Постанова

від 25.11.2024 по справі 373/1700/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 373/1700/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15951/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

суддя-доповідач: Слюсар Т.А.

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2024 року про повернення позовної заяви у складі судді Реви О.І.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенська парафія Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Переяслав Київської області», треті особи: виконавчий комітет Переяславської міської ради, Переяславська міська рада, ОСОБА_2 , громадська організація «Правозахисна організація «Боротьба з корупцією в Україні» про усунення перешкод в користуванні майном та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом у якому просить суд:

зобов`язати Релігійну організацію "Релігійна громада Свято-Успенська парафія Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Переяслав Київської області" звільнити частку самовільно зайнятої земельної ділянки, загальною площею 0,3288 га, розташованої за адресою: 08400 (вул. Московська) перейменовану на вул. Сікорського Михайла-22, м. Переяслав, Бориспільського району, Київської області та повернути її у його та Релігійної громади "Свято-Успенська парафія Української православної церкви (м. Переяслав Київської області)" власність;

зобов`язати Релігійну організацію "Релігійна громада Свято-Успенська парафія Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Переяслав Київської області" звільнити належну йому з Релігійною громадою "Свято-Успенська парафія Української православної церкви (м. Переяслав Київської області)" частку у релігійному майновому комплексі на земельній ділянці за адресою: 08400 (вул. Московська) перейменовану на вул. Сікорського Михайла, 22, м. Переяслав, Бориспільський район, Київська область;

визнати недійсним розпорядження Переяславського міського голови Саулка В.В. № 73/07-04/11-23 від 06 квітня 2023 року та № 134/07-04/11-23 від 06 червня 2023 року, на підставі якого відповідач порушив право володіння і користування земельною ділянкою площею 0,3288 га на якій знаходиться релігійний майновий комплекс.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу разом із усіма документами.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати ухвалу районного суду та направити справу для продовження розгляду справи до того ж суду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суддя першої інстанції Рева О.І. не спростовує того, що в ухвалі від 19 лютого 2024 року у цивільній справі № 373/325/24 вже висловив свою думку щодо предмету спору, аналогічно яка була викладена в ухвалі від 06 серпня 2024 року у даній цивільній справі № 373/1700/24 про повернення позовної заяви, без врахування того, що оскарження в суді апеляційної інстанції у першому випадку, було та стало підставою для виникнення сумнівів у неупередженості судді, і будь-яке рішення у даній справі вже викликає сумнів в його безсторонності, об`єктивності та неупередженості, але при наявності обставин, за яких суддя Рева О.І. не може брати участь в розгляді даної цивільної справи, він в порушення ч. 1 ст. 39 ЦПК України не заявив самовідвід.

Не погоджується позивач й з тим, що позовна заява містить вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, що суперечить положенням ст. 20 ЦПК України, а позовна вимога про визнання розпорядження міського голови може бути предметом розгляду в адміністративному суді та заявлена саме до такої особи, не відповідає нормам права.

Вказано, що суд першої інстанції необґрунтовано послався про отриману на запит суду інформацію, що відповідно до відомостей з ЄДРПОУ такої організації як Релігійна громада Свято-Успенської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви чи Свято-Успенської парафії Української Православної Церкви не знайдено.

Крім того зазначено, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву, фактично вибірково на свою думку дав оцінку доказам наданих на обґрунтування позовних вимог, що є неприпустимим.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Переяславської міської ради погоджується з висновками викладеними в ухвалі суду про повернення позовної заяви ОСОБА_1 та просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу доводи якої є необґрунтованими - без задоволення.

У відповідності до вимог статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами - частина 13 статті 7 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги щодо звільнення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки та культової споруди жодним чином не свідчать про право позивача на підставі ч. 1 ст. 4 ЦПК України звертатися до суду з позовом за захистом своїх порушених прав, так само як і на підставі ч. 2 ст. 4 ЦПК України в інтересах інших осіб. У даному випадку в інтересах Релігійної громади Свято-Успенської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви чи Свято-Успенської парафії Української Православної Церкви, які як юридичні особи не зареєстровані. Позивачем не надано суду доказів, що він має право звертатись до суду з даним позовом від імені цих релігійних громад.

Тобто, позивач не уповноважений від імені такої юридичної особи звертатися до суду з позовом. Окрім того, в одній особі не можуть бути позивач та відповідач.

Також судом вказано, що позовна заява містить позовні вимоги, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, що суперечить положенням ст. 20 ЦПК України.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до пункт 4 частини 4 статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із ч. 1, 4 статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 48 ЦПК України зазначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Тобто позивач - це юридична чи фізична особа, яка звертається до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорених суб`єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів, а також особа, в інтересах якої поданий позов.

Відповідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Як було встановлено районним судом з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що отримані на запит суду на підставі ст. 27 ЦПК України інформації щодо такої організація як Релігійна громада Свято-Успенської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви (назва згідно наданої позивачем копії Статуту) чи Свято-Успенської парафії Української Православної Церкви (назва згідно наданої позивачем копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи) не знайдено.

Виходячи зі змісту позову ОСОБА_1 просить зобов`язати Релігійну організацію "Релігійна громада Свято-Успенська парафія Київської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) м. Переяслав Київської області" звільнити частку самовільно зайнятої земельної ділянки та частки у релігійному майновому комплексі на земельній ділянці за адресою: 08400 (вул. Московська) перейменовану на вул. Сікорського Михайла, 22, м. Переяслав, Бориспільський район, Київська область повернути їх у його та Релігійної громади "Свято-Успенська парафія Української православної церкви (м. Переяслав Київської області)" власність.

Між тим заявляючи вказані вимоги на підтвердження правових підстав для звернення до суду з позовом в інтересах Релігійної громади Свято-Успенської парафії Київської єпархії Української Православної Церкви чи Свято-Успенської парафії Української Православної Церкви позивач не надав, про що обґрунтовано зроблено висновок районним судом.

Окрім того, підставно суд звернув увагу й на те, що вимога про визнання недійсним розпорядження Переяславського міського голови Саулка В.В. № 73/07-04/11-23 від 06 квітня 2023 року та № 134/07-04/11-23 від 06 червня 2023 року не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як суперечить положенням ст. 20 ЦПК України.

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний чинник.

Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 20 ЦПК України).

За правилами п. 2, 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадках, коли: порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу); відсутні підстави для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Як встановлено районним судом вимога про визнання розпорядження міського голови може бути предметом розгляду в адміністративному суді і має бути заявлена саме до такої особи, а не заявлятися до визначеного позивачем відповідача, котрий є релігійною організацією.

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа "Пономарьов проти України" (CASE "PONOMARYOV v. UKRAINE"), рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).

Доводи апеляційної скарги про те, що суддя Рева О.І. в ухвалі від 19 лютого 2024 року у цивільній справі № 373/325/24 вже висловив свою думку щодо предмету спору аналогічно яка була викладена в ухвалі від 06 серпня 2024 року у даній цивільній справі вже викликає сумнів в його безсторонності, об`єктивності та неупередженості й не може брати участь в розгляді даної цивільної справи та в порушення ч.1 ст.39 ЦПК України не заявив самовідвід є безпідставними, оскільки по суті спір не розглядався, рішення по справі не ухвалювалося, а ухвала про повернення позовної заяви постановлена на підставі положень процесуального права.

На переконання суду апеляційної інстанції, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки, як уже зазначалося вище, судом першої інстанції повернуто позовну заяву з дотриманням положень процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність вирішення питання по суті.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про повернення позовної заяви позивачеві.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно повернення позовної заяви, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, оскільки постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2024 року залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: