Постанова

від 21.11.2024 по справі 910/19951/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2024 р. Справа№ 910/19951/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

розглянувши у письмовому проваджені матеріали справи за апеляційною скаргою Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024

у справі № 910/19951/23 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних

до Підприємства об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської Ради з питань охорони культурної спадщини України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у справі Північний офіс Держаудитслужби

про стягнення 213 272,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Київський науковий-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (далі - позивач, КНМЦ, скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської Ради з питань охорони культурної спадщини України (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 213 272,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємство об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської Ради з питань охорони культурної спадщини України на виконання укладеного Договору № 78 від 24 липня 2019 року про закупівлю послуг у сфері містобудування код CPV за ДК 021:2015 - 71410000-5 (далі - договір №78) (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони пам`ятки містобудування «Вулиця Хрещатик») виконувало роботи, які сплачені Замовником.

Однак, у подальшому, в ході проведення Північним Офісом Держаудитслужби планової ревізії окремих питань господарської діяльності в Київському науково-методичному центрі по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій за період з 01.01.2019 по 31.12.2022, в ході якої встановлено ряд порушень, про що складено Акт ревізії від 29.06.2023 року № 04-30/267, зокрема, щодо завищення вартості виконаних робіт підрядником за Договором № 78.

Позивач вказував, що як наслідок, роботи за даним договором виконані з порушенням Тимчасового збірника цін на науково-проектні роботи по нерухомих пам`ятках історії та культури Української РСР, Кошторисних норм України Настанова з визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та ДСТУ Б Д.1.1-7:2013, чим завищено вартість за даним договором на суму 213 272,80 грн. (без ПДВ).

Спір виник внаслідок порушення відповідачем умов Договору № 78, будівельних норм та чинного порядку визначення вартості будівництва, оскільки останнім було неправомірно завищено вартість підрядних робіт за договором № 78, що призвело до спричинення збитків позивачу на загальну на суму 213 272,80 грн. (без ПДВ).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/19951/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції вазав, що оскільки між сторонами у справі було укладено Договір № 78, а кошти, які позивач просив стягнути з відповідача, отримані ним як оплата виконаних за Договорами підряду робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі частини другої статті 224 Господарського кодексу України.

При цьому, суд зазначав, що акт ревізії - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки саме позивача, а не відповідача, а тому може нести негативні наслідки саме для Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій.

При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

При цьому, суд зазначав, що звіт внутрішнього аудиту може бути підставою для вжиття відповідних заходів реагування, у тому числі притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання у межах господарсько-договірних відносин.

Зважаючи на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у позові Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій про стягнення з Підприємства об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України грошових коштів у розмірі 213 272,80 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження. Апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій задовольнити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги скаржник посилався на те, що надані у справі докази підтверджують наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме факт порушення відповідачем господарського зобов`язання, яке призвело до настання збитків у вигляді завищення вартості робіт всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства України, якими визначено порядок обрахунку вартості виконаних робіт і проведенні взаєморозрахунків;

- наявність шкоди (збитків) у вигляді сплати замовником на користь підрядника грошових коштів в сумі 281 195,14 грн. (двісті вісімдесят одна тисяча сто дев`яносто п`ять) грн. 14 коп. (без ПДВ);

- факт порушення прав позивача, який полягає у правомірному очікуванні належного виконання відповідачем робіт у відповідності до умов договору та законодавства України та сподіванні на виконання певного обсягу робіт згідно умов Договору, Технічного завдання тощо.

Крім того, віповідачем порушенно умови Договору, ст. 193 ГК України, ТЗЦНПР-91, Кошторисних норм України Настанова з визначення вартості проектно- вишукувальних робіт та ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 та спричинило замовнику збитки на відповідну суму.

Вказані обставини призвели до завищення вартості виконаних підрядних робіт за Договором на 213 272,80 грн. (двісті тринадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 80 коп. (без ПДВ), що є порушенням умов Договору, ст. 193 ГК України, ТЗЦНПР-91, Кошторисних норм України Настанова з визначення вартості проектно- вишукувальних робіт та ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 та спричинило замовнику збитки на відповідну суму.

Безпідставне збільшення вартості роботи за Договором призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 213 272,80 грн. (двісті тринадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 80 коп. (без ПДВ), що є порушенням умов Договору, ст. 193 ГК України, ТЗЦНПР-91, Кошторисних норм України Настанова з визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 та спричинило замовнику збитки на відповідну суму.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

30.04.2024 від відповідача через підсистему «Елеткронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій заявник просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 залишити без змін.

В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що пункти 4.3.1., 5.1. Договору № 78, на неврахування яких посилається скаржник, визначають, що виконавець зобов`язаний надати послуги належної якості, у повному обсязі, у порядку та на умовах, передбачених Договором. Послуги виконувані за Договором, повинні відповідати вимогам, встановленим Договором. Послуги, що не відповідають вимогам Договору, вважаються невиконаними та замовник може відмовитись від їх оплати.

При цьому, належними доказами у справі № 910/19951/23 доведено, що виконавцем послуги виконано належним чином, у повному обсязі та на умовах, встановлених Договором, про що зокрема, свідчить прийняття таких послуг замовником за Актами здачі - приймання наданих послуг без жодного зауваження та повна їх оплата. Факт прийняття та оплати послуг визнавався обома сторонами спору.

Таким чином, посилання КНМЦ на неврахування вищевказаних норм судом першої інстанції є недоречним.

Крім того, жодних актів з переліком виявлених недоліків сторонами в процесі прийняття послуг не складалося, відмов від прийняття виконаних робіт від КНМЦ не заявлено, а всі Акти здачі - приймання наданих послуг містять формулювання «Сторони одна до одної претензій не мають».

Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов`язання, яка спричинила б шкідливий результат для контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв`язок між заподіяною шкодою та поведінкою Відповідача.

Слід заначити, що Акт Держаудитслужби не є належним та допустимим доказом порушення відповідачем зобов`язань за Договором № 78, або ж підставою для задоволення позову, що у повній відповідності до вимог чинного законодавства враховано судом.

Крім цього, кошти, які позивач просив стягнути з відповідача отримано останнім як оплату за надані послуги відповідно до Договору № 78, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави (договору) і вони не можуть вважатися збитками.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Крім того акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади, що також враховано Судом у Рішенні № 910/19951/23.

Вартість п.5 кошторису «Складання пояснювальної записки до проекту зон охорони» визначалась згідно Тимчасового збірника цін на науково-проектні роботи по нерухомих пам`ятках історії та культури Української РСР (ТЗЦНПР-91), затвердженого наказом Держбуду України № 75 від 24.06.1991.

Відповідно до п.1.36. Розділу 4 ТЗЦНПР-91 вартість пояснювальних записок, передбачена цінами таблиці 20. Одиницею виміру є друкований аркуш текстового матеріалу. Однак ТЗЦНПР-91 не наводить визначення та/або посилання на визначення друкованого аркуша.

Враховуючи вище зазначене завищення вартості робіт по п.5 кошторису відсутнє.

01.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній зазначав наступне.

Відповідно до Додатку №3 до Договору «Кошторис» погоджений відповідачем, вбачається, що в обґрунтування вартості робіт за договором сторони визначили, що при визначені вартості робіт відповідач керується нормами Тимчасового збірника цін та будівельних норм та ДСТУ Б Д.1.1-7:2013 «Правила визначення вартості проектно- вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво» (Додаток Ж (довідковий) ДСТУ Б Д.1.1-7:2013.

Тому, посилання відповідача на те, що Додаток Ж до ДСТУ Б Д.1.1.-7:2013 «Правила визначення вартості проектних робіт та експертизи проектів будівництва» є довідковим і не носить обов`язкового характеру, безпідставне.

Скаржник зазначає, що оплата замовником завищеної вартості робіт, що підтверджується матеріалами справи, фактично є втраченим майном, оскільки сума завищення сплачена не в рамках домовленостей між сторонами та за відсутності підстав для такої оплати.

При цьому замовник втратив можливість розпоряджатися даними коштами (оскільки вони фактично перебувають у відповідача). У даному випадку наявні усі чотири складові, необхідні для встановлення наявності збитків.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 витребувано справу №910/19951/23 з Господарського суду міста Києва.

18.04.2024 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 прибула справа до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/19951/23; вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, що 24.07.2019 між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (далі - замовник) та Підприємством об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України (далі - виконавець) укладено Договір №78 закупівлі послуг у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони пам`ятки містобудування «Вулиця Хрещатик»), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати послуги за визначеним предметом закупівлі - Послуги у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`ятки містобудування «Вулиця Хрещатик»), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість Послуг зазначених у п. 1.1 цього Договору визначена на підставі Кошторису (Додаток №3 до Договору) та Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №2 до Договору) та становить 799 900,00 грн. (Сімсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 133 316,67 грн. (Сто тридцять три тисячі триста шістнадцять гривень 67 копійок) і включає в себе усі витрати Виконавця, пов`язані з виконанням Договору.

- фінансування послуг у сфері містобудування в межах бюджетних призначень 2019 року - 632 124,16 грн. (Шістсот тридцять дві тисячі сто двадцять чотири гривні 16 копійок), в т.ч. ПДВ 105 354,03 грн. (Сто п`ять тисяч триста п`ятдесят чотири гривні 03 копійки)

- віартість робіт за період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р. - 167 775,84 грн. (Сто шістдесят сім тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень 84 копійки), в т.ч. ПДВ 27 462,64 грн. (Двадцять сім тисяч чотириста шістдесят дві гривні 64 копійки).

- фінансові зобов`язання за період 01.01.2020-31.12.2020 будуть взяті виключно при наявності бюджетних призначень, що затверджені належним чином.

Згідно з п. 2.3 Договору оплата послуг здійснюється поетапно на підставі актів здачі-приймання наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Остаточний розрахунок за останнім етапом надання послуг здійснюється після затвердження науково-проектної документації.

Відповідно до п. 2.4 Договору замовник здійснює оплату тільки за фактично надані послуги протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, який відображає обсяг послуг та вартість, наданих виконавцем послуг.

У п. 3.1 Договору сторонами погоджено, що виконавець надає замовнику послуги поетапно відповідно до Календарного графіку надання послуг та надає Акт здачі-приймання наданих послуг протягом 5-ти робочих днів після кожного етапу згідно з Календарним графіком надання послуг.

Відповідно до п. 3.2 Договору замовник протягом 5 робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання послуг перевіряє відповідність обсягу та якості наданих послуг вимогам договору, за результатами перевірки підписує та спрямовує виконавцю акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами було підписано наступні акти:

- Акт № 1 здачі - приймання наданих послуг ДК 021: 2015-71410000-5 Послуги у сфері містобудування (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони пам`ятки містобудування «Вулиця Хрещатик») від 10.09.2019 на суму 271 346,93 грн. (з ПДВ);

- Акт № 2 здачі - приймання наданих послуг ДК 021: 2015-71410000-5 Послуги у сфері містобудування (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони пам`ятки містобудування «Вулиця Хрещатик») від 19.11.2019 на суму 253 223,68 грн. (з ПДВ);

- Акт № 3 здачі - приймання наданих послуг ДК 021: 2015-71410000-5 Послуги у сфері містобудування (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони пам`ятки містобудування «Вулиця Хрещатик») від 05.12.2019 на суму 107 553,55 грн. (з ПДВ);

- Акт № 4 здачі - приймання наданих послуг ДК 021: 2015-71410000-5 Послуги у сфері містобудування (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони пам`ятки містобудування «Вулиця Хрещатик») від 01.07.2020 на суму 104 537,74 грн. (з ПДВ);

- Акт № 5 здачі - приймання наданих послуг ДК 021: 2015-71410000-5 Послуги у сфері містобудування (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони пам`ятки містобудування «Вулиця Хрещатик») від 01.12.2020 на суму 63 238,10 грн. (з ПДВ)

Всього виконано та прийнято без зауважень робіт на суму 799 900,00 грн.

Сторонами під час розгляду справи було підтверджено, що виконані відповідачем роботи за Договором №78 на суму 799 900,00 грн були оплачені позивачем у повному обсязі.

У період з 01.01.2019 по 31.12.2022 Північним офісом державної аудиторської служби України було проведено ревізію Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, за результати якої складено Акт №04-30/267 від 29.06.2023.

В Акті ревізії №04-30/267 від 29.06.2023 зафіксовано завищення вартості робіт за Договором №78 закупівлі послуг від 24.07.2019 на суму 213 272,80 грн.

Так як позивач звернувся до відповідача з претензію повернути грошові кошти у розмірі 213 272,80 грн, яка залишилась відповідачем без задоволення, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 213 272,80 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування колегії суддів у відпустці та інші чинники.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Вимогами частини першої статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно із статтею 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

При цьому статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як наслідок, перевірка фактичного обсягу витрат робочого часу, які включені до акта, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час підписання актів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між сторонами було підписано наступні акти:

- Акт № 1 здачі - приймання наданих послуг ДК 021: 2015-71410000-5 Послуги у сфері містобудування (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони пам`ятки містобудування «Вулиця Хрещатик») від 10.09.2019 на суму 271 346,93 грн. (з ПДВ);

- Акт № 2 здачі - приймання наданих послуг ДК 021: 2015-71410000-5 Послуги у сфері містобудування (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони пам`ятки містобудування «Вулиця Хрещатик») від 19.11.2019 на суму 253 223,68 грн. (з ПДВ);

- Акт № 3 здачі - приймання наданих послуг ДК 021: 2015-71410000-5 Послуги у сфері містобудування (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони пам`ятки містобудування «Вулиця Хрещатик») від 05.12.2019 на суму 107 553,55 грн. (з ПДВ);

- Акт № 4 здачі - приймання наданих послуг ДК 021: 2015-71410000-5 Послуги у сфері містобудування (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони пам`ятки містобудування «Вулиця Хрещатик») від 01.07.2020 на суму 104 537,74 грн. (з ПДВ);

- Акт № 5 здачі - приймання наданих послуг ДК 021: 2015-71410000-5 Послуги у сфері містобудування (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони пам`ятки містобудування «Вулиця Хрещатик») від 01.12.2020 на суму 63 238,10 грн. (з ПДВ)

Всього виконано та прийнято без зауважень робіт на суму 799 900,00 грн.

Сторонами під час розгляду справи було підтверджено, що виконані відповідачем роботи за Договором №78 на суму 799 900,00 грн були оплачені позивачем у повному обсязі.

Отже, враховуючи приписи зазначених норм права, а також те, що позивач оглянув та прийняв за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень виконані відповідачем підрядні роботи, обумовлені Договором №78, колегія суддів дійшла висновку, що позивач погодився як з якістю таких робіт, так і з їх кількістю.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача в матеріалах справи відсутня. Водночас обсяг виконаних робіт погоджений сторонами та їх вартість повністю оплачена позивачем.

Отже, умови Договору сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.

Частинами 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з нормами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов`язання), як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками; вини. При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За правилами ст. 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що між сторонами у справі було укладено Договір № 78, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані ним як оплата виконаних за Договорами підряду робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі частини другої статті 224 Господарського кодексу України.

Разом з цим апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до Положення про Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради №151/151 від 18.09.2014 (в редакції на час проведення перевірки), Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним та підконтрольним Київському міському голові та Київській міській раді.

Згідно п. 1.7 Положення, Департамент діє в інтересах територіальної громади міста в особі Київської міської ради, є органом внутрішнього аудиту та не підміняє контрольних функцій будь-яких державних органів.

Відповідно до п. 1.11 Положення, департаменту підпорядковується Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київекспертиза".

Основним завданням Департаменту є надання незалежних висновків та рекомендацій за результатами проведених внутрішніх аудитів, моніторингів, аналізів та інших контрольних заходів ефективності діяльності та дотриманням законодавства структурними підрозділами Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підприємствами, установами та організаціями комунальної форми власності територіальної громади міста Києва та районів міста Києва, іншими суб`єктами в частині використання ними об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва (майна, коштів та іншої комунальної власності) (далі - підконтрольні суб`єкти), спрямованих на забезпечення ефективного і результативного управління об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Києва, згідно з законодавством України (п. 2.1. Положення).

У відповідності до Положення про установу "Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій" затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.12.2009 №906/2975, установа "Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій", віднесена до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), є правонаступником державної організації "Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій", реорганізованої та віднесеної до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до рішення Київської міської ради від 27 січня 2005 року № 14/2590 "Про реорганізацію державної організації "Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій" в установу "Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій", є бюджетною неприбутковою установою, яка підпорядковується Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Отже, з урахуванням наведеного Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проводить внутрішній аудит установ, в тому числі позивача, для ефективного управління комунальними ресурсами, є органом оперативного контролю та не підміняє контрольних функцій будь-яких державних органів.

Акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором.

Акт ревізії складався з приводу наявності відповідних порушень підприємства та містить лише думку органу, який його склав, він не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а тому викладені у акті висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто Акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Встановлені Державною аудиторською службою України факти щодо господарської діяльності третьої особи підлягають доказуванню позивачем та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №922/2310/17 та у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №922/59/19.

Отже, сам лише Акт ревізії Державної аудиторської служби України не є підставою для стягнення з відповідача визначених у вказаному акті сум та не звільняє сторону від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція щодо оцінки актів ревізії у подібних правових відносинах викладена у постановах Верховного Суду від від 18.02.2020 у справі №910/7984/16, 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 26.12.2019 у справі № 908/2711/18.

Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання скаржника у доводах апеляційного оскарження про те, що Акт ревізії та викладені у ньому порушення є підставою для стягнення з відповідача вказаної у ньому суми, оскільки встановлені у Акті ревізії факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України, аналогічних правомірних висновків дійшов і сд першої інстанції.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/12793/17, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, від 16.10.2018 у справі №910/23357/17, від 18.10.2018 у справі №917/1064/17, від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15.

Крім того, акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Таким чином, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись і як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та безпісдатвність позовних вимог.

Всі інші доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, а оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі №910/19951/23 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/19951/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/19951/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Київським науковим-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій.

4. Матеріали справи № 910/19951/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич