Постанова

від 26.11.2024 по справі 160/27890/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/27890/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року в адміністративній справі №160/27890/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОВІРОЧНА ЛАБОРАТОРІЯ» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитро Дяденчук про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОВІРОЧНА ЛАБОРАТОРІЯ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Дмитро Дяденчук, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.10.2023 року №005693.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно винесено постанову про застосування на позивача адміністративно-господарського штрафу № 005693 від 11.10.2023 року. Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою з тих підстав, що здійснював вантажні перевезення в розумінні», при цьому, не надавав послуги з вантажного перевезення на договірних умовах.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 11.10.2023 року № 005693 винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОВІРОЧНА ЛАБОРАТОРІЯ» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час здійснення перевірки 18.09.2023 року на 440 км. + 330 м а/д Н-08 Бориспіль Дніпро Запоріжжя Маріуполь, посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті виявлено порушення вимог ст.ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зафіксоване в акті №004674, що і стало в подальшому підставою для прийняття спірної постанови.

Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

З матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОВІРОЧНА ЛАБОРАТОРІЯ», зареєстровано як юридична особа 15 листопада 2012 року та здійснює наступні види діяльності: Технічні випробування та дослідження (КВЕД 71.20) та Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (КВЕД 72.19).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОВІРОЧНА ЛАБОРАТОРІЯ» є власником транспортного засобу марки MAN вантажний спеціалізований/бортовий (з краном-маніпулятором), державний номер НОМЕР_1 . Вказаний автотранспорт спеціально облаштований відповідними бортовою платформою та краном-маніпулятором для перевезення вказаного спеціального обладнання, що вказано в свідоцтві про право власності автомобіля СХС 882558.

Згідно акту надання послуг від 18.09.2023 року №321 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-СЕРВІС» і представник Виконавця Товариство з обмеженою відповідальністю «Повірочна лабораторія» Директор фінансовий Брагіна Ольга Сергіївна, склали акт про надання таких послуг: Послуги вагоповірочного автомобіля до ваг автомобільних; Допомога у проведенні повірки ваг автомобільних тензометричних понад 60т до 80т.

Для здійснення калібровки та повірки ваг автомобільних був виданий наказ (розпорядження) №85-ПЛ від 01.09.2023р. про відрядження інженера з метрології ОСОБА_1 до 53500, Дніпропетровська область, смт. Томаківка, вул. Світла, буд. 48-А.

Згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №2720 від 18.09.2023 року представник замовника Селянське (фермерське) господарство Скорук А.В. і представник виконавця ТОВ «Ваговимірювальні системи-Сервіс» Горбаненко Анатолій Анатолійович склали акт про те, що виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): Технічне обслуговування ваг автомобільних тензометричних іншого виробництва; послуги вагоповірочного автомобіля до ваг автомобільних; Допомога у проведенні повірки ваг автомобільних.

Відповідно до акта від 18.09.2023 року №004674 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено, що під час проведення перевірки транспортного засобу марки: MAN, номерний знак: НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію: НОМЕР_2 , водій: ОСОБА_1 , документ, що посвідчує особу водія: НОМЕР_3 , ТСЦ 1241 від 11.12.2018 р., що належить ТОВ «ПОВІРОЧНА ЛАБОРАТОРІЯ», виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших нормативно-правових актів України у сфері вантажних перевезень, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «про автомобільний транспорт» ч.1 абз.3 Перевезення вантажів за відсутності на момент про ведення перевірки документів в передбачених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» а саме: відсутня товарно - транспорта накладна або інший визначений законодавством документів на вантаж.

Водій транспортного засобу від надання пояснень та підписання акта відмовився, про що свідчить відповідний запис у акті від 18.09.2023 року.

Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «ПОВІРОЧНА ЛАБОРАТОРІЯ» складено постанову від 11.10.2023 року №005693, згідно з якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 11.1.Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженої наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач вважає протиправною постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 11.10.2023 року №005693, у зв`язку з чим, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344) законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

При цьому, згідно ст. 1 Закону № 2344, у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами;

автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт;

автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);

автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;

вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;

водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;

документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 6 Закону № 2344, зокрема, встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов`язкові до виконання на території України.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно із статтею 18 Закону №2344, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до статті 34 Закону №2344, автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами статті 48 Закону №2344, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 цього Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

На підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, аналізуючи вищенаведені правові норми, суд вважає, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у поставові від 09.08.2019 р. у справі за №806/1450/16, який в силу положень ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує до спірних правовідносин при виборі і застосуванні норм права.

Також, Верховний Суд, проаналізувавши наведені положення законодавства у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

У постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а та від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22, від 18 січня 2024 року у справі № 420/10853/22, від 22 грудня 2023 року справа № 140/6451/22.

Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 року у справі № 620/18215/21).

Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (№ 2344-ІІІ).

Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами першою - третьою статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Отже, відповідальність у вигляді адміністративно - господарського штрафу передбачена саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону № 2344-ІІІ, товарно-транспортна накладна обов`язково повинна бути наявна у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, учасниками яких є три сторони - перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач, тобто відповідальність за наявність товарно - транспортної накладної під час перевезення вантажів на договірних умовах несуть саме перевізники, які надають послуги з перевезення вантажу.

З матеріалів справи не вбачається наявність у позивача статусу суб`єкта господарювання, що провадить діяльність саме у сфері автомобільного транспорту з наданням послуг по перевезенню вантажу або наявність договору про перевезення вантажу.

Таким чином, підстави вважати, що позивач здійснював перевезення в рамках договірних правовідносин, відсутні.

При цьому, відповідальність у вигляді адміністративно - господарського штрафу застосовано саме у зв`язку з відсутністю товарно-транспортної накладної на товар при наданні послуг з перевезення вантажів, натомість, доказів надання позивачем таких послуг відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позивач не здійснював перевезення вантажу від вантажовідправника до вантажоодержувача, а тому не підпадає під статус перевізника, який надає послуги з перевезення вантажу з обов`язковим оформленням товаро-транспортної накладної, позивач лише надавав послуги з повірки автомобільних ваг на власному спеціалізованому транспорті, який спеціально облаштований відповідними бортовою платформою та краном-маніпулятором для перевезення спеціального обладнання.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, повірка автомобільних ваг здійснюється відповідно до ДСТУ EN45501 «Метрологічні аспекти неавтоматичних зважувальних приладів» (EN45501, ITD) із застосуванням вимог і порядку ДСТУ 7690:2015 «Неавтоматичні зважувальні прилади» та ДСТУ OIML R 111-1:2008 «Гирі класів точності Е1, Е2, F1, F2, M1, M1-2, M2, M2-3 I M3». Відповідно до п.5.2 ДСТУ 7690:2015 випробування приладів ваг здійснюється за допомогою гирь, які різняться за своєю масою, та є знаряддями для здійснення власної господарської діяльності позивача.

Отже, набір гирь, який знаходився на вантажному спеціалізованому автомобілі MAN (державний номер НОМЕР_1 ), під час проведення рейдової перевірки 18 вересня 2023 року помилково прийняте працівниками відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за вантаж.

Відтак, до позивача не може бути застосована відповідальність, що передбачена частиною першою абзацом 3 статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Враховуючи вищевикладене, застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за надання послуг з перевезення вантажу без оформлених документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: не оформлення товарно-транспортної накладної або іншого документу на вантаж є протиправним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року в адміністративній справі №160/27890/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року в адміністративній справі №160/27890/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко