Постанова

від 26.11.2024 по справі 560/17681/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/17681/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

26 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-КЕГ" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР-КЕГ" звернулось до суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.05.2024 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 04.04.2023 №UA400000/2023/000057/2.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, S.C. CIPO SRL Romania та ТОВ "УКР-КЕГ" уклали договір продажу від 24.06.2022 №18, відповідно до умов якого ТОВ "УКР-КЕГ" купило ПЕТ-преформи.

03.04.2023 з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару декларантом до Хмельницької митниці позивач через митного брокера подав електронну митну декларацію №23UA400040011905U4, в якій визначив митна вартість товару, що імпортується за основним методом, за ціною договору в сумі 25305,92 Євро.

До митної декларації №23UA400040011905U4 позивач подав наступні документи: пакувальний лист 5 від 30.03.2023, рахунок-фактуру Сірехр 0013 від 30.03.2023, міжнародну товарно-транспортну накладну А №729032 від 30.03.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l Nr. W 136109 від 30.03.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція в іноземній валюті від 27.03.2023) на суму 25305,92 Євро, документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати №187 від 30.03.2023), договір продажу №18 від 24.06.2022, копію митної декларації країни відправлення від 30.03.2023 MRN23ROBU1400E0079130.

За результатами перевірки митної декларації №23UA400040011905U4 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару, митний орган відмовив у митному оформленні товару та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.04.2023 №UA400040/2023/000279, а також прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 04.04.2023 №UA400000/2023/000057/2, відповідно до якого митну вартість товару було збільшено до 28491,84 Євро.

Позивач оскаржив рішення про коригування митної вартості товарів до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Приписами статті 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини першої та другої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.

Позивач надав всі документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.

Натомість, апелянт як обставину прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості за однією поставкою товару визначив те, що документи подані згідно з частиною другою та третьою статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Стосовно вказаних доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Так, до митної декларації №23UA400040011905U4 позивач подав наступні документи: пакувальний лист 5 від 30.03.2023, рахунок-фактуру Сірехр 0013 від 30.03.2023, міжнародну товарно-транспортну накладну А №729032 від 30.03.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l Nr. W 136109 від 30.03.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція в іноземній валюті від 27.03.2023) на суму 25305,92 Євро, документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати №187 від 30.03.2023), договір продажу №18 від 24.06.2022, копію митної декларації країни відправлення від 30.03.2023 MRN23ROBU1400E0079130.

Слід зазначити, що відповідно до договору продажу від 24.06.2022 №18 покупець здійснює оплату товару в розмірі 100% наперед в день підтвердження замовлення на рахунок, зазначений продавцем у проформі-рахунку. З метою виконання цього пункту договору покупець сплатив 25305,92 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 27.03.2023, тобто оплата здійснена наперед.

Що стосується позиції Відповідача про те, що до митного оформлення не подано рахунок-проформу, визначену пунктом III контракту, слід зазначити, що частина друга статті 53 Митного кодексу України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

В свою чергу відповідно до договору продажу від 24.06.2022 №18 товар, вказаний у ньому, є саме об`єктом продажу. Таким чином, позивач не мав обов`язку подавати відповідачеві саме рахунок-проформу.

Суд вважає безпідставними доводи митного органу про те, що подані до митного оформлення документи не містять інформацію про вартість витрат понесених покупцем на навантаження товару на транспортний засіб, оскільки позивач не поніс витрат на навантаження товару на транспортний засіб.

Щодо доводів апелянта про наявність розбіжностей в частині суми зазначеної в копії митної декларації країни відправлення та рахунку-фактурі слід зазначити, що митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість і обраний метод її визначення, що випливає з положень частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Доводи стосовно того, що позивач не надав документів для підтвердження складової митної вартості товару колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки відповідно до графи 44 МД №23UA400040011905U4 до митного оформлення надавався документ, що підтверджує вартість перевезення товару №187 від 30.03.2023 (код документу 3007). Вартість перевезення товару від місця завантаження у Румунії до пункту пропуску на митній території України включена до витрат для розрахунку митної вартості, що підтверджується і самим рішенням (графа 28).

Що стосується посилання відповідача на розділ III (графа 20) Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення", суд зазначає наступне.

Розділ III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, має назву "Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою".

Декларант позивача під час митного оформлення товару заповнив та надав відповідачеві декларацію митної вартості від 04.04.2023 до митної декларації вн. №4822, зміст якої відповідає вищезгаданим Правилам. Жодних зауважень до змісту вказаної декларації митної вартості у відповідача не було.

Відповідач зазначив, що інвойс, який подався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо дійсної вартості, оскільки в попередні періоди декларантом коригувався рівень митної вартості без застосування положень частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, в тому числі самостійно.

При цьому у спірному рішенні відповідач зазначив наступне: "Джерелом числового значення митної вартості товару є МД від 06.12.2022 №UA400040/2022 043603, згідно якої за рівнем митної вартості 2,24 дол. США/кг здійснено митне оформлення таких же товарів цим суб`єктом того ж виробника з такої ж країни походження".

Однак наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за іншою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 815/6833/17.

Крім цього, Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За сталою практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Суд враховує, що під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товару і обраний метод її визначення.

Апелянт не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.