Ухвала

від 25.11.2024 по справі 520/10944/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 520/10944/20

адміністративне провадження № К/990/41375/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Чиркіна С.М., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі № 520/10944/20 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Служби безпеки України, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив:

визнати бездіяльність Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за період з 2016 по 2019 роки в розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, протиправною;

зобов`язати Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок, нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за період з 2016 по 2019 роки у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати Службу безпеки України виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за період з 2016 по 2019 роки у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України (вул. Володимирська, буд. 33, м. Київ, 01034, код ЄДРПОУ 00034074), Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Чернишевська, б. 51, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 03195694) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

11.11.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Острицького Андрія Олеговича, в якій скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі № 520/10944/20 і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Вважає, за необхідне відступити від правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 348/2100/16-а, від 19.06.2018 у справі №459/2783/17, від 22.08.2018 у справі № 550/1131/17, від 13.06.2019 у справі №564/189/17 та від 31.07.2019 у справі № 348/2005/16-а.

Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має виняткове значення для позивача - ветерана війни, тому в силу пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України наявні законні підстави для касаційного перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 по справі № 520/10944/2020.

Також скаржник наголошує на неправильному застосуванню судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що положення статей 21 та 22 Конституції України та статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII не підлягають застосуванню, а права ветеранів війни можуть бути порушені (обмежені, скасовані) протягом тривалого часу (2016-2019 роки) шляхом внесення протиправних змін до діючого законодавства (пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України), які хоча і будуть визнані Конституційним Судом такими, що не відповідають Конституції України (рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020), але, в будь-якому разі порушені неконституційним нормативно-правовим актом права громадян протягом дії такого акту (2016-2019 роки) відновленню не підлягають.

Скаржник вказує, що судами не враховано висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 22.05.2008 № 10-рп/2008, які дають підстави вважати, що будь-які положення Бюджетного кодексу України не можуть зупиняти чи скасовувати положення інших законів України, зокрема і Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII.

Також за висновками Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011 громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Скаржник зауважує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 (провадження 11-325апп21).

Вважає, що суди не повинні застосовувати положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (які пізніше все ж таки були визнані неконституційними) незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Скаржник зазначає, що колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду посилалась на висновки Верховного Суду викладені в постановах від 07.03.2018 у справі № 348/2100/16-а, від 19.06.2018 у справі № 459/2783/17, від 22.08.2018 у справі № 550/1131/17, від 13.06.2019 у справі № 564/189/17 та від 31.07.2019 у справі № 348/2005/16-а.

Втім на думку скаржника, у вказаних постановах Верховним Судом не були враховані висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 22.05.2008 № 10-рп/2008, положення статті 21 Конституції України щодо непорушності прав громадян, положення статті 22 Конституції України щодо заборони звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян, положення статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII щодо неможливості скасування прав та пільг ветеранів війни встановлених раніше законодавством України.

Отже наявні підстави для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у вказаних колегією суддів Другого апеляційного адміністративного суду постановах.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Так, у цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Скаржник в касаційній скарзі лише зазначає про виключне значення для нього цієї справи та про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Суд обізнаний, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII.

Отже, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним та втратило чинність 27.02.2020, як встановлено статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-р/2020, що прямо встановлено даним рішенням.

Тобто наявність Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі № 3-р/2020 не змінює правового регулювання цих правовідносин у спірний період.

Суд приходить до висновку, що враховуючи положення чинного законодавства у спірний період, суди попередніх інстанцій прийняли обґрунтовані судові рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі № 520/10944/20 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя - доповідач: С.М. Чиркін

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа