Постанова

від 19.11.2024 по справі 920/199/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 920/199/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк"

на рішення Господарського суду Сумської області від 10.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк"

до Глухівської міської ради Сумської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Банк Національний Кредит",

про зобов`язання вчинити дії та звернення стягнення на нерухоме майно.

У судове засіданні представники сторін не з`явилися.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У лютому 2023 року Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (далі - АТ "Укрсиббанк" та/або позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Глухівської міської ради Сумської області (далі - Глухівська міська рада та/або відповідач) про:

- зобов`язання відповідача вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини та вчинити дії щодо реєстрації права власності на квартиру, реєстраційний номер майна 12506146, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 та передана до територіальної громади міста Глухова згідно з рішенням Глухівського міськрайонного суду від 27.11.2018 у справі № 576/2342/18;

- звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 та перейшла у власність територіальної громади міста Глухова згідно з рішенням Глухівського міськрайонного суду від 27.11.2018 у справі № 576/2342/18 в рахунок задоволення вимог АТ "Укрсиббанк за договором про надання споживчого кредиту з правилами від 02.10.2008 № 11400403000 у розмірі 25 430,91 дол. США та судового збору у сумі 16 633,78 грн. Визначити спосіб реалізації квартири шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2018 у справі № 576/2342/18 визнано відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді квартири АДРЕСА_1 та вирішено передати її територіальній громаді м. Глухова Сумської області - Глухівській міській раді. Тому позивач вважає, що територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги позивача як кредитора на підставі положень статей 1216, 1218, 1220, 1221, 1277, 1281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 23 Закону України "Про іпотеку".

1.3. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, зазначаючи, що позовна вимога про зобов`язання відповідача провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не підлягає задоволенню, оскільки чинним законодавством не визначено право суду брати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб`єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Глухівська міська рада відповідно до повноважень, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", на власний розсуд здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Разом з цим відповідач зазначав, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Глухова. Оскільки вказане майно не зареєстроване як комунальна власність, відповідач вважав неправомірною вимогу позивача про стягнення 25 430,91 дол. США та просив суд відмовити у задоволені позову.

1.4. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.03.2023 про відкриття провадження у справі № 920/199/23 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль"), яке ухвалою суду від 25.05.2023 замінено на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Банк Національний Кредит" (далі - ПАТ "Банк Національний Кредит" та/або третя особа).

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 02.10.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (поточне найменування - АТ "Укрсиббанк") та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) укладено договір про надання споживчого кредиту з правилами № 11400403000 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого, що підтверджено меморіальним ордером від 02.10.2008 № 0613368134, ОСОБА_1 отримала кредитні кошті в сумі 31 000,00 дол. США, еквівалентно 150 706,50 грн за курсом НБУ на день укладення договору шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника, зобов`язалася щомісячно погашати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетного платежу у розмірі 520,00 дол. США та повернути кредит і проценти у повному обсязі не пізніше 29.09.2017.

За користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється у розмірі 14,5 % річних (підпункт 1.2.9 пункту 1.2 кредитного договору).

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору виконання зобов`язань позичальника за договором забезпечується наступним чином, а саме: з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника банком приймається:

- застава нерухомості (будівлі/споруди/приміщення), а саме: житлова квартира загальною площею 37,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та є власністю ОСОБА_1 ;

- порука ОСОБА_2 , код за ДРФО НОМЕР_1 .

Судами попередніх інстанцій також установлено та підтверджується матеріалами справи, що на забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 на умовах договору іпотеки від 03.10.2008 № 94756, укладеного з АТ "Укрсиббанк", передала в іпотеку банку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - договір іпотеки). Обтяження іпотекою зареєстроване в реєстрі іпотек, на предмет іпотеки накладено заборону відчуження.

Ринкова вартість предмета іпотеки відповідно до звіту незалежного оцінщика становить 203 940,00 грн.

У пункті 4.1 договору іпотеки сторони визначили, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі смерті іпотекодавця.

Звернення стягнення здійснюється на підставі або рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 4.2 договору іпотеки).

Відповідно до свідоцтва про смерть від 09.07.2013 серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

За даними виписки за кредитним договором, на момент смерті ОСОБА_1 існувала заборгованість за кредитним договором у сумі 25 430,91 дол. США, що станом на 31.01.2023 за курсом НБУ 36,5686 грн за 1 дол. США еквівалентно 929 972,78 грн, у тому числі: 23 943,06 дол. США - сума неповернутого кредиту, 1 487,85 дол. США - відсотки за користування кредитними коштами.

Судами також установлено, що після смерті ОСОБА_1 відкрилася спадщина за місцем знаходження квартири - АДРЕСА_1 , що за територією відноситься до територіальної громади м. Глухова, інтереси якої представляє Глухівська міська рада.

Позивач звернувся до Глухівської міської державної нотаріальної контори з претензією від 20.06.2014 № 30-11/13632 до спадкоємців про погашення заборгованості за кредитним договором.

У відповідь на вказану претензію Глухівська міська державна нотаріальна контора листом від 07.04.2015 № 172/02-14 повідомила позивача, що після смерті ОСОБА_1 заведена спадкова справа від 07.08.2013 за № 166-2013 на підставі претензії кредитора АТ "Райффайзен Банк Аваль". Спадкоємці померлої із заявою про прийняття спадщини або відмовою від неї до нотаріальної контори не зверталися, свідоцтво про право на спадщину не видавалося. Претензія зареєстрована 07.04.2015 за № 94 та долучена до спадкової справи № 166-2013.

На запит позивача від 06.12.2017 № 23-1-2/3401 Глухівська міська державна нотаріальна контора листом від 13.12.2017 № 363/02-14 повторно повідомила, що після смерті ОСОБА_1 заведена спадкова справа за № 166-2013 від 07.08.2013 на підставі претензії кредитора АТ "Райффайзен Банк Аваль". Спадкоємці померлої із заявою про прийняття спадщини або відмовою від неї до нотаріальної контори не зверталися, свідоцтво про право на спадщину не видавалося. Заява зареєстрована 13.12.2017 та долучена до спадкової справи № 166-2013.

На звернення позивача від 24.09.2015 № 2376/15 Глухівська міська рада повідомила, що станом на 08.10.2015 вона не отримувала повідомлень нотаріуса про наявність підстав вважати спадщину відумерлою, тому підстави для звернення до суду з відповідною заявою про визнання відумерлою спадщини громадянки ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.

Рішенням від 27.11.2018 у справі № 576/2342/18 Глухівський міськрайонний суд Сумської області визнав відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді квартири АДРЕСА_1 та передав її територіальній громаді міста Глухова Сумської області - Глухівській міській раді (вул. Шевченка, 6, м. Глухів, Сумська область, 41400).

Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.09.2020 у справі № 920/531/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021, у задоволенні позовних вимог АТ "Укрсиббанк" до Глухівської міської ради про стягнення збитків у сумі 25 430,91 дол. США шляхом звернення стягнення на майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни за такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позовні вимоги AT "Укрсиббанк" є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач не здійснив державної реєстрації за собою права власності на спірну квартиру, тому не набув прав на відумерлу спадщину у виді нерухомого майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_1 , що давало б позивачеві право заявляти вимоги до відповідача.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.01.2023 № 321381299, право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 .

Вважаючи, що невчинення Глухівською міською радою дій щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини ОСОБА_1 у виді квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та ухилення від реєстрації права власності на предмет іпотеки, а також існування у АТ "Укрсиббанк" майнових вимог, які підлягають задоволенню відповідачем за рахунок отриманого майна, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.07.2023 у справі № 920/199/23 (суддя Жерьобкіна Є. А.) позов задоволено частково; зобов`язано Глухівську міську раду вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини та вчинити дії щодо реєстрації права власності на квартиру, реєстраційний номер майна 12506146, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 та передана до територіальної громади міста Глухова відповідно до рішення Глухівського міськрайонного суду від 27.11.2018 у справі № 576/2342/18; в іншій частині позову провадження у справі закрито на підставі положень пункту 2 частини першої статті 175, пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.2. Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини та вчинити дії щодо реєстрації права власності на квартиру (реєстраційний номер майна 12506146), суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, оскільки до відповідача перейшло відумерле майно в силу положень частини 3 статті 1277 ЦК України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27.11.2018 у справі № 576/2342/18, а нездійснення відповідачем державної реєстрації права власності на спірну квартиру порушує права позивача як кредитора та іпотекодержателя.

Підставою для закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що визнана відумерлою спадщиною та перейшла у власність відповідача, в рахунок задоволення вимог банку за кредитним договором у сумі 25 430,91 дол. США та визначення способу реалізації квартири, суд першої інстанції визнав наявність рішення Господарського суду Сумської області від 23.09.2020 у справі № 920/531/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021, між тими ж сторонами та з тим же предметом і підставами позову.

3.3. Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення суду першої інстанції від 10.07.2023 у частині закриття провадження у справі, постановою від 15.05.2024 ( Кравчук Г. А. - головуючий, судді: Коробенко Г. П., Тарасенко К. В.) рішення Господарського суду Сумської області від 10.07.2023 у справі № 920/199/23 залишив без змін.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

4.1. Не погоджуючись із рішенням та постановою, АТ "Укрсиббанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 10.07.2023 у справі № 920/199/23 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у частині закриття провадження у справі та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ "Укрсиббанк" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити в повному обсязі.

4.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

4.3. Скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 1277 ЦК України у системному зв`язку з положеннями статті 23 Закону України "Про іпотеку".

4.4. Скаржник також наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми процесуального права, а саме положення пункту 2 частини першої статті 175, пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 925/1662/21, від 19.11.2019 у справі № 640/5563/16, від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, від 23.07.2019 у справі № 922/406/19,від 23.07.2019 у справі № 922/406/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17. У контексті наведених доводів скаржник зауважує, що аналіз предметів двох позовів АТ "Укрсиббанк" у справах № 920/531/20 та № 920/199/23 вказує, що вони не є тотожними (не є ідентичними), оскільки АТ "Укрсиббанк" висував до одного і того ж відповідача різні матеріально-правові вимоги. Так, позов у справі № 920/531/20 обґрунтовано положеннями статей 1231, 1271 ЦК України (вимога про відшкодування майнової шкоди (збитків) Банку у виді несплаченої заборгованості, а позов у цій справі № 920/199/23 обґрунтовано положеннями статті 23 Закону України "Про іпотеку" (вимога до іпотекодержателя, яким є відповідач у справі, про звернення стягнення на предмет іпотеки).

4.5. Скаржник, звертаючи увагу на правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 29.09.2022 у справі № 916/2583/21, вказує на те, що відсутність факту зареєстрованого права власності територіальної громади на квартиру не може бути за встановлених судами обставин цієї справи підставою для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

4.6. Із посиланнями на постанову Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 645/3265/13-ц, скаржник вказує, що відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.

4.7. Глухівська міська рада у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити повністю, рішення та постанову - залишити без змін.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 для розгляду скарги у справі № 920/199/23 визначено колегію суддів у складі: Волковицька Н. О. - головуючий (доповідач), Могил С. К., Случ О. В.

У зв`язку з ухвалою про самовідвід судді Случа О. В. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 920/199/23 між суддями та відповідно до протоколу від 24.07.2024 визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Краснов Є. В.

У зв`язку з відпусткою судді Краснова Є. В. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 920/199/23 між суддями та відповідно до протоколу від 17.09.2023 визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.3. Предметом касаційного оскарження у справі № 920/199/23 скаржником визначено рішення суду першої інстанції від 10.07.2023 у частині закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 175 та пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України та постанова суду апеляційної інстанції, якою судове рішення в зазначеній частині залишене без змін.

Проаналізувавши підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведені скаржником у тексті касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що основним питанням, яке постало перед Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, є з`ясування наявності чи, навпаки, правових підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про звернення стягнення на спірне нерухоме майно на підставі пункту 2 частини першої статті 175 та пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, тобто питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій наведених норм процесуального права.

Розглядаючи доводи позивача про незаконність закриття провадження у даній справі в частині зазначених позовних вимог із посиланнями на правові позиції, викладені Верховним Судом у постановах від 02.03.2023 у справі № 925/1662/21, від 19.11.2019 у справі № 640/5563/16, від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, від 23.07.2019 у справі № 922/406/19, від 23.07.2019 у справі № 922/406/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини першої статті 175 ГПК України).

Зі змісту вказаних норм права можна зробити висновок, що однією з цілей цих норм законодавець визначив, в тому числі, й уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами як засобу, спрямованого на те, щоб добитися перегляду висновків судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Отже, передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України та, як наслідок, застосування пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

При цьому для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмета, підстав звернення до суду з позовною заявою.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 23.09.2020 у справі № 920/531/20, яке набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ "Укрсиббанк" про стягнення з Глухівської міської ради збитків у розмірі 25 430,91 дол. США та судового збору у розмірі 10 211,14 грн шляхом звернення стягнення на майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни за такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Предметом позову у даній справі № 920/199/23 є звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 та перейшла у власність територіальної громади міста Глухова згідно з рішенням Глухівського міськрайонного суду від 27.11.2018 у справі № 576/2342/18 в рахунок задоволення вимог АТ "Укрсиббанк" за договором про надання споживчого кредиту з правилами від 02.10.2008 № 11400403000 у розмірі 25 430,91 дол. США та судового збору у сумі 16 633,78 грн та визначення способу реалізації квартири шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Таким чином, заявлені у даній справі № 920/199/23 позовні вимоги хоча й співпадають у їх розмірі (25 430,91 дол. США) з вимогами в іншій справі № 920/531/20, проте мають інший правовий характер, оскільки поняття "майнова шкода (збитки), яка була завдана спадкодавцем (стаття 1231 ЦК України)" та "вимоги іпотекодержателя за основним зобов`язанням (у разі невиконання або неналежного його виконання боржником/стягнення заборгованості за кредитним договором) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (стаття 1277 ЦК України, статті 7, 23, 33, 41 Закону України "Про іпотеку")" не є тотожними.

У контексті наведеного варто звернути увагу на таке.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частина третя статті 1277 ЦК України).

У частині першій статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також встановлено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Так, наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи урегульовані статтею 23 Закону України "Про іпотеку". У разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (частина перша).

Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки (частина друга).

Відповідно до частини четвертої статті 1277 ЦК України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

Так, статтею 1231 ЦК України встановлено, що до спадкоємців переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем; моральну шкоду, завдану спадкодавцем, яку було присуджено судом зі спадкодавця за його життя; та обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за його життя.

Водночас стаття 1231 ЦК України не визначає обов`язок спадкоємця виконувати договірні зобов`язання, боржником за якими був спадкодавець, а частина четверта статті 1277 ЦК України не відсилає до інших статей, які передбачають обов`язок спадкоємців задовольнити інші вимоги кредитора, зокрема до статті 1282 ЦК України.

Заборгованість за кредитним договором не підпадає під положення статті 1231 ЦК України, тому у цьому випадку до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального закону, а саме статті 23 Закону України "Про іпотеку". Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 916/2583/21 та від 05.06.2024 у справі № 922/2728/23, ухвалених з подібних правовідносин.

Отже, відповідач є спадкоємцем квартири, реєстраційний номер майна 12506146, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку частини третьої статті 1277 ЦК України й частини першої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та для нього як до набувача відповідного нерухомого майна іпотека є дійсною на підставі статті 23 Закону України "Про іпотеку".

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зміст та суть заявлених позивачем у цій справі позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом, а висновки судів про вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не відповідають положенням статей 175, 231, 236, 237 ГПК України.

На вказані порушення посилається позивач у касаційній скарзі, тому судом касаційної інстанції приймаються доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили обставин та не дослідили підстави, за наявності яких суд закриває провадження у справі відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України.

Відтак, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у цій справі № 920/199/23 у частині позовних вимог про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 та перейшла у власність територіальної громади міста Глухова згідно з рішенням Глухівського міськрайонного суду від 27.11.2018 у справі № 576/2342/18 у рахунок задоволення вимог АТ "Укрсиббанк" за договором про надання споживчого кредиту з правилами від 02.10.2008 № 11400403000 у розмірі 25 430,91 дол. США та визначення способу реалізації квартири шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Викладене свідчить про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статей 175, 231 ГПК України і про наявність, визначених частиною третьою статті 310 названого Кодексу підстав для скасування відповідних судових рішень з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Верховний Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути реалізоване й у разі, якщо за фактичним власником право власності на це майно не зареєстровано у встановленому законом порядку, тому такий спосіб захисту є належним та ефективним у спірних правовідносинах.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 922/2728/23.

Крім цього, варто звернути увагу на те, що у частині другій статті 300 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У цій справі № 920/199/23 суди попередніх інстанцій взагалі не проаналізували та не надали будь-якої оцінки доводам сторін, які стосуються вирішення цього спору по суті (у частині позовних вимог про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки) та складають предмет спору, зокрема доводам позивача про те, що одночасно з переходом права власності на спірну квартиру до територіальної громади перейшов також і обов`язок задовольнити вимоги банку за кредитним договором у межах вартості цієї квартири, що відповідає положенням статті 1282 ЦК України, а також узгоджується з положеннями частини першої статті 23 Закону України "Про іпотеку".

З огляду на викладене вище колегія суддів дійшла висновку про те, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось з`ясування обставин, які входять у предмет доказування у цьому спорі, а також про те, що судами не надано оцінку обґрунтованості/безпідставності заявлених позивачем вимог (у частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки) по суті спору.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.3. Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі

6.4. Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку із скасуванням ухвалених судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Сумської області від 10.07.2023 в частині закриття провадження у справі закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 175, пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 920/199/23 скасувати.

Справу № 920/199/23 направити до Господарського суду Сумської області для продовження розгляду в частині позовних вимог про звернення стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил