Постанова

від 20.11.2024 по справі 754/4977/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи 754/4977/24

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/15047/2024

Головуючий у суді першої інстанції Н. Д. Буша

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

20 листопада 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О.І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), подану представником ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року, ухвалене у складі судді Буши Н. Д., в приміщенні Деснянського районного суду м. Києва,

у с т а н о в и в :

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, уточненим у подальшому, до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про звільнення майна з під арешту.

В обгрунтування вимог зазначено, що йому на праві приватної спільної власності належить 1/3 частка двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Також власниками вказаної квартири в рівних частках є його мати - ОСОБА_3 , та сестра - ОСОБА_4 . Право власності набуте на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18.09.1998. Іншого житла для власного проживання позивач та треті особи не мають. Маючи намір оформити договір дарування від ОСОБА_3 частину квартири, а також здійснити реєстрацію права власності на житло, позивачу стало відомо, що на вказану квартиру накладено арешт. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна за №352805036 від 02.11.2023 на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4, виданої 26.06.2003, особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_1 03.11.2023 позивач звернувся до Деснянського ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про зняття арешту з вказаної квартири. З відповіді Деснянського ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) позивачу стало відомо, що Відділом розглянуто заяву від 03.11.2023 про зняття арешту з майна згідно постанови № AE 6521901 від 26.06.2003 та заяви про надання інформації про арешт майна від 03.11.2023. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , станом на 17.11.2023 зареєстрованими у Відділі не значаться та на примусовому виконанні не перебувають. Також відсутня інформація про погашення заборгованості по виконавчому провадженню згідно якого було зареєстровано обтяження на підставі постанови від 26.06.2003.

З урахуванням зазначено, позивач просив суд звільнити з - під арешту квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 51,6 кв.м. Зобов`язати Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 51,6 кв.м, власники - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 ). Зобов`язати П`ятнадцяту київську державну нотаріальну контору зняти арешти (обтяження) за № 1371563 від 12.10.2004, №1371571 від 12.10.2004, №1371579 від 12.10.2004 та внести дані про зняття арешту (обтяження) у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр Іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - з об`єкта нерухомості (квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 51,6 кв.м) власники - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звільнення майна з - під арешту задоволено. Звільнено з під арешту квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 51,6 кв.м. Зобов`язано Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ - 34972294) зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 51,6 кв.м, власники - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 ). Зобов`язано П`ятнадцяту київську державну нотаріальну контору зняти арешти (обтяження) за № 1371563 від 12.10.2004, №1371571 від 12.10.2004, №1371579 від 12.10.2004 та внести дані про зняття арешту (обтяження) у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр Іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - з об`єкта нерухомості (квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 51,6 кв.м) власники - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Не погоджуючись із рішенням суду Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність у Відділі інформації про сплату виконавчого збору по виконавчому провадженню згідно якого було зареєстровано обтяження на підставі постанови державного виконавця НОМЕР_4 26.06.2003. Додаткового зазначено, що згідно п. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках нестягнення виконавчого збору арешт накладений на майно боржника не знімається, не скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення суду. Суд формально розглянув позов, не з`ясувавши усі фактичні дані справи, що призвело до помилкового висновку суду про наявність підстав для зняття арешту з спірного майна.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду просив залишити без змін як законне та обгрунтоване, посилаючись на викладені у відзиві на апеляційну скаргу підстави.

Відповідач Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції не забезпечив.Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від відповідача не надходило.

Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи, у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від третіх осіб не надходило.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та третіх осіб з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки неявка в судове засідання зазначених осіб не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах його апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону ухвалене у справі судове рішення, яке переглядається судом апеляційної інстанції, повністю не відповідає.

Так, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Так, згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Важливим також є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Бондаренко Г. О. від 18.09.1998, №8-3049, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності за № 1084 від 24.09.1998, за реєстровим №1084.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 352805036 від 02.11.2023 на квартиру АДРЕСА_1 відділом державної виконавчої служби Деснянського району міста Києва міського управління юстиції накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4, виданої 26.06.2003, особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_1 .

З метою вирішення питання щодо скасування арешту позивач звернувся до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про надання інформації щодо підстав накладення арешту та звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до відповіді Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , станом на 17.11.2023 зареєстрованими у відділі не значаться та на примусовому виконанні не перебувають. Також відсутня інформація про погашення заборгованості по виконавчому провадженню згідно якого було зареєстровано обтяження на підставі постанови AE 6521901 від 26.06.2003.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що заборгованість по виконавчому провадженню згідно якого було зареєстровано обтяження на підставі постанови AE 6521901 від 26.06.2003 була погашені ним, виконавчий збір ним було сплачено і державний виконавець Коваленко П.І. повідомив його про те, що арест з квартири буде знято у звязку з виконанням рішення суду. Він це питання не перевірив і лише після того, як мати вирішила подарувати свою частку квартири, було зясовано, що квартира ще з 2003 року перебуває під арештом. Таким чином, після закінчення виконавчого провадження питання про скасування арешту протягом тривалого часу вирішено не було, що призводить на даний час до порушення прав позивача, як співвласника квартири.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що на даний час позивач не має можливості вільно розпоряджатися своєю власністю, відомостей про невиконання боргових зобов`язань стороною відповідача не надано, а арешт був накладений на майно у зв`язку із борговими зобов`язаннями, які на час розгляду справи відсутні, підстав для накладення арешту немає, відтак вважав обгрунтвоаними заявлені позовні вимоги.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першоїстатті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першоюстатті 316 ЦК Українипередбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК Українивизначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно достатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 386 ЦК Українивстановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Пунктом 9 частини третьоїстатті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду, а згідно зі статтею 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно з частиною четвертою «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зокрема, є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на скаржника.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, у справі, яка переглядається, позивач просить суд звільнити квартири з під арешту, накладеного державним виконавцем на належне йому майно у межах виконавчого провадження на підставі постанови AE 6521901 від 26.06.2003.

Постановами державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського РУЮ у м. Києві Коваленко П. І. від 21.02.2003 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-4554, виданого Деснянським районним судом м. Києва 17.12.2002 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь ЖБК «Київ-11» боргу у розмірі 2 040,98 грн.

Відповідно до постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського РУЮ у м. Києві Коваленко П. І. від 26.06.2003 серії АА №877658 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 на підставі виконавчого листа №2-4554, виданого Деснянським районним судом м. Києва 17.12.2002 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь ЖБК «Київ-11» боргу у розмірі 2 040,98 грн.

Згідно довідки ЖБК «Киїів -112, виданої ОСОБА_1 , заборгованість за житлово - комунальні послуги станом на 01.05.2024 за адресою: квартира АДРЕСА_1 , відсутня.

Згідно довідки державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського РУЮ у м. Києві Коваленко П. І. від 12.03.2003 виданої ОСОБА_1 у тому, що ним сплачено виконавчий збір у розмірі 102,04 грн по виконавчому листу №2-4554 від 17.12.2002, виданому Деснянським районним судом м. Києва.

В автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відомості щодо наявності відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа №2-4554, виданого Деснянським районним судом м. Києва 17.12.2002 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь ЖБК «Київ-11» боргу у розмірі 2 040,98 грн, зокрема виконавчого збору у розмірі 102,04 грн. Не надав відповідних доказів і Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Так, арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»підлягає примусовому виконанню.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Збереження дії арешту на майно боржника після виконання рішення суду спрямоване на забезпечення виконання боржником обов`язку зі сплати виконавчого збору, передбаченого законом.

Колегія суддів ураховує, що з моменту відкриття виконавчого провадження минуло більше 20 років, виконавче провадження вже знищене у зв`язку із закінченням строку його зберігання, що підтверджується листом Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), і матеріали справи не містять відомостей про те, що стягувач повторно пред`являв вказаний виконавчий лист до виконання. Також відсутні докази несплати боржником виконавчого збору, про що вказує відповідач у апеляційній скарзі.

Відтак подальше накладення арешту на майно боржника є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном та обмежує права ОСОБА_1 , позбавляє його можливості вільно володіти та розпоряджатися належним йому на праві власності майном.

Твердження відповідача щодо несплати боржником виконавчого збору колегія суддів відхиляє як необгрунтоване, оскільки факт сплати виконавчого збору у виконавчому провадженні підтверджується наданою позивачем довідкою державного виконавця.

Таким чином, суд вважає, що позивач спростував правомірність обтяження щодо майна, що існує з 2003 року до тепер.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Указані норми визначають непорушність права власності (у тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Таким чином доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про звільнення з під арешту спірного нерухомого майна не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про наявність підстав для зняття арешту із спірного нерухомого майна, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни судового рішенняв цій частині не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішенння Деснянського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року в частині задоволення позовних вимог про звільнення з під арешту квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 51,6 кв.м, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін в цій частині.

Проте, колегія суддів вважає, що суд у порушення норм матеріального та процесуального права дійшов помилкового висновку про необхідність у даних правовідносинах задоволення вимог про зобов`язанння Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , та в частині зобов`язання П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори зняти арешти (обтяження) за № 1371563 від 12.10.2004, №1371571 від 12.10.2004, №1371579 від 12.10.2004 та внести дані про зняття арешту (обтяження) у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр Іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - з об`єкта нерухомості.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Отже, якщо особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, то виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Виходячи із наведеного, судом першої інстанції не надано вірної правової оцінки щодо обгрунтованості заявлених позивачем вимог про зобов`язання Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) таП`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори вчинити певні дії.

Суд вважає, що у даному випадку порушене право позивача підлягає відновленню саме у спосіб звільнення судом спірної квартири з під арешту, оскільки таке судове рішення підлягає виконанню саме шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про зняття арешту із квартири АДРЕСА_1 .

Оскільки суд першої інстанції законно та обгрунтовано звільнив квартиру з під арешту, то відсутні правові підстави для зобов`язання Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори вчинити певні дії щодо звільнення з під арешту вказаного нерухомого майна.

Згідно положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі.

За приписами ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З урахування зазначеного, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року в частині зобов`язання Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори вчинити певні дії підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову в цій частині вимог. В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року суд залишає без змін як законне та обгрунтоване.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вказане не призведе до порушення прав позивача, оскільки рішення суду про звільнення майна з під арешту підлягає виконанню шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про зняття накладеного (відповідно до постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського управління юстиції від 26.06.2003 Коваленко П.І. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) на це майно арешту.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Оскільки суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу відповідача, проте фактично приходить до висновку про задоволення вимог позивача про звільнення майна з під арешту, тому судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, понесені відповідачем не підлягають відшкодуванню позивачем.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуДеснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року в частині зобов`язання Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) таП`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори вчинити певні дії скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в цій частині позовних вимог.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 26 листопада 2024 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна