Постанова

від 25.11.2024 по справі 910/6088/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. Справа№ 910/6088/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Станіка С.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Одеського квартирно-експлуатаційного управління

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024

у справі № 910/6088/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Одеського квартирно-експлуатаційного управління

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекстатус Груп»

про стягнення 64 900,00 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача коштів в сумі 64 900,00 грн.,перерахованих позивачем відповідачу на виконання умов укладеного між сторонами договору № 93 від 18.05.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення умов спірного договору, не було надано частину послуг, а саме послуги з: оформлення права власності вартістю 3 400,00 грн.; погодження проекту землеустрою вартістю 40 000,00 грн.; надання консультаційних послуг щодо оформлення права власності вартістю 9 000,00 грн.; державна реєстрація прав власності вартістю 12 500,00 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- спірний договір укладений за результати проведення відкритого тендеру, при цьому ані договором, ані тендерною документацією не передбачено виконання спірних робіт ;

- позивачем без зауважень підписаний акт № 1 наданих послуг від 27.07.2021 і жодних претензій протягом 4 років з дати його підписання не заявлялось.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/6088/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- пунктом 5.4 спірного договору встановлено, що у випадку надання послуг не в повному обсязі або надання послуг, що не відповідають умовам договору, замовник (позивач) повідомляє про це виконавця (відповідача) в момент підписання акту приймання-передачі. Сторонами у справі підписано акт №1 від 27.07.2021 на суму 334 500,00 грн., яким засвідчено факт надання відповідачем позивачу послуг, визначених пунктом 1.1 укладеного сторонами у справі договору, який не містить жодної вказівки на невідповідність наданих відповідачем послуг умовам договору №93 від 18.05.2021, у тому числі у їх кількісних та вартісних характеристиках. Вказане свідчить про те, що наявними у матеріалах справи належними доказами поза розумним сумнівом доведено факт належного та у повному обсязі виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним сторонами у справі договором №93 від 18.05.2021;

- при вирішенні спору про стягнення збитків позивач має процесуальний обов`язок довести суду факт порушення відповідачем господарського зобов`язання, наявність збитків у певному грошовому еквіваленті та причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням та виникненням збитків, а, з огляду на встановлену законодавством презумпцію, доведення відсутності вини у вчиненому правопорушенні є процесуальним обов`язком відповідача. У даному випадку позивачем не доведено суду поза розумним сумнівом факт порушення господарського зобов`язання відповідачем та наявність у позивача збитків, що унеможливлює дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Одеське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/6088/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що позивачем було сплачено вартість додаткових робіт, визначених в кошторисі (додаток №3 до спірного договору) на які відповідач погоджувався при підписанні договору, але їх не виконав, при цьому отримав усі кошти визначені договором та кошторисом.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2024, справу № 910/6088/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6088/24, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/6088/24.

22.08.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У період із 12.08.2024 по 30.08.2024 головуючий суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3097/24 від 02.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6088/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Станік С.Р., Гончаров С.А..

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 апеляційну скаргу Одеського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/6088/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Станік С.Р., Гончаров С.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/6088/24, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

18.09.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У період із 04.11.2024 по 07.11.2024 суддя Станік С.Р. перебував у відрядженні, а у періоди з 28.10 2024 по 01.11.2024 та з 08.11.2024 по 19.11.2024 - у відпустці.

Крім того, у період з 23.10.2024 по 25.10.2024 суддя Гончаров С.Р. перебував у відрядженні, а у період з 28.10.2024 по 22.11.2024 - у відпустці.

Станом на 25.11.2024 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Сторонами у справі за результатами проведеної процедури публічної закупівлі укладено договір № 93 від 18.05.2021 (далі Договір), за яким відповідач зобов`язався надати позивачу комплексні інженерні послуги з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,25 га.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що загальна сума договору складає 334 500,00 грн. з урахуванням податків.

Розділ 2 «Ціна та порядок оплати» не містить жодного посилання до визначення ціни договору кошторисом, а відтак суд першої інстанції цілком вірно встановив, що у даному випадку мають місце правовідносини, врегульовані ч. 1 ст. 843 ЦК України.

Пунктом 11.1 Договору визначено, що невід`ємною частиною цього договору є технічне завдання, календарний план надання послуг та кошторис з виготовлення проекту землеустрою.

Укладений сторонами у справі Договір містить дві бланкетні норми, що відсилають до регулювання відносин додатками до основного тексту договору:

- пункти 1.2 та 3.5 посилаються до додатку №1 «Технічне завдання»;

- пункт 1.3 посилається до додатку №2 «Календарний план надання послуг».

У той же час, основний договір не містить посилання на регулювання правовідносин сторін додатком №3 «Кошторис» в частині переліку послуг, їх кількості, вартості чи інших характеристик.

При цьому, пунктом 1.7 Договору встановлено, що результатом надання послуг є:

- технічний звіт про інженерно-геодезичні вишукування з топографо-геодезичної зйомки М 1:2000 і М 1:500;

- проект землеустрою з відведення земельної ділянки у постійне користування;

- витяг з земельного кадастру про земельну ділянку.

Відповідно до умов пункту 1.2 Договору технічні, якісні, кількісні характеристики та інші вимоги до надання послуг викладені в технічному завданні на надання послуг (додатку №1).

Пунктом 6 додатку №1 «Технічне завдання» встановлено, що до складу послуг входять:

- виконання комплексу топографо-геодезичних робіт з топографічною зйомкою у масштабі М 1:2000 і М 1:500;

- розроблення технічного звіту про інженерно-геодезичні вишукування;

- розроблення проекту землеустрою, погодження його і затвердження;

За умовою п. 7 додатку №1 «Технічне завдання» за результатом наданих послуг відповідач подає:

- технічний звіт про інженерно-геодезичні вишукування з топографо-геодезичної зйомки М 1:2000 і М 1:500;

- проект землеустрою відведення земельної ділянки у постійне користування;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що у випадку надання послуг не в повному обсязі або надання послуг, що не відповідають умовам договору, замовник (позивач) повідомляє про це виконавця (відповідача) в момент підписання акту приймання-передачі.

З матеріалів справи слідує, що сторонами підписано акт №1 від 27.07.2021 на суму 334 500,00 грн., яким засвідчено факт надання відповідачем позивачу послуг, визначених пунктом 1.1 Договору. Вказаний акт не містить жодної вказівки на невідповідність наданих відповідачем послуг умовам Договору, у тому числі у їх кількісних та вартісних характеристиках.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, наявними у матеріалах справи належними доказами поза розумним сумнівом доведено факт належного та у повному обсязі виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 2 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позовна заява (як і підписаний сторонами акт приймання-передачі) не містить жодного зауваження щодо об`єму, вартості чи якості виконаних відповідачем робіт, що також доводить факт належного виконання відповідачем свої зобов`язань за Договором.

При цьому позивач фактично не зазначає про те, що за результатом виконання відповідачем робіт за Договором він не отримав визначений, пунктом 1.7 Договору результат таких робіт, а саме: технічний звіт про інженерно-геодезичні вишукування з топографо-геодезичної зйомки М 1:2000 і М 1:500; проект землеустрою з відведення земельної ділянки у постійне користування; витяг з земельного кадастру про земельну ділянку.

Слід окремо зауважити на приписах ч. 2 ст. 845 ЦК України, яка встановлює, що у випадку, коли фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

У позові позивач зазначає про те, що заявлена ним до стягнення сума є збитками.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є,

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно статті 623 ЦК України:

- боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1);

- розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором;

- збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч. 3);

- при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Позивачем не доведено наявність жодної з чотирьох загальних умов відповідальності.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 64 900,00 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/6088/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Одеського квартирно-експлуатаційного управління задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Одеського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/6088/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі № 910/6088/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6088/24.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

С.Р. Станік