Ухвала

від 11.11.2024 по справі 757/20144/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/20144/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6092/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року про арешт майна,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 рокузадоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023000000001248.

Накладено арешт на майно, вилучене 01.05.2024 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: грошові кошти в сумі 17 100 доларів США.

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023000000001248.

Також просив винести окрему ухвалу відносно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з метою недопущення порушень в подальшому останньою вимог, які передбачені п. 2 ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року надано дозвіл слідчим слідчої групи та групи прокурорів у кримінальному провадженні №42023000000001248 від 28.07.2023 року на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , з метою відшукання та вилучення документів, договорів, особових справ, розписок, квитанцій, блокнотів, ноутбуків, планшетів.

При цьому, в описовій частині вказаної вище ухвали суду слідча суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 зазначає, що: «... слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання в частині надання дозволу на обшук з метою відшукання та вилучення грошових коштів, інших матеріальних цінностей, отриманих в результаті протиправної діяльності, оскільки слідчим клопотання в цій частині неконкретизоване».

Разом з тим, слідчими при обшуку, який було проведено 01.05.2024 року, було вилучено, всупереч вимогам вищевказаної ухвали суду грошові кошти в сумі 17 100 доларів США.

На переконання апелянта, постановивши ухвалу про арешт майна, суд першої інстанції фактично прийняв сторону органів обвинувачення, жодним чином при цьому не надав ні ОСОБА_6 , ні тим паче ОСОБА_10 , яка є власником вилучених коштів, які не належать ОСОБА_6 , можливості надати пояснення та реалізувати своє право на захист.

При всіх обставинах, які викладені в апеляційній скарзі, представник власника майна вважає, що оскаржувана ухвала суду є сфальсифікованою, постановленою в незаконний спосіб, крім того, як було зазначено вище, суд першої інстанції, маючи в матеріалах справи клопотання про виклик захисника, не направив копію ухвали суду на адресу захисника.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

При цьому, апелянт звертає увагу на те, що вказане клопотання надійшло до суду 02.05.2024 року, а рішення по справі було прийнято 30.05.2024 року, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора ОСОБА_8 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, як законну та обґрунтовану, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна розглянуто за відсутності власника майна.

Згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.11.2019 року у справі № 760/12179/16-к, якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

Копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 отримав 19.08.2024 року, що підтверджується розпискою, тому колегія суддів вважає за можливе поновити апелянту строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000001248 від 28.07.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 240-1 КК України.

08.04.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/15463/24-к) надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 та перебуває у користуванні останнього.

01.05.2024 року на підставі вищевказаної ухвали проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено, зокрема: грошові кошти у сумі 17 100 доларів США.

02.05.2024 року постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 грошові кошти, вилучені 01.05.2024 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 17 100 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42023000000001248 від 28.07.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 240-1 КК України.

03.05.2024 року прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42023000000001248.

Клопотання обґрунтовував тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000001248 від 28.07.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 240-1 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що Державною службою геології та надр України надано ТОВ «КЕНЛІКС ПРОДАКТ», код ЄДРПОУ 44255995, спеціальні дозволи на користування надрами №№5384, 5385 від 31.05.2022 року, з метою геологічного вивчення бурштиноносних надр, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промислової розробки родовищ) на ділянці Федорівська-7 із відповідними координатами, що розташована 1,5 км на південний захід від села Федорівка Сарненського району Рівненської області, а також на ділянці Федорівська-8 із відповідними координатами, що розташована 1,2 км на АДРЕСА_2 .

В результаті цього, в період з середини 2022 року по теперішній час, організованою групою осіб, до числа якої входять службові особи ТОВ «КЕНЛІКС ПРОДАКТ», а також інші невстановлені особи, під приводом отриманих спеціальних дозволів на користування надрами, під прикриттям нібито проведення лише робіт з геологічного вивчення надр, дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також геологічного вивчення бурштиноносних надр, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промислової розробки родовищ), в порушення норм екологічного законодавства, за допомогою гідророзмиву земної поверхні фактично здійснюють незаконне промислове видобування бурштину-сирцю у значних розмірах на території Рівненської області та у подальшому збувають видобуту сировину, законність походження якої не підтверджується відповідними документами та без здійснення рентних платежів за користування надрами, фізичним особам за готівкові кошти в іноземній валюті.

Окрім цього, зазначена організована група осіб, використовуючи підконтрольні юридичні особи, діючи у змові з керівництвом ДП «Укрбурштин», код ЄДРПОУ 13970836, засновником якого є АТ «ДАК «Українські Поліметали»», код ЄДРПОУ 25639720, кінцевим бенефіціарним власником якого є держава Україна в особі Фонду державного майна України, уклали договори з надання послуг геологічного вивчення бурштиноносних надр на ділянці ОСОБА_12 , площа північна (спеціальний дозвіл №4553 від 31.07.2014 з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки бурштину) та на даний час, у порушення встановлених правил використання надр, використовують отриманий ДП «Укрбурштин» спеціальний дозвіл на користування надрами, під прикриттям проведення робіт з геологічного вивчення, не провівши в повному обсязі комплекс геологорозвідувальних робіт, фактично здійснюють промисловий видобуток бурштину-сирцю в обсягах, що перевищують норми встановлені спеціальним дозволом.

В результаті проведення досудового розслідування, у період часу з 11 год. 45 хв. по 16 год. 37 хв. 01.05.2024 року, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.04.2024 року, органом досудового розслідування проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення та вилучення речей та документів, які мають значення для досудового розслідування.

Під час проведення вказаного обшуку, серед іншого, виявлено та тимчасово вилучено майно, а саме: грошові кошти в сумі 17 100 доларів США.

Прокурор вказав, що вилучені грошові кошти підпадають під ознаки ст. 98 КПК України, оскільки речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому в ході досудового розслідування встановлено факти реалізації видобутого шляхом гідророзмиву земельної поверхні бурштину за готівкові грошові кошти у доларах США, відтак, є достатні підстави вважати, що вилучені грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом.

У зв`язку з цим 02.05.2024 року слідчим прийнято рішення про визнання речовими доказами в розслідуваному кримінальному провадженні вищевказаних речей, що були вилучені під час зазначеного обшуку.

У клопотанні прокурор зазначив, що метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів.

Посилаючись на викладене, прокурор просив накласти арешт на майно, вилучене 01.05.2024 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: грошові кошти в сумі 17 100 доларів США, із забороною користування та розпоряджання вказаним майном.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023000000001248.

Накладено арешт на майно, вилучене 01.05.2024 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: грошові кошти в сумі 17 100 доларів США.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явленням обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

На переконання колегії суддів, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 02.05.2024 року.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти в іноземній валюті на суму 17 100 доларів США, вилучені 01.05.2024 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження №42023000000001248 від 28.07.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 240-1 КК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на грошові кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_6 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, втрачене, знищене, використане, перетворене, передане, відчужене чи зникнути.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучені грошові кошти, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

З урахуванням наведеного, відсутність грошових коштів у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.04.2024 року про дозвіл на обшук в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 в якій проживає ОСОБА_6 , не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна за умови дотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_7 у цій частині є безпідставними.

Твердження апелянта про те, що вилучені грошові кошти належать на праві власності ОСОБА_10 , мають законне походження, не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Як убачається із викладених у клопотанні фактичних обставин кримінальних правопорушень, органом досудового розслідування встановлена причетність ОСОБА_6 до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240, ч. 2 ст. 240-1 КК України.

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, питання законності походження вилучених грошових коштів і є предметом подальшого досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав ОСОБА_6 можливості захистити свої права є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, з якої вбачається, що представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 повідомлявся судом першої інстанції про призначення до розгляду клопотання прокурора про арешт майна на 16.05.2024 року о 16 год. 20 хв. (а.с.137). В подальшому, 27.05.2024 року адвокату ОСОБА_7 було направлено повідомлення на зазначений ним номер телефону « НОМЕР_1 » про призначення розгляду клопотання про арешт майна на 30.05.2024 року (а.с.141).

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся з порушенням строків, визначених ч. 1 ст. 172 КПК України, оскільки клопотання надійшло до суду 03.05.2024 року, а розглянуто 30.05.2024 року, однак колегія суддів вважає, що дана обставина не спростовує обґрунтованості висновків слідчого судді про накладення арешту та не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали.

Недотримання строку, встановленого ч. 6 ст. 173 КПК України, не являється достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, відтак доводи апеляційної скарги про порушення строків розгляду клопотання не свідчать про незаконність висновків слідчого судді суду першої інстанції по суті розгляду клопотання та не являються підставою для скасування постановленої ним ухвали про накладення арешту на майно.

Підстав для постановлення окремої ухвали щодо судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 колегією суддів не встановлено.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не являються безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року.

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 травня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4