Постанова

від 26.11.2024 по справі 520/9987/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Кухар М.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 р. Справа № 520/9987/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2024, по справі № 520/9987/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергорезерв"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд :

-визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №16502/02-16 від 01.04.2024 року ГУ ДПС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 задоволено позов.

Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення №16502/02-16 від 01.04.2024 року ГУ ДПС у Харківській області.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з викладенням висновків, що не відповідають обставинам справи, просив скасувати його та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на порушення строків сплати в повному обсязі відповідних сум податкових зобов`язань. Посилаючись на підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, з урахуванням змін внесених Законом України від 13 грудня 2022 року №2836-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», вказував, що починаючи з 27.05.2022 до платників податків, які мали можливість виконувати свої податкові обов`язки щодо подання звітності, але не виконали їх у строки визначені вказаним пунктом, застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

На підставі п. 3 ч. 1ст. 311 КАС Українисправа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1ст. 308 КАС Українисправа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судовим розглядом, Головним управління ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку з питань дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ».

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт про результати камеральної перевірки щодо дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість Головним управлінням ДПС у Харківській області складено акт № 6763/20-40-04-16-03 від 27.02.2024.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем на адресу ТОВ «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» направлено податкове повідомлення-рішення №16502/02-16 від 01.04.2024 про донарахування штрафних санкцій у розмірі 13053,48 грн. за порушення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим контролюючим органом рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив зі своєчасності сплати позивачем сум грошових зобов`язань з ПДВ за платіжними інструкціями від 11.01.2024 №4356, від 24.03.2023 №251, від 19.06.2023 №4266, від 26.10.2023 № 4345, від 20.02.2023 № 4196, від 26.07.2023 №4294, від 13.12.2023 №4392, від 20.12.2023 №4394, а отже належного виконання позивачем податкового зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюєПодатковий кодекс України.

Відповідно до п.16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу Україниплатник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу Україниподатковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового кодексу Україниподаткова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу Україниплатник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу Україниплатник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу пунктом124.1 статті 124 Податкового кодексу Українипередбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цьогоКодексучи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цьогоКодексучи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до п.87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

За правилами п.87.9 ст. 87 Податкового кодексу Україниу разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно достатті 95 цього Кодексуабо за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, згідно з пунктом95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Положеннями п.200-1.5, п.200-1.7 ст. 200-1 Податкового кодексу Українивстановлено, що з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку.

Кошти, що надійшли на рахунки, визначені у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня.

На запит платника податку йому шляхом надсилання електронного повідомлення надається інформація про рух коштів на його рахунках у системі електронного адміністрування податку.

Кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом200-1.5 статті 200-1цьогоКодексу, та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Пунктом 25 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, встановлено, що сплата податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, та сплата передбачених Кодексом штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 21 Порядку № 569, якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року.

Таким чином, у разі коли платник податку на додану вартість не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов`язання в установлений пунктом57.1 статті 57 Податкового кодексу Українистрок і не сплачує податковий борг, який внаслідок цього виник, контролюючий орган вправі здійснити за платника податку заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку цього платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за рішенням суду.

Непогашення податкового боргу, зокрема зі сплати штрафних (фінансових) санкцій та пені, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається частиною другоюстатті 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб`єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб`єкта.

Наведені висновки відповідають позиції Верховного Суду, сформованій у постановах від 10.09.2019 у справі № 1840/3549/18, від 30.07.2019 у справі № 440/4082/18.

Судовим розглядом встановлено, що підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.04.2024 стали висновки податкового органу щодо несвоєчасної сплати платником податків узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість по податковим деклараціям, а саме за декларацією № 9374663462 від 17.01.2024 року сума грошового зобов`язання розбита на дві частини із порушення строку в 1 та 22 дні.

За декларацією №9053692071 від 17.03.2023 року загальна сума сплати розбита на 4 частини із строком прострочення 165 днів.

За декларацією №9145255550 від 19,06,2023 р. зазначено про 73 дні прострочення.

За декларацією №9277027521 від 19.10.2023 р. зазначено про 73 дні прострочення.

За декларацією №9028828894 від 20.02.2023 р. загальну суму розбито на три частини з різними строками прострочення, зокрема у 193 та 181 днів.

За декларацією №9178878987 від 20.07.2023 р. загальну суму розбито на дві частини із строками прострочення у 87 та 42 дні.

Декларація № 9346910872, яка згідно акту перевірки вважається із простроченням трьох сум відповідно на 9 та 29 днів, не включена до ППР.

За декларацією №9211898904 від 21.08.2023 р. загальну суму розбито на три частини з різними строками прострочення, зокрема 105, 112 та 57 днів.

Разом з тим, із матеріалів справи встановлено, що фактично зазначені податкові зобов`язання були виконані шляхом перерахування сум податку згідно з наданими платіжними інструкціями у відповідні строки, а саме:

-ПД 9374663462, отримано ДПС 17.01.2024, за період грудень 2023, сума сплати 49507,00грн., сума фактичної сплати 50000,00 грн., дата фактичної сплати та номер платіжної інструкції 11.01.2024 № 4356, термін сплати - 30.01.2024;

-ПД 9053692071, отримано ДПС 17.03.2023, за період лютий 2023, сума сплати 14476,00грн., сума фактичної сплати 14500,00 грн., дата фактичної сплати та номер платіжної інструкції 24.03.2023 № 251, термін сплати - 30.03.2003;

-ПД 9145255550, отримано ДПС 19.06.2023, за період травень 2023, сума сплати 474,00грн., сума фактичної сплати 474,00 грн., дата фактичної сплати та номер платіжної інструкції 19.06.2023 № 4266, термін сплати - 30.06.2023;

-ПД 9277017521, отримано ДПС 19.10.2023, за період вересень 2023, сума сплати 17788,00грн., сума фактичної сплати 17788,00 грн., дата фактичної сплати та номер платіжної інструкції 26.10.2023 № 4345, термін сплати - 30.10.2023;

-ПД 9028828894, отримано ДПС 20.02.2023, за період січень 2023, сума сплати 16274,00 грн., сума фактичної сплати 16274,00 грн., дата фактичної сплати та номер платіжної інструкції 20.02.2023 № 4196, термін сплати - 28.02.2023.

-ПД 9178878987, отримано ДПС 20.07.2023, за період червень 2023, сума сплати 6599,00 грн., сума фактичної сплати 6600,00 грн., дата фактичної сплати та номер платіжної інструкції 26.07.2023 № 4294, термін сплати - 30.07.2023.

-ПД 9346910872, отримано ДПС 20.12.2023, за період листопад 2023, сума сплати 48556,00 грн., сума фактичної сплати 1000,00 грн., дата фактичної сплати та номер платіжної інструкції 13.12.2023 № 4392 та 48556,00 грн., дата фактичної сплати та номер платіжної інструкції 20.12.2023 № 4394, термін сплати - 30.12.2023.

-ПД 9211898904, отримано ДПС 21.08.2023, за період липень 2023, сума сплати 98664,00 грн., сума фактичної сплати 66000,00 грн., дата фактичної сплати та номер платіжної інструкції 30.08.2023 № 4336 та 32664,00 грн., дата фактичної сплати та номер платіжної інструкції 11.09.2023 № 4337 (платіжне доручення знаходилось у банківській установі з 30.08.2023, відсутність коштів) , термін сплати - 30.08.2023.

Таким чином, товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕЗЕРВ» виконано податкові зобов`язання у повному обсязі та в строки встановленніПодатковим кодексом України.

Тобто, згідно вказаних платіжних доручень позивач поповнювавсаме свій електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ для погашення поточних податкових зобов`язань за податковими деклараціями з податку на додану вартість.

Відповідно до частини першоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, підставою нарахування штрафних санкцій відповідно до п.124.1 ст. 124 Податкового кодексу України є виникнення у платника податку податкового боргу внаслідок несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань.

Колегія суддів, з приводу застосування у спірних правовідносинах положень пункту 87.9 ст. 87 Податкового кодексу Українив частині повноважень податкового органу зараховувати попередньо виниклий податковий борг, зазначає, що ані у відзиві на позовну заяву, ані в апеляційній скарзі відповідачем не зазначено про існування у позивача податкового боргу станом на момент погашення поточних податкових зобов`язань за зазначеними вище податковими деклараціями.

Крім того, такі дані не містяться в Акті перевірки № 6763/20-40-04-16-03 від 27.02.2024.

Отже, за встановлених в ході судового розгляду обставин своєчасної сплати позивачем податкових зобов`язань та відсутності підстав для застосування пункту 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, висновки податкового органу про порушення позивачем строків сплати поточних зобов`язань з податку на додану вартість є необґрунтованими.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2024 №16502/02-16.

Водночас, посилання відповідача в обґрунтування апеляційної скарги на підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, з урахуванням змін внесених Законом України від 13 грудня 2022 року №2836-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», не підтверджує правомірність накладення на позивача штрафу за податковим повідомленням-рішенням №16502/02-16 від 01.04.2024, оскільки вказане положення є нерелевантним до правовідносин, якієпредметом розгляду у цій справі.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 по справі № 520/9987/24 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов