Постанова

від 13.11.2024 по справі 902/363/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 902/363/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Берднік І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

позивача - Никонюк О.В.

відповідача - Чорна О.М., Клемешов О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клемешова Олександра Анатолійовича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 (у складі колегії суддів: Гудак А.В. (головуючий), Олексюк Г.Є., Мельник О.В.)

та рішення Господарського суду Вінницької області від 07.05.2024 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Департаменту комунального майна Вінницької міської ради

до Фізичної особи-підприємця Клемешова Олександра Анатолійовича

про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. 13.03.2023 Департамент комунального майна Вінницької міської ради (далі - Департамент, Позивач) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи підприємця Клемешова Олександра Анатолійовича (далі - ФОП Клемешов О.А., Відповідач, Скаржник), у якому просив:

- розірвати договір оренди нерухомого майна від 11.07.2019, а саме вбудованих приміщень першого поверху побутової будівлі (літ. Б) загальною площею 69,7 кв.м за адресою: Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Келецька, 97, що укладений між Департаментом та ФОП Клемешовим О.А. (далі - Договір оренди);

- зобов`язати ФОП Клемешова О.А. повернути Департаменту вбудовані приміщення першого поверху побутової будівлі (літ. Б) загальною площею 69,7 кв.м за адресою: Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Келецька, 97 шляхом підписання Акту приймання-передачі.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем як орендарем пунктів 5.2, 5.2.2 Договору оренди, а саме порушення порядку виконання будівельних робіт та проведення в орендованому приміщенні капітального ремонту. За доводами Департаменту, проведення орендарем будівельних робіт із втручанням в конструктивні елементи з обох сторін об`єкта нерухомого майна комунальної форми власності, відсутність огорожі будівельного майданчика та недотримання вимог складування будівельних матеріалів може загрожувати життю та безпеці учнів і працівників школи та є істотними порушеннями Договору оренди.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.05.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, позов задоволено. З Відповідача також стягнуто витрати на сплату судового збору та витрати на проведення експертизи.

2.2. Суди визнали обґрунтованими доводи Позивача про порушення Відповідачем умов Договору оренди та прийшли до висновку про достатність підстав для його розірвання. Так з урахуванням, зокрема, висновку експерта від 21.02.2024 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі суди врахували, що ФОП Клемешовим О.А. проведено саме капітальний ремонт орендованого нерухомого комунального майна, при цьому без вжиття заходів задля отримання згоди орендодавця.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 16.10.2024 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. ФОП Клемешов О.А. у своїй касаційній скарзі просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 07.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.3. Скаржник посилається на відсутність підстав для розірвання Договору оренди, а недотримання його умов у вигляді проведення капітального ремонту без згоди Департаменту - не істотними та не достатніми для його розірвання.

3.4. При цьому Відповідач посилається на застосування судами попередніх інстанцій норм статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 651 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.05.2023 у справі № 922/1317/22, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі № 910/8819/18, від 18.08.2020 у справі № 927/784/19.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ФОП Клемешова О.А.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 11.07.2019 між Департаментом (орендодавець) та ФОП Клемешовим О.А. (орендар) укладено Договір оренди.

4.2. Згідно пункту 1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування на підставі рішення виконавчого комітету міської ради № 1752 від 11.07.2019 вбудовані приміщення першого поверху побутової будівлі (літ Б) загальною площею 69,7 кв.м за адресою: м Вінниця, вул. Келецька, 97, вартістю 358 016 грн, визначеною незалежною експертною оцінкою станом на 27.06.2019 та затвердженою рішенням виконавчого комітету міської ради №1748 від 11.07.2019.

4.3. Пунктами 1.2-1.4 Договору оренди сторони узгодили, що характер використання об`єкта оренди - розміщення складських приміщень. Об`єкт передається орендарю згідно з актом прийому-передачі. Строк оренди визначається з 14.07.2019 до 14.06.2022.

4.4. Згідно пункту 4.2.3 Договору оренди орендар зобов`язується щороку проводити за власний рахунок поточний ремонт приміщень, обладнання, інвентарю, інженерних мереж, що знаходяться в об`єкті, про що інформувати орендодавця в письмовій формі.

4.5. Орендар має право за згодою орендодавця здійснити капітальний ремонт, реконструкцію, провести інші роботи для поліпшення об`єкта оренди. Згода орендодавця оформляється відповідними рішеннями виконавчого комітету міської ради. Ремонтно-будівельні роботи на об`єкті виконуються на підставі проектно-кошторисної документації, розробленої та затвердженої в установленому чинними нормативними актами порядку та при наявності дозволу на виконання цих робіт (пункт 5.2.2 Договору оренди).

4.6. Договором оренди передбачені наступні підстави для його розірвання:

- згідно підпункту 5.1.1. пункту 5.1. договору орендодавець має право розірвати договір оренди в односторонньому порядку та виселити орендаря без надання іншого приміщення у випадках: невиконання умов договору, руйнування чи використання об`єкта не за призначенням, визначеним у підпункті 1.2. розділу 1 даного договору, про що повинен бути складений відповідний акт;

- відповідно до пункту 6.3 договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця у разі неналежного виконання орендарем зобов`язань за договором та з інших підстав, передбачених нормативними актами України.

4.7. Пунктом 8.1 Договору оренди визначено, що орендар зобов`язується не проводити конструкторські зміни та не проводити роботи, виконання яких може загрожувати життю та безпеці учнів і працівників школи.

4.8. 14.07.2019 сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі приміщення до Договору оренди, згідно якого технічний та санітарний стан орендованих приміщень задовільний.

4.9. 02.02.2023 представниками Департаменту спільно з представниками балансоутримувача (Комунального підприємства "Агенція муніципальної нерухомості" Вінницької міської ради) на підставі доповідної записки від 02.02.2023 заступника начальника відділу управління майном здійснено вихід з метою проведення обстеження об`єкта оренди. Під час такого обстеження (з проведенням фотофіксації) встановлено проведення будівельних робіт із втручанням в конструктивні елементи з обох сторін об`єкта нерухомого майна комунальної форми власності (побутової будівлі) загальною площею 265,8 кв.м, розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 97. Станом на 02.02.2023 клопотання від орендаря стосовно здійснення поліпшень та ремонту майна, переданого в оренду, відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до балансоутримувача не надходило.

Вказані обставини зафіксовані в Акті від 02.02.2023 проведення обстеження об`єкта нерухомого майна комунальної форми власності (побутової будівлі), розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 97.

4.10. 15.02.2023 представниками Департаменту комунального майна міської ради та Департаменту архітектурно-будівельного контролю міської ради спільно з представниками балансоутримувача об`єкта оренди (Комунального підприємства "Агенція муніципальної нерухомості" Вінницької міської ради) на підставі доповідної записки від 14.02.2023 заступника начальника відділу управління майном здійснено вихід (з проведенням фотофіксації) з метою проведення комісійного обстеження спірного об`єкта нерухомого майна комунальної форми власності. При цьому візуальним оглядом встановлено факт виконання будівельних робіт, а саме заміни силікатної цегли на керамічну; будівельний майданчик під час виконання вищезазначених робіт не огороджений належним чином, відповідно до вимог будівельних норм діючого законодавства у сфері будівництва; не дотримано вимог складування будівельних матеріалів, що оцінено як виконання підготовчих робіт на об`єкті будівництва, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 потребує отримання дозвільних документів.

Вказані обставини зафіксовані в Акті від 15.02.2023 проведення обстеження об`єкта нерухомого майна комунальної форми власності (побутової будівлі), розташованої за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, 97.

4.11. При оцінці вищевказаних актів від 02.02.2023 та від 15.02.2024 судами відхилені доводи Відповідача про безпідставність цих доказів з огляду на їх складання без участі орендаря. При цьому суди виснували про проведення вказаних обстежень та складання актів у порядку реалізації визначених статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повноважень щодо контролю за виконанням орендарем договору оренди та контролю за використанням орендованого майна.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні Відповідача та представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. З огляду на підстави та предмет позову у цій справі предметом касаційного перегляду є правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права при встановленні належності/неналежності виконання Відповідачем як орендарем зобов`язань за Договором оренди та, як наслідок, наявності/відсутності підстав для його розірвання.

5.3. За приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається в межах доводів касаційної скарги та виключно на підставі наявних у справі та оцінених судами попередніх інстанцій доказів.

5.4. Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

5.5. Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

5.6. Згідно частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визначено зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

5.7. Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

5.8. Стаття 629 Цивільного кодексу України унормовує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5.9. Правовідносини, що виникли між сторонами цієї справи, підлягають регулюванню нормами глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, а також приписами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

5.10. Частина перша статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендар комунального майна має право за письмовою згодою балансоутримувача майна за рахунок власних коштів здійснювати поточний та/або капітальний ремонт орендованого майна.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.

Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором (частина друга статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

За частинами другою, третьою, четвертою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" контроль за виконанням умов договорів оренди нерухомого та рухомого майна покладається на орендодавців майна. Контроль за використанням нерухомого та рухомого майна покладається на балансоутримувачів. Орендар на вимогу орендодавця зобов`язаний забезпечити доступ на об`єкт оренди.

5.11. Згідно з вимогами статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

5.12. Положеннями статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України).

5.13. Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

5.14. Відповідно до частин першої, четвертої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За вимогами частин першої та третьої статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

5.15. Згідно з частиною першою та п`ятою статті 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

5.16. Підстави розірвання договору оренди на вимогу наймодавця визначені також статтею 783 Цивільного кодексу України, серед яких, зокрема, користування наймачем річчю всупереч договору або призначенню речі. Вказана стаття кореспондується з нормами статті 773 цього ж кодексу, яка встановлює, що наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (частина друга статті 773 Цивільного кодексу України).

5.17. Отже, підставою для розірвання договору оренди може бути, зокрема, користування річчю всупереч договору або призначенню речі чи з порушенням умов договору найму.

5.18. При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

5.19. Суди попередніх інстанцій при ухваленні оспорюваних рішень у цій справі врахували вищевказані норми матеріального права та прийшли до висновку, що при укладенні договору найму наймодавець має право розраховувати на те, що передана у найм річ буде використовуватися згідно умов договору та без згоди орендодавця не буде здійснений капітальний ремонт, про що було обумовлено в договорі. Проведення капітального ремонту поза згодою орендодавця свідчить, за висновками судів, про порушення прав орендодавця та є підставою для висновку про користування орендованим майном всупереч умовам договору оренди, що є істотним порушенням договору. Враховуючи викладене, господарські суди у цій справі дійшли висновку про наявність передбачених законом підстав для розірвання договору оренди комунального майна на вимогу Позивача (орендодавця) та, як наслідок, для повернення Позивачу орендованого майна.

5.20. З такими висновками Верховний Суд не погоджується та вважає за необхідне зазначити наступне.

5.21. Вищевказаними нормами законодавства встановлено можливість розірвання договору за рішенням суду за наявності такої загальної підстави, як істотність його порушення, а також з інших підстав, передбачених договором або законом.

5.22. За таких обставин при вирішенні питання щодо розірвання договору з підстави, передбаченої договором, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

5.23. Водночас зазначена стаття чітко унормовує, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

5.24. З аналізу змісту статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18.

5.25. Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 28.08.2019 у справі № 910/5381/18.

5.26. З вищевказаного вбачається, що для встановлення наявності підстав розірвання спірного договору необхідно визначити, чи були допущені Відповідачем саме істотні порушення умов такого договору, чи наявна шкода і (якщо наявна) який її розмір внаслідок дій/бездіяльності Відповідача, а також співвіднести очікуваний результат орендодавця від укладеного договору та фактичні наслідки неналежного його виконання. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 927/877/17, від 28.06.2023 у справі № 617/1845/19.

5.27. За таких обставин на Позивача (як орендодавця) за позовом про розірвання договору покладається обов`язок довести не лише наявність порушень орендарем умов Договору оренди та спричинення йому як орендарю шкоди, а і їх істотність. Такий обов`язок Позивача узгоджується як з вимогами закону, так і з усталеною судовою практикою, зокрема викладеною у постановах Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 911/2755/18, від 29.10.2019 у справі № 911/2755/18.

5.28. У постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 14.08.2019 у справі № 910/8819/18, від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19, від 28.09.2019 у справі № 910/5381/18 також зазначено, що оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

5.29. За таких обставин Суд вказує, що формальне зазначення Позивачем порушення умов Договору оренди без обґрунтування їх істотності та, відповідно, нез`ясування судами попередніх інстанцій цього питання унеможливлює вирішення спору щодо обґрунтованості подальших вимог Позивача, спрямованих на дострокове розірвання Договору оренди.

5.30. Так само поза увагою судів залишилася відсутність доказів про те, що проведений ФОП Клемешовим О.А. капітальний ремонт орендованого нерухомого майна унеможливив отримання Позивачем тих очікувань, на які він розраховував при укладенні спірного договору, або не отримав будь-яких інших результатів, які мав би отримати у разі непроведення орендарем зазначеного ремонту.

5.31. Судами не встановлено, чи є насправді істотною різниця між тим, на що розраховував Позивач при укладенні договору, і тим, що в дійсності він отримав в процесі його виконання.

5.32. З матеріалів справи не вбачається, що судами оцінювався/ досліджувався вплив проведеного Відповідачем ремонту орендованого приміщення на можливість його подальшого використання за цільовим призначенням.

5.33. Додатково колегія суддів зауважує, що посилання відповідача на відсутність огорожі будівельного майданчика та недотримання вимог складування матеріалів, що, на його думку, може загрожувати життю та безпеці учнів і працівників школи, також підлягали оцінці судами щодо критерію їх істотності.

5.34. У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.35. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Верховний Суд зазначає, що за змістом частини першої статті 73, частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

5.36. Зазначені норми господарського процесуального законодавства повною мірою не були дотримані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних у справі рішень в контексті доводів Позивача про істотність порушення Відповідачем умов Договору оренди чи норм законодавства, яка була б достатньою для дострокового розірвання вказаного договору.

5.37. За таких обставин Верховний Суд доходить висновку про те, що доводи касаційної скарги ФОП Клемешова О.А. знайшли своє часткове підтвердження під час касаційного перегляду справи та, як наслідок, про наявність підстав для скасування прийнятих у справі рішень судів попередніх інстанцій.

5.38. Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції в силу імперативних приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений процесуальної можливості з`ясовувати та встановлювати вищевказані обставини, що мають значення для справи, а їх відсутність перешкоджає прийняттю законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

5.39. Всі зазначені Судом обставини підлягають повному та об`єктивному з`ясуванню під час нового розгляду справи, оскільки мають значення для прийняття законного рішення по суті спору.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством прийняти відповідне рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клемешова Олександра Анатолійовича задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та рішення Господарського суду Вінницької області від 07.05.2024 скасувати, а справу № 902/363/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

Н. Багай