Ухвала

від 13.11.2024 по справі 926/1194/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 926/1194/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Берднік І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

офісу ГП - Костюк О.В.

позивача - не з`явився

відповідача - 1 - Поляк П.П.

відповідача - 2 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Тайрес"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 (у складі колегії суддів: Галушко Н.А. (головуючий), Желік М.Б., Орищин Г.В.)

та рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.01.2024 (суддя Проскурняк О.Г.)

за позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Тайрес",

2. Сільськогосподарського кооперативу "Колос"

про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю в сумі 1 954 513,44 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та підстави позовних вимог

20.03.2023 керівник Чернівецької окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради (далі - Сторожинецька міськрада, Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Тайрес" (далі - ТОВ "Гуд Тайрес", Відповідач-1, Скаржник), Сільськогосподарського кооперативу "Колос" (далі - Відповідач-2, СК "Колос") про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю в сумі 1 954 513,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на те, що відповідачі фактично користуються земельною ділянкою площею 9,5003 га у місті Сторожинець по вул. Польовій, 2 без правовстановлюючих документів.

На спірній земельній ділянці розташований об`єкт незавершеного будівництва - Сторожинецький завод фільтрів (завод скла) готовністю 35%. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Відповідачу-1 належить 90% незавершеного будівництва, Відповідачу-2 - 10%.

За доводами Прокурора, у період з січня 2020 року по грудень 2022 року включно кошти за користування земельною ділянкою від ТОВ "Гуд Тайрес" та CК "Колос" до бюджету Сторожинецької міськради не надходили, тому підлягають стягненню у судовому порядку в розмірі, еквівалентному мінімальному розміру орендної плати, а саме у сумі 1 954 513,44 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.01.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Гуд Тайрес" на користь держави в особі Сторожинецької міськради безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю в розмірі 1 759 062,10 грн, з СК "Колос" - у розмірі 195 451,34 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що Прокурором доведено використання відповідачами спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів та несплату коштів до бюджету за користування нею упродовж зазначеного періоду. Сума безпідставно збережених коштів у розмірі 1 954 513,44 грн розрахована згідно витягів про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

Касаційне провадження у справі відкрито 20.09.2024 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі ТОВ "Гуд Тайрес" просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.01.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Підставами касаційного оскарження є неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 року у справі №910/11511/18, від 29.01.2019 у справі № 922/536/18, від 04.07.2024 року у справі № 910/4629/21 щодо вирішення спорів, що виникли з подібних правовідносин.

Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить Суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.01.2024 - без змін.

Позивач та Відповідач-2 своїм правом на надання Суду відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка площею 9,5003 га в м. Сторожинець по вул. Польова, 2 перебуває у комунальній власності Сторожинецької міської ради, сформована як об`єкт цивільного права 22.02.2018.

Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 32 575 224,15 грн (технічна документація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки затверджена рішенням Сторожинецької міськради від 09.07.2020 № 222-45/2020).

На земельній ділянці знаходиться об`єкт незавершеного будівництва - Сторожинецький завод фільтрів (завод скла) станом готовності 35%, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1216630573245.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "Гуд Тайрес" з 14.11.2018 належить 90% об`єкта незавершеного будівництва, а СК "Колос" з 03.04.2017 - 10%.

Згідно акта обстеження від 25.03.2022 спірна земельна ділянка огороджена по периметру та використовується для реконструкції нежитлових будівель, на ній розташоване нерухоме майно, що належить ТОВ "Гуд Тайрес" та СК "Колос".

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка, за користування якою Прокурор просить стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати, сформована 22.02.2018 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер з внесенням відомостей до Державного земельного кадастру.

За наявними у матеріалах справи доказами, з метою вирішення питання сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, Сторожинецька міськрада зверталася до відповідачів із претензіями, зокрема 23.09.2022 та 24.01.2023. Відомостей про надання відповіді на вказані претензії та доказів сплати коштів до бюджету за користування земельною ділянкою у спірний період відповідачами не надано.

Відповідачами не вжито заходів до оформлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, водночас має місце фактичне використання вказаної ділянки та несплата коштів до бюджету за таке використання, що стало підставою для звернення до Господарського суду Чернівецької області з позовом в інтересах держави в особі Сторожинецької міськради про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю в сумі 1 954 513,44 грн.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні Прокурора та представника Відповідача-1, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Скаржник у касаційній скарзі посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема ТОВ "Гуд Тайрес" зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 року у справі № 910/11511/18, від 29.01.2019 у справі № 922/536/18, від 04.07.2024 року у справі № 910/4629/21.

Пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Таку позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного суду від 08.10.2024 у справі № 916/2498/22.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Предметом позову у справі № 926/1194/23, що розглядається, є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах міської ради як представницького органу територіальної громади про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі несплаченої орендної плати. Підставою позову є фактичне користування земельною ділянкою під належним відповідачам об`єктом нерухомого майна без належного оформлення речового права та без сплати коштів за таке користування.

Постановою Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, на правові висновки у якій посилається Скаржник, вирішено спір за позовом товариства з обмеженою відповідальністю до Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про зобов`язання прийняти вугілля кам`яне в кількості 623 тонн шляхом підписання актів приймання поставленого вугілля.

У зазначеній Скаржником справі № 912/1856/16 Верховний Суд ухвалив постанову від 22.01.2019 за результатами перегляду справи за позовом Фермерського господарства до Головного управління Держгеокадастру про визнання недійсними рішень, визнання поновленим договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Позовна заява у вказаній справі мотивована тим, що позивач виконав усі передбачені договором оренди та законодавством умови для поновлення договору, а відповідач не обґрунтував свою відмову у такому продовженні, тому позивач має право на укладення договору оренди на новий строк. При цьому після закінчення дії договору позивач продовжує користуватись земельною ділянкою, а відомості щодо передачі цієї земельної ділянки іншому орендарю відсутні.

Постанова Верховного Суду від 14.05.2019 ухвалена у справі №910/11511/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю до приватного акціонерного товариства та фізичної особи-підприємця про визнання правочину удаваним. При цьому позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач-2 не є адвокатом, який здійснює діяльність індивідуально, а наявність у нього статусу особи, що провадить незалежну професійну діяльність, спростовується даними податкового обліку. Тому укладення сторонами спірного договору порушує права позивача, оскільки відповідач-2 надає відповідачу-1 в іншому провадженні підприємницькі послуги під виглядом адвокатських, заявляючи вимоги до позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Наведену Скаржником постанову від 04.07.2024 Верховний Суд ухвалив у справі № 910/4629/21 за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 1 289 781 970,51 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати послуг з виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

За результатами касаційного перегляду вказаної справи Верховний Суд зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення. Саме з огляду на такі дискреційні повноваження судів при оцінці матеріалів справи та наданих доказів у зазначеній Скаржником справі було ухвалено про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 99%.

З аналізу змісту вищезазначених постанов Верховного Суду та Верховного Суду України, а саме предмету позову, підстав виникнення спору, суб`єктного складу, правового регулювання спірних правовідносин, обраного позивачами та застосованого судами способу захисту порушеного права тощо вбачається неподібність цих справ із справою № 926/1194/23, що розглядається. За таких обставин посилання Скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків у справах №914/1128/16, № 912/1856/16, № 910/11511/18 та № 910/4629/21 не може бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваних у цій справі рішень.

Щодо доводів Скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.01.2019 у справі № 922/536/18 (за позовом Харківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів), колегія суддів звертає увагу на наступне.

Господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, у постановах від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

З огляду на викладене колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 та додатково вказує, що правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений за законом, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Крім цього, нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості.

За таких обставин до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме наведена позиція Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду. Тому посилання на постанову у справі № 922/536/18 колегія суддів також відхиляє як таке, що не відповідає критерію подібності з огляду на її неактуальність, а отже нерелевантність правовідносинам, які мають місце у справі, що розглядається.

Інші доводи Скаржника зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи та спрямовані на спонукання суду касаційної інстанції до їх перегляду в обсязі, що виходить за визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі, оскільки суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

Висновки Верховного Суду

Пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Враховуючи наведене та з огляду на непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Тайрес" на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання касаційної скарги та за розгляд справи Верховним Судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Тайрес" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.01.2024 у справі № 926/1194/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді Н. Багай

І. Берднік