Рішення

від 21.10.2024 по справі 175/4462/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/4462/24

Провадження № 2/175/743/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області

в складі:головуючого судді Бойка О.М.

за участю секретаря судового засідання Радонському М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю,

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Краматорської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю.

В позовній заяві просить суд встановити факт того, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини до 22.09.2023 року, з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свої вимоги мотивує тим, що приблизно з початку 1991 року мати позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стала разом проживати з батьком позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дружина і чоловік без реєстрації шлюбу.

Від їх спільного проживання народилася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки батька позивачки не перебували у шлюбі, то ОСОБА_1 зареєстрували у відповідності до приписів ст. 135 СК України. В свідоцтві про народження в графі «батько» було зазначене прізвище матері « ОСОБА_5 », а ім`я та по батькові - ОСОБА_6 . Тобто ці анкетні данні були батька позивачки ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 народила брата позивача ОСОБА_2 . Його батьком також був ОСОБА_3 . ОСОБА_2 , батьки також зареєстрували у відповідності до ст. 135 СК України. У чотирьох вони проживали до одруження ОСОБА_1 , після чого вона переїхала на постійне місце проживання до смт. Борова, Харківської області.

В січні 2018 року, через сімейні обставини, ОСОБА_1 змушена була повернутися до батьків та стала разом з ними проживати однією сім`єю, за адресою: АДРЕСА_1 .

Вели спільний бюджет, підтримували квартиру в належному стані і неодноразово робили там ремонт. На той час брат позивачки ОСОБА_2 вже проживав окремо від батьків.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 померла і після її смерті ОСОБА_1 залишилася проживати разом з батьком в зазначеній вище оселі. З батьком ОСОБА_3 , ОСОБА_1 також вела спільний бюджет.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Після його смерті ОСОБА_1 залишилася проживати в кв. АДРЕСА_2 , де і проживає до теперішнього часу.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_2 . Право власності на цю квартиру підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 08.07.2010 року та Витягом про реєстрацію права власності нерухомого майна від 22.07.2010 року.

Незважаючи на той факт, що померлий ОСОБА_3 був біологічним батьком позивачки, вона не має можливості прийняти спадщину як спадкоємець першої черги.

ОСОБА_1 , як особа, що не менше 5 років проживала із спадкодавцем однією сім`єю до відкриття спадщини, має право на спадкування за законом четвертої черги.

27.02.2024 року позивачка звернулася до державного нотаріуса Третьої краматорської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 з заявою про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Однак остання пояснила позивачці, що отримати спадщину на даний час вона не може, оскільки їй у судовому порядку необхідно підтвердити факт постійного проживання з ОСОБА_3 понад 5 років, до його смерті.

Таким чином, в даний час ОСОБА_1 не може оформити свідоцтво про право на спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 з яким проживала більше 5 років до відкриття спадщини, що і змушує її звернутися до суду з даною позовною заявою.

Встановлення цього факту для ОСОБА_1 має юридичне значення, тому що дозволяє їй оформити спадщину за законом та одержати свідоцтво про право на спадщину.

Ухвалою суду від 14 травня 2024 року було витребувано у Державного нотаріуса Третьої Краматорської державної нотаріальної контори, копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , номер у спадковому реєстрі №72061378, за її наявністю станом на 14.05.2024 року.

03 липня 2024 року до суду надійшла спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , в якій зазначено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась. Про час та місце була належним чином повідомлена. Через свого представника адвоката Лозового І.О. просила суд слухати справу у її відсутність.

Представник відповідача - Краматорської міської ради у судове засідання не з`явився, клопотань не надав.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Надав заяву в якій не заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що приблизно з початку 1991 року мати позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стала разом проживати з батьком позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дружина і чоловік без реєстрації шлюбу.

Від їх спільного проживання народилася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки батька позивачки не перебували у шлюбі, то ОСОБА_1 зареєстрували у відповідності до приписів ст. 135 СК України. В свідоцтві про народження в графі «батько» було зазначене прізвище матері « ОСОБА_5 », а ім`я та по батькові - ОСОБА_6 . Тобто ці анкетні данні були батька позивачки ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 народила брата позивача ОСОБА_2 . Його батьком також був ОСОБА_3 . ОСОБА_2 , батьки також зареєстрували у відповідності до ст. 135 СК України. У чотирьох вони проживали до одруження ОСОБА_1 , після чого вона переїхала на постійне місце проживання до смт. Борова, Харківської області.

В січні 2018 року, через сімейні обставини, ОСОБА_1 змушена була повернутися до батьків та стала разом з ними проживати однією сім`єю, за адресою: АДРЕСА_1 .

Вели спільний бюджет, підтримували квартиру в належному стані і неодноразово робили там ремонт. На той час брат позивачки ОСОБА_2 вже проживав окремо від батьків.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 померла і після її смерті ОСОБА_1 залишилася проживати разом з батьком в зазначеній вище оселі. З батьком ОСОБА_3 , ОСОБА_1 також вела спільний бюджет.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. Після його смерті ОСОБА_1 залишилася проживати в кв. АДРЕСА_2 , де і проживає до теперішнього часу.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_2 . Право власності на цю квартиру підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 08.07.2010 року та Витягом про реєстрацію права власності нерухомого майна від 22.07.2010 року.

Незважаючи на той факт, що померлий ОСОБА_3 був біологічним батьком позивачки, вона не має можливості прийняти спадщину як спадкоємець першої черги.

Згідно ст. 1264 ЦК України в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, що проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до відкриття спадщини.

ОСОБА_1 , як особа, що не менше 5 років проживала із спадкодавцем однією сім`єю до відкриття спадщини, має право на спадкування за законом четвертої черги.

27.02.2024 року позивачка звернулася до державного нотаріуса Третьої краматорської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 з заявою про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Однак остання пояснила позивачці, що отримати спадщину на даний час вона не може, оскільки їй у судовому порядку необхідно підтвердити факт постійного проживання з ОСОБА_3 понад 5 років, до його смерті.

Таким чином, в даний час ОСОБА_1 не може оформити свідоцтво про право на спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 з яким проживала більше 5 років до відкриття спадщини, що і змушує її звернутися до суду з даною позовною заявою.

Факт того, що ОСОБА_1 не менше 5 років проживала із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю до відкриття спадщини, підтверджується: актом про фактичне проживання, фотокартками, вітальними листівками.

Встановлення цього факту для ОСОБА_1 має юридичне значення, тому що дозволяє їй оформити спадщину за законом та одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно приписів п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Ухвалою суду від 14 травня 2024 року було витребувано у Державного нотаріуса Третьої Краматорської державної нотаріальної контори, копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , номер у спадковому реєстрі №72061378, за її наявністю станом на 14.05.2024 року.

03 липня 2024 року до суду надійшла спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , в якій зазначено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

Законодавством передбачено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст.257 Цивільного процесуального кодексу України оскарження відмови у вчиненні нотаріальних дій може здійснюватися у межах строку загальної позовної давності, тобто протягом трьох років з моменту винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Враховуючи, що батько позивачки заповіту не залишив, вона є його спадкоємицею відповідно до ст. 1264 ЦК України, як спадкоємець за законом, що проживала із спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до відкриття спадщини. Інших спадкоємців за законом немає.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК У країни,спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Від спадщини заявниця не відмовлялась.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що законодавець не пов`язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкоємця, а відповідно до ст. 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем проживання останнього, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Тим, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також' і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Встановлення факту проживання необхідне позивачці для вирішення питання спадкування після смерті свого батька.

Згідно ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані докази, суд приходить до висновку про те, що викладені в позовній заяві обставини знайшли своє повне підтвердження під час судового розгляду, вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, законні і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 76, 77, 80, 81, 206, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Краматорської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини до 22.09.2023 року, з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.