Рішення

від 20.11.2024 по справі 175/14273/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/14273/24

Провадження № 2/175/2284/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20листопада 2024 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Озерянської Ж.М.,

з участю секретаря Рожкової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Слобожанської селищної ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Слобожанської селищної ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, в якому просив суд розірвати шлюб укладений між позивачем та відповідачкою, встановити факт, що позивач самостійно виховує та утримує малолітню дитину, визначити місце проживання дитини разом із батьком та стягнути з відповідачки аліменти на утримання малолітньої дитини на його користь в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідачка надала до суду пояснення в яких позовні вимоги визнала частково, розгляд справи просила здійснювати без її участі.

Третя особа Служба усправах дітейвиконавчого комітетуСлобожанської селищноїради надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони з 20 липня 2013 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу сторони мають спільних малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя подружжя не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини, сімейні обов`язки з ведення спільного господарства припинені.

На підставі наведеного, суд вважає, що сім`я сторін носить формальний характер і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їх інтересам.

Встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , яка проживає разом з позивачем та знаходиться на його утриманні. Відповідачка добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів, який набрав чинності 08 липня 2017 року, до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України внесено зміни, згідно яких розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

В той же час судом встановлено, що батьками не вирішувалось питання щодо визначення місця проживання дитини і спір з цього питання між ними відсутній. ОСОБА_2 проживає окремо від дитини.

Відповідно до ч.1, 2 та 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За загальнимправилом завідсутності спорущодо тогоз киміз батьківбудуть проживатинеповнолітні дітисуд можевирішити питанняпро залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. На вказаній відмінності визначення місця проживання дитини при наявності спору між батьками від залишення дитини з одним із батьків при відсутності спору наголошував Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження №61-14859св19).

Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами. Відповідачка не подавала до суду своїх заперечень щодо проживання спільної доньки разом із батьком.

Згідно ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п. 36). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).

Так, ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28 січня 2003 року, заява №44647/98).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, зокрема факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

На підставі ч. 1 ст. 160 СК України, оскільки спору між батьками відносно місця проживання їх спільної дитини немає, суд, враховуючи, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживає з батьком та знаходиться на його утриманні, суд вважає, що дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 слід залишити проживати із батьком.

Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зібрані у цій справі докази у їх сукупності, з урахуванням інтересів малолітньої дитини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом розірвання шлюбу, встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 та стягнувши аліменти з відповідачки на утримання дитини у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 19 вересня 2024 року, що забезпечить дитині гарантовані статтею 3 Конвенції про права дитини гарантії захисту та піклування.

Керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Слобожанської селищної ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 20липня 2013 року Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №189, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які від шлюбу мають спільних малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - вважати розірваним.

Після розірвання шлюбу прізвища ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - не змінюються.

Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , самостійно виховує та утримує дитину, а саме неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 19 вересня 2024 року.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Озерянська Ж.М.