Постанова

від 17.11.2010 по справі 57/322-09(59/64-09)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2010 р. № 57/322-09(59/64-09)

Вищий господарський суд України у складі колегії су ддів:

головуючого Остапенка М.І.

суддів Гончарука П .А.

Стратієнко Л.В.

з участю представників:

позивача:

відповідача: ОСОБА_3

ОСОБА_2

розглянувши у відкрито му судовому засіданн і касаційну скаргу фізичної особи - підприєм ця ОСОБА_1

на рішення

та постанову господарського суду Харкі вської області від 13 квітня 2010 р.

Харківського апеляційного господарського суду від 23 чер вня 2010р.

у справі № 57/322-09

за позовом фізичної особи - підприє мця ОСОБА_1

до публічного акціонерного т овариства "Укрсиббанк"

про стягнення 127 058,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 р. позивач звер нувся в суд з позовом про стяг нення з відповідача, з урахув анням заяви про збільшення п озовних вимог, 127 058,82 грн., з яких 1 24 947,7 грн. - основний борг, 471,63 грн . - 3% річних, 1 639,49 грн. - інфляцій ні втрати за виконані за дого вором про співпрацю від 01.04.2008 р. роботи, факт виконання яких п ідтверджений актами виконан их робіт за липень-вересень 200 8 р.

Справа слухалася господар ськими судами неодноразово

Рішенням господарського с уду від13.04.2010 р. ( суддя Аюпова Р.М. ), залишеним без змін постанов ою Харківського апеляційног о господарського суду від 23.06.20 10 р. (головуючий - Карбань І.С., судді - Бабакова Л.М., Шутенко І.А.), в задоволенні позову від мовлено.

В касаційній скарзі позива ч, посилаючись на неправильн е застосування норм матеріал ьного права та порушення нор м процесуального права, прос ить скасувати постановлені у справі судові рішення та пос тановити нове, яким позов зад овольнити.

Заслухавши пояснення пред ставників сторін, обговоривш и доводи касаційної скарги, п еревіривши матеріали справи , суд вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню з та ких підстав.

Відповідно до частини 1 ст атті 175 ГК України майново-гос подарськими визнаються циві льно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при зді йсненні господарської діяль ності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити пев ну господарську дію на корис ть другої сторони або утрима тися від певної дії, а управне на сторона має право вимагат и від зобов'язаної сторони ви конання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які ви никають між учасниками госпо дарських відносин, регулюють ся Цивільним кодексом Україн и з урахуванням особливостей , передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК Ук раїни зобов`язанням є правов ідношення, в якому одна сторо на (боржник) зобов`язана вчини ти на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утри матися від певної дії, а креди тор має право вимагати від бо ржника виконання його обов`я зку.

Підставою виникнення циві льних прав та обов`язків є, зок рема, договори та інші правоч ини (пункт 1 частини 2 статті 11 Ц ивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільног о кодексу України визначає д оговір як домовленість двох або більше сторін, що спрямов ана на встановлення, зміну аб о припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК У країни, зобов'язання має вико нуватися належним чином відп овідно до умов договору та ви мог цього Кодексу, інших акті в цивільного законодавства, а за відсутності таких умов т а вимог - відповідно до звич аїв ділового обороту або інш их вимог, що звичайно ставлят ься; одностороння відмова ві д зобов`язання або односторо ння зміна його умов не допуск ається.

Згідно зі статтею 610 ЦК Украї ни, порушенням зобов`язання є його невиконання або викона ння з порушенням умов, визнач ених змістом зобов`язання (не належне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 01 .04.2008 р. між сторонами було уклад ено договір про співпрацю, зг ідно якого позивач (виконаве ць) та відповідач (замовник) до мовилися про взаємодію та сп івробітництво сторін під час продажу продавцем автомобіл ів покупцям за рахунок креди тних коштів.

Судом правильно встановле но, що акти виконаних робіт за липень-вересень 2008 р., загальна сума винагороди виконавцю з а якими становить 117 106, 38 грн., ск ладені сторонами в рамках вк азаного договору про співпра цю (а.с. 23-28,т.1), який за своєю право вою природою є договором про надання послуг, правовіднос ини за яким регулюються гл. 63 Ц К України.

Відмовляючи в задоволенн і позову, місцевий господарс ький суд, з яким погодився і су д апеляційної інстанції вихо див з того, що банк може бути п римушений лише до виконання тих обов' язків, які прийнят і ним на себе за договором про співпрацю від 01.04.2009 р., тобто до с плати коштів на користь прод авця - юридичної чи фізично ї особи - підприємця, які спе ціалізуються на торгівлі нов ими легковими автомобілями і які безпосередньо укладають договори купівлі - продажу автомобілів з покупцями.

Крім того, окрім актів викон аних робіт, позивачем не нада но будь-яких інших доказів фа ктичного виконання робіт, вк азаних в актах. Матеріали ж сл ужбового розслідування відп овідача, пояснення покупців автомобілів, пояснення праці вників банку спростовують да ні, викладені у вказаних акта х.

Оскільки підставою для опл ати послуг згідно ч.1 ст. 903 ЦК Ук раїни є саме факт її надання, а не документ, в якому це відобр ажено, то самі по собі акти вик онаних робіт не створюють об ов' язку з оплати послуги, як у фактично не було надано.

Проте, погодитися з такими висновками повністю неможли во, оскільки в порушення вимо г ст. 43 ГПК України вони зробле ні без всебічного, повного і о б' єктивного з' ясування вс іх істотних обставин справи.

В преамбулі договору позив ач зазначений як виконавець, зміст договору врегульовує взаємовідносини банку і прод авця, яким, згідно визначення , викладеного в ст. 1 договору, є юридична чи фізична особа - підприємець, яка спеціалізує ться на торгівлі новими легк овими автомобілями.

Проте, прийшовши до висновк у, що даний договір є договоро м про надання послуг, суд не зв ернув уваги, що згідно ч.1 ст. 901 Ц К України сторонами такого д оговору є саме замовник та ви конавець, яким згідно преамб ули договору є позивач, а заз начення його в подальшому у т ексті договору продавцем не змінює правову природу догов ору та права і обов' язки сто рін (замовника і виконавця) за ним.

Вказаним договором не пере дбачено, що він укладений на к ористь 3-ї особи - продавця.

В актах виконаних робіт вк азано, що саме виконавцем (поз ивачем) надані банку (замовни ку) послуги шляхом залученн я до співробітництва з банко м клієнтів, з якими замовнико м укладені кредитні договори .

В цих же актах визначена сум а винагороди та вказано, що во на буде сплачена саме викона вцю - позивачу.

Зазначаючи про те, згідно ч. 2 ст. 902 ЦК України договір про н адання послуг повинен викону ватися виконавцем особисто, суд не врахував, що як фізична особа - підприємець позивач може мати найманих працівни ків.

Навіть посилаючись в запер ечення позовних вимог на рез ультати службового розсліду вання, яке проведено самим же відповідачем, останній не сп ростував надання позивачем п ослуг, передбачених договоро м, щодо всіх, вказаних у актах, позичальників, а лише щодо пе вної їх частини.

Таким чином суд не обгрунту вав належним чином своєї від мови у позові в повному обсяз і.

Слід зазначити, що виходячи зі змісту договору, надані по зивачем акти виконаних робіт є належними та допустимими д оказами щодо підтвердження ф акту надання послуг і саме ві дповідач мав надати докази, щ о спростовували б ці акти в по вному обсязі, чого ним зробле но не було.

Взявши до уваги результати службової перевірки, суд не п озбавлений можливості визна чити розмір винагороди, яку н алежало сплатити позивачу, в иходячи з розмірів наданих к редитів, щодо тих позичальни ків, факт надання послуг яким банк не спростував.

Враховуючи викладене, судо ві рішення не можна визнати з аконними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасув анню з передачею справи на но вий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведен е, більш на підставі належних і допустимих доказів ретель но з' ясувати права і обов' язки сторін за спірним догов ором, обсяги виконання взяти х ними на себе зобов' язань, в залежності від встановлено го та відповідно до закону ви рішити спір.

На підставі викладеного, к еруючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК У країни, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу фізичн ої особи - підприємця ОСОБ А_1 задовольнити частково.

Рішення господарського су ду Харківської області від 13 к вітня 2010 р. та постанову Харків ського апеляційного господа рського суду від 23 червня 2010 р. у справі за № 57/322-09 скасувати, а сп раву передати на новий розгл яд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко