Рішення

від 27.11.2024 по справі 497/2049/24

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.11.2024

Справа № 497/2049/24

Провадження № 2/497/773/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря Мунтянової В.Р.,

без участі сторін,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кірчев Ігор Іванович звернувся до суду через систему «Електронний суд» з названим позовом та просить постановити рішення, яким визначити додатковий строк для подачі громадянином України ОСОБА_1 до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 тривалістю в три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Свої вимоги позивач мотивує тим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 батько позивача ОСОБА_1 .

Після смерті батька ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 4,1 га, кадастровий номер №5121483600:01:002:0229, яка розташована на території Василівської (колишня назва Каракуртська/Жовтнева) сільської ради Болградського району Одеської області.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є єдиним спадкоємцем померлого, інших спадкоємців за заповітом чи за законом немає та мав би подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса за місцем відкриття спадщини на протязі шести місяців після відкриття спадщини.

03.07.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. з відповідною заявою для прийняття спадщини за законом, однак отримав листа про необхідність «звернення до суду», так як він пропустив строк, який відведено законодавством України для прийняття спадщини.

По твердженню позивача, у встановлений законом шестимісячний строк він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку із тим, що фактично проживав з батьком на момент його смерті у 2004 році, доглядаючи за ним. Весь цей період та далі він, позивач проживав у будинку де мешкав його батько, тобто фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та будинком.

Зазначене стало приводом для звернення до суду.

Ухвалою суду від 03.09.2024 року відкрито загальнепозовне провадженняу даній цивільнійсправі та призначено підготовче засідання на 07.10.2024 року об 11:00 годині (а.с.14), про що повідомлено сторін по справі (а.с.15).

Цією ж ухвалою зобов`язано приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. надати до суду належним чином засвідчену копію спадкової справи щодо майна ОСОБА_2 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

18.09.2024 року до суду надійшла відповідь приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. на виконання ухвали суду щодо відсутності копії спадкової справи щодо майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17-18).

В підготовче засіданні 07.10.2024 року:

- позивач до суду не з`явився будь-яких заяв та клопотань до суду не надав;

- представник позивача адвокат Кірчев І.І. надав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його як представника та наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с.20);

- відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву якою, просить розглянути справу у його відсутність. Позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.19-20).

Ухвалою від 07.10.2024 року закрито підготовче зсідання та призначено справу до судового розгляду на 13:00 годину 30.10.2024 року (а.с.22), про що доведено до відома сторін по справі (а.с.23).

В судовезасідання 30.10.2024року сторонине прибули. У зв`язку з перебуванням судді Кодінцевої С.В. у щорічній основній відпустці (довідка секретаря судового засідання від 30.10.2024 року), судове засідання призначене на 11:00 годину 30.10.2024 року - не проводилось, справу знято з розгляду (а.с.24-25).

Після виходу судді з відпустки ухвалою 06.11.2024 року справа призначена вдруге до судового розгляду на 11:00 годину 27.11.2024 року (а.с.26), про що повідомлено сторін по справі (а.с.27-28).

В судове засідання 27.11.2024 року:

- позивач не прибув, причини неявки не повідомив;

- представник позивача адвокат Кірчев І.І. раніше 03.10.2024 року надсилав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його як представника та наполягав на задоволенні позовних вимог (а.с.20);

-представник відповідача не прибув. Вдруге 13.11.2024 року надіслав відзив, яким не заперечував щодо задоволення позовних вимог, та судовий розгляд просив провести у відсутність відповідача (а.с.29).

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ст.ст.12, 13 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється назасадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судовим розглядомвстановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 25.05.2004 року Жовтневою сільською радою Болградського району Одеської області (а.с.7- зворотна сторона).

Позивач по справі ОСОБА_1 , дійсно є сином спадкодавця ОСОБА_2 , родинні відносини між якими підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від19.12.1969 року, виданого Жовтневою сільською радою Болградського району від 12.19.1969 року (а.с.7).

Після смерті батька позивача ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 4,10 га, кадастровий номер №5121483600:01:002:0229, яка розташована на території Василівської (колишня назва Каракуртська/Жовтнева) сільської ради Болградського району Одеської області, згідно Державного акту на право власності на землю серії ОД №072097 від 19.01.2004 року виданого на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 (а.с.6) та плану меж земельної ділянки (а.с.7).

Згідно довідки Висилівської сільської ради Болградського району Одеської області від 08.05.2024 №116/02-17 померлий ОСОБА_2 , 1920 року народження був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5 - зворотна сторона).

З даної довідки вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 проживав один, що спростовує твердження позивача про те, що « … він фактично проживав з батьком на момент його смерті у 2004 році, доглядаючи за ним».

Також суд не приймає до уваги доводи позивача, що « … весь цей період та далі він, позивач проживав у будинку де мешкав його батько, тобто фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та будинком», оскільки спадщина відкрилася в день смерті спадкодавця 24.05.2004 року, тобто в період чинності ЦК 2004 року, яким визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст.1268 ЦК України).

А відтак, безпідставними та не доведеними є твердження позивача про те, що у встановлений законом шестимісячний строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку із тим, що фактично проживав разом з батьком на момент смерті у 2004 року, доглядаючи за ним весь цей період та далі позивач проживав у будинку де мешкав його батько, тобто фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та будинком.

Згідно листа приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. від 17.09. 2024 року № 790/01.16 повідомлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась, та на підтвердження надано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (а.с.18).

Відповідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у ст.1219 ЦК України (ст.ст.1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною 1 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Згідно роз`яснень, які викладені у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджуєповажність причинипропуску строкудля прийняттяспадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні.

Поважними, при цьому, слід визнавати такі причини, які з огляду на моральні норми суспільства виправдовують поведінку спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5)необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі №766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18, від 26 лютого 2020 року у справі №286/27/18, від 08 червня 2023 року у справі №585/2163/22, від 09 жовтня 2023 року у справі №671/208/22.

У постанові від 20 жовтня 2021 року в справі № 405/7111/19 Верховний Суд зазначив, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк.

Згідно Правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-85цс12, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом достовірно встановлено, що позивач на час відкриття спадщини постійно не проживав із спадкодавцем, а отже фактично спадщину не прийняв та заяву про прийняття спадщини, у встановлений законом строк, не подав, а отже є таким, що її не прийняв.

З часу відкриття спадщини сплило понад 20 років. В 2021 році позивач звертався до нотаріуса з питання прийняття спадщини та 03.07.2021 року приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. письмово роз`яснено про необхідність звернення до суду з питання встановлення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.8). Втім і в 2021 році і в подальші роки позивач не звертався до суду з відповідним позовом.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вище вказаних норм права суд зазначає, що судом не можуть бути визнані поважними причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 26.09.2012 у справі № 6-85цс12, з яким погодився і Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі №465/3093/16-ц.

Під час розгляду даних вимог, суд позбавлений був можливості дослідити докази поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку з 24 травня 2004 року (день смерті спадкодавця ОСОБА_2 ) як по 23.11.2004 року (останній день подачі заяви в межах шестимісячного строку), так і по 02.09.2024 року (день звернення з позовом до суду), оскільки позивачем такі докази не наведені і не додані до позовної заяви.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Суд вважає хибною позицію позивача про те, що проживання зі спадкоємцем на момент смерті, яка не доведена суду, є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки нібито «…фактом вступу в управління або володіння майном, позивач прийняв спадщину».

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не наведені поважні обставини для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, які б вказували на об`єктивні, непереборні, істотні труднощі, які перешкоджали йому, позивачу у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку, визначеному статтею 1272 ЦК України.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Підсумовуючи все вище вказане, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем перешкоди для подання заяви, а також поважна причина: вважав, що прийняв спадщину фактом вступу в управління і володіння спадковим майно, не пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Суд не приймає до уваги заяву відповідача про визнання позовних вимог (а.с.19, 20, 29) оскільки визнання відповідачем позову суперечить закону та порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а саме територіальної громади.

Такої позиції дотримується Касаційний цивільний суду у постанові від 25.05.2022 у справі № 675/2136/19, де КЦС зауважив, що згідно із ч.1 ст.82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності або добровільності їх визнання. Отже, визнання обставин, які не підлягають доказуванню, можливе, зокрема, за умов визнання їх усіма учасниками справи та відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування не доведений позивачем відповідними доказами: належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для визначення позивачу додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини, тому у задоволенні позову слід відмовити з наведених підстав.

Згідно вимог статті 141 ЦПК України, судові витрати, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В.Кодінцева