Рішення

від 27.11.2024 по справі 497/2048/24

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.11.2024

Справа № 497/2048/24

Провадження № 2/497/772/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря Мунтянової В.Р.,

без участі сторін,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кірчев Ігор Іванович звернувся до суду через систему «Електронний суд» з названим позовом та просить постановити рішення, яким визначити додатковий строк для подачі позивачем ОСОБА_1 до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном в три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили (а.с.1-3).

Свої вимоги позивач мотивує тим,що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Іванівка, Могилів-Подільського району Вінницької області, яка проживала в АДРЕСА_1 .

21.03.2000 року ОСОБА_3 , 1925р.н., залишила заповіт, який було посвідчено секретарем виконкому Жовтневої сільської ради Болградського району Одеської області, та зареєстровано у реєстрі за №8.

Відповідно до заповіту, ОСОБА_1 , 1966 року народження, заповідала усе нерухоме та рухоме майно, в тому числі земельну ділянку загальною площею 3,86 умовних кадастрових гектарах, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території с.Каракурт (колишня назва - с. Жовтневе), Василівської сільської ради Болградського району Одеської області.

09.08.2001 року громадянка ОСОБА_3 , оформила спадщину на сертифікат на право на земельну частку (пай) площею 3,86 умовних кадастрових гектарах, який залишився після смерті її чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

19.01.2004 р. було видано на ім`я ОСОБА_2 Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД №072208 на земельну ділянку загальною площею 7,06 га: з кадастровими номерами 5121483600:01:002:0334 площею 5,83 г; - 5121483600:01:002:1082 площею 1,23 га, які розташовані на території с. Каракурт, Василівської сільської ради Болградського району Одеської області.

Позивачу ОСОБА_1 13.03.2019 року стало відомо, що на його ім`я було залишено Заповіт у 2000 році у зв`язку з чим, він звернувся до секретаря Каракуртської сільської ради, з відповідною заявою для отримання дублікату Заповіту для оформлення спадщини на земельну ділянку, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 .

Секретар виконкому сільської ради направила поштою вищезазначений дублікат заповіту на реєстрацію у Спадковому реєстрі до м. Одеси.

07.04.2020 року вищезазначений Заповіт було зареєстровано Одеською регіональною філією ДП «Національні інформаційні системи», про що свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №59970372. Вищезазначений Витяг про реєстрацію було надіслано на адресу сільської ради.

У липні 2021 року позивачу повідомили про те, що Заповіт пройшов реєстрацію та на адресу Каракуртської сільської ради прийшов вищезазначений Витяг.

03.07.2021 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Агбун М.І. з заявою для прийняття спадщини за заповітом, але отримав відмову, у зв`язку з пропуском строку для звернення з заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Нотаріус надала лист за вихідним №492/02.14 від 03.07.2021 року, де зазначено, про необхідність звернення до суду з позовною заявою про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що про порушення своїх спадкових прав після смерті матері він дізнався лише у 2019 року позивач вважає, що строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ним було пропущено через поважні причини, а тому просить задовольнити його вимоги та визначити додатковий строк для подання такої заяви терміном три місяці з дня набрання законної сили рішення суду.

Зазначене стало приводом для звернення до суду.

Ухвалою суду від 03.09.2024 року відкрито загальнепозовне провадженняу даній цивільнійсправі та призначено підготовче засідання на 07.10.2024 року о 10:00 годині (а.с.18), про що повідомлено сторін по справі (а.с.19).

Цією ж ухвалою зобов`язано приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. надати до суду належним чином засвідчену копію спадкової справи щодо майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.20).

18.09.2024 року до суду надійшла відповідь приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. на виконання ухвали суду щодо відсутності копії спадкової справи щодо майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.21-22).

В підготовче засіданні 07.10.2024 року:

- позивач до суду не з`явився будь-яких заяв та клопотань до суду не надав;

- представник позивача адвокат Кірчев І.І. надав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його як представника та наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с.25);

- відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву якою, просить розглянути справу у його відсутність. Позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.23, 24).

Ухвалою від 07.10.2024 року закрито підготовче зсідання та призначено справу до судового розгляду на 11:00 годину 30.10.2024 року (а.с.26), про що доведено до відома сторін по справі (а.с.27).

В судовезасідання 30.10.2024року сторонине прибули. У зв`язку з перебуванням судді Кодінцевої С.В. у щорічній основній відпустці (довідка секретаря судового засідання від 30.10.2024 року), судове засідання призначене на 11:00 годину 30.10.2024 року - не проводилось, справу знято з розгляду (а.с.28-29).

Після виходу судді з відпустки ухвалою 06.11.2024 року справа призначена вдруге до судового розгляду на 10:00 годину 27.11.2024 року (а.с.30), про що повідомлено сторін по справі (а.с.31-32).

В судове засідання 27.11.2024 року:

-позивач не прибув, причини неявки не повідомив;

- представник позивача адвокат Кірчев І.І. раніше 03.10.2024 року надсилав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його як представника та наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с.25);

-представник відповідача не прибув. Вдруге 13.11.2024 року надіслав відзив, яким не заперечував щодо задоволення позовних вимог, та судовий розгляд просив провести у відсутність відповідача (а.с.33).

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ст.ст.12 13 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється назасадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судовим розглядомвстановлено,що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєструвала шлюб 18.11.1991 року з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в Жовтневій сільській раді Болградського району Одеської області, про що складено актовий запис №14, та змінила прізвище на шлюбне « ОСОБА_6 » (а.с.11 зворотна сторінка).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим від 06.01.2005 року Жовтневою сільською радою Болградського району Одеської області, актовий запис №3 (а.с.11).

За життя ОСОБА_7 21.03.2000 року залишила заповіт, який було посвідчено секретарем виконкому Жовтневої сільської ради Болградського району Одеської області, та зареєстровано у реєстрі за №8 (а.с.7), в подальшому 07.04.2020 вищезазначений заповіт було зареєстровано Одеською регіональною філією ДП «Національні інформаційні системи», про що свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №59970372 (а.с.7 - зворотна сторона, а.с.8).

Відповідно до цього заповіту, ОСОБА_2 заповідала своєму синові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , усе нерухоме та рухоме майно, в тому числі земельну ділянку загальною площею 3,86 умовних кадастрових гектарах, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території с. Каракурт (колишня назва - с.Жовтневе), Василівської сільської ради Болградського району Одеської області, яке належало останній на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 09.08.2001року серії НОМЕР_2 , зареєстровано у реєстрі за №4144 (а.с.10 зворотна сторінка).

Спадкодавець ОСОБА_2 оформила спадщину на сертифікат на право на земельну частку (пай) площею 3,86 ум.кад.га, після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10-зворотна сторона), з яким вона перебувала в шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_3 від 18.11.1991року виданого від 18.11.1991 року Жовтневою сільською радою Болградського району Одеської області, актовий запис №14 (а.с.11-зворотна сторона).

Також 19.01.2004 року на ім`я ОСОБА_2 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД №072208 земельну ділянку загальною площею 7,06 га з кадастровими номерами 5121483600:01:002:0334 площею 5,83 га, - 5121483600:01:002:1082 площею 1,23 га, які розташовані на території с. Каракурт, Василівської сільської ради Болградського району Одеської області (а.с.9)

Згідно довідки Каракуртської сільської ради Болградського району Одеської області від 31.0.2018 №568 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Проживала одна,інших членівсім`ї знею небуло зареєстрованоі непроживали (а.с.10).

Як стверджує позивач ОСОБА_1 , 13.03.2019 року йому стало відомо, що на його ім`я було залишено заповіт, складений його матір`ю у 2000 році, у зв`язку з чим, він звернувся до секретаря Каракуртської сільської ради, і лише 03.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса з заявою для прийняття спадщини за заповітом.

Тобто, позивач підтверджує дату 13.03.2019 року з якої йому стало відомо про наявність заповіту.

Більш того, до нотаріуса він звернувся з питання прийняття спадщини після смерті матері 03.07.2021 року та отримав лист роз`яснення про необхідність звернення до суду для встановлення додаткового строку, достатнього для подання заяви для прийняття спадщини (а.с.12).

Втім досуду зданим позовомпозивач звернувсялише 02.09.2024року (а.с.1).

Згідно листа отриманого судом на ухвалу суду приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. від 17.09. 2024 року № 791/01.16 слідує, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 не заводилась, та на підтвердження надано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (а.с.12-13).

Звертаючись із даним позовом до суду позивач вказує, що у встановлений законом шестимісячний строк він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку із тим, що не знав про наявність заповіту, та лише 13.03.2019 року він довідався про нього, та став виживати відповідні заходи для реалізації свого права на спадщину за заповітом.

Разом з цим, позивачем не наведено жодного поважного доказу щодо не звернення з заявою до нотаріуса в продовж шести місяців з цієї дати, та навіть з 03.07.2021 року з дати коли йому було роз`яснено нотаріусом про необхідність звернення до суду.

Відповідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у ст.1219 ЦК України (ст.ст. 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною 1 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Згідно роз`яснень, які викладені у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджуєповажність причинипропуску строкудля прийняттяспадщини. Прицьому необхідновиходити зтого,що поважнимиє причини,пов`язані зоб`єктивними,непереборними,істотними труднощамидля спадкоємцяна вчиненняцих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, тощо.

Якщо ж у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні.

Поважними, при цьому, слід визнавати такі причини, які з огляду на моральні норми суспільства виправдовують поведінку спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі №766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18, від 26 лютого 2020 року у справі №286/27/18, від 08 червня 2023 року у справі №585/2163/22, від 09 жовтня 2023 року у справі №671/208/22.

У постанові від 20 жовтня 2021 року в справі № 405/7111/19 Верховний Суд зазначив, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вище вказаних норм права суд зазначає, що судом не можуть бути визнані поважними причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, незнання проіснування заповіту непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 26.09.2012 у справі № 6-85цс12, з яким погодився і Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі №465/3093/16-ц.

Крім того, як слідує з Правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-85цс12, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказує на таку причину пропущення ним строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як незнання про існування заповіту, який залишила його мати за життя.

Однак як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а із заявою про прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріуса 03.07.2021 року, хоча про існування заповіту йому стало відомо 13.03.2019 тобто понад шістнадцять років після її смерті (а.с.9).

Слід зазначити, що позивач є рідним сином спадкодавця, тобто спадкоємцем за законом першої черги, якому достовірно було відомо про наявність спадщини, яка відкрилася після смерті матері. І маючи намір реалізувати своє право на спадщину, та не будучи зареєстрованим разом з матір`ю в одному домоволодінні, не скористався своїм правом, та не звернувся до нотаріуса у визначений законом шестимісячний строк.

Доводи позивача про те, що незнання про існування заповіту були перешкодою для своєчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суд, в даному випадку, не приймає до уваги, оскільки після смерті спадкодавця позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини лише 03.07.2021 року, та нотаріусом було письмово повідомлено позивача про необхідність звернення до суду з питання визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини.

Втім і надалі позивач ігнорував вимоги закону, та до суду подав позовну заяву 02.09.2024 року

Звертаючись із дійсним позовом, ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини більше ніж на 16 років, при цьому йому було відомо про смерть спадкодавця. Таким чином, жодних доказів того, що в межах строку, наданого цивільним законом, позивач вчинив дії, які б свідчили про прийняття ним спадщини за законом, він не надав, що, виходячи зі змісту ч. 1 ст.1272 ЦК України слід вважати фактичним неприйняттям спадщини за заповітом.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем обставини для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку, визначеному статтею 1272 ЦК України.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у таких спадкоємців порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Підсумовуючи все вище вказане, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем перешкоди для подання заяви, а також поважна причина - необізнаність про наявність спадкового майна, не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Суд не приймає до уваги заяву відповідача про визнання позовних вимог (а.с.23, 24) оскільки визнання відповідачем позову суперечить закону та порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а саме територіальної громади.

Такої позиції дотримується Касаційний цивільний суду у постанові від 25.05.2022 у справі № 675/2136/19, де КЦС зауважив, що згідно із ч.1 ст.82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності або добровільності їх визнання. Отже, визнання обставин, які не підлягають доказуванню, можливе, зокрема, за умов визнання їх усіма учасниками справи та відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування не доведений позивачем відповідними доказами: належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, тому у задоволенні позову слід відмовити з наведених підстав.

Згідно вимог статті 141 ЦПК України, судові витрати, у разі відмови в позові покладаються на позивача

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В.Кодінцева