Ухвала

від 14.11.2024 по справі 760/16874/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №760/16874/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6885/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 72023110300000018 від 13 листопада 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 204 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72023110300000018 від 13.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 204 КК України.

Накладено арешт на виявлений та вилучений 19.07.2024 року транспортний засіб MERCEDES-BENZ GLS 400D, д.н.з. НОМЕР_1 (він. НОМЕР_2 ), власником якого є ОСОБА_6 ; мобільний телефон марки APPLE IPHONE 8 PLUS сірого кольору (IMEI НОМЕР_3 ); ключ MERCEDES-BENZ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити повністю у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, що належить на праві власності ОСОБА_6 .

Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилається на те, що ухвала підлягає скасуванню через невідповідність висновків слідчого судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження (п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України), та у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України).

В доповненнях до апеляційної скарги, що надійшли до апеляційного суду 13.11.2024 року, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 зазначає про те, що в цьому кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено, а тому, на виконання вимог ст.ст. 84-86, 94 КПК України, слідчий суддя, базуючись на існуванні підтверджених матеріалами клопотання фактів та інформації, зобов`язаний оцінити достатність підстав вважати, що кримінальне правопорушення, про яке зазначене в клопотанні, було вчинене (безвідносно до особи, яка могла його вчинити), що відповідає встановленому ст. 132 КПК України стандарту доказування (переконання) під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження (арешту майна) на досудовому розслідуванні до моменту повідомлення особі про підозру.

Згідно відомостей, вказаних у витязі з ЄРДР та клопотанні, в цьому кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 204 КК України, щодо незаконного виготовлення підакцизних товарів - рідин, що використовуються в електронних сигаретах торгової марки «CHASER», що становлять загрозу для життя і здоров`я людей.

Адвокат звертає увагу, що до клопотання не додано жодного документу, який би свідчив про виготовлення підакцизних товарів - рідин, що використовуються в електронних сигаретах торгової марки «CHASER», що становлять загрозу для життя і здоров`я людей.

Таким чином, матеріалами клопотання не підтверджується факт вчинення таких правопорушень.

На думку скаржника, будь-які фактичні дані про те, що могло бути вчинене кримінальне правопорушення, про яке вказано в клопотанні, матеріали клопотання не містять.

Також вказує, що клопотання не містить жодних доказів щодо причетності ОСОБА_6 до кримінального провадження, та здійснення нею незаконної діяльності, а арешт на її майно накладається виключно, як на співмешканку ОСОБА_10 .

В матеріалах клопотання відсутні відомості, що діяльність ОСОБА_6 перевіряється на причетність до вчинення кримінальних правопорушень у цьому кримінальному провадженні.

Окрім того, ні прокурором, ні детективом не вживалось жодних заходів щодо виклику ОСОБА_6 на допит в якості свідка, що вкотре підтверджує відсутність інтересу у прокурора та детектива до встановлення причетності ОСОБА_6 до даного кримінального провадження.

Щодо можливості використання арештованого майна як доказу, то скаржник зазначає наступне.

19.07.2024 року проведено обшук у транспортному засобі MERCEDES-BENZ GLS 400D, д.н.з. НОМЕР_1 (він. НОМЕР_2 ).

Однак, відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва, надано дозвіл лише на обшук автомобіля, а не його вилучення. Також в ухвалі відсутній дозвіл на вилучення ключів до транспортного засобу, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та мобільного телефону.

Крім цього, в клопотанні про арешт зазначено, що даний транспортний засіб належить ОСОБА_6 , однак його користувачем є ОСОБА_10 .

Однак, наведене твердження не відповідає дійсності та не підтверджено матеріалами клопотання.

Зазначає, що матеріали клопотання не містять доказів того, що ОСОБА_10 використовує транспортний засіб для незаконної діяльності, тим більш як знаряддя злочину.

Звертає увагу на те, що транспортний засіб вилучений 19 липня 2024 року з підстав наявності доказів його використання ОСОБА_10 .

Однак, старший детектив ТУ БЕБ у Київській області ОСОБА_11 лише 22 липня 2024 року надав Доручення на проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України для оперативного супроводу ДКП НП України з метою отримання інформації (доказів) на підтвердження факту використання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортного засобу MERCEDES-BENZ GLS 400D, д.н.з. НОМЕР_1 (він: НОМЕР_5 ), власником якого є ОСОБА_6 .

Рапортом ДКП НП України на дане доручення зафіксовано транспортний засіб та особа за кермом, з фото яких неможливо навіть встановити стать водія, не говорячи про те, що за кермом перебував ОСОБА_10 .

Також відсутні докази того, що транспортний засіб придбаний за грошові кошти від незаконної діяльності. Тим більш, що власником даного транспортного засобу є ОСОБА_6 , яка не має жодного відношення до кримінального провадження.

Адвокат посилається на те, що в матеріалах клопотання також, відсутні докази перевезення транспортним засобом незаконно виготовлених підакцизних товарів, а під час проведення обшуку у цьому транспортному засобі не виявлено незаконно виготовлених підакцизних товарів, або будь-яких інших речових доказів, які б були пов`язані обставинами, які досліджуються у кримінальному провадженні № 72023110300000018.

Вказує про те, що клопотання про накладення арешту подано у кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 204 Кримінального кодексу України (незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів).

До даного кримінального правопорушення не відноситься вчинення дій, пов`язаних з придбанням майна за грошові кошти від незаконної діяльності.

Тому вимога прокурора накласти арешт на автомобіль з цих підстав, в межах даного клопотання, є необгрунтованою.

На думку апелянта, підстави для вилучення транспортного засобу, ключів до транспортного засобу, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та накладення арешту на них відсутні, а використання автомобіля як доказу у кримінальному провадженні матеріалами клопотання не підтверджено.

Щодо накладення арешту на мобільний телефон представник власника майна П ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_7 зазначає, що згідно абзацу 3 частини 2 статті 168 КПК України, забороняється тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли таке вилучення є необхідною умовою для проведення експертного дослідження або, якщо доступ обмежується власником або утримувачем або пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

В матеріалах клопотання відсутні процесуальні рішення детектива/прокурора про призначення судової експертизи, отже, мобільний телефон не вилучено з метою проведення експертного дослідження.

Також, в клопотанні відсутні відомості, що мобільний телефон вилучено у зв`язку з тим, що доступ до нього обмежується власником або утримувачем або пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Прокурор у клопотанні зазначає: «Виявлений та вилучений електронний пристрій (мобільний телефон) містить інформацію, яка після огляду та фіксування її у протоколі, буде мати доказове значення у кримінальному провадженні».

Однак, прокурор не конкретизує яка саме інформація, яка міститься на цьому мобільному телефоні, буде мати значення.

Адвокат посилається на те, що станом на день розгляду апеляційної скарги, пройшло майже чотири місяці, протягом якого детектив мав достатньо часу здійснити огляд мобільного телефону та отримати інформацію, що має важливе значення для кримінального провадження.

На думку адвоката, використання мобільного телефону як доказу у кримінальному провадженні, матеріалами клопотання не підтверджено, а визначені статтею 2 КПК України завдання кримінального провадження можуть бути досягнуті шляхом копіювання та використання відповідної інформації без втручання в право власності ОСОБА_6 , а тому підстави для вилучення мобільного телефону та подальшого накладення арешту на нього відсутні.

Прокурор у клопотанні наводить загальні формулювання, без конкретизації обставин кримінального провадження, без посилання на докази, без обґрунтування чому саме ці речові докази мають значення для кримінального провадження.

Таким чином, використання транспортного засобу, ключів від нього та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також мобільного телефону як доказів у кримінальному провадженні матеріалами клопотання не підтверджено.

Апелянт зазначає, що враховуючи беззаперечний факт відсутності відношення вилучених в ОСОБА_6 речей до кримінального провадження, їх арешт є надмірним втручанням в право власності ОСОБА_6 без об`єктивної необхідності.

Як вбачається з повного тексту ухвали, слідчий суддя під час вирішення питання про накладення арешту на майно ОСОБА_6 не взяв до уваги та не надав оцінки доводам представника власника майна, викладеним в запереченнях на клопотання прокурора, які були оголошені в судовому засіданні та які було долучено до матеріалів справи.

З огляду на вищезазначене, ухвала слідчої судді є невмотивованою та необґрунтованою.

На думку адвоката, арешт майна при викладених у клопотанні обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна та завданнями кримінального провадження.

В судове засідання власник майна ОСОБА_6 не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання її повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, як законну та обґрунтовану, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, детективами Територіального управління БЕБ у Київській області розслідується кримінальне провадження № 72023110300000018 від 13.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28, ч. 3 ст.204 КК України.

19.07.2024 року детективом ТУ БЕБ у Київській області у період з 20 год. 00 хв. до 21 год. 09 хв. було проведено невідкладний обшук транспортного засобу MERCEDES-BENZ GLS 400D, д.н.з. НОМЕР_1 (він. НОМЕР_2 ), що підтверджується протоколом невідкладного обшуку.

Постановою старшого детектива Територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_13 від 20.07.2024 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №72023110300000018 від 13.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 204 КК України транспортний засіб MERCEDES-BENZ GLS 400D, д.н.з. НОМЕР_1 (він: НОМЕР_2 (власник ОСОБА_6 , користувач ОСОБА_10 ) разом з ключем запалювання та свідоцтвом про реєстрацію вказаного транспортного засобу, мобільний телефон марки APPLE IPHONE 8 PLUS сірого кольору, IMEI НОМЕР_3 (власник ОСОБА_10 ).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.07.2024 року у справі №760/16685/24 надано дозвіл детективам Територіального управління БЕБ у Київській області у кримінальному проваджені № 72023110300000018 від 13.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.204 КК України на проведення обшуку іншого володіння особи, а саме транспортного засобу MERCEDES-BENZ GLS 400D, д.н.з. НОМЕР_1 (він: НОМЕР_2 (власник ОСОБА_6 , користувач ОСОБА_10 ) з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме мобільного телефону марки APPLE IPHONE 8 PLUS сірого кольору (IMEI НОМЕР_3 ) та інших речей та документів, які можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, знарядь кримінального правопорушення, або майна яке було здобуте у результаті його вчинення.

Відповідно до інформації про ОСОБА_10 місцем проживання останнього є: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.07.2024 №387974663 квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності з розміром частки належить ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником транспортного засобу MERCEDES-BENZ GLS 400D, д.н.з. НОМЕР_1 (він. НОМЕР_2 ) є ОСОБА_6 , однак відповідно до рапорту старшого оперуповноваженого 3-го відділу 4-го управління ДКП НП України майора поліції ОСОБА_14 вказаний транспортний засіб використовується ОСОБА_10 .

23.07.2024 року прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 звернувся до Соломянського районного суду міста Києва з клопотаннямпро арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72023110300000018 від 13.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 204 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що детективами Територіального управління БЕБ у Київській області розслідується кримінальне провадження № 72023110300000018 від 13.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.204 КК України.

Відповідно до матеріалів досудового розслідування, невстановлені особи за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений період часу, на території м. Києва та Київської області, здійснюють незаконне виготовлення підакцизних товарів - рідин, що використовуються в електронних сигаретах торгової марки «CHASER», що становлять загрозу для життя і здоров`я людей.

В ході досудового розслідування встановлено, що на причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення перевіряються: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , які діють за попередньою змовою між собою відповідно до визначених обов`язків.

Причетність ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 до незаконної діяльності (виробництва та збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів) підтверджується допитами свідків, протоколами огляду місцевості, речей та документів, протоколами НСРД та іншими матеріалами кримінального провадження.

Досудовим розслідуванням встановлено, що незаконне виробництво підакцизних товарів (рідин, що використовуються в електронних сигаретах) вказані особи, без отримання ліцензії на право виготовлення підакцизних товарів (рідин, що використовуються в електронних сигаретах) здійснюють використовуючи реєстраційні документи ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» (ЄДРПОУ 44182550).

Торгова марка «CHASER LAB» зареєстрована за ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» (свідоцтво 337150, дата реєстрації 05.09.2023, дата подання заявки 07.09.2021).

Незаконно виготовлена підакцизна продукція (рідини, що використовуються в електронних сигаретах) в порушення ст. 226.1 Податкового кодексу України не маркується акцизною маркою.

19.07.2024 року на підставі ухвал слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва були проведені обшуки у складських приміщеннях за місцями незаконного виробництва та зберігання незаконно виготовлених підакцизних товарів (рідини, що використовуються у електронних сигаретах торгової марки «CHASER» без марок акцизного податку), у офісному приміщенні ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ», за місцями проживання організаторів незаконної діяльності, а також у транспортних засобах, які використовувалися у злочинній діяльності, а саме:

- м. Київ, вул. Ярославська, буд. 6 (користувач ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та інші зазначені вище пов`язані з товариством особи);

- м. Київ, вул. Пост - Волинська, 5 (користувач ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та інші зазначені вище пов`язані з товариством особи);

- м. Київ, вул. Івана Дзюби, 7-А (користувач ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та інші зазначені вище пов`язані з товариством особи);

- м. Київ, вул. Проектна, 3 (користувач ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та інші зазначені вище пов`язані з товариством особи);

- м. Київ, вул. Борщагівська, 97-А (користувач складськими приміщеннями ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та інші зазначені вище пов`язані з товариством особи).

- VOLKSVAGEN CRAFTER, номер та серія знака НОМЕР_6 (VIN: НОМЕР_7 ) власником якого є ОСОБА_27 . Дата придбання 26.10.2023;

- HUNDAI I30, номер та серія знака НОМЕР_8 (VIN: НОМЕР_9 ) власником якого є ОСОБА_19 . Дата придбання 27.02.2021.

- BMW M 340I, номер та серія знака НОМЕР_10 (VIN НОМЕР_11 ) користувач ОСОБА_15 , який є співзасновником ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та співорганізатором незаконної діяльності. Дата придбання 07.05.2023.

- BMW M3 COMPETITION, номер та серія знака НОМЕР_12 (VIN НОМЕР_13 ) користувач ОСОБА_10 , який є співзасновником ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та співорганізатором незаконної діяльності. Дата придбання 13.04.2024.

- AUDI RS Q8, номер та серія знака НОМЕР_14 (VIN НОМЕР_15 ) власником якого є ОСОБА_16 , який є співзасновником ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та співорганізатором незаконної діяльності. Дата придбання 14.04.2024.

- Будинок за адресою: АДРЕСА_2 (користувач ОСОБА_10 , який є співзасновником ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та співорганізатором незаконної діяльності.

- Квартира за адресою: АДРЕСА_3 власником якої є ОСОБА_28 , користувач ОСОБА_15 , який є співзасновником ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та співорганізатором незаконної діяльності.

За результатами обшуків за вказаними вище адресами були виявлені та вилучені незаконно виготовлені підакцизні товари (рідини, що використовуються у електронних сигаретах торгової марки «CHASER» без марок акцизного податку) на загальну суму понад 100 000 000,00 грн., комп`ютерна техніка, телефони та інші електронні носії інформації, які містять інформацію на підтвердження незаконної діяльності, документи на підтвердження незаконної господарської діяльності, транспортні засоби (знаряддя злочину), грошові кошти у загальній сумі 91 500 грн., 122 700 доларів США, отримані від незаконної діяльності та інші речі, які мають доказове значення у кримінальному проваджені.

Крім цього, за результатом обшуку транспортного засобу MERCEDES-BENZ GLS 400D, д.н.з. НОМЕР_1 (він. НОМЕР_2 ), користувачем якого є співзасновник ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та співорганізатор незаконної діяльності ОСОБА_10 , був вилучений сам транспортний засіб: MERCEDES-BENZ GLS 400D, д.н.з. НОМЕР_1 (він. НОМЕР_2 ), а також:

- мобільний телефон марки APPLE IPHONE 8 PLUS сірого кольору (IMEI НОМЕР_3 );

- ключ MERCEDES-BENZ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Підставою для вилучення транспортного засобу було наявність у органу досудового розслідування матеріалів досудового розслідування, а також відомостей (доказів), отриманих за результатом обшуків за вказаними вище адресами, які обґрунтовано дають підстави вважати, що вказаний транспортний засіб використовується ОСОБА_10 у незаконній діяльності як знаряддя злочину та придбаний за грошові кошти, отримані від незаконної діяльності.

Виявлений та вилучений електронний пристрій (мобільний телефон) містить інформацію, яка після огляду та фіксування її у протоколі, буде мати доказове значення у кримінальному провадженні, а саме фотографії, чати (переписки), робочі групи у месенджерах на підтвердження незаконної діяльності з приводу реалізації (збуту) незаконно виготовлених підакцизних товарів.

Крім цього, після огляду та аналізу інформація, яка міститься у вказаній електронній техніці, буде сприяти встановленню ролі кожного учасника (працівника) групи осіб (організатора, пособників та інше).

Прокурор зазначив, що 20.07.2024 року, враховуючи положення ст. 98 КПК України, виявлені та вилучені речі, зазначені вище, визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72023110300000018 від 13.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 204 КК України.

Накладено арешт на виявлений та вилучений 19.07.2024 року транспортний засіб MERCEDES-BENZ GLS 400D, д.н.з. НОМЕР_1 (він. НОМЕР_2 ), власником якого є ОСОБА_6 ; мобільний телефон марки APPLE IPHONE 8 PLUS сірого кольору (IMEI НОМЕР_3 ); ключ MERCEDES-BENZ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явленням обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

На переконання колегії суддів, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовими доказами у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 20.07.2024 року.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Тобто, слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.

Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 204 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку про те, що тимчасово вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вказаний автомобіль міг бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення або набутим кримінально протиправним шляхом, а вказаний телефон міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст.170 КПК України дає підстави для його арешту, як речового доказу, з метою збереження.

При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, доводи представника ОСОБА_29 про відсутність будь-яких об`єктивних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення або доказів, які можуть дати органу досудового розслідування підстави для пред`явлення їй обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину, не заслуговують на увагу, оскільки у даному випадку арешт на належне ОСОБА_6 майно накладено з підстав відповідності цього майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.

Отже, сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.

Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Посилання апелянта на те, що суд, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, не дослідив та не взяв до уваги ту обставину, що арештоване майно не має жодного відношення до кримінального провадження, в рамках якого накладався арешт, колегія суддів не бере до уваги, позаяк ці доводи обґрунтованості висновків слідчого судді про задоволення клопотання прокурора про арешт майна не спростовують, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Прокурором при розгляді клопотання було доведено, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, та визнано речовими доказами, а тому висновок слідчого судді про накладення арешту на дане майно відповідає вимогам кримінального процесуального закону та прав ОСОБА_6 , як власника арештованого майна, не порушує.

Посилання представника власника майна на порушення органом досудового розслідування вимог ст. 168 КПК України до уваги колегією суддів не приймаються, враховуючи наступне.

Так, як убачається із клопотання прокурора, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучений мобільний телефон міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому, за умови доведеності прокурором наявності беззаперечних підстав для накладення арешту на вилучений телефон, порушення органами слідства вимог ст. 168 КПК України не можуть бути безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апеляційної скарги про неспівмірність обмеження прав власника майна ОСОБА_6 завданням кримінального провадження, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4