Постанова

від 26.11.2024 по справі 916/1553/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1553/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія"

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2024, прийняте суддею Шаратовим Ю.А., м. Одеса, повний текст складено 09.09.2024,

у справі №916/1553/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія"

про стягнення 185 508 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача завдану матеріальну шкоду у розмірі 185508 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані заподіянням позивачу матеріальної шкоди внаслідок пошкодження працівниками відповідача належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" майна, а саме: цілісності кабелю живлення портального крану "Ганц" поміж швартових тумб №6, 7, 8, шляхом наїзду навантажувачем д/н 02978 Т ВН на лінію кабелеукладчика підйомного крану під час проведення робіт по завантаженню судна "HASKAL".

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 23.04.2024 відкрито провадження у справі №916/1553/24.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.08.2024 у справі №916/1553/24 (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" 185508 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 3028 грн.

Судове рішення мотивоване доведенням позивачем наявності складу господарського (цивільного) правопорушення, що є підставою для настання відповідальності відповідача у вигляді відшкодування завданих ним збитків (матеріальної шкоди).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2024 у справі №916/1553/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Зокрема, скаржник наголошує на безпідставності позовних вимог, оскільки у матеріалах справи відсутні докази пошкодження кабельної лінії саме відповідачем, докази існування причинно-наслідкового зв`язку між таким пошкодженням та діями Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" та докази обґрунтованості заявленого позивачем до стягнення розміру збитків, тим більше, що на теперішній час шкода фактично відсутня у зв`язку з її усуненням відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 28.10.2024 (вх.№34672/24/Д1 від 28.10.2024) Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2024 у справі №916/1553/24 без змін, посилаючись на те, що місцевий господарський суд, дослідивши матеріали справи та аргументи сторін, дійшов правильного висновку про те, що протиправна поведінка відповідача у вигляді пошкодження його працівниками при виконанні розвантажувальних робіт належного позивачу кабелю живлення портального крану "Ганц" підтверджує причинно-наслідковий зв`язок між діями Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" та завданими збитками, при цьому останнім не спростовано презумпцію вини у завдані ним збитків позивачу внаслідок пошкодження зазначеного майна.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3028 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік").

Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (185508 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 14.10.2024 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції було встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 29.10.2024.

21.11.2024 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" б/н від 21.11.2024 (вх.№3672/24/Д2 від 21.11.2024) про приєднання доказів, між тим, з огляду на подання останнього з пропуском строку, встановленого Південно-західним апеляційним господарським судом в ухвалі від 14.10.2024 про відкриття апеляційного провадження у справі №916/1553/24, та без клопотання про його продовження, колегія суддів дійшла висновку про залишення вищенаведеного клопотання без розгляду на підставі частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи наведені вище положення процесуального закону, документи, додані до відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" на апеляційну скаргу б/н від 28.10.2024 (вх.№34672/24/Д1 від 28.10.2024), до уваги колегією суддів не беруться, оскільки в силу частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, адже апеляційний перегляд повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного рішення і які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем взагалі не порушується питання щодо можливості приєднання до матеріалів справи доказів, поданих ним разом з вищенаведеним відзивом на апеляційну скаргу, та врахування їх при апеляційному розгляді справи №916/1553/24.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях ("Продавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" ("Покупець") укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" за результатами електронного аукціону з умовами б/н від 14.04.2023 (далі договір б/н від 14.04.2023).

У пункті 14 розділу "Транспортні засоби, в тому числі технологічний транспорт/обладнання, яке не підлягає державній реєстрації" додатку 1 "Перелік нерухомого майна, транспортних засобів, технологічного транспорту, обладнання суден, що входять до складу об`єкта приватизації" до договору б/н від 14.04.2023 вказано портальний електричний повноповоротний грейферний кран 1, "Ганц", рік побудови - 1980, №6008.

Згідно з актом приймання-передачі об`єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" №692 від 24.08.2023, складеним Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях і Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна", перелік нерухомого майна, транспортних засобів, технологічного транспорту, обладнання суден, що входить до складу об`єкта приватизації та передається Продавцем у власність Покупцю за цим актом, повністю відповідає додатку 1, який є невід`ємною частиною договору б/н від 14.04.2023.

06.11.2023 комісією у складі головного диспетчера Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип" Лучка Ю.А., інженера з організації експлуатації та ремонту перевантажувальної техніки Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип" Козинця П.О., механіка групового Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип" Кеменчижи С.О., представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" Амлеєва Г.Г. складено акт б/н, в якому зафіксовано, що 06.11.2023 на причалі №1 поміж швартових тумб №6, 7, 8, розташованих у портовому пункті Кілія, проведено огляд цілісності кабелю живлення портального крану "Ганц" (обліковий №6008, інвентарний №1), який було пошкоджено робітниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" під час проведення робіт по завантаженню судна "HASKAL". Зокрема, в результаті візуального огляду встановлено, що кабель живлення КПГУ 3х240+1х120 вищезазначеного крану на відстані 16 м від клем підключення до портальних колонок живлення має пошкодження ізоляції та перебиті токоведучі жили, у зв`язку з чим подальша експлуатація вказаного портального крану неможлива до усунення зазначених ушкоджень.

У вищенаведеному акті б/н від 06.11.2023 також вказано про участь у складі комісії виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" Московського А.О., проте підпис даної особи відсутній, а у відповідній графі зазначено про відмову останнього від підписання цього акту.

27.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" ("Замовник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райенерго-Ізмаїл" ("Підрядник") укладено договір №23 (далі договір №23 від 27.11.2023), за умовами пунктів 1.1, 2.1 якого Підрядник зобов`язується провести, а Замовник оплатити роботи з ремонту кабельної лінії 0,4 кВт. Вартість ремонту становить 9220,74 грн.

В силу пунктів 3.1, 3.3 договору №23 від 27.11.2023 Підрядник зобов`язується провести ремонт кабельної лінії 0,4 кВт протягом 20 календарних днів. Виконанні ремонтні роботи приймаються представниками обох сторін на місці проведення ремонту. При відсутності зауважень з боку Замовника підписується акт прийому-передачі виконаних робіт.

На виконання договору №23 від 27.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерновий Термінал Кілія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Райенерго-Ізмаїл" підписано акт прийому-передачі виконаних робіт б/н та б/д, відповідно до якого було надано послуги з монтажу муфти (з`єднувальної) та випробування КЛ-0,4 кВ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райенерго-Ізмаїл" виставило відповідачу рахунок на оплату №40 від 06.12.2023 за ремонт кабельної лінії 0,4 кВ на суму 9220,74 грн.

08.12.2023 начальником електротехнічної лабораторії (ЕТЛ) Товариства з обмеженою відповідальністю "Райенерго-Ізмаїл" Ющенко Б.Б. складено протокол №227 випробувань кабельної лінії 0,4 кВ, в якому, зокрема, вказано наступні відомості: замовник Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий Термінал Кілія"; об`єкт зерновий термінал; адреса Одеська область, м. Кілія; проведено випробування кабельної лінії напругою 0,4 кВ від колонки до РЩ крана; марка КПГУ-1; переріз кабелю 3х240+1х120 мм2; довжина лінії (м) не зазначена; вимірювання опору ізоляції проводилося мегомметром на напругу 2,5 кВ; тривалість випробування 1 хв. Крім того, визначено та зазначено показники опору ізоляції по фазам (Ом) та за результатами перевірки жил кабелю на цілісність встановлено, що жили цілі.

13.12.2023 енергетиком Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" Лисаком А. складено службову записку на ім`я директора вказаного товариства, в якій зазначено про те, що 08.12.2023 приблизно о 15:00 год невідомими особами без погодження з керівництвом портового пункту Кілія та енергетиком цього портового пункту виконано несанкціонований ремонт кабелю живлення ПК-1 "Ганц", в результаті чого експлуатаційна довжина кабелю зменшилася на 15 м, що унеможливлює самостійний рух крану від однієї берегової колонки до іншої, при цьому кінцеві вимикачі кабельного барабану не можуть виконувати функції захисту, а саме: обмежувати рух крану в межах довжини кабелю. Водночас після виконання робіт не було пред`явлено протоколу виміру опору ізоляції кабелю, натомість по закінченню робіт цими особами було самовільно підключено кабель ПК-1 "Ганц" до берегової колонки. За наявною інформацією, диспетчером Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип" було направлено на перевірку працездатності крану механіка Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип" Козинця П., яким було випробувано кран шляхом короткочасного вмикання функції руху, подальша експлуатація крану не велась. При цьому згідно з державними нормами безпечної експлуатації вантажно-підйомних механізмів в річкових та морських портах кабель живлення має бути цілісним та мати робочу довжину в межах берегових колонок (встановлюється регулюванням кінцевих вимикачів кабельного барабану органами держнагляду).

У листі Товариства з обмеженою відповідальністю "Райенерго-Ізмаїл" №6 від 29.05.2024, наданому у відповідь на адвокатський запит представника відповідача, повідомлено про те, що вказане товариство виконало ремонтні роботи кабельної лінії 0,4 кВ відповідно до умов договору №23 від 27.11.2023 саме щодо кабельної лінії вантажопідйомного крану (портальний) "Ганц" (реєстраційний №6008, заводський №1264, 1980 р.в., УНР), який розміщено у порто-пункті Усть-Дунайськ. Випробування кабельної лінії 0,4 кВт, за наслідком яких складено протокол №27 від 08.12.2023, проводилися саме після ремонту Товариством з обмеженою відповідальністю "Райенерго-Ізмаїл" вищенаведеної кабельної лінії вантажопідйомного крану (портальний) "Ганц", при цьому при проведенні ремонтних робіт не здійснювався ніякий демонтаж частини (довжини) кабельної лінії і жодних заперечень при проведенні ремонтних робіт та при випробуванні кабельної лінії 0,4 кВт не надходило.

У претензійній вимозі №07/12-01 від 07.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" вимагало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" здійснити дії, спрямовані на заміну пошкодженого кабелю живлення (КПГУ3х240+1х120) довжиною 50 м, або виплатити грошову компенсацію з його заміни, що становить 150000 грн.

Відповідно до адресованої позивачу комерційної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "КранТехЕлектро" №157 від 16.02.2024 загальна вартість кабелю живлення для портального крану "Ганц" з матеріалами та робіт з його встановлення складає: 185508 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 185508 грн збитків, завданих пошкодженням цілісності належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" кабелю живлення портального крану "Ганц" поміж швартових тумб №6, 7, 8 внаслідок наїзду навантажувачем д/н 02978 Т ВН на лінію кабелеукладчика підйомного крану під час проведення робіт по завантаженню судна "HASKAL".

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем наявності складу господарського (цивільного) правопорушення, що є підставою для настання відповідальності відповідача у вигляді відшкодування завданих ним збитків (матеріальної шкоди).

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

За приписами частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби не поведінка боржника.

Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною (універсальною) саме в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Отже, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, факт протиправної поведінки відповідача, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками. Відповідачу, в свою чергу, потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

При цьому господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 24.07.2018 у справі №916/2408/17.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до частин першої, другої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Таким чином, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України господарському суду необхідно встановити такі факти:

-неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії);

-наявність шкоди (під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права; у правовідносинах, що розглядаються, шкода це фактично міра відповідальності);

-причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою (є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди);

-вина завдавача шкоди (за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від її вини).

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 12.11.2019 у справі №914/2436/18.

Частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Як зазначалося вище, позивачем на підтвердження факту завдання йому шкоди внаслідок пошкодження працівниками відповідача цілісності належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" кабелю живлення портального крану "Ганц" поміж швартових тумб №6, 7, 8 внаслідок наїзду навантажувачем д/н 02978 Т ВН на лінію кабелеукладчика підйомного крану під час проведення робіт по завантаженню судна "HASKAL" до місцевого господарського суду було подано акт б/н від 06.11.2023, складений комісією, до складу якої увійшли три працівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип" та по одному представнику від позивача та відповідача, при цьому останній, відповідно до даних цього акта, від підпису відмовився. Акт відмови представника відповідача від підпису комісійного акту у матеріалах справи відсутній, позивачем не наданий. Між тим, враховуючи той факт, що окрім представника позивача він підписаний представниками особи, незалежної від сторін спору, сама по собі обставина відсутності підпису керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" у вказаному акті не викликає сумнівів щодо його дійсності або достовірності зафіксованих у ньому фактів, тим більше, що відповідачем не поданого жодного належного у розумінні процесуального закону доказу на спростування викладених у вищенаведеному акті обставин пошкодження майна позивача та, відповідно, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданої ним шкодою.

Докази на спростування презумпції вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" у завданні позивачу збитків внаслідок пошкодження його майна у матеріалах справи також відсутні та відповідачем до суду першої інстанції не подані.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Дії учасників господарських відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

У зв`язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема, в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відкидає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.

Отже, поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" у вигляді замовлення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Райенерго-Ізмаїл" на підставі договору підряду №23 від 27.11.2023 ремонту пошкодженої кабельної лінії та подальше заперечення відповідачем факту пошкодження ним відповідного кабелю не може кваліфікуватися як добросовісна та послідовна, оскільки є суперечливою.

Посилання відповідача на неможливість здійснення позивачем експлуатації портального крану внаслідок відсутності відповідного дозволу на експлуатацію та іншої документації колегією суддів до уваги не приймаються з тієї підстави, що вказані обставини не мають значення для вирішення спору у даній справі, адже пошкодження кабелю відбулося не у зв`язку з експлуатацією крану. Крім того, позивач не заперечує, що портальний кран, складовою частиною якого є пошкоджений кабель живлення, ним не експлуатується.

Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" про порушення позивачем норм підпункту 6 пункту 9 Розділу VIIІ Правил охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України №62 від 19.01.2018, внаслідок того, що кабельна лінія крану не була намотана на барабан, апеляційним господарським судом оцінюються критично, оскільки вказана норма лише встановлює можливість обладнання портального крану барабаном для автоматичного намотування (змотування) кабелю, проте не регулює місцезнаходження кабелю в робочий чи охоронній зоні роботи крану.

Поряд з цим, колегія суддів вбачає, що на підтвердження як розміру збитків, так і їх понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" до Господарського суду Одеської області подано єдиний документ комерційну пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "КранТехЕлектро" №157 від 16.02.2024, яка лише свідчить про можливість замовлення позивачем обумовлених нею послуг вартістю 185508 грн, проте не підтверджує реальний факт надання таких послуг, що безпідставно залишилось поза увагою місцевого господарського суду при ухваленні оскаржуваного рішення.

Позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що станом на час звернення з позовом у даній справі він вже поніс відповідні витрати у сумі 185508 грн, пов`язані з відновленням Товариством з обмеженою відповідальністю "КранТехЕлектро" пошкодженого кабелю живлення портального крану, тим більше, що матеріалами справи підтверджується факт проведення відповідного ремонту кабельної лінії іншою юридичною особою (Товариством з обмеженою відповідальністю "Райенерго-Ізмаїл") на замовлення відповідача. При цьому недоведеність розміру збитків, заявлених до стягнення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні відповідної позовної вимоги безвідносно до решти встановлених судом обставин.

З огляду на викладене, беручи до уваги недоведеність позивачем як факту понесення позивачем відповідних втрат (заподіяних збитків), так і розміру заявлених до стягнення збитків, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2024 у справі №916/1553/24 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання через систему "Електронний суд" позовної заяви у сумі 2422,40 грн (розраховано наступним чином: 3028 грн (мінімальна ставка судового збору за розгляд вимоги майнового характеру) х понижуючий коефіцієнт 0,8 = 2422,40 грн) та апеляційної скарги у сумі 2906,88 грн (розраховано наступним чином: 2422,40 грн х 150% х понижуючий коефіцієнт 0,8 = 2906,88 грн) покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2024 у справі №916/1553/24 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" відмовити.

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліксир Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал Кілія" 2906,88 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.11.2024.

Головуючий суддяС.В. Таран

СуддяК.В. Богатир

СуддяЛ.В. Поліщук