Рішення

від 26.11.2024 по справі 727/9435/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/9435/24

Провадження № 2/727/1863/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.,

за участю секретаря судового засідання: Макаренко Б.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав.

В позові позивач зазначає, що він є батьком малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 .

Матір`ю дитини є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, більше 5 років проживають окремо, шлюб між позивачем та відповідачем не реєструвався. В подальшому не мають наміру його реєструвати, а також спільно проживати.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_3 .

Зазначає, що відповідач ніяким чином не піклується про їхню дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її вихованням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання. Позивач стверджує, що відповідач з дитиною взагалі не спілкується, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, взагалі не бере участі в забезпеченні матеріальних потреб дитини, не сплачує аліменти на утримання дитини. Таким чином свідомо порушує батьківські обов`язки, злісно їх не виконує. Позивач також зазначає про те, що ОСОБА_2 , систематично вживає наркотичні засоби та навмисно ухиляється від лікування. З приводу неналежного виконання батьківських обов`язків відповідачем, внаслідок вживання наркотичних засобів, позивач часто звертався до органів поліції. Позивачу відомо, що з 2015 року по теперішній час відносно ОСОБА_2 розглядалися справи щодо вчинення нею правопорушень, зокрема щодо насильства в сім`ї, дрібного хуліганства, незаконного зберігання наркотичних засобів, невиконання батьками або особами, що їх замінюють обов`язків щодо виховання дітей та інші. Позивачу відомо, що відповідними службами вирішувалось питання про відібрання дітей у ОСОБА_2 та проводились з відповідачем роз`яснювальна робота щодо недопущення подібних правопорушень.

Тому на підставі вищенаведеного позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, однак нею було подано заяву до суду, в якій позовні вимоги визнала та просила проводити судові засідання без її участі.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Чернівецької міської ради не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що у сторін є донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 03.08.2012 року (а.с. 12).

Малолітня донька ОСОБА_3 , фактично проживає з ОСОБА_1 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 згідно акту № 183 від 02 листопада 2023 року (а.с.13-14).

Судовим рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13.05.2024 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто на утримання дитини аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу відповідачки щомісячно, починаючи з 25.01.2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 24-26).

Згідно з витягом із рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.03.2024 року № 153/5 було вирішено надати суду висновок щодо позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 - матері малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без зазначення позиції з окресленого питання (а.с. 22).

У висновку органу опіки та піклування №153/5 від 12.03.2024 року щодо позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 вказано, що Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, як орган опіки та піклування, не може визначити позицію з окресленого питання (доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав), у зв`язку із неможливістю з`ясування причини відсутності батьківського піклування (винної поведінки) (а.с. 37-38).

Згідно ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб, тощо.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

При цьому суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, не надано.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Окремо слід зазначити, що наявність визнання відповідного позову матір`ю не може бути основою для її позбавлення батьківських прав. Адже такі дії самі по собі є неправозгідними, суперечать моральним засадам суспільства та не відповідають інтересам дитини (постанова КЦС від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22). У справі обов`язково досліджуватимуться інші обставини. Верховний Суд неодноразово підкреслював, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках. А головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку (постанова КЦС від 20.12.2023 у справі №522/20260/21).

Саме ці докази і вважатимуться законними підставами для задоволення позову (постанова КЦС від 29.11.2023 у справі №607/15704/22).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 259, 264-265, 354, 355 ЦПК України, ст.164 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення та підписання до Чернівецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя П.С. Гавалешко