Ухвала

від 19.11.2024 по справі 761/23498/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/23498/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1

апеляційне провадження №11-сс/824/5047/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

адвоката: ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу з доповненнями прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2024 року у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на речі та документи, що були вилученні за результатом проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Центр клінічних досліджень», що за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з указаною ухвалою прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення клопотання прокурора про арешт майна.

Уважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що речі та документи, вилучені 20 червня 2024 року в ході проведення обшуку офісного приміщення ТОВ «Центр клінічних досліджень», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є речовим доказом у кримінальному провадженні, а незастосування накладення арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, що згідно частини третьої статті 170 КПК України є підставою для накладення арешту.

25 липня 2024 року до апеляційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги від прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , в яких останній зазначає, що метою арешту вилучений речей і документів є саме забезпечення їх збереження, як речових доказів в рамках кримінального провадження, відповідно до пункту 1 частини другої статті 170 КПК України.

Вказує, що слідчим суддею не враховано той факт, що вилучені у ТОВ «Центр клінічних досліджень ЛТД» документи стосуються обставин документально проведених взаємовідносин з ТОВ «Айота», які безпосередньо досліджуються в рамках кримінального провадження.

Посилається на те, що без належної оцінки слідчого судді залишились докази, які надавались прокурором під час розгляду клопотання про арешт, зокрема, протокол допиту працівника ТОВ «Центр клінічних досліджень ЛТД» ОСОБА_8 , який під час допиту в якості свідка спростував факт оренди товариством автомобілів, зазначивши, що перевезення персоналу здійснюється лише одним автомобілем «Skoda», який безпосередньо належить товариству.

Уважає, що слідчим суддею безпідставно не враховано, що одна з кваліфікуючих ознак частини третьої статті 212 КК України передбачає вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, що у свою чергу досліджується при проведенні службовими особами ТОВ «Айота» зазначених господарських взаємовідносин з ТОВ «Центр клінічних досліджень ЛТД».

Слідчим суддею зроблено безпідставне припущення про начебто порушення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав вимоги поданої апеляційної скарги, а також думку адвоката ОСОБА_7 , який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024000320000010 від 11 березня 2024 року за фактами умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах групою осіб, до складу якої відповідно до матеріалів, у тому числі входили громадяни ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інші невстановлені особи, які використовували банківські рахунки підконтрольних ним ряду фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, та за підозрою ОСОБА_11 в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що перебуваючи на території м. Києва група осіб, до складу якої увійшли ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , за попередньою змовою з представниками компанії-нерезидента «Uber B.V.» (Нідерланди), співробітниками АТ КБ «Приватбанк» створили стійку схему ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та легалізації коштів здобутих злочинним шляхом.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_11 , будучи співзасновником та директором ТОВ «Айота», використовує зазначене підприємство з метою легалізації грошових коштів, мінімізації податкових навантажень та переведення безготівкових коштів в готівку.

Проведеним аналізом податкової звітності додатково встановлено, що ТОВ «Айота» (ЄДРПОУ 40464198) з липня 2018 року здійснює фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Центр клінічних досліджень» (ЄДРПОУ 38418844), зареєстроване за адресою: Київська область, Бородянський район, село Луб`янка, вулиця 1-го Травня, будинок 1-А, а саме, надає в оренду легкові автомобілі та інші транспортні послуги на загальну суму 36,8 млн. грн. У податкових накладних, які зареєстровано ТОВ «Айота» впродовж 2022 року, зазначалася оренда автомобілів ТОYOTA CAMRY, д.н.з. НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Автомобілі з даними номерними знаками у вказаний період не перебували на обліку, так як згідно бази даних НАІС автомобіль д.н.з. НОМЕР_1 перереєстровано 11 листопада 2021 року на фізичну особу ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та видано номерний знак НОМЕР_3 , а автомобіль д.н.з. НОМЕР_2 перереєстровано 21 жовтня 2021 року на фізичну особу ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та видано номерний знак НОМЕР_4 .

Зазначене свідчить про подання до податкових органів завідомо неправдивих відомостей та відсутність фактичних фінансово-господарських відносин з метою ухилення від сплати податків та подальшої легалізації грошових коштів.

Також установлено, що службові особи ТОВ «Айота» документально надають послуги наступним суб`єктам господарювання без фактичного їх здійснення: ТОВ «ТУГЕЗЕ ГРУП» на суму 14,96 млн. грн (послуги мерчендайзингу та послуги з маркетингу); ТОВ «СІНЕРДЖИ ФОРС» на суму 18,31 млн. грн (послуги з просування продукції в роздрібних торгівельних точках); ТОВ «ГАРНЕТ ХАБ» на суму 11,04 млн. грн (послуги з просування продукції в роздрібних торгівельних точках); ТОВ «ЕКШН ПЛЮС» (ЄДРПОУ 44826043) на суму 17,6 млн. грн (послуги з просування продукції в роздрібних торгівельних точках).

У штаті ТОВ «Айота» відсутні працівники, які можуть виконувати зазначений у податкових накладних обсяг послуг, а також такі послуги не закуповувались в третіх осіб, тому вказані операції можуть носити безтоварний характер та проводитись з метою мінімізації податкових навантажень та подальшого виведення безготівкових коштів в готівку.

Вказані обставини свідчать, що послуги фактично виконуються працівниками зазначених товариств, що підтверджує факт проведення службовими особами ТОВ «Айота» фіктивних фінансово-господарських операцій та переведення безготівкових коштів у готівку.

Відповідно до матеріалів, направлених супровідним листом від 20 травня 2024 року ДСР НП України (вих. № 7773-2024) щодо виконання доручення у порядку статті 40 КПК України вбачається, що службові особи ТОВ «Центр клінічних досліджень» використовують офісне приміщення, яке розташоване за адресою: Київська область, Бородянський район, с. Луб`янка, вул. 1-го Травня, буд. 1-А, яке на праві власності належить ТОВ «Центр клінічних досліджень» (ЄДРПОУ 38418844).

20 червня 2024 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212 КК України.

20 червня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва детективами Бюро економічної безпеки України проведено обшук офісного приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого було виявлено та вилучено документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Центр клінічних досліджень Лтд», які постановою детектива визнанні речовими доказами у даному кримінальному провадженні кримінального провадженні.

21 червня 2024 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням у кримінальному провадженні №72024000320000010 від 11 березня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 212, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 205-1 КК України, про накладення арешту на речі та документи, що були вилученні 20 червня 2024 року за результатом проведення обшуку офісного приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за місцем ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Центр клінічних досліджень Лтд».

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2024 року у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на речі та документи, що були вилученні за результатом проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Центр клінічних досліджень», що за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами частини третьої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів установлено, що зазначені вимоги слідчим суддею не дотримані, оскільки слідчий суддя належним чином не перевірив викладені у клопотанні прокурора обставини та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на речі та документи, що були вилученні за результатом проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Центр клінічних досліджень», що за адресою: АДРЕСА_1.

Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження колегія суддів уважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 212, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 205-1 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що речі та документи, що були вилученні за результатом проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Центр клінічних досліджень», що за адресою: АДРЕСА_1, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вказані у клопотанні прокурора документи та інформація про вчинені фінансово-господарські операції, спілкування із співучасниками та іншими особами у мережі інтернет-месенджерів з питань часу, місця, способу вчинення злочину, приховування його слідів, можуть бути використані стороною обвинувачення у доказуванні вини членів злочинної групи, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на можливість його використання в якості речового доказу та згідно статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження вищевказаного майна та досягнення дієвості цього провадження.

Крім того, виявлені та вилучені документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Центр клінічних досліджень Лтд» постановою детектива визнанні речовими доказами у даному кримінальному провадженні кримінального провадженні.

На переконання колегії суддів, прокурором у клопотанні у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на речі та документи, що були вилученні за результатом проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Центр клінічних досліджень», що за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження вказаного майна як речового доказу, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, приховане, пошкоджене, зіпсоване чи втрачене.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

З огляду на положення частин другої, третьої статті 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно, вилучене за результатом проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Центр клінічних досліджень», що за адресою: АДРЕСА_1, пославшись на те, що жодних даних про причетність будь-кого із службових осіб ТОВ «Центр клінічних досліджень Лтд» до вчинення протиправних дій, а також що вилученні речі та документи можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, то будь-якого обґрунтування, якими саме можуть бути ці відомості, прокурором не приведено.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Окрім того, посилання слідчого судді на те, що строки досудового розслідування у даному кримінальному провадженні №72024000320000010 від 11 березня 2024 року, які за доводами представника власника майна закінчилися, зазначене в судовому засіданні не було спростовано стороною обвинувачення, а слідчому судді на спростування не надано жодних фактичних даних, не є самостійною та безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна вимогам статей 170, 171 КПК України.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, вилучене під час обшуку за місцем знаходження ТОВ «Центр клінічних досліджень», що за адресою: АДРЕСА_1 , майно підлягає арешту з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами у межах кримінального провадження №72024000320000010 від 11 березня 2024 року та відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.

Зважаючи на викладені обставини, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане у клопотанні майно, оскільки останнім у повній мірі доведено необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 з доповненнями - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09 липня 2024 року - скасувати та постановити нову ухвалу.

Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на речові докази у кримінальному провадженні №72024000320000010 від 11 березня 2024 року, які вилучено 20 червня 2024 року в ході проведення обшуку за місцем ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Центр клінічних досліджень Лтд» (ЄДРПОУ 38418844) за адресою: Київська область, Бородянський район, село Луб`янка, вулиця 1-го Травня, будинок 1-А, а саме:

- роздруковані договір на виконання робіт №12/08-19 від 12 серпня 2019 року, що укладений між ТОВ «АЙОТА» та ТОВ «Центр клінічних досліджень Лтд», який містить відтиски печаток вказаних СГД та підписи уповноважених осіб; додаток №1 до договору на виконання робіт №12/08-19 від 12 серпня 2019 року, який містить відтиски печаток вказаних СГД та підписи уповноважених осіб; додаток №2 до договору на виконання робіт №12/08-19 від 12 серпня 2019 року, який містить відтиски печаток вказаних СГД та підписи уповноважених осіб; договір на виконання робіт №12/05-18 від 11 травня 2018 року, що укладений між ТОВ «АЙОТА» та ТОВ «Центр клінічних досліджень Лтд», який не містить відтиски печаток вказаних СГД та підписи уповноважених осіб; додаток №1 до договору на виконання робіт №12/08-19 від 12 серпня 2019 року, який не містить відтиски печаток вказаних СГД та підписи уповноважених осіб; додаток № 2 до договору на виконання робіт №12/08-19 від 12 серпня 2019 року, який не містить відтиски печаток вказаних СГД та підписи уповноважених осіб; додаток № 2 до договору на виконання робіт №12/08-19 від 12 серпня 2019 року, який не містить відтиски печаток вказаних СГД та підписи уповноважених осіб;

- Акти надання послуг між ТОВ «АЙОТА» та ТОВ «Центр клінічних досліджень Лтд», а саме: №100 від 28 лютого 2021 року, №101 від 28 лютого 2021 року, №41 від 31 січня 2021 року, №40 від 31 січня 2021 року, №102 від 28 лютого 2021 року, №893 від 30 листопада 2020 року, №892 від 30 листопада 2020 року, №268 від 30 червня 2021 року, №269 від 30 червня 2021 року, №270 від 30 червня 2021 року, №278 від 30 червня 2021 року, №233 від 31 травня 2021 року, №209 від 31 травня 2021 року, №210 від 31 травня 2021 року, №215 від 31 травня 2021 року, №174 від 30 квітня 2021 року, №190 від 30 квітня 2021 року, №191 від 30 квітня 2021 року, №331 від 31 липня 2021 року, №332 від 31 липня 2021 року, №333 від 19 липня 2021 року, №381 від 31 серпня 2021 року, №382 від 31 серпня 2021 року, №442 від 30 вересня 2021 року, №443 від 30 вересня 2021 року, №127 від 31 березня 2021 року, №128 від 31 березня 2021 року, №129 від 31 березня 2021 року, №797 від 31 жовтня 2020 року, №798 від 31 жовтня 2020 року, №811 від 31 жовтня 2020 року, №812 від 31 жовтня 2020 року, №813 від 31 жовтня 2020 року, №815 від 31 жовтня 2020 року, №817 від 31 жовтня 2020 року;

- Акти приймання-передачі легкового автомобіля між ТОВ «Айота» та ТОВ ТОВ «Айота» та ТОВ «Центр клінічних досліджень Лтд», а саме: від 01 лютого 2021 року (у кількості 6 штук); від 01 січня (у кількості 8 штук); від 01 листопада 2020 року (у кількості 7 штук); від 01 квітня 2021 року (у кількості 8 штук); від 01 жовтня 2020 року (у кількості 6 штук); від 01 березня 2021 року (у кількості 6 штук);

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АЛ-0000046, між ПП «АЛИС» та ТОВ «Центр клінічних досліджень Лтд»;

- Договір на виконання робіт № 12/08-19 від 12 серпня 2019 (з додатками № 1 та № 2), укладений між ТОВ «Айота» та ТОВ ТОВ «Айота» та ТОВ «Центр клінічних досліджень Лтд» /у 2 екземплярах.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_3