Рішення

від 26.11.2024 по справі 303/6570/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/6570/24

2/303/1264/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Курах Л.В.

секретар судового засідання Гейруш Л.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , інтереси якого представляє ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Верхньокоропецької сільської ради, про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Верхньокоропецької сільської ради, про визначення місця проживання дитини. Позов мотивовано тим, що у провадженні суду перебуває позов про розірвання шлюбу. У шлюбі в сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Близько року у них відсутнє порозуміння, близько чотирьох місяців тому ОСОБА_4 пішла з дому, залишивши сина на його вихованні. На теперішній час місце проживання відповідача невідоме. Вихованням сина ОСОБА_5 займається самотужки, без участі матері. У зв`язку з цим, змушений звернутися до суду і просить визначити місце проживання сина ОСОБА_5 разом з ним.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області суду від 09.08.2024 року по справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області суду від 05.11.2024 року по справі закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві та просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що матір дитина не заперечує проти проживання дитини разом із її батьком. Тому вважає, що позовна заява є передчасною, оскільки відсутній предмет спору.

Свідок ОСОБА_6 показала, що являється рідною сестрою відповідачки, позивач не перешкоджає у спілкуванні матері з дитиною, дитина не згадує про матір, у неї нові стосунки.

Свідок ОСОБА_7 показала, що являється рідною сестрою позивача, зазначила, що дитина любить батька, що відповідач життям дитини не цікавиться, у батьків немає конфлікту стосовно місця проживання дитини.

Свідок ОСОБА_8 показала, що являється сусідкою, відносини дитини з батьком кращі, ніж з матір`ю, вона приходила у будинок разом з поліцією, оскільки її не впускали у нього.

Представник виконавчого комітету Верхньокоропецької сільської ради в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та покази свідків, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що з інформаційної системи документообігу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області «Д-3» встановлено, що відповідно до рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.08.2024 року шлюб між сторонами по справі розірвано.

З акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №13-07/21 від 03.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 проживає разом з сином ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Мати ОСОБА_4 останнім часом із сім`єю не проживає та не бере участі у вихованні дитини (а.с.13-14).

Згідно з довідкою №01-21/15 від 03.07.2024 року виданою Софіївським закладом дошкільної освіти, дитину ОСОБА_9 до закладу приводить і забирає батько (а.с.15).

Відповідно до довідки-характеристики від 05.07.024 року, виданої Зубівським старостинським округом Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_2 , але з 2018 року проживає в с.Софія зі своєю сім`єю (а.с.16).

Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №5004671089741 від 06.08.2024 року, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_10 та ОСОБА_6 (а.с.36).

Згідно відповіді Мукачівського районного управління поліції відділу поліції №1 від 23.08.2024 року, ОСОБА_4 , мешканка АДРЕСА_1 , зверталася до поліції щодо неправомірних дій з боку громадянина ОСОБА_3 (а.с.37).

Повідомленням Мукачівського районного управління поліції відділу поліції №1 від 03.08.2024 року, розгляд заяви припинено (а.с.38).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Верхньокоропецької сільської ради вважає доцільним визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,за адресою: АДРЕСА_1 .

Оцінюючи вищевказані обставини в їх сукупності та взаємозв`язку, суд також враховує наступне.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) вказано, що положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

По справі встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і від якого мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання.

Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідачка не подала до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із мамою суду не надала.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що мати дитини не заперечує, що з того часу, як вона покинула сім`ю дитина проживає з батьком, вона навідує дитину. В свою чергу представник позивача повідомила суду, що позивач не забороняє відповідачці бачитися з дитиною.

Поведінка та пояснення представників сторін в судовому засіданні дають суду підстави для висновку про те, що фактично відповідачка не заперечує, щоб суд ухвалив рішення про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із мамою суду не надала.

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, який фактично проживав і проживає разом з ним, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини ОСОБА_4 не вимагала від батька дитини змінити його місце проживання, не порушувала в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою. Також суд враховує, що висновком органу опіки та піклування Верхньокоропецької сільської ради визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 , разом з батьком, ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , а вказаний будинок належить на сумісній спільній власності відповідачці ОСОБА_4 та її рідній сестрі.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та принаймні існувати на час вирішення справи в суді.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові, тому судові витрати слід залишити за позивачем. Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 141, 150, 160, 161 СК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 , інтереси якого представляє ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Верхньокоропецької сільської ради, про визначення місця проживання дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Представник відповідача: ОСОБА_2 (вул.Чайковського, 4а/5, м.Мукачево, Закарпатська область).

Третя особа: Орган опіки та піклування - виконавчий комітет Верхньокоропецької сільської ради (вул.Шенборна, 16, с.В.Коропець, Мукачівський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 44393503).

Головуюча Л.В.Курах