міська рада не мають повноважень на звернення до суду із заявленими позовними вимогами як позивач.
Тому суд, беручи до уваги наведені прокурором обґрунтування підстав позову, вважає, що у цьому конкретному випадку звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства має на меті захист суспільного інтересу територіальної громади, який збігається з інтересом держави, а тому за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з відповідним позовом до суду, позивач діє відповідно до вимогстатті 53 Кодексу адміністративного судочинства Українита частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Керуючись статтями 240, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.
Повний текст ухвали складено 26.11.2024.
Суддя Олена ЛУКАШОВА
Суд | Чернігівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.11.2024 |
Оприлюднено | 28.11.2024 |
Номер документу | 123311687 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Єгорова Наталія Миколаївна
Адміністративне
Чернігівський окружний адміністративний суд
Олена ЛУКАШОВА
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні