Постанова

від 13.11.2024 по справі 924/1351/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 924/1351/20 (924/926/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Білоуса В. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

за участю представника Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" - Заруцького О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції заяву Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів"

про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу

за результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.04.2024,

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2024

та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024

у справі № 924/1351/20 (924/926/23)

за позовом Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів"

до: 1) ОСОБА_1

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк Проскурів"

про визнання недійсними правочинів

в межах справи № 924/1351/20

про банкрутство Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів"

УСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Колективне підприємство "Агрофірма "Проскурів" (далі - КП "Агрофірма "Проскурів") звернулося до господарського суду Хмельницької області із позовною заявою до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк Проскурів" про визнання недійсними правочинів:

- договору від 14.12.2021 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) із кадастровим номером 6810100000:28:001:0792, укладеного між ТОВ "Технопарк Проскурів" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Твердохліб В. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1738 (далі - Договір емфітевзису № 1738);

- договору від 14.12.2021 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) із кадастровим номером 6810100000:28:002:0774, укладеного між ТОВ "Технопарк Проскурів" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Твердохліб В. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1737 (далі - Договір емфітевзису № 1737).

Рішенням від 16.04.2024 у справі № 924/1351/20 (924/926/23) Господарський суд Хмельницької області задовольнив позов, визнав недійсними Договір емфітевзису № 1738 та Договір емфітевзису №1737, стягнув з ТОВ "Технопарк Проскурів" на користь КП "Агрофірма "Проскурів" 5 368,00 грн витрат з оплати судового збору.

Постановою від 25.06.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.04.2024 у цій справі - без змін.

Додатковою постановою від 10.07.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд частково задовольнив заяву КП "Агрофірма "Проскурів" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі; стягнув з ОСОБА_1 на користь КП "Агрофірма "Проскурів" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в решті вимог заяви відмовив.

Наведені судові рішення ОСОБА_1 оскаржила у касаційному порядку до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Постановою від 23.10.2024 у справі №924/1351/20 (924/926/23) Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.04.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 - без змін.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення (щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу) та поданих іншою стороною заперечень

25.10.2024 через підсистему "Електронний суд" КП "Агрофірма "Проскурів" подало до Верховного Суду клопотання/заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 924/1351/20 (924/926/23) (яку варто інтерпретувати як заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу) з проханням стягнути з Будзінської Т М. на користь заявника відповідні витрати у розмірі 23 000 грн.

Заяву мотивовано понесенням заявником витрат на професійну правничу допомогу під час перегляду Верховним Судом цієї справи у касаційному порядку та необхідністю їх відшкодування.

ОСОБА_1 подала заперечення на вказану заяву, у яких просила:

- повернути заяву позивача - КП "Агрофірма "Проскурів" про стягнення із відповідача - ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу без розгляду з підстав недотримання заявником вимог статей 42, 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі у випадку, якщо суд дійде до висновку про відсутність підстав для повернення цієї заяви.

Клопотання про залишення заяви без розгляду ОСОБА_1 мотивувала тим, що заявником не дотримано установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу через ненаправлення на адреси інших учасників справи документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило таких учасників можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 126 ГПК України.

КП "Агрофірма "Проскурів" подало до касаційного суду відповідь на заперечення, у якій спростувало доводи ОСОБА_1 про неналежне надсилання останній заяви про стягнення витрат на правничу допомогу із доданими до неї документами. Також, зазначило про помилкове долучення додатком до заяви Акта виконаних робіт від 26.06.2024 (що подавався до суду апеляційної інстанції), замість Акта приймання-передачі виконаних робіт від 24.10.2024. Заявник до відповіді додав вказаний акт від 24.10.2024, який просив суд касаційної інстанції долучити до матеріалів справи, а також докази направлення цієї відповіді іншим учасникам справи, зокрема ОСОБА_1 Додатково КП "Агрофірма "Проскурів" зауважило, що не заперечуватиме проти надання відповідачу додаткового строку на ознайомлення із належним актом.

ОСОБА_1 подала заперечення (додаткові) на клопотання/заяву КП "Агрофірма "Проскурів" про стягнення витрат на правничу допомогу, у яких навела доводи, тотожні за змістом тим, що були викладені у раніше поданих запереченнях.

Касаційне провадження (у частині розгляду заяви)

28.10.2024 до касаційного суду надійшло клопотання/заява КП "Агрофірма "Проскурів" про стягнення витрат на правничу допомогу (яке варто інтерпретувати як заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2024 для розгляду цієї заяви визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Жуков С. В., Картере В. І.

Ухвалою від 29.10.2024 Верховний Суд, серед іншого, призначив до розгляду заяву КП "Агрофірма "Проскурів" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі № 924/1351/20 (924/926/23) в судовому засіданні на 06.11.2024 о 10:45 год., ухвалив забезпечити участь, зокрема, ОСОБА_1 , у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

31.10.2024 до касаційного суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на заяву КП "Агрофірма "Проскурів".

У зв`язку із запланованою відпусткою судді Жукова С. В., автоматизованою системою документообігу суду 04.11.2024 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатом якого визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Білоус В.В., Картере В. І.

06.11.2024 до початку судового засідання через підсистему "Електронний суд" до касаційного суду надійшли такі документи:

- відповідь КП "Агрофірма "Проскурів" на заперечення ОСОБА_1 , у якій заявник, серед іншого, просив долучити до матеріалів справи Акт приймання передачі виконаних робіт від 24.10.2024 згідно договору №5Г від 09.02.2024, який не було долучено при подачі першочергової заяви у зв`язку з технічною помилкою, а також подав докази направлення цієї відповіді іншим учасникам справи, зокрема ОСОБА_1 ;

- заява ОСОБА_1 (подана представницею Керницькою О. В. ), за змістом якої заявниця зазначила про отримання 06.11.2024 об 01:29 год через підсистему "Електронний суд" відповіді КП "Агрофірма "Проскурів на її заперечення щодо поданої заяви, до якої [відповіді] було додано Акт приймання-передачі виконаних робіт від 24.10.2024. У цьому зв`язку заявниця зазначила про те, що позбавлена можливості належним чином ознайомитися з означеним Актом, отриманим у день судового засідання, а також що цей доказ на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано з пропуском процесуального строку (згідно вимог частини восьмої статті 129 ГПК України), а представником позивача не наведено належних доводів щодо поважності причин пропуску такого строку, що загалом є підставою для повернення відповідної заяви.

З метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду заяви КП "Агрофірма "Проскурів" про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, зокрема задля ознайомлення з Актом приймання передачі виконаних робіт від 24.10.2024, Верховний Суд ухвалою від 06.11.2024 оголосив перерву у судовому засіданні у справі №924/1351/20 (924/926/23) з розгляду заяви до 13.11.2024 о 09:50 год, ухвалив забезпечити участь, зокрема, ОСОБА_1 та КП "Агрофірма "Проскурів" у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судове засідання 23.10.2024 відбулось у режимі відеоконференції за участю представника КП "Агрофірма "Проскурів" (позивача), який надав пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, а також поданих проти її розгляду та задоволення заперечень. Представниця ОСОБА_1 ( Керницька О. В. ) участі у судовому засіданні не взяла, про час та дату його проведення була повідомлена належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду відповідної заяви не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду такої заяви за відсутністю представників інших учасників судового процесу.

Щодо суті заяви про ухвалення додаткового рішення

Розглянувши заяву КП "Агрофірма "Проскурів" щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про часткове її задоволення з таких підстав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Підпункт в) пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України передбачає зазначення у резолютивній частині постанови касаційного суду розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 ГПК України).

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві КП "Агрофірма "Проскурів" на касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення у цій справі було зазначено про те, що орієнтовні витрати на правничу допомогу адвоката, що підлягатимуть відшкодуванню із скаржника, і докази чого будуть подані протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення, складатимуть 23 000 грн.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 221 ГПК України).

Оскільки КП "Агрофірма "Проскурів" зробило відповідну заяву, обрахунок процесуального строку для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу обраховується з дати ухвалення постанови Верховного Суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Постанову Верховного Суду у цій справі ухвалено 23.10.2024 за участю, зокрема, представника позивача.

Отже, встановлений процесуальним законом строк для подання КП "Агрофірма "Проскурів" доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу становив до 28.10.2024 включно.

Заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, що містить докази понесення витрат на професійну правничу допомогу КП "Агрофірма "Проскурів" подало 28.10.2024, тобто в межах встановленого процесуальним законом строку.

Втім, дослідивши долучені до заяви докази та урахувавши відповідні пояснення КП "Агрофірма "Проскурів", касаційним судом встановлено, що заявником помилково додано як доказ Акт виконаних робіт від 26.06.2024 (що подавався до суду апеляційної інстанції), замість Акта приймання-передачі виконаних робіт від 24.10.2024. Тож, лише 06.11.2024 заявник до відповіді на заперечення ОСОБА_1 додав копію належного Акта від 24.10.2024 та просив касаційний суд прийняти його як такий. що не був долученим при подачі першочергової заяви у зв`язку з технічною помилкою.

Отже, встановлений процесуальним законом строк для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу внаслідок допущення заявником технічної помилки було пропущено.

Частиною першою статті 119 ГПК України унормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ураховуючи наведені норми та зазначені заявником обставини, Верховний Суд дійшов висновку про поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку для подання КП "Агрофірма "Проскурів" доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та, відповідно, про наявність підстав для його поновлення.

Щодо стверджуваних представницею ОСОБА_1 підстав для повернення заяви без розгляду відповідно до вимог статей 42, 80 ГПК України (через ненаправлення заявником (позивачем) на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу), касаційний суд зважає на таке.

За приписами частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 80 ГПК України копії доказів, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Абзацами першим, другим частини сьомої статті 42 ГПК України передбачено, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

У наведеній представницею ОСОБА_1 постанові від 21.09.2022 у справі №725/1301/21 Верховний Суд зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали докази надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом у постановах від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, від 16.02.2021 у справі № 910/14138/18, від 24.03.2021 у справі № 756/2399/18, від 30.06.2022 у справі № 640/1175/20.

Однак, матеріалами цієї справи підтверджено, що 06.11.2024 через систему "Електронний суд" представник позивача - адвокат Заруцький О. В. подав до суду касаційної інстанції відповідь на заперечення ОСОБА_1 , у якій, серед іншого, містяться Акт приймання передачі виконаних робіт від 24.10.2024 згідно договору №5Г від 09.02.2024 та докази направлення цієї відповіді іншим учасникам справи, зокрема ОСОБА_1 .

При цьому ухвалою від 06.11.2024 Верховний Суд оголошував перерву у судовому засіданні щодо розгляду заяви КП "Агрофірма "Проскурів" про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу саме з метою всебічного, повного та об`єктивного її розгляду, а також надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, зокрема задля ознайомлення з Актом приймання передачі виконаних робіт від 24.10.2024.

Крім того, у матеріалах справи наявні заперечення та додаткові заперечення ОСОБА_1 (подані її представницею адвокатом Керницькою О. В.) на заяву КП "Агрофірма "Проскурів" про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, що свідчить про обізнаність із такою заявою та реалізацію заявницею касаційної скарги своїх процесуальних прав, що, у свою чергу, не може свідчити про порушення принципів змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У постанові від 08.02.2024 у справі № 480/8341/22 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що сам факт ненадіслання судом першої інстанції [безпосередньо] позивачеві копії судового рішення - ухваленого за наслідками розгляду справи - на паперових носіях (тобто засобами поштового зв`язку), але за наявності підтвердження належного надіслання (як і вручення) копії судового рішення представнику позивача (адвокату) із застосуванням ЄСІТС, не дає достатніх підстав вважати, що позивач не отримав судового рішення, відповідно не міг знати про результат розгляду своєї справи, з яким він, власне, не погоджується.

Ураховуючи наведену практику та наявність у матеріалах цієї справи доказів направлення копії заяви про ухвалення додаткового рішення із додатками адвокату Керницькій О. В. як представниці ОСОБА_1 (заявниці касаційної скарги), а також зважаючи на подання цією представницею заперечень на означену заяву позивача, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу (через ненадіслання самій ОСОБА_1 вказаної заяви з додатками засобами поштового зв`язку, оскільки у неї відсутній кабінет у системі "Електронний суд").

При цьому, позаяк інший відповідач (відповідач-2 - ТОВ "Технопарк Проскурів") не був ініціатором касаційного оскарження, а заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу стосується виключно відповідача-1 - ОСОБА_1 як скаржниці, доводи про неналежне направлення копії заяви відповідачу-2 не можуть свідчити про позбавлення ОСОБА_1 можливості подати до касаційного суду клопотання про неспівмірність розміру відповідних витрат (на професійну правничу допомогу) відповідно до частини шостої статті 126 ГПК України (тотожній статті 137 ЦПК України).

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про повернення без розгляду заяви КП "Агрофірма "Проскурів" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, оскільки у постанові Верховний Суд від 23.10.2024 у цій справі №924/1351/20 (924/926/23) вирішив питання про розподіл судових витрат лише зі сплати судового збору, наявні підстави для здійснення за заявою позивача розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, шляхом ухвалення відповідного додаткового рішення.

Згідно з частинами першою, другою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас, чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що у подальшому були відображені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Схожих критеріїв дотримується Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Лавентс проти Латвії", "Ніколова проти Болгарії", "Єчюс проти Литви").

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України","East/West Alliance Limited" проти України").

У справі, що розглядається, як зазначалось вище, на виконання вимог частини першої статті 124 ГПК України у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 на відповідні судові рішення КП "Агрофірма "Проскурів" зазначило про те, що орієнтовні витрати на правничу допомогу адвоката, докази чого будуть подані протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення, складатимуть 23 000 грн.

Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, КП "Агрофірма "Проскурів" визначило розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 23 000,00 грн, на підтвердження яких [витрат] надало копії таких документів: ордеру серії ВХ №1065587 від 21.03.2024; договору про надання юридичних послуг №5Г від 09.02.2024 року; Акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24.10.2024 до Договору №5Г від 09.02.2024.

Згідно означеного Акта від 24.10.2024 послуги надані у повному обсязі та включають:

- зустріч Адвоката із Замовником та надання останньому консультації, аналіз наданих Замовником документів;

- аналіз судової практики та правових позицій Верховного Суду у даних правовідносинах;

- підготовка правової позиції щодо представництва інтересів КП "Агрофірма "Проскурів" під час касаційного розгляду справи №924/1351/20(924/926/23);

- представництво інтересів у судових засіданнях у Касаційному господарському суді під час розгляду справи №924/1351/20(924/926/23). Дати судових засідань: 23.10.2024.

У цілому за змістом Акта адвокатом усього витрачено 5 год часу при вартості однієї години роботи 4 600,00 грн, відтак загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) за погодинною оплатою складає 23 000,00 грн.

Між тим, Верховний Суд вважає, що розмір заявлених до стягнення витрат на вказані послуги у сумі 23 000,00 грн є непропорційним до предмета спору, завищеним щодо іншої сторони спору та необґрунтованим з огляду на складність справи, а також обсяг та зміст поданого заявником відзиву.

З матеріалів справи також вбачається, що адвокат Заруцький О. В. брав участь при розгляді справи судами попередніх інстанцій, відтак обізнаність адвоката щодо предмета спору та специфічністю правовідносин, а також про хід розгляду справи презюмується.

При цьому колегія суддів враховує, що участь представника КП "Агрофірма "Проскурів" адвоката Заруцького О. В. у єдиному судовому засіданні відбувалась у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, що не потребувало додаткових фінансових витрат, пов`язаних із прибуттям до суду.

За наведених обставин судова колегія вбачає можливим задовольнити клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, викладене за змістом поданих нею заперечень.

Верховний Суд додатково зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Ураховуючи викладене та дискреційні повноваження, надані суду положеннями частини п`ятої статті 129 ГПК, колегія суддів дійшла висновку про те, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат є дійсним, обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності відповідних витрат.

Висновки за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення

Згідно пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може, зокрема, за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Ураховуючи наведену норму та викладені вище мотиви, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви КП "Агрофірма "Проскурів" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та присудження до стягнення із заявника касаційної скарги на користь заявника витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді касаційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн. У іншій частині заявлений розмір витрат задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 25, 123, 129, 240, 244, 282, 284 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" про ухвалення додаткового рішення у справі № 924/1351/20 (924/926/23) щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" (29008, м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 257, ЄДРПОУ 03788891) 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

3. У задоволенні заяви Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді В. В. Білоус

В. І. Картере