Постанова

від 11.11.2024 по справі 160/10155/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/10155/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 ( ОСОБА_1 ) в адміністративній справі №160/10155/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех до Чернівецької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ОСОБА_2 звернулося до суду з вимогами визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 408000/2024/000097/2 від 05.02.2024 року.

В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність оскарженого рішення, оскільки вважає, що ним подано до митного органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. Позивач також зауважив, що усі розбіжності, які виявив відповідач є надуманими і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися декларантом при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року позов задоволено.

З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернувся відповідач, зазначивши, що в результаті митного контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до контракту №TRI-0307 від 03.07.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) та укладених до нього Специфікацій №№ 4, 5 на митну територію України був завезений товар шини у кількості 213 шт. на суму 33 248,00 доларів США.

З метою митного оформлення вказаних ТМЦ 05.02.2024 позивач надав відповідачу декларацію 24UA408020006301U2 із переліком документів, зазначених в графі 44 цієї декларації.

Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору.

При митному оформленні вказаного товару відповідач зазначив, що надані документи містять розбіжності та не містять усіх даних, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару.

На підставі вищенаведених обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи.

Декларантом додаткових документів надано не було, відповідачем прийнято оскаржене рішення, відповідно до яких митну вартість заявленого товару скориговано із застосуванням резервного методу.

Позиція митного органу ґрунтується насамперед на тому, що декларантом не надано відомостей щодо включення вартості пакування та маркування до фактурної вартості товару.

Відповідач зазначив також про неможливість здійснення перевірки 100% оплати за товару та посилався на те, що копія митної країни відправлення не містить відомості щодо ціни за кілограм товару.

Із приводу транспортної складової відповідач зазначив про невідповідність поданих декларантом документів на підтвердження їх понесення, що обумовлена відсутністю відомостей щодо експедиторської винагороди та експедиторського обслуговування за межами України.

Позивач не погоджується із вказаними рішеннями митного органу та вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийнятого спірного рішення, з урахуванням підстав, з якими позивач просить визнати їх протиправними та незаконними, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями п.п.23,24 ст.4 МКУ встановлено, що митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МКУ, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами ст.50 МКУ відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

За змістом ч.1 ст.51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст.52 МКУ передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.

В той же час, відповідно до ч.5,6 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як визначено в ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставами для здійснення відповідачем коригування митної вартості стало те, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, містять розбіжності, зокрема: не надано відомостей щодо включення вартості пакування та маркування до фактурної вартості товару, копія митної країни відправлення не містить відомості щодо ціни за кілограм товару, відсутність відомостей щодо експедиторської винагороди та експедиторського обслуговування за межами України.

Щодо відсутності інформації про вартість упаковки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. «в» п.1 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Щодо умов оплати, колегія суддів зазначає , що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Щодо посилання апелянта на відсутність документів, що підтверджують вартість транспортування, колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано: автотранспортна накладна від 01.02.2024 року,рахунки-фактури про надання транспортно-експедеційних послуг від 26.01.2024 року, 31.01,2024 року, документи, які підтверджують вартість перевезення та договір про перевезення від 28.01.2017 року та 28.01.2020 року.

Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, такі підтверджують цінові складові митної вартості, а тому відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості на підставі цінової інформації іншого товару.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує, що митний органу не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих товариством документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дослідивши надані позивачем документи, які ним подавалися під час митного оформлення товарів, апеляційний суд встановив, що з них вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, необхідність у витребуванні додаткових документів та у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товарів.

До митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та які, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товарів. А відтак, витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, що свідчить про неправомірність рішення митного органу у неприйнятті митної декларації і відмові митного оформлення товарів та коригування їх митної вартості.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, оскільки митним органом не спростовано ціну товару, а також не підтверджено об`єктивної неможливості на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за основним методом. При цьому, інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої товариством митної вартості товару, не встановлено.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 в адміністративній справі №160/10155/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 11 листопада 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 15 листопада 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЮ. В. Дурасова

суддяО.М. Лукманова