П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/9424/22
Головуючий у І інстанції: Шимонович Р.М.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
26 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
за участю:
секретаря судового засідання: Гавриленко І.А.,
представника третьої особи: Кітовського В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Раковської Віти Святославівни, третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанови,
В С Т А Н О В И В :
в травні 2022 року позивач, - ОСОБА_2 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Раковської Віти Святославівни про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №68703921 від 17.02.2022 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1 341 600, 00 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2022 ВП № 68703921, винесену головним державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Раковською Вітою Святославівною.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третьою особою подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Позивач та відповідач в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Також, 25.11.2024 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 , в якому останній заперечує щодо доводів апеляційної скарги та зазначає про право звернення до суду в межах ч.1 ст.287 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 лютого 2021 року по справі №569/11908/19, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 12.01.2022 року, позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором позики від 12 січня 2018 року в сумі 1 341 600,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 9416,67 грн.
Позивач зазначив, що згідно інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень йому стало відомо про порушене відносно нього 17.02.2022 виконавче провадження за №68703921 щодо виконання відповідного рішення суду про примусове стягнення заборгованості за договором позики від 12 січня 2018 року в сумі 1 341 600,00 грн.
Прийнята відповідачем постанова про відкриття виконавчого провадження №68703921 від 17.02.2022 року, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки про реєстрацію його місця проживання від 06.07.2020 року за №409, тоді як у постанові про відкриття виконавчого провадження №68703921 від 17.02.2022 зазначено адресу: АДРЕСА_2 .
Вважаючи, що постанова про відкриття виконавчого провадження №68703921 від 17.02.2022 винесена з порушенням приписів ст.24 ЗУ «Про виконавче провадження», позаяк виконавче провадження відкрито не за місцем проживання, перебування боржника або знаходження його майна з порушенням правил територіальної діяльності, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, ухваливши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника (позивача у справі), яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав майно на території міста Житомира чи фактично там проживав, діяв неправомірно.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що при відкритті виконавчого провадження державний виконавець Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) Раковська B.C. володіла достовірною інформацією про місце проживання позивача, а тому у неї були відсутні законні підстави для прийняття нею виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з нього як особи, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Будь-яких інших доказів того, що на час відкриття виконавчого провадження №68703921 позивач має чи будь-коли мав майно на території міста Житомира чи фактично там проживав відповідач не надав.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження №68703921 від 17.02.2022 є протиправною та підлягає скасуванню.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №68703921 від 17.02.2022.
Колегія суддів досліджуючи апеляційну скаргу та обставини справи, в межах ч.1 ст.308 КАС України, зазначає про обставини, які унеможливлюють вирішення спору по суті, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 1 ст. 20 КАС України визначено адміністративні справи, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Крім того, п. 4 ч.1 ст. 20 КАС України визначено адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч.5 ст.287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Так, виконавче провадження є особливою процедурою виконання виконавчих документів, у тому числі судових рішень, що врегульована як процесуальними кодексами (ЦПК, КАС, ГПК), так і Законом України «Про виконавче провадження».
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Таким чином, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах - це особлива форма правосуддя, де процесуальна діяльність суду пов`язана із виконанням судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі процесуального контролю за законністю рішень, дії або бездіяльності посадових осіб та органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців та різних позовів як важливої гарантії захисту права особи після набуття судовим рішенням чинності. Зосередження контролю за виконанням рішення суду в одному судовому органі має на меті спрощення процедур контролю та забезпечення доступу до правосуддя.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, безумовно оскаржують до адміністративного суду лише рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення в межах виконавчого документу по адміністративній справі та щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.
Так, із матеріалів справи встановлено, що позивач оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження №68703921 від 17.02.2022 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1 341 600, 00 грн. Передумовою вказаного виконавчого провадження було рішення Богунського районного суду м.Житомира від 25 лютого 2021 року по справі №569/11908/19, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 12 січня 2022 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором позики від 12 січня 2018 року в сумі 1341 600,00 грн та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 9 416,67 грн.
Постанова про відкриття виконавчого провадження №68703921 від 17.02.2022, відкрита на підставі заяви ОСОБА_1 та виконавчого листа №569/11908/19 від 25.01.2022.
Разом з цим, у постанові від 14 березня 2018 року в справі №213/2012/16 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.
Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Отже, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), тобто не за рішенням, ухваленим судом, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
У постанові від 16 січня 2019 року в справі №826/12964/17 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що юрисдикція спорів про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, залежить, зокрема, від суду, який видав виконавчий документ, при цьому, якщо закон установлює інший, ніж за правилами адміністративного судочинства, порядок судового оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо розгляду таких скарг.
Відповідно до висновку, зробленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 серпня 2019 року в справі №808/8368/15, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Тобто, питання юрисдикційності справ за скаргами на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби розглядалося Великою Палатою Верховного Суду, і з цього приводу зроблено висновок про те, що вказані справи мають розглядатися у порядку того судочинства, у якому ухвалені судові рішення, на виконання яких видано виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню.
Отже, оскільки рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби у рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення у цивільній справі, особа має право оскаржити у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України (судовий контроль за виконанням судових рішень) до суду, який видав зазначений виконавчий документ, тобто до Богунського районного суду м.Житомира.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_2 , звертався до Богунського районного суду м.Житомира в межах скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 68703921 від 17.02.2022, що вбачається з ухвали Богунського районного суду м.Житомира від 10.11.2022 в межах справи №569/11908/19.
Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта знаходять своє підтвердження і підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати.
Згідно з ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновків, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та провадження закрити. При цьому, слід роз`яснити позивачу, що дане питання підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами, встановленими ЦПК України.
Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.5 ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено ч.10 ст.139 КАС України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.11 ст.139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Враховуючи вимоги ст.139 КАС України та факт, що ОСОБА_2 не є особою звільненою від сплати судового збору, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1190 грн 80 коп (платіжна інструкція №0.0.3915361323.1 від 30.09.2024).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Раковської Віти Святославівни, третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанови закрити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1190 грн (тисячу сто дев`яносто гривень) 80 коп.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.4 ст.272 КАС України та пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.
Суд | Сьомий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 26.11.2024 |
Оприлюднено | 28.11.2024 |
Номер документу | 123317997 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів |
Адміністративне
Сьомий апеляційний адміністративний суд
Драчук Т. О.
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Шимонович Роман Миколайович
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Шимонович Роман Миколайович
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Шимонович Роман Миколайович
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Шимонович Роман Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні