Рішення

від 21.11.2024 по справі 952/748/23

ЗАЧЕПИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 952/748/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2024 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді - Яценка Є.І.,

за участю секретаря судового засідання Оданець С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Зачепилівка Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: Зачепилівська селищна рада Берестинського району Харківської області, про витребування земельної ділянки у власність держави, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулося до Зачепилівського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 третя особа: Зачепилівська селищна рада Берестинського району Харківської області, в якій просить: витребувати у ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 6322284500:06:000:0576 у власність держави шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39792822) права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322284500:06:000:0576, та стягнути судові витрати по оплаті судового збору в сумі 4026, 00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 06.09.2023 року у справі № 953/4750/23 Головному управлінню стало відомо про наявність порушеного права держави у зв`язку з подвійною приватизацією громадянами земельних ділянок та порушення норм статей116,121 Земельного кодексу України(далі -ЗКУ).

15 січня 2021 року до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява (клопотання) ОСОБА_2 від 11.01.2021, що діяв за довіреністю НОР 391592 № 1353 від 24.09.2020 року в інтересах ОСОБА_1 у якій викладено прохання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6322284500:06:000:0576, площею 2,0000 га., із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Чернещинської сільської ради Берестинського ( Красноградського) району Харківської області та передати їй зазначену земельну ділянку у власність.

При цьому, заявником вказано, що право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначенихстаттею 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 не використано.

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області після розгляду заяви від 11.01.2021 року прийнято наказ від 01.02.2021 № 505-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки з кадастровим номером 6322284500:06:000:0576 площею 2,0000 га, яка розташована на території Чернещинської сільської ради Берестинського ( Красноградського) району Харківської області та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322284500:06:000:0576 за ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Литвин О.Л. 21.05.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2368012463222.

На сьогоднішній день було встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), попередньо вже було реалізовано своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.01.2021 № 360-СГ, яким було надано їй у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6320483700:06:000:0482 площею 2.0000 га. яка розташована за межами населених пунктів на території Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320483700:06:000:0482 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Старовірівської сільської ради Грішаніною Г.Б. 05.02.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2287310063204.

У подальшому земельну ділянку з кадастровим номером 6320483700:06:000:0482 було відчужено ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 02.03.2021, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Л.В., у власність ТОВ « ЗЕМЛЕТРЕЙД» ( код ЄДРПОУ : 43546959), номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 40801892.

При цьому, на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області наказу від 01.02.2021 № 505-СГ право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6320483700:06:000:0482 площею 2,0000 га., у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано не було, що унеможливлювало перевірку достовірності відомостей викладених у заяві громадянки про невикористання нею права на отримання земельної ділянки безоплатно у власність.

Таким чином, ОСОБА_1 було двічі отримано земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, що становить порушення статей116та121 Земельного кодексу України.

Враховуючивикладене таз метоювідновлення порушеногоправа державина земельніділянки Головнеуправління вважає,що земельнаділянка зкадастровим номером6322284500:06:000:0576 має бути повернута із незаконного чужого володіння у власність держави.

Від представника позивача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Чернявського А.В. до суду надійшла письмова заява, в якій він просив розглянути справу за його відсутності, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Від відповідачки ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Третя особа: представник Зачепилівської селищної ради Берестинського (Красноградського ) району Харківської області, в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив. Письмові пояснення не надав.

Відповідно до ч.1ст. 223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь - якого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно вимог ч.2ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В силу ч.4 ст.206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розглянувши заяви сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 15 січня 2021 року до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява (клопотання) ОСОБА_2 від 11.01.2021, що діяв за довіреністю НОР 391592 № 1353 від 24.09.2020 року в інтересах ОСОБА_1 у якій викладено прохання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6322284500:06:000:0576, площею 2,0000 га., із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Чернещинської сільської ради Берестинського ( Красноградського) району Харківської області та передати їй зазначену земельну ділянку у власність.

При цьому, заявником вказано, що право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначенихстаттею 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 не використано.

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області після розгляду заяви від 11.01.2021 року прийнято наказ від 01.02.2021 № 505-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки з кадастровим номером 6322284500:06:000:0576 площею 2,0000 га, яка розташована на території Чернещинської сільської ради Берестинського ( Красноградського) району Харківської області та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322284500:06:000:0576 за ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Литвин О.Л. 21.05.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2368012463222.

На сьогоднішній день було встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), попередньо вже було реалізовано своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.01.2021 № 360-СГ, яким було надано їй у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6320483700:06:000:0482 площею 2.0000 га. яка розташована за межами населених пунктів на території Іллічівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320483700:06:000:0482 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Старовірівської сільської ради Грішаніною Г.Б. 05.02.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2287310063204.

У подальшому земельну ділянку з кадастровим номером 6320483700:06:000:0482 було відчужено ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 02.03.2021, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Л.В., у власність ТОВ « ЗЕМЛЕТРЕЙД» ( код ЄДРПОУ : 43546959), номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 40801892.

При цьому, на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області наказу від 01.02.2021 № 505-СГ право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6320483700:06:000:0482 площею 2,0000 га., у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано не було, що унеможливлювало перевірку достовірності відомостей викладених у заяві громадянки про невикористання нею права на отримання земельної ділянки безоплатно у власність.

Таким чином, ОСОБА_1 було двічі отримано земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, що становить порушення статей116та121 Земельного кодексу України.

На підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 06.09.2023 року у справі № 953/4750/23 Головному управлінню стало відомо про наявність порушеного права держави у зв`язку з подвійною приватизацією громадянами земельних ділянок та порушення норм статей116,121 Земельного кодексу України(далі -ЗКУ).

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Статтею 14 Конституції Українипередбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною першоюстатті 3 ЗК Україниземельні відносини регулюютьсяКонституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першоюстатті 116 ЗК Українипередбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначенийстаттею 118 ЗК України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, шостою, сьомою, дев`ятоюстатті 118 ЗК Українигромадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проєкту приватизації земель.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексузабороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексурозглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно достатті 121 цього Кодексугромадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину у власність для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Згідно зістаттею 80 ЗК Україниправо власності на землі державної власності належать державі Україна, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Такими органами є, зокрема, територіальні органи Держгеокадастру.

Прийнятий Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області наказ № 505-СГ від 01.02.2021 року, на підставі якого ОСОБА_1 отримала у власність спірну земельну ділянку, не може оцінюватися як реалізація волі власника цієї земельної ділянки - держави на вибуття із її володіння. Воля держави як власника земель може виражатися виключно в таких діях органів державної влади, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної, комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес. Незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересові не відповідає.

Із змісту висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 вбачається, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями387та388 ЦК України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений незаконно. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першоїстатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зістаттею 388 ЦК Українизалежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третястатті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третястатті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження№ 14-208цс18).

У цій справі, ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 2, 0000 га (кадастровий номер 6322284500:06:000:0576) із земель державної власності незаконно, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 505-СГ від 01.02.2021 року, який прийнятий із порушенням вимог статей116,121 ЗК України.

Як вбачається з усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Потрібний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, потрібно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади чи місцевого самоврядування.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони цієї категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель сільськогосподарського призначення.

У даній справі, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у її право власності. Позовні вимоги про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 є обґрунтованими, оскільки спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_1 внаслідок того, що ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області із другою заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та його завтвердження, не повідомила, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вже скористалась, а навпаки заначили недостовірну інформацію щодо невикористання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок такого цільового призначення, тому позовні вимоги Головного управаління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки у власність держави є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно дост. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.7ст. 158ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Тому слід зазначити, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області від 30.10.2023 продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набранням рішенням суду законної сили, або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ч.6 ст.259,ст.ст. 265,268,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: Зачепилівська селищна рада Берестинського району Харківської області, про витребування земельної ділянки у власність держави задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 6322284500:06:000:0576 у власність держави шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за власником державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39792822) права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6322284500:06:000:0576.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39792822) судові витрати по оплаті судового збору в сумі 4 026,00 грн.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області від 30.10.2023 продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набранням рішенням суду законної сили, або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.

Суддя Є.І.Яценко