Рішення

від 26.11.2024 по справі 680/471/24

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/471/24

2/680/267/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Олійник А.О.,

за участі секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Порозова Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Новоушицька селищна рада як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,

установив:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

У липні 2024 року позивач звернулася до суду із позовом в якому просила про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги мотивовані тим, що неповнолітній син ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю з дитинства та сином сторін, який проживає разом із позивачем. Шлюб між сторонами розірвано з 05 жовтня 2017 року. З 12 грудня 2017 року позивач перебуває у шлюбі із ОСОБА_5 . У шлюбі в них народилось ще двоє дітей.

Батько неповнолітнього ОСОБА_6 - відповідач у справі ОСОБА_2 з лютого 2017 року повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, жодного разу не відвідував та не бачив сина як вдома, так і в дошкільному закладі, ліцеї. Не цікавиться його здоров`ям, успіхами, навчанням, не спілкується з дитиною, не дбає про його фізичний і духовний розвиток, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, а отже ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що після реєстрації шлюбу з відповідачем вони проживали у с.Іванківці. У них народилась дитина з вадами, яку постійно потрібно було лікувати. Вона з сином тривалий час перебували у лікарні. Кошти на лікування здебільшого надавали її родичі. Після проведення сину оперативного вручання у м. Києві, вона зателефонувала чоловікові ОСОБА_2 , оскільки були потрібні кошти, проте він відмовив їй. Тоді вона продала свій ноутбук, щоб оплатити лікування сина. Після цього спільне життя погіршилось, відповідач тільки періодично приїздив в с. Іванківці. Після розірвання шлюбу та реєстрації шлюбу з новим чоловіком, вона переїхала до с. Глибочок, де проживає досі. Дитину відповідач не бачив з двохрічного віку. Жодних спроб спілкуватися з нею у нього не було. Він не телефонував, йому відоме її місце проживання, оскільки у 2018 році він надавав згоду органу опіки та піклування на зміну місця проживання сина. Дитина не знає батька в обличчя, а татом називає її нового чоловіка. Про свого біологічного батька вона розповіла сину у 3-му класі, коли він її запитав про своє прізвище. З позовом про стягнення аліментів вона до відповідача не зверталась, а сам він добровільно матеріальної допомоги сину не надавав.

Представник позивача адвокат Порозов Д.В. у судовому засіданні підтримав позовну заяву з підстав викладених у ній. Доповнив, що з часу звернення до суду із позовом відповідач так і не намагався встановити контакт з дитиною, не вжив заходів щодо спростування доводів позивача, оскільки до суду не з`явився, доказів не подавав. Вважає, що заява відповідача, на яку посилалась представник органу опіки та піклування, не може братись до уваги, оскільки взагалі не відомо, хто її автор та спосіб її подання органу опіки та піклування, а висловлене у ній заперечення проти позбавлення батьківських прав є формальним. Вважає, що висновок органу опіки та піклування не в достатній мірі є обґрунтованим.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, в тому числі в режимі відеоконференції, клопотань про відкладення судового зсідання до суду не подав. Правом на подання відзиву не скористався. Про час і місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та до його електронного кабінету. Судова повістка вручена відповідачу.

Представник органу опіки та піклування ОСОБА_7 у судовому засіданні 23 жовтня 2024 року підтримала висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки вважає, що відповідач на даний час виявив бажання брати участь у вихованні дитини, що свідчить про зміну його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків. До служби у справах дітей із зазначеного питання ОСОБА_1 не зверталась. Зазначила, що вона спілкувалась з відповідачем засобами телефонного зв`язку та він повідомив, що не може з`явитись на засідання комісії та до суду, що пов`язано із мобілізаційними процесами в країні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (арк.спр.7).

Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 червня 2014 року, який розірвано рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2017 року (арк.спр.8).

Позивач ОСОБА_8 з 12 грудня 2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 . ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчать свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження (арк. спр.10,11,12).

Відповідно до даних медичного висновку №19 від 20 жовтня 2020 року про дитину інваліда віком до 18 років, ОСОБА_3 страждає захворюванням, яке входить до «Переліку медичних показань які дають право на одержання державної соціальної на дітей інвалідів віком до 18 років». Висновок дійсний до 20 жовтня 2025 року (арк. спр.12).

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення та їй відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу дітям інвалідам та інвалідам з дитинства» призначено державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю ОСОБА_3 з 06 листопада 2015 року до 19 жовтня 2025 року, про що свідчить довідка управління соціального захисту населення від 18 червня 2024 року (арк. спр.17).

Відповідно до даних довідок Новоушицької селищної ради позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , разом із чоловіком ОСОБА_5 тадітьми: ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (арк.спр. 5,14).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 13 серпня 2024 року в сім`ї ОСОБА_1 хороші та дружні відносини, для виховання та розвитку дітей створені належні умови проживання (арк.спр.36-40).

З даних довідок, виданих директором Новоушицького ліцею від 18 червня 2024 року та директором закладу дошкільної освіти «Соняшник» від 18 червня 2024 року вбачається, що ОСОБА_3 відвідував заклад дошкільної освіти «Соняшник» та на даний час навчається у 5-А класі Новоушицького ліцею. Батько дитини ОСОБА_2 протягом навчання дитини у дошкільному закладі з 2017 року та ліцеї з 2021 року не з`являвся, не цікавився життям сина, за дитиною здійснює догляд мати та вітчим (арк. спр.15,16).

Відповідно до довідки КНП «Новоушицький центр первинної медико-санітарної допомоги» від 18 червня 2024 року ОСОБА_3 зареєстрований у лікаря педіатра ОСОБА_11 . На прийом до лікаря хлопчик постійно проходить у супроводі матері ОСОБА_1 , батько ніколи не супроводжував хлопчика (арк. спр.18).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини від 20 серпня 2024 року № 5 вирішено надати на затвердження виконавчому комітету Новоушицької селищної ради проєкт висновку органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав батька дитини ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 (арк.спр.30-54).

Свідок ОСОБА_12 , яка є матір`ю позивача, підтвердила, що з народження її онук ОСОБА_4 часто хворіє, дочка з ним постійно, довготривало перебувала на лікуванні. ОСОБА_2 їх не відвідував, коштів на лікування не надавав, залишив їх самих у м. Києві. Дочка змушена була продати ноутбук щоб заплатити за операцію, яку провели онуку. Внаслідок цього їх сім`я розпалась. З 2017 року вона з відповідачем жодного разу не зустрічалась та не спілкувалась. Її телефонний номер відповідачу відомий, вона його не змінювала з 2013 року. У житті її онука ОСОБА_6 з 2017 року відповідача та його родичів не було. Відповідачу відомо місце проживання доньки з онуком, оскільки відповідач надавав письмову згоду органу опіки та піклування щодо зміни реєстрації місця проживання дитини.

Свідок ОСОБА_13 , яка є тіткою позивача, пояснила, що сторони проживали у с. Іванківці у матері позивача. ОСОБА_4 народився хворою дитиною, постійно перебував у лікарні, переніс оперативні втручання. Усе село збирало кошти на лікування ОСОБА_6 . ОСОБА_2 в цей же час офіційно не працював. Відносини між сторонами погіршились, після чого вони розійшлись.

Свідок ОСОБА_14 , яка є жителькою с. Глибочок та сусідкою позивача, пояснила, що позивач проживає разом із чоловіком ОСОБА_15 та трьома дітьми. Батька старшого сина позивача - ОСОБА_6 вона не знає, ніколи його не бачила. ОСОБА_4 називає батьком ОСОБА_15 .

Свідок ОСОБА_16 , який є старостою ОСОБА_17 сільського округу, до складу якого входить с. Глибочок та жителем цього ж села, підтвердив, що сім`я ОСОБА_18 до складу якої входять: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та троє дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 характеризується позитивно, жодних скарг не надходило. З батьком ОСОБА_6 він не знайомий.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Закон України«Про охоронудитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Частинами 2,3 статті 150Сімейного кодексуУкраїни визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, повинні забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до вимог статті 12Закону України«Про охоронудитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України.

Згідно зі статтею 165СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктом 2 частини першої статті 164СК України передбачено,що мати,батько можутьбути позбавленібатьківських прав,якщо вона,вінне забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини 30 червня 2020 року ухвалив рішення у справі «Ilya Lyapin v. russia» (заява № 70879/11), за обставин якої, заявник із 2003 року не проживав разом зі своїм сином 2001 року народження, а з 2004 року не брав участі у вихованні сина та лише час від часу надавав фінансову допомогу. Отже. на час позбавлення заявника батьківських прав він не проживав з дитиною на протязі восьми років і не підтримував зв`язок протягом семи років. Дитина була інтегрована в свою родину, глибоко прив`язана до матері, брата та нового чоловіка матері, з яким проживала протягом семи років, та який повністю взяв на себе роль батька і мав намір усиновити дитину. Суд зазначив, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини.

У постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17, зазначено, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо для того, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, серед іншого, зазначено, що заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 . Шлюб між сторонами розірваний у 2017 році. Дитина ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю в АДРЕСА_1 . Батько дитини проживає окремо з 2017 року, що підтверджується актом обстеження умов проживання з висновком оцінки потреб сім`ї від 13 серпня 2024 року та не заперечується сторонами.

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог покликалася на те, що підставою для позбавлення батьківських прав відповідача є ухилення батьком від виконання батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_3 .

Досліджені судом письмові докази, зокрема довідка № 26 від 18 червня 2024 року, видана в.о. директора ЗДО «Соняшник» Н.Васьків, довідка за № 158 від 18 червня 2024 року, видана директором Новоушицького ліцею ОСОБА_21 , довідка від 18 червня 2024 року, видана лікарем ОСОБА_11 , характеристика учня та показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , підтверджують доводи позивача про те, що відповідач свідомо добровільно самоусунувся від виконання своїх батьківських прав, більше семи років не бачився з дитиною, не відвідував його у навчальних закладах, не супроводжував дитину до лікаря, не підтримував з нею будь-який зв`язок, не цікавився її життям, хоча проживає в межах одного району, що в умовах сучасних можливостей для комунікації свідчить про його свідоме ухилення та небажання виконувати свої батьківські обов`язки по вихованню та розвитку дитини.

Жодних доказів на спростування цих обставин відповідач не надав. Доказів матеріального утримання дитини відповідач також не надав.

Суд вважає, що саме бездіяльність відповідача призвела до розриву зв`язків між ним і його сином, оскільки доказів створення йому перешкод позивачем у спілкуванні з дитиною суду не надано та судом не здобуто; відповідач не звертався до органу опіки та піклування або суду для захисту своїх прав та інтересів дитини на контакт з батьком, не вживав жодних активних дій для здійснення своїх батьківських прав та обов`язків із 2017 року після розлучення з позивачем.

На думку суду, відповідач міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього.

Водночас відношення дитини до свого батька суд з`ясував безпосередньо у судовому засіданні. Дитина не проявляє інтересу до свого біологічного батька, оскільки за свого свідомого життя не бачила його. У судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_4 у вільній бесіді повідомив, що про свого біологічного батька він дізнався від мами у 3-му класі, коли запитав чому у нього інше прізвище. З біологічним батьком він ніколи не зустрічався, не спілкувався з ним, не знає як він виглядає. На запитання суду: «Чи хотів би ти зустрітися зі своїм батьком?», дитина відповіла, що не хотів би. Татом він вважає та називає вітчима.

Такі ж обставини були встановленні шкільним психологом при розмові з ОСОБА_6 та зафіксовані у характеристиці учня.

Відтак, вивчивши сімейну ситуацію, провівши збалансовану та обґрунтовану оцінку інтересів кожної особи з постійним прагненням віднайти найкраще рішення для дитини, суд вважає, що інтересам дитини не відповідає налагодження сімейні відносини із рідним батьком, з яким ОСОБА_4 не спілкувався понад сім років, про якого він дізнався лише у 3-му класі, вважаючи своїм батьком іншого чоловіка (вітчима).

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_6 та вважає його необґрунтованим.

Так, з висновку органу опіки та піклування, який затверджений рішенням виконавчого комітету №267 від 22 серпня 2024 року, вбачається, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 є недоцільним та таким, що не відповідає інтересам дитини. При прийнятті цього рішення орган опіки та піклування врахував, що комісії не було надано достатньо інформації на підтвердження тієї обставини, що батько дитини ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками та злісно ухиляється від виховання сина. Натомість комісією було з`ясовано позицію ОСОБА_2 , який повідомив, що не відмовляється брати участь у вихованні сина, надавати йому матеріальну допомогу та заперечує щодо позбавлення його батьківських прав. Вказав, що тривалий час перебував за межами України на роботі. Після розлучення, колишня дружина почала його ігнорувати, не давала спілкуватись та зустрічатись із сином.

При цьому комісією з питань захисту прав дитини були дослідженні ті ж довідки № 26 від 18 червня 2024 року, № 158 від 18 червня 2024 року, від 18 червня 2024 року, які були дослідженні судом, а також письмові пояснення ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , тобто свідків які були допитані у судовому засіданні, які на думку суду, містять достатньо даних щодо ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків. Також комісією було проведено обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 та встановлено, що останній проживає в АДРЕСА_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , вітчимом ОСОБА_5 , братом ОСОБА_9 , сестрою ОСОБА_10 , бабусею ОСОБА_22 та дідусем ОСОБА_23 . В сім`ї хороші та дружні відносини, діти оточені турботою та любов`ю, для них створенні усі належні умови для виховання та розвитку.

На засідання комісії відповідач ОСОБА_2 не з`явився, проте направив письмові пояснення, згідно з якими він заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Зазначив, що при розлученні була домовленість про те, що він буде добровільно щомісячно допомагати дитині та брати участь в його вихованні. Після того як колишня дружина вийшла заміж вона почала його ігнорувати, змінила місце проживання на телефонні дзвінки не відповідала, зустрічі з сином не давала. Тривалий час він був на роботі з-за кордоном та змирився із цією ситуацією. Також просив посприяти у відкритті рахунку для перерахування аліментів на дитину.

Відтак комісія з питань захисту прав дитини взяла до уваги письмові пояснення батька ОСОБА_2 від 12 серпня 2024 року, які не підтвердженні жодними доказами, натомість відхилила пояснення матері дитини, підтвердженні відповідними доказами, вважаючи, що матір не надала достатніх доказів, які б свідчили про ухилення батька дитини від виховання сина. Комісією було взято до уваги виключно бажання батька змінити свою поведінку щодо виконання батьківських обов`язків на краще.

Суд вважає, що заперечення відповідача у поданій органу опіки та піклування заяві проти позбавлення його батьківських прав та направлення посилки сину після ініціювання матір`ю позову, не свідчить про його інтерес до дитини, оскільки навіть протягом розгляду справи судом відповідач не намагався побачити свою дитину, яка була присутня у судових засіданнях, не виявив бажання з`явитись до суду та надати свої пояснення чи заперечення проти позову. Володіючи інформацію про хвороби дитини, не цікавився його станом здоров`я, не вживав заходів до його лікування, зокрема шляхом фінансування витрат на придбання медичних препаратів. Суд вважає, що відповідач не довів, що мотиви його заперечення проти позбавлення батьківських прав, викладені у поясненнях від 12 серпня 2024 року, пов`язані з прагненням турбуватися про свою дитину, а не з бажанням отримати в майбутньому інші блага.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини у справі, які підтвердженні дослідженими судом доказами, суд вважає, що позивач довела обставину свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність визначених статтею 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3 , відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому враховується, що позбавлення особи батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, права на спілкування з дитиною і побачення з нею, як це передбачено законом, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Розподіл судових витрат

Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, суд керуючись частиною першою статті 141 ЦПК України, стягує з відповідача, понесені позивачем витрати на оплату судового збору у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 76-81,89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету споруНовоушицька селищнарада якорган опікита піклуванняпро позбавленнябатьківських правзадовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 листопада 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Новоушицька селищна рада як орган опіки та піклування, місцезнаходження: вул. Подільська, 17, с-ще Нова Ушиця Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04407388.

Суддя А. О. Олійник