Ухвала

від 26.11.2024 по справі 460/5679/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

26 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/5679/24 пров. № А/857/29198/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Бруновської Н. В.суддів -Запотічного І. І. Шавеля Р. М.

перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі № 460/5679/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" про визнання дії та бездіяльності протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 18 листопада 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд" vigz-sizo@ukr.net ,що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, Державною установою "Рівненський слідчий ізолятор" повторно скеровано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із аналогічними підставами зазначеними у первинному клопотанні про поновлення строку подання апеляційної скарги.

В обґрунтування заяви апелянтом зазначено, що строк на апеляційне оскарження рішення пропущено з поважної причини, і з обставин, які не залежали від волі скаржника, оскільки апелянт не міг звернутися вчасно із апеляційною скаргою у зв`язку із неможливістю сплати судового збору.

Крім того, у зв`язку з відсутністю кваліфікованого юрисконсульта юридичної групи державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» в період ухвалення оспорюваного рішення, установа не була обізнана про існування рішення Рівненського окружного адміністративного суду по справі № 460/5679/24.

Рішення суду було надіслано з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Оскільки підсистема Електронний суд потребує спеціальних знань і навичок особа на яку було покладено обов`язки юрисконсульта юридичної групи, відповідно до наказів державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» №54/ОС/ВП-24 від 30.07.2024 та № 145/ОС-24 від 13.08.2024, в силу недостатніх кваліфікаційних знань та навичок не проводила моніторинг судових справ установи.

Надаючи оцінку викладеним у заяві доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

ст. 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

п.6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Таким чином, позивач або відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Крім того, тимчасове зупинення на рахунку державного органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги та дотримання строку апеляційного оскарження, що, в свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин в інших сферах його діяльності, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Також, зазначаю, що державні органи, які є рівними перед законом і судом поряд з іншими учасниками справи, зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх зі сплатою судового збору у строк, встановлений процесуальним законом для оскарження судового рішення або судом для усунення недоліків апеляційної скарги, як і звернення з клопотаннями про поновлення і продовження через це вказаних строків, відстрочення або звільнення від сплати судового збору, не свідчать про неухильне виконання покладених на нього обов`язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи, який, при цьому, мав можливість планування і здійснення видатків бюджету, а в разі потреби їх перерозподілу протягом усього бюджетного року таким чином, щоб забезпечити своєчасне і у повному обсязі проведення необхідних платежів.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в ухвалах від 21 січня 2020 року у справі №640/19706/18.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в ухвалі від 04 жовтня 2019 року у справі №807/1420/17, зазначено, зокрема, що: "…сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін".

Враховуючи висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Крім того, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року по справі "Смірнова проти України" зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.

Судом апеляційної інстанції, також, враховано, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 КАС України, одним із завдань адміністративного судочинства є своєчасне вирішення судом спорів, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою, кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Оцінюючи доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів також враховує, що організаційні труднощі суб`єкта владних повноважень у зв`язку з недостатністю кваліфікаційних знань та навичок юристконсульта, яка не проводила моніторинг судових справ не є поважною обставиною, яка об`єктивно перешкоджає у встановлений законом строк реалізувати своє право на апеляційне оскарження, та не залежить від волевиявлення апелянта.

Водночас, покликання апелянта на те, що подання апеляційної скарги є вимушеним кроком із метою забезпечення формального дотримання недосконалих вимог відомчого нормативно-правового акту, є необґрунтованим в контексті вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

За наслідком дослідження питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що в даному випадку можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення (вчинення активних дій) самих працівників суб`єкта владних повноважень, тобто має суб`єктивний характер.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що відповідачем до апеляційного адміністративного суду не подано жодного доказу на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження.

Виходячи з наведеного, апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження, зазначені у клопотанні, не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 298, 299, 325 КАС України,суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" від 26 листопада 2024 року

Відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" від 26 листопада 2024 року.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі № 460/5679/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" про визнання дії та бездіяльності протиправними.

Ухвалу разом із паперовими матеріалами справи надіслати до Рівненського окружного адміністративного суду для приєднання до матеріалів справи №460/5679/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Н. В. Бруновська судді І. І. Запотічний Р. М. Шавель