Ухвала

від 14.11.2024 по справі 367/8924/21

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/8924/21

Провадження №1-кп/367/82/2024

УХВАЛА

Іменем України

11листопада 2024року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

Головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань судукримінальне провадженнявнесене вЄдиний реєстрдосудових розслідуваньза №12017040000000076від 31.01.2017року заобвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.190,ч.1ст.209 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.

До суду надійшло письмове клопотання захисника ОСОБА_4 про скасування арешту майна.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 та обвинувачений підтримали клопотання з підстав зазначених у ньому, просили задовольнити в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання захисника, оскільки зазначене в клопотанні майно є речовими доказами по справі, та у разі доведеності вини обвинуваченого, грошові кошти можуть бути конфісковані або використанні задля забезпечення цивільних позовів.

Суд, вивчивши клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників процесу, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається з клопотання захисника ОСОБА_4 , вона просить скасувати арешт з майна, яке було вилучено у ОСОБА_5 та на яке ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.08.2017 року було накладено арешт, а саме: - грошові кошти у розмірі 378 900 (триста сімдесят вісім тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок, що перебувають у ОСОБА_6 , ІНН 2903504576, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , відповідно до укладеного попереднього договору купівлі-продажу квартири у 2018 році за будівельним № 228, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , що будується на земельних ділянках площею 0,1 га кадастровий номер 3210900000:01:175:0191, площею 0,0598 га, кадастровий номер 3210900000:01:175:0192, украденим між підозрюваним ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; - грошові кошти 10 купюр номіналом 500 гривень, 5 купюр номіналом 200 гривень, 4 купюри номіналом 100 гривень, 4 купюри номіналом 50 гривень, 2 купюри номіналом 20 гривень, 3 купюри номіналом 2 гривні, 2 купюри номіналом 1 гривня, 33 купюри номіналом 100 доларів США, 1 купюра номіналом 50 євро, 1 купюра номіналом 10 рублів СССР, 1 купюра номіналом 5 лари, вилучені у ОСОБА_5 .. Також, даною ухвалою було заборонено використання та розпорядження квартирою за будівельним АДРЕСА_2 , на 11 поверсі багатоквартирного будинку, який будується на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1 , та позначена на плані типового поверху, який додається, та є невід`ємною частиною договору та заборонено використання та розпорядження майновими правами ОСОБА_5 , які визначені укладеним попереднім договором від 04.04.17 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на придбання квартири у 2018 році за будівельним № 228, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , що будується на земельних ділянках площею 0,1 га кадастровий номер 3210900000:01:175:0191, площею 0,0598 га, кадастровий номер 3210900000:01:175:0192.

Вищевказаний арешт було накладено з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, задля запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Так, в своєму клопотанні захисник зазначає, що при ухваленні зазначеного судового рішення, слідчим суддею на підставі не повних матеріалів кримінального провадження, які були надані слідчим, зроблено помилковий висновок про те, що грошові кошти, сплачені ОСОБА_5 на виконання попереднього договору купівлі-продажу квартири у 2018 poці за будівельним №228, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , що будується на земельних ділянках площею 0.1 га кадастровий номер 3210900000:01:175:0191, площею 0,0598 га, кадастровий номер 3210900000:01:175:0192, укладеного між ним та ОСОБА_6 були здобуті «кримінально протиправним шляхом та отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення».

Разом із тим, вищевказане твердження захисника: по-перше зводиться до незгоди із рішенням слідчого судді та фактичного його оскарження; по-друге твердження про помилкові висновки слідчого судді стосовно того, що грошові кошти були здобуті «кримінально протиправним шляхом та отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення» спростовуються тим, що досудове розслідування було завершено складанням та направленням до суду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, тобто сторона обвинувачення зібрала всі можливі докази для доведення вини обвинуваченого.

Посилання захисника на той факт, що ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.04.2017 року було відмовлено у дозволі на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , де було вилучено вищевказане майно ОСОБА_5 , тобто обшук був проведений незаконно та в результаті якого було порушено майнові права та законні інтереси ОСОБА_5 спростовуються мотивувальною частиною зазначеної ухвали слідчого судді, оскільки слідчий суддя відмовила у задоволенні клопотання про обшук, у зв`язку із тим, що співробітниками поліції було здійснено проникнення до домоволодіння, як вбачається із доданих до клопотання документів, за згодою особи, у володінні якої знаходилось вказане приміщення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про надання дозволу на обшук було залишено без задоволення не через його незаконність, а у зв`язку із відсутністю необхідності отримання окремого дозволу на проведення обшуку за наявності дозволу від власника приміщення.

Також, як вбачається із доданих до клопотання захисника матеріалів, ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.04.2016 року було накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 гр. ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкритого в ПАТ КБ «Приватбанк» ЄДРПОУ 14360570 (МФО НОМЕР_3 ) АДРЕСА_4 , шляхом зупинення видаткових операцій по вказаному рахунку, за винятком видаткових операцій, пов`язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів) в бюджет або державні цільові фонди по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та видатків, пов`язаних з виплатою заробітної плати.

Так, захисник в своєму клопотанні зазначає, що дана ухвала слідчого судді була постановлена за рік до того, як було розпочате досудове розслідування та взагалі арешт було накладено на грошові кошти, що належать ОСОБА_7 , в той час як правильними анкетними даними обвинуваченого є ОСОБА_5 . Разом із тим, не зважаючи на вищевказані невідповідності в ухвалі слідчого судді, листом ПАТ КБ «Приватбанк» від 27.04.2017 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-2017/413 ГУНП в Дніпропетровській області проінформовано про те, що арешт на грошові кошти ОСОБА_5 накладено.

Разом із тим, суд не погоджується з доводами сторони захисту, та вважає, що наявність в судовому рішенні описок в даті постановлення судового рішення та ПІБ особи, самі по собі не можуть слугувати підставою для визнання такого рішення незаконним та не обґрунтованим.

Також в своєму клопотання захисник вказує, що за сім років, з моменту прийняття судового рішення щодо обмеження прав ОСОБА_5 у користуванні та розпорядженні належним йому майном, а саме грошовими коштами та майновими правами на придбання житла, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження втратило свою актуальність.

Крім того, захисник в клопотанні зазначає, що вилучене майно, через факт його вилучення не може жодним чином свідчити про те, що вилучені предмети (речі, грошові кошти, документи) відповідають вимогам, визначеним ст. 98 КПК України, та що постанови слідчого про визнання речовими доказами не містять жодних відомостей про те, у зв`язку із чим, в контексті ст. 98 КПК України вилучене майно мають значення речових доказів.

Таким чином, сторона захисту вважала, що вилучене у ОСОБА_5 під час обшуку майно, яке належить йому на праві власності було оглянуто в ході досудового розслідування кримінального провадження; судові рішення про накладення арешту на майно ОСОБА_5 ухвалені з численними порушеннями діючого кримінального процесуального закону та є необґрунтованими; подальше застосування заходу забезпечення кримінального провадження, призводить до порушення прав обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме в обмеженні, що полягає у накладенні арешту на його грошові кошти, в тому числі ті, що перебувають на банківському рахунку в ПАТ АТ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , а також у розпорядженні у ОСОБА_6 , відповідно до укладеного попереднього договору купівлі-продажу квартири у 2018 році за будівельним № 228, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , що будується на земельних ділянках площею 0,1 га кадастровий номер 3210900000:01:175:0191, площею 0,0598 га, кадастровий номер 3210900000:01:175:0192, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , тому арешти накладені на майно ОСОБА_5 підлягають скасуванню.

Дослідивши та вивчивши клопотання захисника та додані до нього додатки, суд дійшов висновку, що дане клопотання сторони захисту фактично зводиться до незгоди з діями органу досудового розслідування та слідчих суддів під час здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження та до фактичного визнання речових доказів недопустимими.

Так, суд зазначає, що під час судового провадження, суд за клопотанням сторони захисту може визнати докази неналежними та недопустими під час їх оцінки в нарадчій кімнаті по ухваленню вироку суду.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, до обвинуваченого ОСОБА_5 заявлено низку цивільних позовів від потерпілих юридичних осіб.

Також, санкцією частини першою статті 209 КК України передбачено обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання сторони захисту заявлено передчасно, оскільки на даний момент, судовий розгляд кримінального провадження не завершений, не всі письмові докази по справі досліджені судом, речові докази взагалі ще не досліджувались судом, а тому з метою забезпечення збереження речових доказів, конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), такий вид забезпечення кримінального провадження як арешт майна на даному етапі судового розгляду є актуальним та необхідним та не суперечить вимогам КПК України, тому, суд дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_4 про скасування арешту майна не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 170-175, 369-372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, який було накладено: ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 02.07.2017 року (справа № 200/12916/17, провадження № 1-кс/200/7680/17), ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13.04.2016 року (справа № 200/6465/17, провадження № 1-кс/200/3858/17) залишити без задоволення.

Повний текст ухвали було складено, в межах строків, визначених ч. 2 ст. 376 КПК України та оголошено 18 листопада 2024 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1